Рішення від 20 січня 2026 р. у справі №333/8003/25 — Комунарський районний суд м. Запоріжжя

Справа №333/8003/25

Провадження №2/333/553/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2026 року м. Запоріжжя

Комунарський районний суд м. Запоріжжя в складі:

головуючого судді Холода Р.С.,

за участю секретаря судового засідання Лузанової А.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі Комунарського районного суду м. Запоріжжя, цивільну справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» (адреса: 03150, м. Київ, вул. Загородня, буд.15, офіс 118/2, код ЄДРПОУ: 44559822) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає як внутрішньо переміщена особа за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

встановив:

26.08.2025 року ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ», через систему «Електронний суд», звернулося до Комунарського районного суду м. Запоріжжя з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором з ОСОБА_1 .

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 24.04.2024 року між ОСОБА_1 та ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» в електронній формі укладено договір №1574127 про надання споживчого кредиту.

Відповідно до умов вказаного договору ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» свої зобов`язання перед відповідачем виконало та надало йому кредит в сумі 10 000,00 грн., шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку № НОМЕР_2 , що підтверджується листом платіжного провайдера – ТОВ «ПЕЙТЕК».

24.12.2024 року між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» було укладено Договір факторингу №24122024, відповідно до умов якого ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» за плату відступило, а ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» набуло право грошової вимоги до відповідача за договором №1574127 від 24.04.2024 року у загальному розмірі 47 399,99 грн., з яких: 9 999,99 грн. – заборгованість за тілом кредиту; 32 400,00 грн. – заборгованість за процентами; 5 000,00 грн. – штрафні санкції.

Станом на дату укладення вказаного договору факторингу, строк дії договору №1574127 від 24.04.2024 року не закінчився, а тому, ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» в межах строку дії зазначеного договору, у період з 25.12.2024 року по 19.04.2025 року (116 календарних днів) здійснено нарахування процентів за стандартною процентною ставкою в розмірі 17 400,00 грн.

Первісним кредитором було нараховано штрафні санкції у розмірі 5 000,00 грн.

Водночас, з урахуванням норм чинного законодавства, позивач вважає, що зазначені штрафні санкції не підлягають стягненню з відповідача.

З урахуванням викладеного, ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість в загальному розмірі 59 799,99 грн., понесені судові витрати, які складаються з судового збору у розмірі 2422,40 грн. та витрат на правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн., а також вирішити питання в порядку ч.ч. 10, 11 ст. 265 ЦПК України про зобов`язання органу (особи), що здійснюватиме примусове виконання цього рішення, нараховувати інфляційні втрати і 3% річних відповідно до ст. 625 ЦК України.

Ухвалою суду від 01.09.2025 року провадження по справі відкрито, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін; витребувано у Міністерства соціальної політики України інформацію про те, чи перебуває ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на обліку як внутрішньо переміщена особа.

20.10.2025 року на адресу суду від Міністерства соціальної політики, сім`ї та єдності України надійшло повідомлення, в якому зазначено, що станом на 14.10.2025 року ОСОБА_1 перебуває на обліку внутрішньо переміщених осіб, останній фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 .

В судове засідання представник позивача Столітній М.М. не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином, в прохальній частині позовної заяви просив розгляд справи проводити без участі позивача та зазначив, що не заперечує проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач ОСОБА_1 до суду не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином, у встановлений судом строк відзив на позовну заяву не надав.

Керуючись ч. 4 ст. 223 ЦПК України, суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності відповідача на підставі наявних у ній доказів та відповідно до ст. 280 ЦПК України, за згодою позивача, ухвалити заочне рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов до висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Згідно з п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997 року, яка відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов`язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.

Відповідно до вимог ст. 55 Конституції України, кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.

Згідно з положеннями ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 12, 13 ЦПК України, суд розглядає справи на принципах змагальності і диспозитивності, не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У розумінні статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором.

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» № 675-VIII від 03 вересня 2015 року, який набрав чинності 30 вересня 2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

У статті 3 вказаного Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частини 3 статті 11 зазначеного Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина 4 статті 11 Закону).

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (частина 6 статті 11 вказаного Закону). Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (частина 12 статті 11 Закону № 675-VIII).

За змістом статті 12 вказаного Закону, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Судом встановлено, що 24.04.2024 року ОСОБА_1 був ознайомлений з умовами кредитування, у зв`язку з чим за допомогою одноразового ідентифікатора «С047» підписав паспорт споживчого кредиту.

Того ж дня, між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та ОСОБА_1 було укладено Договір №1574127 про надання споживчого кредиту по продукту «Комфортний», відповідно до умов якого: сума кредиту (загальний розмір) – 10 000,00 грн. (п. 1.3); строк кредиту – 360 днів (п. 1.4); тип процентної ставки – фіксована (п. 1.5); стандартна процентна ставка становить 1,50% в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п. 1.4 цього договору (п. 1.5.1); знижена процентна ставка становить 0,600% в день та застосовується відповідно до наступних умов: якщо споживач до 24.05.2024 року або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою , сплатить кошти у сумі не менше суми першого платежу, визначеного в Графіку платежів або здійснить часткове дострокове повернення кредиту, споживач, як учасник програми лояльності, отримає від товариства індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку, у зв`язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити споживач за стандартною процентною ставкою до вказаної вище дати, буде перераховано за зниженою процентною ставкою (п. 1.5.2).

Згідно з п. 2.1. зазначеного договору, кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_2 .

Договір №1574127 про надання споживчого кредиту по продукту «Комфортний» підписано електронним підписом позичальника, який відтворений шляхом використання одноразового ідентифікатора «А410».

ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» свої зобов`язання перед відповідачем за кредитним договором виконало, надавши 24.04.2024 року кредит в сумі 10 000,00 грн. шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача № НОМЕР_2 , що підтверджується відповідним листом директора ТОВ «ПЕЙТЕК» Докучаєвої Н. від 15.01.2025 року №20250115-2049.

24.12.2024 року між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» (клієнт) та ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» (фактор) було укладено Договір факторингу №24122024, відповідно до умов якого фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб – боржників, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту (п. 1.1.). Перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається після підписання сторонами акту прийому-передачі реєстру боржників згідно додатку №3, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками акт прийому-передачі реєстру боржників - підтверджують факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості (п. 1.2.). Ціна продажу за договором становить 2 159 760,91 грн. (п. 3.3.).

Як вбачається з акту прийому-передачі реєстру боржників за договором факторингу №24122024 від 24.12.2024 року, клієнт передав, а фактор прийняв реєстр боржників кількістю 3681. Після виконання фактором вимог пункту 1.2. вказаного договору факторингу, від клієнта до фактора переходять права вимоги заборгованостей від боржників і фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей.

Згідно з платіжною інструкцією №6308 від 26.12.2024 року ТОВ «ФІНТРАСТ УКРАЇНА» сплатило ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» 2 159 760,91 грн. за вказаним договором факторингу.

Відповідно до витягу з реєстру боржників (додаток №1 до договору факторингу №24122024 від 24.12.2024 року), до ТОВ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №1574127 в розмірі 47 399,99 грн.

Згідно зі Статутом ТОВ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ», затвердженого рішенням №251124/ Єдиного учасника ТОВ «ФІНТРАСТ УКРАЇНА» від 25.11.2024 року, ТОВ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» є правонаступником ТОВ «ФІНТРАСТ УКРАЇНА».

З розрахунку заборгованості, складеного ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» вбачається, що станом на 24.12.2024 року (дата відступлення права вимоги) ОСОБА_1 має заборгованість за Договором №1574127 від 24.04.2024 року у розмірі 47 399,99 грн., з яких: 9 999,99 грн. - заборгованість за кредитом; 32 400,00 грн. – заборгованість за процентами; 5 000,00 грн. – заборгованість по штрафам/пені (позивачем не заявлено вимогу про стягнення штрафних санкцій).

Позивачем у межах дії кредитного договору №1574127, а саме: у період з 25.12.2024 року по 19.04.2025 року, нараховано проценти за користування кредитними коштами на загальну суму – 17 400,00 грн.

На підставі викладеного, ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за вказаним договором в розмірі 59 799,99 грн., з яких: 9 999,99 грн. - заборгованість за кредитом; 49 800,00 грн. (32 400,00 + 17 400,00) – заборгованість за процентами

Щодо стягнення заборгованості за кредитом

У частинах 1, 3 ст. 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У розумінні ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 взятих на себе договірних зобов`язань належним чином не виконав, кредитні кошти в строк, визначений у договорі не повернув, у зв`язку з чим за останнім перед ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» обліковується заборгованість.

Враховуючи, що фактично отримані та використані ОСОБА_1 кошти в добровільному порядку не повернуті, суд переконаний, що ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» вправі вимагати захисту своїх прав шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

Щодо стягнення заборгованості за нарахованими відсотками

Згідно ст.536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Суд звертає увагу, що з розрахунку заборгованості вбачається розрахування усієї суми заборгованості з урахуванням також нарахованих відсотків, що передбачені п. 1.5.1 договору №1574127 про надання споживчого кредиту.

Згідно ст.629 ЦПК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання наступають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

З урахуванням вищевикладеного та приймаючи до уваги, що ОСОБА_1 не виконав належним чином зобов`язання щодо погашення заборгованості за кредитним договором, в обумовлені договором строки, суд дійшов до переконання про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ», в тому числі процентів за користування кредитом.

Вирішуючи позовні вимоги про застосування положень ч.ч. 10, 11 ст. 265 ЦПК України та зобов`язання органу, що здійснюватиме примусове виконання рішення суду, нараховувати інфляційні втрати і 3% річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, суд зазначає наступне.

Позивач в позовній заяві також просив суд в порядку ч. 10, 11 ст. 265 ЦПК України зобов`язати орган (особу), що здійснюватиме примусове виконання цього рішення, нараховувати інфляційні втрати і 3% річних відповідно до статті 625 ЦК України; роз`яснити органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення суду, що у разі часткової сплати основного боргу, інфляційні втрати і 3% річних нараховуються на залишок заборгованості, що залишився, при цьому день часткової оплати не включається до періоду часу, за який може здійснюватися таке нарахування.

Відповідно до ч.ч. 10, 11 ст. 265 ЦПК України, суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування. Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), який здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VII цього Кодексу.

Таким чином, норма ч.ч. 10, 11 ст. 265 ЦПК України передбачає, що лише приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України.

Водночас, позивач просив обумовити у рішенні нарахування інфляційних витрат та 3 % річних, відповідно до статті 625 ЦК України, нарахування яких не є предметом позову про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Крім того, зазначення в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені є правом суду, а не обов`язком, та має вирішуватись з урахуванням обставин конкретної справи.

Відповідно до п. 18 Перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Кредитні правовідносини між сторонами у даній справі виникли 24.04.2024 року, тобто у період дії в Україні воєнного стану, який діє і на даний час.

Отже, суд вважає, що вимоги позивача про здійснення нараховування органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення в порядку ч.ч. 10, 11 ст. 265 ЦПК України інфляційних втрат та 3% річних, починаючи з дати набрання рішенням суду законної сили та стягнення отриманих сум інфляційних втрат і 3% річних, а також роз`яснення даному органу чи особі, що здійснюватиме примусове виконання рішення суду, що у разі часткової сплати основного боргу, інфляційні трати і 3% річних нараховуються на залишок заборгованості, що залишився, при цьому день часткової оплати не включається до періоду часу, за який може здійснюватися таке нарахування, є необґрунтованими, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Розглянувши вимоги ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» про стягнення з ОСОБА_1 на його користь витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 грн., суд дійшов до висновку про їх часткове задоволення, виходячи з такого.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витратина професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ч. 1). За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3).

Частиною 4 ст. 137 ЦПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

З огляду на викладене, позивач просить стягнути з ОСОБА_1 на його користь понесені ним витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн.

В обґрунтування заявленої суми на надання правничої допомоги позивачем надано копії: договору про надання правової допомоги №10/12-2024 від 10.12.2024 року, укладеного між ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» та адвокатом Столітнім М.М., заявки № 9381 на виконання доручення до вказаного договору, рахунку на оплату №9381-12/08-2025 від 12.08.2025 року, з якого вбачається, що витрати на правову допомогу склали 10 000,00 грн., акту №9381 прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) згідно договору №10/12-2024 від 10.12.2024 року.

Розглянувши надані позивачем документи, дослідивши матеріали справи та наявні в ній докази, суд виходить з того, що при визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Подібні висновки щодо підтвердження витрат, пов`язаних із оплатою професійної правничої допомоги, зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) та додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).

З огляду на викладене, дослідивши наявні в матеріалах справи, докази понесених витрат на професійну правничу допомогу, враховуючи складність справи, а також обсяг виконаних адвокатом робіт (фактично представником позивача складено тільки позовну заяву, по справі було три судових засідання, у яких представник позивача участі не приймав), суд, керуючись принципами розумності, співмірності, справедливості та верховенства права, дійшов до висновку про необхідність зменшення розміру витрат на правничу допомогу до 3 000,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, у зв`язку з задоволенням позовних вимог, судовий збір у розмірі 2 422,40 грн. судом покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 522, 526, 530, 536, 549, 551, 610-612, 617, 625, 629, 1049, 1054, 1056-1 ЦК України, ст.ст. 4, 12, 13, 76, 81, 141, 280, 289 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» (адреса: 03150, м. Київ, вул. Загородня, буд.15, офіс 118/2, код ЄДРПОУ: 44559822) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає як внутрішньо переміщена особа за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає як внутрішньо переміщена особа за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» (адреса: 03150, м. Київ, вул. Загородня, буд.15, офіс 118/2, код ЄДРПОУ: 44559822) заборгованість за договором №1574127 про надання споживчого кредиту по продукту «Комфортний» від 24.04.2024 року в розмірі 59 799 (п`ятдесят дев`ять тисяч сімсот дев`яносто дев`ять) грн. 99 коп., яка складається з: заборгованості за тілом кредиту в розмірі 9 999,99 грн., заборгованості за процентами в розмірі 49 800,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає як внутрішньо переміщена особа за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» (адреса: 03150, м. Київ, вул. Загородня, буд.15, офіс 118/2, код ЄДРПОУ: 44559822) – 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп. судового збору.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає як внутрішньо переміщена особа за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» (адреса: 03150, м. Київ, вул. Загородня, буд.15, офіс 118/2, код ЄДРПОУ: 44559822) витрати на професійну правову допомогу в розмірі 3 000 (три тисячі) грн. 00 коп.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Запорізького апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Повний текст заочного рішення складено 21.01.2026 року.

Суддя Комунарського районного суду

м. Запоріжжя Р.С. Холод