Рішення від 20 січня 2026 р. у справі №307/4445/25 — Тячівський районний суд Закарпатської області

Справа № 307/4445/25

Провадження № 2/307/1638/25

ТЯЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД

Закарпатської області

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

21 січня 2026 року м. Тячів

Тячівський районний суд Закарпатської області в складі головуючого - судді Ніточко В.В., за участю секретаря судового засідання Заяць Т.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Тячів цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення відшкодування за невиконання кредитного договору,

В С Т А Н О В И В :

І. Виклад позиції сторін.

позивач звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення відшкодування за невиконання кредитного договору.

Свої вимоги мотивує тим, що 01 березня 2010 року Тячівським районним судом Закарпатської області ухвалено рішення по справі №2-455/10, за яким стягнуто з ОСОБА_2 на користь АКІБ «Укрсиббанк» заборгованість за кредитним договором №11085589000 від 28 листопада 2006 року у розмірі 89 333 грн. 00 коп. З моменту набрання рішення законної сили вчинялись дії щодо примусового виконання рішення, однак воно не було виконано. Рішення суду не виконувалось відповідачем у період з 23 лютого 2019 року по 23 лютого 2022 року, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, і право на стягнення інфляційних втрат і 3 % річних виникає з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення.

Таким чином, на підставі судового рішення між сторонами виникло грошове зобов`язання, невиконання котрого зумовлює застосування положень частини другої статті 625 ЦК України.

Вважає, що з відповідача в його користь підлягає стягненню сума за прострочення виконання грошового зобов`язання за період з 23 лютого 2019 року по 23 лютого 2022 року, з урахуванням індексу інфляції, у розмірі 27 566 грн. 58 коп., з яких 8 032 грн. 63 коп. - 3% річних, та 19 533 грн. 95 коп. – інфляційні збитки.

Просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ТзОВ «Він Фінас» 27 566 грн. 58 коп. та судові витрати у справі.

Відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.

ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи.

Позивач в судове засідання не з`явився, подав заяву про розгляд справи без його участі (не зазначив, що не заперечує проти ухвалення заочного рішення).

Відповідач в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

ІІІ. Інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою судді Тячівського районного суду Закарпатської області від 19 листопада 2024 року дану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного провадження з викликом сторін.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України в разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. З огляду на викладене та те, що сторони в судове засідання не з`явилися, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

ІV. Фактичні обставини, встановлені Судом та зміст спірних правовідносин.

Рішенням Тячівського районного суду Закарпатської області від 01 березня 2010 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь АКІБ «Укрсиббанк» 89 333 грн. 00 коп. заборгованості за кредитним договором №11085589000 від 28 листопада 2006 року.

Кредитний договір №11085589000 від 28 листопада 2006 року було укладено між АКІБ «Укрсиббанк» та ОСОБА_2 . В подальшому право вимоги первісним кредитором було відступлено до ПАТ «Дельта Банк», який відступив своє право вимоги до ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія».

Згідно протоколу №1706 загальних зборів учасників від 25 липня 2024 року було вирішено змінити найменування ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» на ТОВ «Він Фінанс».

З постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві ВП №27929245 від 27 лютого 2012 року відомо, що виконавчий лист № 2-455, виданий 17 березня 2010 року Тячівським районним судом, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ "Укрсиббанк" 89 333 грн. 00 коп. заборгованості за кредитним договором, 893 грн. 33 коп. судового збору та 120 грн. 00 коп. за ІТЗ, був повернутий стягувачеві, у зв`язку із тим, що у боржника не виявлено майна, на яке можливо звернути стягнення.

Із долучених позивачем розрахунків розміру суми позову відомо, що розмір компенсації з урахуванням індексу інфляції за невиконання грошового зобов`язання за рішенням Тячівського районного суду Закарпатської області від 01 березня 2010 року, за період з з 23 лютого 2019 року по 23 лютого 2022 року року, становить 27 566 грн. 58 коп., з яких 8 032 грн. 63 коп. - 3% річних, та 19 533 грн. 95 коп. – інфляційні збитки.

Згідно листа Тячівського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Тячівському районі Закарпатської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, ОСОБА_2 , змінила прізвище на ОСОБА_3 на підставі актового запису про зміну імені №85 від 07 вересня 2019 року.

V. Оцінка Суду.

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, установлених статтею 11 цього Кодексу.

Так, у частині п`ятій статті 11 ЦК України визначено, що у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникнути з рішення суду.

Згідно частин першої та другої статті 18 ЦПК України встановлено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до частини четвертої статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Згідно із частиною другою статті 625 ЦК України в разі порушення грошового зобов`язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, положення зазначеної норми права передбачають, що зобов`язання можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів, передбачених законом, а також угод, які не передбачені законом, але йому не суперечать, а в окремих випадках встановлені актами цивільного законодавства цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

Отже, наявність судового рішення, яке набрало законної сили підтверджує факт наявності заборгованості у відповідача. Відтак, оскільки виконання судового рішення є обов`язковим, та з огляду на те, що відповідач порушив виконання грошового зобов`язання з виплати заборгованості, у позивача виникло право на застосування наслідків такого порушення у вигляді інфляційних витрат та 3% річних відповідно до вимог статті 625 ЦК України у період з 23 лютого 2019 по 23 лютого 2022 року.

Правомірність застосування статті 625 ЦПК України у разі прострочення виконання зобов`язання боржником рішення суду підтверджується у наступних постановах: Постанові Верховного Суду у складі Великої Палати від 16.05.2018 по справі № 686/21962/15-ц, Постанові Верховного Суду у справах № 638/10417/15-ц від 20.02.2019, №310/5419/15-ц від 11.07.2018, №463/4711/15 від 04.07.2018, №703/4704/15-ц від 28.02.2018, №361/7939/2015-ц від 06.08.2018.

За змістом частини другої статті 625 ЦК України нарахування вказаних витрат є грошовим зобов`язанням і вважається особливим засобом відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання та способом захисту майнового права й інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) за користування грошовими коштами.

Правовий аналіз положень статей 526, 599, 611, 625 ЦК України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за кредитним договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення. Зазначена позиція підтверджена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), від 4 червня 2019 року у справі № 916/190/18 (провадження № 12-302гс18).

Відповідно до ст.512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 1082 ЦК України, боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Згідно Правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 23 вересня 2015 року у справі №6-979цс15 "...боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору. Неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі".

При умові, що відповідач з будь-яких підстав не отримав повідомлення про відступлення права вимоги, має місце той факт, за яким відповідач не мав жодних перешкод для реалізації свого зобов`язання по сплаті кредитної заборгованості на рахунки Первісного кредитора, і таке виконання було б належним відповідно до вимог ст. 516 ЦК України.

Суд вважає, що поданий позивачем розрахунок розміру інфляційних витрат та 3% річних є вірним, а тому з відповідача в користь позивача слід стягнути заборгованість за прострочення виконання грошового зобов`язання за рішенням Тячівського районного суду Закарпатської області від 01 березня 2010 року, за період з 23 лютого 2019 року по 23 лютого 2022 року, в розмірі 27 566 грн. 58 коп., з яких 8 032 грн. 63 коп. - 3% річних, та 19 533 грн. 95 коп. – інфляційні збитки.

VІ. Розподіл судових витрат між сторонами.

Відповідно до ч. 1, та ч.2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача в користь позивача понесені ним судові витрати - судовий збір в розмірі 2 422 грн. 40 коп.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 10-13, 18, 133, 141, 247, 258-259, 263-265 ЦПК України, ст. 11, 512-514, 526, 530, 624, 1048-1050 ЦК України, суд,

У Х В А Л И В :

Позов – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс» заборгованість за прострочення виконання грошового зобов`язання в сумі 27 566 (двадцять сім тисяч п`ятсот шістдесят шість) грн. 58 коп. (з яких: 8 032 грн. 63 коп. - 3% річних, та 19 533 грн. 95 коп. – інфляційні збитки).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс» 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок сплаченого судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Закарпатського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач: товариство з обмеженою відповідальність «Він Фінанс», юридична адреса: 04112, м. Київ, вул. Авіаконструктора Сікорського, 8, ідентифікаційний код юридичної особи - 38750239.

Відповідач: ОСОБА_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_1 .

Суддя В.В. Ніточко