Рішення від 20 січня 2026 р. у справі №307/4499/25 — Тячівський районний суд Закарпатської області

Справа № 307/4499/25

Провадження № 2/307/1654/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2026 року м. Тячів

Тячівський районний суд Закарпатської області в складі:

головуючого судді Бряник М.М.

секретар судового засідання Скирчук В.Й.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Тячів цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», в інтересах якого діє представник Чехун Юлія Віталіївна до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» в інтересах якого діє представник Чехун Юлія Віталіївна, звернулися до суду із позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позову, представник позивача зазначає, що між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_2 04.03.2025 року укладено кредитний договір (оферти) №04.03.2025-100002687. Відповідно до умов договору ОСОБА_1 надано кредит у розмірі 10000,00 грн., що підтверджується квитанцією про видачу коштів від 04.03.2025 року, строком на 217 днів.

Відповідно до умов кредитного договору строк на який надається кредит 217 днів з дати його надання, процентна ставка - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1 % за 1 (один) день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається кредит. Проценти розраховуються шляхом множення всієї суми кредиту (включаючи всі транші) (залишку від всієї суми кредиту) (база розрахунку) на кількість днів користування кредитом/ залишком кредиту та на процентну ставку. Комісія пов`язана з наданням кредиту 9% від суми кредиту, тобто 900 грн.

Згідно п. 3.1. договору за цим договором кредитодавець зобов`язується надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Позивач стверджує, що ТОВ «Споживчий центр» свої зобов`язання за договором виконано в повному обсязі.

Разом з тим, представник позивача вказує, що 06.03.2025 року між кредитодавцем та позичальником укладено додатковий договір за яким сторони домовилися за взаємною згодою та ініціативою позичальника збільшити суму кредиту, в зв`язку з чим сума кредиту з дати укладення додаткового договору становить 14000 грн., строк кредиту - 215 днів, плата за надання кредиту - 9% від суми другого траншу, що дорівнює 360 грн., комісія з обслуговування - 1260 грн.

В свою чергу ОСОБА_1 свої зобов`язання за договором належним чином не виконала, у зв`язку з цим, станом на день пред`явлення позову утворилась заборгованість у розмірі 46 400 грн., що складається з заборгованості по тілу кредиту в розмірі 14 000,00 грн., по процентам в розмірі 21 620 грн., неустойка 7000 грн., комісія (пов`яна з наданням кредиту) -1260 грн. та додаткова комісія (за обслуговування кредитної заборгованості) - 2520 грн., чим порушуються права та інтереси ТОВ «Споживчий центр», а тому просить стягнути вказану суму заборгованості з відповідача та суму сплаченого позивачем судового збору у розмірі 2 422 грн. 40 коп.

11.12.2025 року відповідачка ОСОБА_1 подала до суду відзив на позовну заяву, у якому вказує, що позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що наявна в матеріалах справи паперова роздруківка договору створювалася у порядку, визначеному Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг» та що саме такий правочин підписувався електронним підписом уповноважених на те осіб (з можливістю ідентифікувати підписантів договору), який є обов?язковим реквізитом електронного документа.

Стверджує, що не укладала кредитний договір, роздруківку якого долучає представник позивача в якості копій до позовної заяви, відповідно не погодила процентну ставку, неустойку та інші кабальні умови кредитування. Жоден поданий позивачем доказ не підтверджує узгодження саме цих, а не інших кредитних умов. Вказує, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази часу та способу генерування одноразового ідентифікатора, його направлення їй, підтвердження нею пропозиції щодо укладення договору.

Також вказує, що з урахуванням положень п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, нарахування неустойки в сумі 7000,00 грн. за договором є безпідставним і протиправним, оскільки прострочення виконання зобов?язань (за твердженням позивача) відбулося після 24.02.2022 року, в період дії воєнного стану, а правильність нарахувань позивач не довів відповідними доказами.

Розрахунки заборгованості, на які посилається позивач, не є первинними документами, які підтверджують отримання кредиту, користування ним, укладення договору на умовах, які вказані позивачем в позовній заяві, а отже не є належними доказами існування боргу.

Зазначає, що наявність роздрукованого розрахунку заборгованості за договором є неналежним та недостатнім доказом для задоволення позовних вимог, оскільки сам розрахунок, умови кредитування тощо, є внутрішніми документами банку (фінансової установи) та не містять відомостей, що дозволили перевірити, чи видавалися кредитні кошти, на який строк, правильність нарахування відсотків та штрафів позивачем, часткове погашення боргу відповідачем тощо. Фактично, цей документ не можна вважати розрахунком, оскільки він не містить жодної формули/методики розрахування заборгованості, нарахувань за кожен день, відомостей про часткове погашення, а лише зазначає розмір боргу на певну дату, що свідчить про неможливість перевірки нарахувань судом. З цього документа неможливо дослідити, яким чином позивач використав платежі на часткове погашення боргу (на тіло кредиту, проценти тощо), як саме позивач вирахував саме такий розмір процентів, неустойки, комісій.

У зв`язку з вищенаведим, просить у задоволенні позовної заяви ТОВ "Споживчий центр" відмовити повністю та витребувати від ТОВ "Споживчий центр" оригінали електронних доказів.

15.12.2025 року представник відповідача Ларіонов К.О. надіслав до суду відповідь на відзив, у якому вказує, що відповідач не надав жодного належного доказу, який би спростовував предмет доказування на підтвердження не укладення та не виконання умов кредитного договору.

Зазначає, що між ТОВ "Споживчий центр" та відповідачем було укладено кредитний договір шляхом отримання/ознайомлення відповідача з пропозицією про укладення договору (оферта) (кредитна лінія) від 04.03.2025 р., подання відповідачем заявки кредитного договору №04.03.2025-100002687 (кредитної лінії) від 04.03.2025 р., надсилання відповідачем відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) кредитного договору №04.03.2025-100002687 (кредитної лінії) від 04.03.2025 р. Видача кредитних коштів відповідачу підтверджується квитанцією від 04.03.2025 року, що наявна в матеріалах справи, отже позивачем було перераховано грошові кошти на картковий рахунок відповідача. Разом з цим, представник позивача зазначає, що відповідачем при укладенні кредитного договору було проведено ідентифікацію через систему BankID.

У зв`язку з наведеним, просить позовні вимоги задовольнити повністю.

Ухвалою Тячівського районного суду Закарпатської області від 21.11.2025 року відкрито провадження у справі та постановлено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Ухвалою Тячівського районного суду Закарпатської області від 21.01.2026 року відмовлено у задоволенні клопотання відповідачки ОСОБА_1 про витребування доказів.

Представник позивача будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи в судове засідання не з`явився. В позові просив розглянути справу у його відсутність, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить задовольнити.

Відповідачка, будучи відповідно до положень п. 1 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, належним чином повідомленою про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення за штрих кодовим ідентифікатором №R067046763499, в судове засідання не з`явилася.

На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступного висновку.

В силу ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

На підставі ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

В силу ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Судом встановлено, що 04.03.2025 року між ТОВ «Споживчий центр» та відповідачем ОСОБА_1 укладено кредитний договір (оферти) №04.03.2025-1000002687, шляхом підписання заявки, що є невід`ємною частиною даного договору, відповідно до умов якого ОСОБА_1 надано кредит у розмірі 10000,00 грн.

Згідно п. 3.1. договор кредитодавець зобов`язується надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти, комісію.

Пунктом 3.2. встановлено, що кредит надається на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Відповідно до п. 3.3. договору кредитодавець надає позичальнику кредит на наступних умовах: сума кредиту, тип кредиту - фінансовий кредит; строк, проценти за користування кредитом (проценти), графік платежів встановлюється у заявці, яка є невід`ємною частиною кредитного договору. Кредитодавець надає позичальнику кредит на умовах його строковості, платності і поворотності. Спосіб надання позичальнику коштів у рахунок кредиту: перерахування на рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача 4441-11ХХ-ХХХХ-9364 (п. 4.1 договору) (а.с.27-32).

Відповідачка підтвердила укладення кредитного договору шляхом підписання та укладення договору. На номер мобільного телефону відповідача було надіслано одноразовий ідентифікатор Е619.

Позичальником ОСОБА_1 під час укладення кредитного договору №04.03.2025-1000002687 від 04.03.2025 року пройдено ідентифікацію шляхом використання системи BankID Національного банку (а.с.38, 40).

З паспорту споживчого кредиту вбачається, що тип кредиту - кредит, сума кредиту - 10000,00 грн., процентна ставка - 300,13% річних, орієнтована загальна вартість кредиту - 28200 грн. (а.с.33-34).

Судом також встановлено, що 06.03.2025 року між ТОВ «Споживчий центр» та відповідачем ОСОБА_1 укладено додатковий договір до кредитного договору, відповідно до умов якого ОСОБА_1 надано кредит у розмірі 14000,00 грн.

Відповідачка підтвердила укладення додаткового кредитного договору шляхом підписання та укладення такого. На номер мобільного телефону відповідача було надіслано одноразовий ідентифікатор К219 (а.с.44-46).

З паспорту споживчого кредиту (з дати укладення додаткового договору від 06.03.2025) вбачається, що тип кредиту - кредит, сума кредиту - 14000,00 грн., процентна ставка - 306,6% річних, орієнтована загальна вартість кредиту - 39 400,00 грн. (а.с.35-36).

З квитанцій до платіжних інструкцій №20153-1391-195850449 від 06.03.2025, №20151-1391-195279479 від 04.03.2025 та №20151-1391-195279479 від 04.03.2025, вбачається про зарахування коштів у розмірі 10000 грн., 10000 грн. та 4000 грн. (а.с.41-43).

Станом на 06.10.2025 року у відповідача ОСОБА_1 утворилась заборгованість у розмірі 46 400,00 грн., що складається з заборгованості по тілу кредиту в розмірі 14 000,00 грн., по процентам в розмірі 21 620,00 грн., комісія за надання кредиту - 1260 грн., комісія за обслуговування - 2520 грн. та неустойка - 7000 грн., що підтверджується копією довідки-розрахунок про стан заборгованості (а.с.22).

Згідно ст. ст. 526, 527, 530 Цивільного Кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та цивільного законодавства.

Згідно із п. 1.ст. 1054 Цивільного Кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно із п. 1. ст. 1048 Цивільного Кодексу України розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. З положень кредитного договору та ст. ст. 1054, 1055 ЦК України вбачається, що сторонами дотримано в повному обсязі вимог цивільного законодавства щодо предмету договору, його ціни, строку повернення кредиту, розміру відсотків, письмової форми.

У частині першій статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно із частиною першою статті 627ЦКУкраїни відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 628 ЦК України визначено зміст договору, який становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Надаючи оцінку наданим позивачем та безпосередньо дослідженим у судовому засіданні доказам судом встановлено, що: спір між сторонами стосується стягнення заборгованості за кредитним договором.

При укладенні кредитного договору сторонами було досягнуто згоди з усіх його істотних умов та визначено: валюту кредитування, суму кредиту, процентну ставку за користування ним і порядок повернення кредиту, сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі.

Відповідно до Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» електронний підпис - електронні дані, що додаються до інших електронних даних або логічно з ними пов`язуються і використовуються підписувачем як підпис.

Відповідно до ч.1 ст.11 Закон України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Частино третьою статті 11 Закон України «Про електронну комерцію» встановлено, що електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Згідно ч. 6 ст.11 Закон України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Частиною 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

В свою чергу, відповідно до ч.1 ст.12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Судом встановлено, що позичальником ОСОБА_1 під час укладення кредитного договору №04.03.2025-1000002687 від 04.03.2025 року пройдено ідентифікацію шляхом використання Системи BankID Національного банку.

Доданим до позову розрахунком підтверджується, що у відповідачки перед позивачем наявна заборгованість за договором від 04.03.2025 року.

Таким чином, з урахуванням наведених вище вимог закону, досліджених судом доказів та встановлених на їх підставі обставин, суд дійшов висновку, що позивачем доведено належними та допустимими доказами, що внаслідок неналежного виконання своїх зобов`язань за кредитним договором, у відповідача утворилась заборгованість.

Відповідач доказів, які б спростовували доводи позивача про неналежність виконання зобов`язання, щодо умов укладеного кредитного договору, суду не надала. Як і не надала доказів того, що їй не належить рахунок, на який позивачем було перераховано кошти на виконання умов кредитного договору. Відтак не спростувала наданих позивачем доказів отримання кредитних коштів.

В зв`язку з цим позовні вимоги ТОВ "Споживчий центр " є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.

Разом з тим, відповідно до пункту 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року на території України з 24 лютого 2022 року строком на 90 днів введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався та діє на теперішній час.

Вказане позивачем не ураховано при здійсненні розрахунку заборгованості щодо стягнення неустойки в розмірі 7000 грн.

Отже, неустойка в розмірі 7000 грн. не підлягає стягненню з відповідачки.

Відповідно ч. ч. 1-5ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Соживчий центр» підлягає стягненню заборгованість по кредиту на загальну суму 39 400,00 грн., яка складається з заборгованості по тілу кредиту в розмірі 14 000,00 грн., відсотків за користування кредитом в розмірі - 21 620,00 грн., комісії за надання кредиту - 1260 грн., комісії за обслуговування - 2520 грн.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, що відповідає положенням ч. 1 ст. 141 ЦПК України.

Позивачем у даній справі сплачено судовий збір у розмірі 2422,40 грн., однак враховуючи вимоги ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, що відповідає положенням ч. 1 ст. 141 ЦПК України.

А тому з відповідача слід стягнути на користь позивача 85% відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, що становить 2059,04 грн.

На підставі ст.ст. 526, 530, 611, 626, 628, 633, 634, 638, 1048, 1054, 1082, ЦК України, керуючись ст.ст. 2, 5, 10-13, 18, 133, 141, 247, 258-259, 263-265, 280-282, 416, 417 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» 39 400 (тридцять дев`ять тисяч чотириста гривень) заборгованості за кредитним договором № 04.03.2025-100002687 від 04.03.2025 року.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» 2059,04 (дві тисячі п`ятдесят дев`ять гривень 04 копійок) судового збору.

В решті вимог позовної заяви відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду в тридцятиденний строк з дня його проголошення (складання).

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», код ЄДРПОУ 37356833, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Саксаганського, 133А.

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 .

Головуючий М.М. Бряник