Рішення від 18 січня 2026 р. у справі №308/19503/25 — Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Суд: Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: про розірвання шлюбу

Дата: 18 січня 2026 р.

Справа: №308/19503/25

Суддя: Іванов А. П.

Справа № 308/19503/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 січня 2026 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:

головуючого судді Іванова А.П.,

при секретарі судового засідання Боті О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгород цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів,

встановив:

Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з вищевказаним позовом до відповідача ОСОБА_2 , в якому просить розірвати шлюб, укладений між подружжям, а також стягнути з відповідача аліменти на утримання дитини – сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у сумі 2000 грн. на кожну дитину щомісячно

В обґрунтування заявленого посилається на те, що спільне подружнє життя між позивачкою та відповідачем не склалося, шлюбні відносини між ними фактично припинені, шлюб існує формально. Зазначає, що у подружжя народився син, який проживає з нею, на утримання якого потрібні значні матеріальні витрати, при цьому відповідач не бере достатньої участі у цьому.

Сторони в судове засідання не з`явилися, однак від позивачки надійшла заява, в якій вона просить розглянути позов за її відсутності, вимоги позовної заяви підтримує, просить такі задовольнити. Відповідач, в свою чергу, в судове засідання не з`явився, подав до суду заяву, в якій визнає позовні вимоги, просить розглянути позов за його відсутності.

Згідно із ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які є у справі в їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.

14.03.2013 відділом ДРАЦС по місту Ужгороду Ужгородського міськрайонного управління юстиції Закарпатської області зареєстровано шлюб між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , про що у книзі реєстрації шлюбів зроблено актовий запис №93. Прізвище після одруження: чоловіка – ОСОБА_5 , дружини – ОСОБА_5 . Зазначене підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 .

У даному шлюбі у подружжя народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (копія свідоцтво про народження серія НОМЕР_2 ).

За твердженням позивачки, висловленому у позовній заяві, яке не заперечується відповідачем, спільне життя між подружжям не склалося, що призвело до фактичного припинення шлюбних відносин, шлюб існує формально, сторони проживають окремо.

Відповідно до положень ст. ст. 24, 56 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка, примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 110, ст. 112 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя. Суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Відповідно до п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21.12.2007 №11, проголошена Конституцією України охорона сім`ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.

Суд вважає, що примирення та подальше подружнє життя сторін є неможливим, сім`я розпалася і подальше збереження шлюбу може суперечити інтересам сторін, а відтак суд приходить до висновку про задоволення позову в частині розірвання шлюбу.

Згідно з ч. 3 ст. 115 СК України документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.

У відповідності до ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ст. 150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини (ч. 2 ст. 141 СК України).

Згідно з ч. 1 ст. 8 ЗУ «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Відповідно до Конвенції ООН про права дітей від 20 листопада 1989 року (ратифікована Україною Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 р. № 789-XІІ) дитина, з огляду на її фізичну й розумову незрілість вимагає спеціального захисту й турботи, включаючи належний правовий захист, як до так і після народження.

Відповідно до частин 1 і 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ від 27 лютого1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються в частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Згідно з ч. 1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову. Частиною 2 цієї статті регламентовано, що аліменти за минулий час можуть бути присуджені, якщо позивач подасть суду докази того, що він вживав заходів щодо одержання аліментів з відповідача, але не міг їх одержати у зв`язку з ухиленням останнього від їх сплати. У цьому разі суд може присудити аліменти за минулий час, але не більш як за десять років.

У відповідності до ч. 2 ст. 182 СК України мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Вказаний розмір є гарантованим.

Відповідно до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

За твердженням позивачки, яке не запеперечується стороною відповідача, дитина проживає з неї, позивачка для всебічного, гармонійного та здорового розвитку та зростання сина несе матеріальну витрати пов`язані.

Окрім цього суд приймає до увагу, що син сторін є інвалідом з дитинства, що свідчить про те, що забезпечення належного розвитку дитини потребує залучення додаткових фінансових вкладень.

При цьому судом документально не встановлено наявність у відповідача інших утриманців, незадовільного стану здоров`я чи скрутного матеріального становища, й більш того суд враховує, що відповідач визнав позовну заяву в повному обсязі, а тому позов в цій частині також підлягає до задоволення.

Відповідно до ч. ч. 1, 6 ст. 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

За ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішення у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Відповідно до ч. 1 ст. 142 ЦПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення, а також заявники у разі подання заяви щодо видачі судового наказу про стягнення аліментів. На підставі вказаної пільги позивачка звільнена від сплати судового збору.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.

З врахуванням того, що позивачкою при зверненні до суду із позовом в частині стягнення аліментів судовий збір не сплачувався відповідно до ст. 5 ЗУ «Про судовий збір», приймаючи до уваги визнання позову відповідачем, враховуючи задоволення позовних вимог в повному обсязі, суд вважає за необхідне стягнути суму у 605, 60 грн. з відповідача на користь держави, а суму судового збору у 1212 грн., сплаченого позивачкою за позовну вимогу про розірвання шлюбу, з відповідача на користь позивачки.

Керуючись ст. ст. 4, 13, 89, 200, 206, 247, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, ст. ст. 56, 105, 110, 112, 115 СК України, суд

ухвалив:

Шлюб між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований 14.03.2013 відділом ДРАЦС по місту Ужгороду Ужгородського міськрайонного управління юстиції Закарпатської області відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , актовий запис №93, розірвати.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання за адресою АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , місце проживання за адресою АДРЕСА_2 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в твердій грошовій сумі 2000 (дві тисячі) гривень, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня пред`явлення позову до суду 31.12.2025 і до досягнення дитиною повноліття.

Допустити негайне виконання рішення суду в межах суми платежу за один місяць.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання за адресою АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , місце проживання за адресою АДРЕСА_2 сплачений позивачкою судовий збір в сумі 1212 (одна тисяча двісті дванадцять) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання за адресою АДРЕСА_1 на користь держави судовий збір в сумі 605 (шістсот п`ять) гривень 60 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду А.П. Іванов

Оригінал: reyestr.court.gov.ua