Рішення від 14 січня 2026 р. у справі №636/202/25 — Чугуївський міський суд Харківської області

ЧУГУЇВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

__________________________________________________________________________

Справа № 636/202/25 Провадження 2/636/101/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.01.2026 місто Чугуїв

Чугуївський міський суд Харківської області у складі: головуючого – судді Оболєнської С.А.,

за участю секретаря судового засідання – Романової А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження в приміщенні суду в місті Чугуєві цивільну справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 , третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Мілоан», про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути заборгованість за кредитним договором № 101136631 від 28.03.2021 у розмірі 31150,00 грн та судові витрати.

В обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що 28.03.2021 року між ТОВ «МІОЛАН» та відповідачем укладено договір про надання кредиту № 101136631.

23.06.2021 між ТОВ «МІОЛАН» та ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» укладено договір факторингу, на підставі якого відбулось відступлення прав вимоги за кредитним договором до відповідача. Таким чином, ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» набуло статусу кредитора за кредитним договором № 101136631 від 28.03.2021.

Всупереч умовам кредитного договору, незважаючи на повідомлення, відповідач не виконав свої зобов`язання. Після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача, останній не здійснював жодного платежу для погашення кредитної заборгованості, хоча повідомлений про необхідність погашення боргу.

Ухвалою від 10.01.2025 справа прийнята до розгляду та провадження у ній відкрито.

Представник позивача просив позов задовольнити, розглядати справу в його відсутності, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.

15 січня 2026 року надійшли пояснення на позовну заяву від відповідача. Згідно пояснень останній просив визнати кредитний договір нікчемним, застосувати строки позовної давності, оскільки відповідно ст.257 ЦК України, становить три роки, які пропустив позивач, та не враховувати нараховані позивачем відсотки у сумі 21450 грн 00 коп.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 28.03.2021 між ТОВ «МІОЛАН» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту № 101136631, відповідно до якого позивач надав відповідачу кредит у розмірі 7000,00 грн строком на 15 днів з 28.03.2021 по 12.04.2021, з можливістю пролонгації. Проценти за користування кредитом 3150,00, які нараховуються за ставкою 3,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.

28.03.2021 ОСОБА_1 також підписав анкету-заяву на отримання кредиту, паспорт споживчого кредиту та графік платежів. Факт отримання відповідачем суми кредиту підтверджується Платіжним дорученням № 26308887 від 28.03.2021.

23.06.2021 між ТОВ " МІОЛАН " та ТОВ "ДІДЖИ ФІНАНС" укладено договір факторингу № 03Т, на підставі якого позивач набув права вимоги до відповідача за кредитним договором № 101136631 від 28.03.2021, в сумі 31150,00 грн., з яких: 7000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 24150,00 грн - заборгованість по відсотках, що також підтверджується наявним в матеріалах справи витягом з додатку до договору факторингу.

Позивачем, який набув права грошової вимоги, на адресу Відповідача, зазначену в Кредитному договорі № 101136631 від 28.03.2021р., направлено Повідомлення про відступлення права вимоги від ТОВ «МІЛОАН» до ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС», зазначивши інформацію про порядок погашення заборгованості по Кредитному договору № 101136631 від 28.03.2021, а також вимогу погасити заборгованість за вказаним кредитним Договором №101136631 від 28.03.2021, загальним розміром 31150,00 грн.

Довідкою про щоденні нарахування та погашення за кредитним договором № 101136631 встановлено, що загальний розмір заборгованості за кредитним договором становить 31150,00 грн., з яких: 7000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 24150,00 грн - заборгованість по відсотках.

Разом з тим, як вбачається з кредитного договору № 101136631 від 28.03.2021, він укладений на 15 днів, з відсотковою ставкою в розмірі 3,00% в день. Доказів про пролонгацію договору матеріали справи не містять.

Тобто, за вказаний період розмір відсотків становить 3150,00 грн (7000,00 грн х 15 х 3,00%).

Крім того, ухвалою суду від 18.06.2025 задоволено клопотання представника позивача та витребувано з АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «СЕНС БАНК»: інформацію щодо наявності у ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ) карткового рахунку відкритого у банку станом на 28.03.2021 року; інформацію щодо належності у ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ) карткового рахунку № НОМЕР_2 ; виписку по рахунку за номером картки № НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ) в період з 28.03.2021 року по 02.04.2021 року.

З наданої банком інформації вбачається, що на ім`я ОСОБА_1 імітовано картку, маска якої НОМЕР_3 , надано виписку з рахунку приватного клієнта № 048231-2025/1121 за період з 29.03.2021 по 02.04.2021, яка містить зарахування 28.03.2021 о 19 год 53 хв на суму 7 000, 00 грн та рух коштів по вказаному рахунку. Отже, відповідач отримав зазначені кошти та користувався ними.

Враховуючи вищевикладене, заборгованість за кредитним договором № 101136631 від 28.03.2021 складає: 7000,00 грн – прострочена заборгованість за сумою кредиту, 3150,00 грн – прострочена заборгованість за відсотками, а відтак, відповідачем дійсно були порушені умови договору щодо своєчасного погашення заборгованості та сплати обумовлених договором платежів.

За правилами ст.ст.12,81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ч. 1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

В силу ч. 1 ст.1048 цього ж Кодексу позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно із ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).

Відповідно до ст. 610 цього Кодексу порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Відповідно до положень п. 1 ч. 1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Положеннями ст. 514 ЦК України визначено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Суд дійшов до висновку, що у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за кредитним договором, утворилась заборгованість, право грошової вимоги на яку перейшло до позивача.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Будь-яких належних та допустимих доказів в підтвердження існування істотних обставин у відповідача, які слугували б поважною причиною невиконання взятих на себе зобов`язань, суду не надано.

Щодо посилання відповідача про те, що договір укладений з недодержанням письмової форми та є нікчемним, суд зазначає наступне.

Статтею 215 ЦК України розмежовано недійсні правочини на нікчемні - якщо їх недійсність встановлена законом (статті 219, 220, 224 ЦК України тощо), та оспорювані - якщо їх недійсність прямо не встановлена законом, але одна зі сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність на підставах, встановлених законом (статті 222, 223, 225 ЦК України тощо).

Згідно частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК України, саме на момент вчинення правочину. Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено (пункт 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

В постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 09.01.2019 року у справі № 759/2328/16-ц (провадження № 61-5800зпв18) зроблено висновок, що «нікчемним є той правочин, недійсність якого встановлена законом і для визнання його недійсним не вимагається рішення суду (частина друга статті 215 ЦК України). Нікчемність правочину конструюється за допомогою «текстуальної» недійсності, оскільки вона існує тільки у разі прямої вказівки закону. З позицій юридичної техніки така пряма вказівка може втілюватися, зокрема, в термінах «нікчемний», «є недійсним».

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2019 року у справі № 463/5896/14-ц (провадження № 14-90цс19) зазначено, що: «кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (статті 15, 16 ЦК України). Цивільне право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (абзац перший частини другої статті 215 ЦК України). Якщо недійсність певного правочину встановлена законом, тобто якщо цей правочин нікчемний, позовна вимога про визнання його нікчемним не є належним способом захисту права чи інтересу позивача. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину».

Відповідно до ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

У ч. 2 ст. 207 ЦК України зазначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).

Згідно із ст. 638 цього Кодексу, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами. Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Відповідно до ч.ч.1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиції укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або іншому порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами Законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі (ч. 12ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію).

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст.3 вказаного Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Вищезазначені вимоги закону дотримані та спростовуються наданими позивачем письмовими доказами, а отже посилання відповідача на нікчемність договору є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Щодо посилання відповідача на пропущення строків позовної давності суд зазначає наступне.

Як вбачається з договору про споживчий кредит, він укладений 28.03.2021.

Відповідно до ст.253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст.257 ЦК України).

Відповідно до п.12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Строк дії карантину неодноразово продовжувався, а відмінений він був з 24.00 год 30.06.2023 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».

Поряд із цим Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» було введено воєнний стан в Україні із 05 год 30 хв 24.02.2022 строком на 30 діб у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. Надалі строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався Указами Президента України, цей стан триває до теперішнього часу.

Законом України від 15.03.2022№ 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» (далі - Закон № 2120-ІХ) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено п. 19, згідно з яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені ст. 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. Закон №2102-IX набрав чинності 17.03.2022.

Надалі Законом України від 08.11.2023 № 3450-ІХ «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини» (далі - Закон № 3450-ІХ) п. 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України викладено в новій редакції, відповідно до якої у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. Закон № 3450-ІХ набрав чинності 30.01.2024.

Законом України «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності від 14.05.2025 № 4434-IX, який набрав чинності 04.09.2025 пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України виключено, строки перебігу позовної давності поновлено.

Враховуючи вищевикладене, позивачем строк звернення з позовом до суду не пропущено.

Також позивач просив стягнути на його користь витрати на правову допомогу в розмірі 6000,00 грн, що підтверджуються копією Договору про надання правової допомоги № 42649746 від 01.08.2024, копією акту про підтвердження факту надання правничої допомоги № 101136631 від 30.09.2024, що включає детальний обсяг робіт, та платіжною інструкцією № 44 від 14.11.2024.

Як передбачено ч. ч. 1, 2, 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема на професійну правничу допомогу, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Оскільки позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, то суд стягує з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 789,32 грн (10150,00 грн х 2422,40 / 31150,00) та витрати на оплату правничої допомоги в розмірі 1955,06 грн (10150,00 грн х 6000,00 / 31150,00).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 5, 13, 76-81, 178, 133, 137, 141, 223, 263, 265, 268 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» заборгованість за кредитним договором № 101136631 від 28.03.2021 у розмірі 10150 (десять тисяч сто п`ятдесят) грн 00 коп., з яких: прострочена заборгованість за сумою кредиту в розмірі 7000,00 гривень; прострочена заборгованість за процентами в розмірі 3150,00 гривень, судовий збір у розмірі 789 (сімсот вісімдесят дев`ять) грн 32 коп. та витрати на оплату правничої допомоги в розмірі 1955 (одна тисяча дев`ятсот п`ятдесят п`ять) грн 06 коп.

В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС», адреса місцезнаходження: адреса місцезнаходження: м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8, код ЄДРПОУ 42649746.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт НОМЕР_4 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя: С.А. Оболєнська