Рішення від 20 січня 2026 р. у справі №635/9251/23 — Харківський районний суд Харківської області

21.01.26

Справа № 635/9251/23

Провадження № 2/635/593/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 січня 2026 року смт Покотилівка Харківського району Харківської області

Харківський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді – Даниленко Т.П.,

за участі секретаря судового засідання – Шевченко В.С.,

представника відповідача – адвоката Коновалова О.А. (на відеозв`язку),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , неповнолітньої ОСОБА_3 в особі Служби у справах дітей Південної міської ради Харківського району Харківської області, третя особа – Приватний нотаріус Харківського районного нотаріального округу Харківської області Іващенко Аліна Анатоліївна про визначення додаткового строку на прийняття спадщини, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернулася до суду з позовом, в якому просить визначити їй додатковий строк у три місяці для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер її чоловік ОСОБА_4 . Від шлюбу є неповнолітня донька - ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 . Таким чином, спадкоємцями за законом першої черги після смерті ОСОБА_4 є позивач - його дружина, донька - ОСОБА_3 та донька чоловіка від першого шлюбу- ОСОБА_2 . 24.02.2022 в Україні ввели військовий стан, почались бойові дії та сильні бомбардування м. Харкова та області. 04.03.2022 позивач разом з дитиною виїхала у м. Таллінн Естонії. Наприкінці квітня 2022 року позивач з засобів масової інформації дізналася, що була прийнята Постанова Кабінету Міністрів України від 19.04.2022 за №480, згідно з якою «на час воєнного стану перебіг строку для прийняття спадщини або відмови від її прийняття зупиняється та свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення строку для прийняття спадщини». Також позивач намагалася зателефонувати до нотаріальної контори Харківського району, де їй пояснили, що реєстри не працюють та усі питання, пов`язання зі спадкування радили вирішувати вже після того, як закінчиться війна лише 15.08.2023 позивач разом з донькою повернулася до України. Відразу позивач звернулася до Приватного нотаріусу Харківського районного нотаріального округу Іващенко А.А. з питання оформлення спадщини. Однак їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, оскільки позивач не була зареєстрована зі спадкодавцем за однією адресою, а отже пропустила строк для прийняття спадщини. 29.08.2023 позивач отримала постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії. Також їй було роз`яснено, що до Постанови Кабінету Міністрів України від 19.04.2022 за №480 були внесені зміни та зараз строк для подачі заяви про прийняття спадщини становить шість місяців. Разом з тим, оскільки її неповнолітня донька ОСОБА_3 була зареєстрована за однією адресою разом з померлим батьком, а ОСОБА_2 своєчасно звернулася до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини- вони вважаються такими, що прийняли спадщину. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Спадкове майно складається з квартири АДРЕСА_1 . З урахуванням веденого в Україні Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 воєнного стану, перебуванням в іншій країні та змін у законодавстві у позивача виникли об`єктивні та істотні труднощі для своєчасної подачі заяви про прийняття спадщини.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 06.10.2023 відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи в порядку загального позовного провадження, призначено проведення підготовчого судового засідання.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 20.03.2024 витребувано докази по справі, а саме у приватного нотаріуса Харківського районного нотаріального округу Харківської області Іващенко А.А. копію спадкової справи після смерті ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 21.10.2024 в задоволенні клопотання позивача ОСОБА_5 та її представника адвоката Куляшової Г.С. про залучення представника співвідповідача у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа – Приватний нотаріус Харківського районного нотаріального округу Харківської області Іващенко Аліна Анатоліївна про визначення додаткового строку на прийняття спадщини відмовлено.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 31.01.2025 залучено до участі у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа – Приватний нотаріус Харківського районного нотаріального округу Харківської області Іващенко Аліна Анатоліївна про визначення додаткового строку на прийняття спадщини, в якості співвідповідача - малолітню особу – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Залучено до розгляду справи для здійснення представництва інтересів малолітньої особи ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , законного представника в особі Служби у справах дітей Харківської районної Державної адміністрації.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 05.03.2025 замінено законного представника малолітньої особи ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в особі Служби у справах дітей Харківської районної державної адміністрації на законного представника в особі Служби у справах дітей Південної міської ради.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 15.07.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 22.12.2025 визнано обов`язковою явку позивача.

Позивач та її представник у судове засідання не з`явилися, від представника позивача – адвоката Куляшової Г.С. надійшла заява у якій вона просила у зв`язку з розірванням договору про надання правової допомоги укладеним з ОСОБА_1 , виключити адвоката Куляшову Ганну Сергіївну з учасників судового процесу.

Представник відповідача ОСОБА_2 – адвокат Коновалов О.А. в судовому засіданні проти позовних вимог заперечував, просив задовольнити його клопотання про стягнення судових витрат з позивача, які зазначені в його письмовому клопотанні.

Представником відповідача надано відзив у якому він зазначив, що спадкоємець ОСОБА_4 дійсно помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що позивачці було достеменно відомо. Проте позивачка ОСОБА_1 на той час вже близько півтора роки (орієнтовно з вересня 2020 року) та її донька ОСОБА_3 не проживала разом із спадкодавцем, не дбала і не доглядала за своїм чоловіком, який тяжко хворів та потребував догляду. Догляд за спадкодавцем до самої його смерті здійснювала вона зі своїм чоловіком ОСОБА_6 та його родичі. Також позивачка ОСОБА_1 не приймала участі в організації, проведенні та фінансуванні витрат щодо поховання спадкодавця. Зазначені обставини можуть підтвердити: ОСОБА_7 ; ОСОБА_8 ; і у разі виникнення такої потреби можуть бути викликані судом для їх допиту у якості свідків. Позивачка була достеменно обізнана про факт та дату смерті спадкодавця, з метою виїзду за кордон разом із малолітньою дитиною отримала від ОСОБА_2 оригінал свідоцтва про смерть спадкодавця. Як на підставу своїх вимог про визначення додаткового строку на прийняття спадщини позивачка посилається на обставини свого перебування за межами України. Зокрема у позові вказано, нібито 24.02.2022 в Україні ввели військовий стан, почались бойові дії та сильні бомбардування м, Харкова та області. 04.03.2022 вона разом з дитиною виїхала у м. Таллінн Естонії, що підтверджується посвідкою на тимчасове проживання. Наприкінці квітня 2022 року я з засобів масової інформації дізналася, що була прийнята Постанова Кабінету Міністрів України від 19.04.2022 за №480, згідно з якою "на час воєнного стану перебіг строку для прийняття спадщини або відмови від її прийняття зупиняється та Свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення строку для прийняття спадщини". Також намагалася зателефонувати до нотаріальної контори Харківського району, де їй пояснили, що реєстри не працюють та усі питання, пов`язання зі спадкування порадили вирішувати вже після того, як закінчиться війна. Лише 15.08.2023 вона разом з донькою повернулася до України. Відразу я звернулася до Приватного нотаріусу Харківського районного нотаріального округу Іващенко Аліни Анатоліївни з питання оформлення спадщини. Однак їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, оскільки вона не була зареєстрована зі спадкодавцем за однією адресою, а отже пропустила строк для прийняття спадщини. 29.08.2023 отримала Постанову у вчиненні нотаріальної дії. Також було роз`яснено, що до Постанови Кабінету Міністрів України від 19.04.2022 за №480 були внесені зміни та зараз строк для подачі заяви про прийняття спадщини становить шість місяців. Проте, на підтвердження зазначених обставини позивачкою не надані належні та допустимі докази. Зокрема твердження стосовно часу виїзду за межі території України, перебування у місті Таллінн та повернення до України не підтверджені відомостями закордонного паспорту позивачки (в якому мають бути відмітки про перетин кордонів). При цьому посвідки на тимчасове проживання (копія та переклади яких додані до позову) були видані лише 08 та 09 лютого 2023 року (навіть не у 2022 році!). Окрім того, стверджуючи у позові нібито: наприкінці квітня 2022 року вона з засобів масової інформації дізналася, що була прийнята Постанова Кабінету Міністрів України від 19.04.2022 за №480, згідно з якою "на час воєнного стану перебіг строку для прийняття спадщини або відмови від її прийняття зупиняється та Свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення строку для прийняття спадщини" позивачка у той же час не спромоглась пояснити, що саме їй завадило дізнатись про те, що з 29.06.2022 діють нові зміни щодо строків оформлення спадщини під час воєнного стану, які були запроваджені на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 24.06.2022 за № 719 "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо нотаріату та державної реєстрації в умовах воєнного стану". Так, пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 за №164 "Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану" передбачено, що перебіг строку для прийняття спадщини або відмови від її прийняття зупиняється на час дії воєнного стану, але не більше ніж на 4 (чотири) місяці. Тобто до загальних 6 місяців на прийняття спадщини додається ще 4 місяці, загалом 10 місяців. Отже, оскільки у цьому випадку спадкодавець помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , то строк для прийняття (відмови від) спадщини сплив 11.12.2022 (у разі застосування до спірних правовідносин норм зазначеної постанови). Постановою КМУ від 09.05.2023 за № 469 пункт 3 виключений. Разом з тим, 25.01.2023 Верховний Суд у справі № 676/47/21 зробив висновок про те, що основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу (далі - закон). Якщо суб`єкт права законодавчої ініціативи подав до Верховної Ради України проект закону, який регулює цивільні відносини інакше, ніж цей Кодекс, він зобов`язаний одночасно подати проект закону про внесення змін до Цивільного кодексу України. Поданий законопроект розглядається Верховною Радою України одночасно з відповідним проектом закону про внесення змін до Цивільного кодексу України (частина 2 статті 4 ЦК України). Виходячи з виміру ієрархії актів цивільного законодавства по вертикалі, в статті 4 ЦК України встановлено повний перелік нормативно-правових актів, якими можуть регулюватися цивільні відносини. Крім Конституції України, ЦК України та інших законів України, цивільні відносини можуть регулюватися, за загальним правилом, лише такими підзаконними актами, як: акти Президента України, видані у випадках, установлених виключно Конституцією України; постанови Кабінету Міністрів України, що не суперечать положенням ЦК України та інших законів України. Якщо постанова Кабінету Міністрів України суперечить положенням ЦК України, або іншому закону, мають застосовуватися відповідні положення ЦК або іншого закону. Інші органи державної влади України та органи влади Автономної Республіки Крим можуть видавати нормативні акти, що регулюють цивільні відносини, лише у випадках і в межах, установлених Конституцією України та законом. Таким чином можливість видання актів цивільного законодавства на підзаконному рівні для зазначених органів суттєвим чином обмежена. Тлумачення вказаних норм, з урахуванням виміру ієрархії актів цивільного законодавства по вертикалі, свідчить, що: правила щодо строку на прийняття спадщини (початок перебігу, наслідки спливу) регулюються Цивільним кодексом України, який прийнятий Верховною Радою України і є основним актом цивільного законодавства України; строк на прийняття спадщини по своїй сутності є присічним (статті 1270, 1272 ЦК), оскільки його сплив призводить до того, що спадкоємець вважається таким, який не прийняв спадщину. Тобто сплив строку "присікає" право на прийняття спадщини. Проте в законі, вочевидь з урахуванням сутності права на прийняття спадщини як майнового, передбачена можливість: за згодою самих спадкоємців, що прийняли спадщину, подати заяву про прийняття спадщини (частина друга статті 1272 ЦК України); для спадкоємця звернутися з позовною вимогою та за наявності поважної причини суд визначає додатковий строк на прийняття спадщини (частина третя статті 1272 ЦК України); законодавець як у статті 1270 ЦК України, так і в інших нормах ЦК України, не передбачає допустимості існування такої конструкції як "зупинення перебігу строку на прийняття спадщини" та можливості в постанові Кабінету Міністрів України визначати інші правила щодо строку на прийняття спадщини; пункт 3 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 164 "Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) суперечить статтям 1270, 1272 ЦК України, а тому не підлягає застосуванню. У разі незастосування до спірних правовідносин норм зазначеної постанови строк для прийняття (відмови від) спадщини сплив 11 вересня 2022 року. Проте із заявою про прийняття спадщини позивачка звернулась лише у серпня 2023 року – тобто із істотним пропуском встановленого ЦК України строку. Зазначені відомості щодо прядку й строків спадкування в умовах воєнного стану детально і неодноразово висвітлювались у засобах масової інформації в мережі Internet, у тому числі на офіційних порталах органів державної влади (Міністерства юстиції України) та різноманітних спеціалізованих та інформаційних сайтах. Отже для позивачки були відсутні будь-які перешкоди дізнатись про поточне регулювання питань спадкування в Україні в умовах воєнного стану. Окрім того, відповідачка ОСОБА_2 також повідомляла позивачку про необхідність прийняття спадщини або відмови від неї. У той же час, твердження позивачки нібито вона "намагалася зателефонувати до нотаріальної контори Харківського району", де їй нібито щось пояснили – також не підтверджене жодним доказом, а окрім того – є дещо нелогічним і непослідовним. Якщо позивачці щось пояснили, то вона б мала додзвонитись, а не лише "намагатись зателефонувати". При цьому, її телефон мав би містити докази таких спроб (у тому числі результативних), які позивачкою також не надані. Таким чином, твердження позивачки нібито її перебування за межами України (яке водночас ще не доведене належними доказами) позбавило її можливості звернутися до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, не можуть бути прийняті судом. Чинним законодавством для громадян України, які перебувають за кордоном, встановлений спеціальний порядок подання заяви про прийняття спадщини, який передбачає кілька альтернативних варіантів оформлення та подання вказаної заяви. Натомість позивачка не скористалась своїм правом для прийняття спадщини після смерті її чоловіка. Отже зазначені позивачкою обставини беззаперечно не свідчать про те, що вона була позбавлена можливості своєчасно звернутися із заявою про прийняття спадщини, і що такі причини пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами на вчинення цих дій для неї, як спадкоємиці. З огляду на викладене, відсутні підстави вважати, що позивачка не мала об`єктивної фізичної можливості подати у встановлений законом строк заяву нотаріусу чи консулу у розумінні положень статті 1272 ЦК України. Враховуючи викладені обставини та наведені вище норми права, зокрема те, що поважними є причини пропуску строку для прийняття спадщини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій, - наявність обставин, зазначених позивачкою, не є тими підставами, які можна було б визнати такими, які об`єктивно перешкоджали їй звернутись до нотаріуса чи консула із заявою про прийняття спадщини після померлого спадкодавця. З огляду на викладене, приймаючи до уваги, що позивачка на виконання свого процесуального обов`язку не надала належних, і неспростовних доказів на підтвердження своїх вимог, а також з огляду на належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається позивачка як на підставу своїх вимог не мають належного підтвердження, у задоволенні позову має бути відмовлено у повному обсязі за його недоведеністю. Позивачкою на підтвердження своїх вимог не надано належних та допустимих доказів обставин, викладених ним у позовній заяві та визначених підставами заявлених позовних вимог. Фактично позовні вимоги ґрунтуються лише на припущеннях.

Представником позивача надано відповідь на відзив згідно якого, 13.02.2015 позивач зареєструвала шлюб з ОСОБА_4 , що підтверджується Свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 . Шлюб, відповідно до вимог ст. 21, 27, 36, 37 СК України був зареєстрований органом державної реєстрації актів цивільного стану. ІНФОРМАЦІЯ_4 народилася донька- ОСОБА_3 , тобто шлюб не носив фіктивний характер (шлюб є фіктивним, якщо його укладено жінкою та чоловіком або одним із них без наміру створення сім`ї та набуття прав та обов`язків подружжя). ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 помер. За життя ОСОБА_4 ніхто не звертався з позовом до суду про розірвання шлюбу, шлюб не був розірваний або визнаний недійсним, а отже на момент смерті ОСОБА_4 позивач була його законною дружиною. Позивача з чоловіком влаштовували стосунки в родині та об`єм взаємних прав та обов`язків один до одного. Окрім цього, обставини та подробиці особистого життя не є предметом позову « про надання додаткового строку для прийняття спадщини, тому той аргумент, що позивач з чоловіком півтора роки не проживала разом не тільки не відповідає дійсності, але і не має значення для вирішення спору про визначення мені додаткового строку для прийняття спадщини. Відповідач у відзиві на позовну заяву вказує на те, що позивач «не дбала і не доглядала за своїм чоловіком, який тяжко хворів та потребував догляду». Дійсно з липня 2021 року позивач наполягла на тому, щоб її чоловік пройшов обстеження, в результаті якого у ОСОБА_4 було діагностовано пухлину. Позивач дбала про свого чоловіка, так саме, як і його донька ОСОБА_2 , але ОСОБА_4 не знаходився у безпорадному стані та сторонньої допомоги не потребував (медичні висновок з цього приводу відсутній та данні обставини не можуть бути підтверджені поясненнями свідків). Окрім цього, звертаю увагу суду, що відповідно до ст.1261 Ц України- у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той подружжя, який його пережив, та батьки. Таким чином, законодавець не диференціюй чергу спадкоємців за принципом розміру участі спадкоємця у житті спадкодавця Тому вважаю, що данні обставини не входять до предмету доказування при розгляді справи про надання додаткового строку для прийняття спадщини, а отже не мають значення для справи. Належними доказами в розумінні ст.77 ЦПК України є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Згідно з принципом диспозитивності, встановленим ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Її чоловік помер ІНФОРМАЦІЯ_5 , і як вказано у відзиві на позовну заяву, позивач була достеменно обізнана про факт та дату смерті спадкодавці, але я вважала, що звернення до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини до спливу 40 днів не буде відповідати моїм християнським принципам та оскільки бажала прийняти спадщину, вона вважала, що у неї на це є ще час. Військова агресія російської федерації проти України 24 лютого 2022 року не тільки виявилася для мене, як і для усіх громадян України, несподіваним фактом, але і порушила усі плани. Відразу після похорон позивач звернулася до відповідачки - ОСОБА_2 з проханням надати документи ОСОБА_4 , які були необхідні для оформлення пенсії у зв`язку з втратою годувальника для неповнолітньої доньки- ОСОБА_3 , та за для виїзду за кордон, та які утримувала у себе ОСОБА_2 , але відповідачка надала лише свідоцтво про смерть, а в наданні інших необхідних мені документів - відмовила. Коли позивач повернулася із-за кордону, вона повторно звернулася до ОСОБА_2 з проханням надати документи, вона також відмовила. Лише, коли позивач сказала, що вимушена буду виселити її з родиною з квартири її сина від першого шлюбу, ( в якій вони проживають по сьогоднішній день), чоловік ОСОБА_2 привіз необхідні документи. Неправомірними діями ОСОБА_2 позивачу була спричинена значна шкода, яка полягає не в отриманні на протязі 1,5 року від держави пенсії у зв`язку з втратою годувальника та свідчить про відношення відповідачки до неї та її сестри. Наказом № 309 від 22.12.2022 року «Про затвердження Переліку територій; на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією зі змінами і доповненнями, Харківська міська громада була віднесена до зони активних бойових дій. У зв`язку з сильними бомбардування м. Харкова та області позивач 04 березня 2022 року разом з дитиною виїхала у м. Таллінн Естонії. Про даний факт, було відомо відповідачу, тому вона вважала, що вона цей факт заперечувати не буде. Факт перебування позивачки з дитиною за кордоном підтверджується її паспортом переміщеної особи. У наданому нею паспорту переміщеної особи зазначено, що він був виданий 08.02.2023 року. Факт перетину мною кордону саме 04.03.2022 року підтверджується відомостями (штампом) у моєму закордонному паспорті та відомостями у закордонному паспорті її доньки. Так саме, як і дата повернення- перетину кордону зазначена у закордонному паспорті- 14.08.2023 року. Наприкінці квітня 2022 року, перебуваючи за кордоном, я з засобів масової інформації дізналася, що була прийнята Постанова Кабінету Міністрів України 19 квітня 2022 р. № 480, згідно з якою «на час воєнного стану перебіг строку для прийняття спадщини або відмови від її прийняття зупиняється та Свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення строку для прийняття спадщини». Також позивач намагалася зателефонувати (неодноразово) до нотаріальної контори Харківського району, і тільки одного разу їй вдалося додзвонитися та їй пояснили, що реєстри не працюють та усі питання, пов`язання зі спадкування порадили вирішувати вже після того, як закінчиться війна. Таким чином, позивач вважала, що дію у відповідності до вимог чинного законодавства, керуючись Постановою Кабінету Міністрів України, розуміючи для себе, що строк для прийняття спадщини продовжений, та зможе після закінчення воєнного стану подати заяву про прийняття спадщини. У відзиві на позовну заяву, відповідач вказує, на те, що позивачка не спромоглася пояснити, що саме їй завадити дізнатися, що з 29 червня вже вкотре були внесені нові зміни щодо строків оформлення спадщини під час воєнного стану. Коли позивака опинилася з дитиною в чужій країні, без засобів для існування, не знання мови і повної невпевненості у завтрашньому дні, пережила величезний стрес доки їхала в евакуаційному потязі, який знаходився під бомбардуванням, усі її зусилля були направленні на організацію і збереження її життя та життя доньки. А твердження відповідача про те, що вона повідомляла її про необхідність прийняття спадщини або відмови від неї не тільки не відповідає дійсності, але не підтверджено жодним доказом. Коли позивачка повернулася до дому, то дізналася, що з 29.06.2022 діяли нові зміни щодо строків оформлення спадщини під час воєнного стану. Ці зміни були запроваджені на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 24.06.2022 №719 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо нотаріату та державної реєстрації в умовах воєнного стану», а саме у першому реченні пункту 3 слова на час воєнного стану перебіг строку для прийняття спадщини або відмови від її прийняття зупиняється” замінити словами “перебіг строку для прийняття спадщини або відмови від її прийняття зупиняється на час дії воєнного стану, але не більше ніж на чотири місяці». Таким чином це підтвердило впевненість позивачки у тому, що вона зможе звернутися за оформленням своїх спадкових справ, але вже протягом конкретного строку після закінчення воєнних дій – 4 місці. 15.08.2023 року позивачка разом з донькою повернулася до України, тобто змінилися об`єктивні обставини її життя, та вона мала змогу звернутися до Приватного нотаріусу Харківського районного нотаріального округу Іващенко А.А. з питання оформлення спадщини. Вважає, що у зв`язку із введенням на території України воєнного стану та веденням бойових дій в Україні, у зв`язку із суперечливими положеннями закону щодо перебігу строку для прийняття спадщини, які протягом відведеного для прийняття спадщини періоду часу декілька разів кардинально змінювались, таким чином, що були непередбачуваними для неї та в кінцевому етапі мали своїм наслідком пропущення строку для подачі нею заяви про прийняття спадщини, виїзд з дитиною за кордон та організація життя в нових умовах, у неї існували об`єктивні, непереборні і істотні труднощі для подачі заяви про прийняття спадщини. Відносно суми витрат на професійну правничу допомогу зазначає, що відповідачкою не були надані договір про надання правової допомоги, акту прийому-передачі документів, акту здачі-приймання виконаних робіт, а також доказів проведення розрахунків, що є підставою для відмови у задоволенні заяви про розподіл судових витрат у зв`язку із недоведеністю їх наявності.

Представником відповідача надано заперечення на відповідь на відзив згідно яких, у відповіді на відзив позивачкою наведено декілька припущень, на підтвердження яких нею не надано жодного належного та допустимого доказу. Зокрема не надано жодного доказу на підтвердження припущень позивачки нібито:- позивачка «дбала про свого чоловіка», при цьому не вказано як саме нібито здійснювався догляд;- «звернення до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини до спливу 40 днів не буде відповідати моїм християнським принципам», проте не зазначено, які саме християнські принципи чи догмати не схвалюють (або забороняють) звернення із заявою про прийняття спадщини до спливу 40 днів;- «відразу після похорон я звернулася до відповідачки - ОСОБА_2 з проханням надати мені документи ОСОБА_4 , які були мені необхідні для оформлення пенсії у зв`язку з втратою годувальника для неповнолітньої доньки - ОСОБА_3 , та за для виїзду за кордон, та які утримувала у себе ОСОБА_2 , але відповідачка мені надала лише Свідоцтво про смерть, а в наданні інших необхідних мені документів – відмовила» - проте не вказано, які саме документі нібито вимагались. У той же час зі змісту цього твердження можна зробити висновок, що позивачка ще до 24 лютого 2022 року вже готувалась до виїзду за кордон (оскільки похорон відбувся 14 лютого 2022 року);- «я 4 березня 2022 року разом з дитиною виїхала у м. Таллінн Естонії. Про даний факт, було відомо відповідачу, тому я вважала, що вона цей факт заперечувати не буде. Факт перебування мене з дитиною за кордоном підтверджується моїм паспортом переміщеної особи. У наданому мною паспорту переміщеної особи зазначено, що він був виданий 08.02.2023 року. Факт перетину мною кордону саме 04.03.2022 року підтверджується відомостями (штампом) у моєму закордонному паспорті та відомостями у закордонному паспорті моєї доньки. Так саме, як і дата нашого з донькою повернення - перетину кордону зазначена у закордонному паспорті - 14.08.2023 року» - проте на підтвердження наведених припущень так і не надано жодного доказу. При цьому припущення нібито «про даний факт, було відомо відповідачу, тому я вважала, що вона цей факт заперечувати не буде» не є підставою для звільнення від доказування, отже позивачка в порядку і строки, встановлені ЦПК України, мала подати належні та допустимі докази стверджуваних нею обставин.- так само не надано жодного доказу на підтвердження нібито відсутності у позивачки будь-яких засобів для існування у чужій країні (Естонії, в якій вже деякий час проживає її син від першого шлюбу). При цьому більш вірогідним є отримання позивачкою допомоги на проживання (150 євро та додатково180 євро для неповнолітньої дитини), сімейної допомоги на дитину (розмірі 60 євро на місяць), допомоги по безробіттю у розмірі 292 євро на місяць та прожиткового мінімуму (першому члену сім`ї виплачується один прожитковий мінімум (200 євро) і неповнолітнім дітям 1,2 прожиткового мінімуму (240 євро));- «Також я намагалася зателефонувати (неодноразово) до нотаріальної контори Харківського району, і тільки одного разу мені вдалося додзвонитися та мені пояснили, що реєстри не працюють та усі питання, пов`язання зі спадкування порадили вирішувати вже після того, як закінчиться війна. Таким чином, я вважала, що дію у відповідності до вимог чинного законодавства, керуючись Постановою Кабінету Міністрів України, розуміючи для себе, що строк для прийняття спадщини продовжений, та я зможу після закінчення воєнного стану подати заяву про прийняття спадщини.» - проте на підтвердження наведених припущень також не надано жодного доказу. При цьому наведені твердження спростовуються тією обставиною, що з 03 травня 2022 року в «Переліку адміністративно-територіальних одиниць, в межах яких припиняється доступ користувачів до єдиних та державних реєстрів, держателем яких є Міністерство юстиції України, в умовах воєнного стану», затвердженому наказом Міністерства юстиції України від 01 квітня 2022 року № 1307/5, Харківський район був зазначений КРІМ міст Люботин, Мерефа, смт Нова Водолага, міста Південне, смт Пісочин, Покотилівка, міста Харків. З 20 вересня 2022 року Харківський район виключено з вказаного переліку. Отже Харківська районна державна нотаріальна контора Харківської області (61052, місто Харків, вулиця Євгена Котляра, буд. 4) та Відокремлений підрозділ Харківської районної державної нотаріальної контори Харківської області (62433, Харківська область, Харківський район, місто Люботин, вулиця Слобожанська, буд. 24/1) у зазначений період мали доступ до відповідних реєстрів, що спростовує безпідставні припущення позивачки у цій частини її відповіді. При цьому відповідь на відзив містить помилкову інтерпретацію змісту правового регулювання Постанов Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 164 «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану», від 6 березня 2022 року № 209 «Деякі питання державної реєстрації в умовах воєнного стану та внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. № 164» та від 24 червня 2022 року № 719 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо нотаріату та державної реєстрації в умовах воєнного стану». З 06 березня 2022 року було встановлено, що «на час дії воєнного стану перебіг строку для прийняття спадщини зупиняється». З 29 червня 2022 року почали діяти нові зміни щодо строків оформлення спадщини під час воєнного стану, які були запроваджені на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 6 березня 2022 року № 209 Так, пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №164 "Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану" (у зміненій редакції з 29 червня 2022 року) передбачено, що перебіг строку для прийняття спадщини або відмови від її прийняття зупиняється на час дії воєнного стану, але не більше ніж на 4 (чотири) місяці. Тобто до загальних 6 місяців на прийняття спадщини додається ще 4 місяці, загалом 10 місяців. Отже, оскільки у цьому випадку спадкодавець помер ІНФОРМАЦІЯ_5 , то строк для прийняття (відмови від) спадщини сплив 11 грудня 2022 року (у разі застосування до спірних правовідносин норм зазначеної постанови). Постановою КМУ від 09 травня 2023 року № 469 пункт 3 виключений. Наведене спростовує викладені у відзиві припущення позивачки щодо можливості «після закінчення воєнного стану подати заяву про прийняття спадщини» та/або «звернутися за оформленням своїх спадкові справ, але уже на протязі конкретного строку після закінчення воєнних дій - 4 місяців». Не можуть бути також враховані при вирішенні цієї справи й інші твердження відповіді на відзив про те, що: Представник відповідача (яким підписаний відзив на позовну заяву), витратив сторінку аркушу за для перечислення Інтернет ресурсів, на яких зазначені відомості щодо порядку та строків спадкування в умовах воєнного часу. Не кажучи про те, що більшість публікацій, на які посилаються представник відповідача були зроблені після спливу шести місячного строку з моменту відкриття спадщини (після 11 серпня 2022 року), ці публікації носили інформаційний характер для фахівців в галузі права, яким я не є, та крім того, у мене не було можливості слідкувати за даними публікаціями в силу суб`єктивних обставин та у силу об`єктивних причин - я не мала обов`язку слідкувати за ними. По перше, частина наведених у відзиві публікації орієнтована саме на пересічних учасників цивільних відносин і спрямовані на інформування широкого кола зацікавлених осіб (спадкоємців). Це зокрема публікації на сайтах Міністерства юстиції України, Системи надання безоплатної правничої допомоги, Української Гельсінської спілки з прав людини, Заболотцівської об`єднаної територіальної громади, Буковинського незалежного інформаційного порталу (БукІнфо), Порталу mind.ua, Сайту «Громадський простір», які викладені простою й доступною мовою і доступні для розуміння. Окрім того, можливість і обов`язок особи знати про стан своїх майнових прав презюмується («презумпція обізнаності»), а тому недостатньо простого твердження позивачки, нібито вона не знала (не зобов`язана була знати, не цікавилась) питанням прийняття спадщини і саме з цієї причини вчасно не вчинила визначені законом дії. Позивачка має належними та допустимими доказами довести той факт, що вона не могла (була позбавлена будь-якої можливості) дізнатися про необхідність вчасного звернення із заявою про прийняття спадщини в порядку, визначеному чинним на той час законодавством. Обов`язок позивачка довести той факт, що вона не могла дізнатися про поточне правове регулювання питання прийняття спадщини, також випливає із загального правила про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В свою чергу на відповідачку, у даному випадку, покладається процесуальний обов`язок доведення, що відповідну інформацію про можна було отримати раніше (що і було здійснено шляхом викладення у відзиві відповідних відомостей про численні публікації з цього питання в мережі Інтернет). Наведене вочевидь спростовує необґрунтовані припущення відповіді на відзив, що, в свою чергу, унеможливлює задоволення позовних вимог. твердження позивачки нібито її перебування за межами України (яке водночас на цей час ще не доведене належними доказами) є поважними причинами, що пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для неї (як спадкоємиці) на вчинення відповідних дій, спрямованих на прийняття спадщини, не можуть бути прийняті судом, з огляду на викладені висновки Верховного Суду щодо застування відповідних норм права, які регламентують процедури прийняття спадщини спадкоємцями, які знаходяться поза межами України. Судова практика у цій категорії справ є сталою і полягає у тому, що «водночас судом не можуть бути визнані поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна, похилий вік, непрацездатність, незнання про існування заповіту, встановлення судом факту, що має юридичне значення для прийняття спадщини, невизначеність між спадкоємцями, хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, проживання у спадковому майні після відкриття спадщини, несприятливі погодні умови тощо». Проте зі змісту позову та відповіді на відзив слідує, що позивачка в обґрунтування своїх вимог посилається саме не обставини свого перебування за межами України, а також на свою юридичну необізнаність щодо строку та порядку прийняття спадщини. Наведене вочевидь спростовує безпідставні припущення відповіді на відзив у цій частині та зумовлюють необхідність відмови у задоволенні позовних вимог. Щодо заперечень позивачки проти викладеного у відзиві попереднього (орієнтовного) розміру суми судових витрат, які понесла або які очікує понести ОСОБА_2 в зв`язку із розглядом цієї справи. Позивачка витратила півсторінки аркушу задля викладення у відповіді на відзив заперечень проти попереднього (орієнтовного) розміру суми судових витрат, проте наведені заперечення є необґрунтованими та передчасними, оскільки суперечать приписам статті 178 та частини 8 статті 141 ЦПК України. Викладене у відповідній частини відзиву є виконанням вимог пункту 8) частини 3 статті 178 ЦПК України, згідно якої відзив повинен містити, серед іншого, і попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які відповідач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. При цьому зазначена норма не містить вимоги про необхідність підтвердження попереднього (орієнтовного) розрахунку будь-якими доказами. У той же час, частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що: 8. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Отже заперечення відповіді на відзив у цій частині є передчасними та безпідставними, оскільки на цей час триває підготовче провадження у справі, отже встановлений процесуальним законом строк подання доказів на підтвердження розміру витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, ще не сплив. У зв`язку із наведеним, стороною відповідачки робиться передбачена частиною 8 статті 141 ЦПК України заява, що докази на підтвердження розміру витрат, які позивачка сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом цієї справи будуть подані до закінчення судових дебатів у цій справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення. На виконання вимог статті 180 та пункту 2) частини 3 статті 178 ЦПК України повідомляємо, що відповідачка та позивачка не мають зареєстрованих електронних кабінетів у підсистемі «Електронний суд» ЕСІТС, представник відповідачки та третя особа мають зареєстровані електронні кабінети у підсистемі «Електронний суд» ЕСІТС. Просив повністю відмовити ОСОБА_1 у задоволенні її позовних вимог. Судові витрати покласти на позивачку.

Третя особа – Приватний нотаріус Харківського районного нотаріального округу Харківської області Іващенко Аліна Анатоліївна подала заяву про розгляд справи у її відсутність відповідно умов чинного законодавства.

Служба у справах дітей Південної міської ради Харківського району Харківської області, яка є представником неповнолітньої ОСОБА_3 надіслали до суду відзив у якому зазначили, що вимоги позивача, викладені в позовній заяві, не визнаються з наступних причин: в позовній заяві гр. ОСОБА_1 зазначено, що малолітня ОСОБА_3 та ОСОБА_2 вважаються такими, що прийняли спадщину. Відповідно до положення про комісію з питань захисту прав дитини Південної міської ради, затвердженого рішенням виконавчого комітету Південної міської ради № 152 від 21.09.2021, основним завданням комісії є сприяння забезпеченню реалізації прав дитини на життя, охорону здоров`я, освіту, соціальний захист, сімейне виховання та всебічний розвиток. При підготовці відзиву на позовну заяву, дане питання було винесено на розгляд комісії з питань захисту прав дитини Південної міської ради для всебічного вивчення матеріалів справи та захисту майнового права малолітньої дитини ОСОБА_3 . Розглянувши матеріали справи Комісія з питань захисту прав дитини Південної міської ради дійшла висновку, що малолітній ОСОБА_3 належить половина квартири АДРЕСА_2 . В разі задоволення позовної заяви, право власності малолітньої буде зменшено до 1/3 зазначеної квартири, що відповідно тягне за собою звуження майнових прав малолітньої. Підстав вважати, що позивач після задоволення позовних вимог та прийняття спадщини, відмовиться від своєї частини спадкового майна на користь малолітньої не має. Зважаючи на вищезазначене служба у справах дітей Південної міської ради вважає не доцільним задоволення позовних вимог гр. ОСОБА_1 , оскільки такі дії можуть тягнути за собою звуження майнових прав малолітньої дитини. Просили відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі та розглянути справи за відсутності представника Служби.

Представником відповідача подано клопотання про стягнення судових витрат, а саме у відзиві на позов на виконання вимог статті 178 ЦПК України був наведений попередній (орієнтовний) розмір суми судових витрат, які понесла або які очікує понести ОСОБА_2 в зв`язку із розглядом цієї справи: 1. Витрати на професійну правничу допомогу у зв`язку зі складанням та поданням цього відзиву: вартість однієї години професійної правничої допомоги (не пов`язаної з участю у судовому засіданні) складає 730,16 гривень (що еквівалентно 20,00 доларам США за курсом, встановленим НБУ на день укладання договору про надання правничої допомоги), кількість витрачених годин на момент подання цього відзиву складає 5 годин, вартість наданих послуг з професійної правничої допомоги складає 3650,50 гривень. 2. Відповідачка очікує понести витрати на професійну правничу допомогу у зв`язку участю представника у судових засіданнях: вартість участі представника в одному судовому засіданні визначається виходячи з кількості витраченого часу, але не менше 2500,00 гривень за кожне призначене судове засідання (незалежно від його тривалості, а також у разі відкладення не з вини адвоката), крім того у разі необхідності надання Правової допомоги чи здійснення представництва за межами міста Харкова компенсує Адвокату передбачені чинним законодавством витрати на відрядження, в тому числі, у разі проїзду Адвоката чи його помічників власним чи найманим транспортом витрати і на такий проїзд. Розмір зазначених витрат визначений договором про надання правової допомоги № 27/10-2023 від 27 жовтня 2023 року. 15 жовтня 2024 року між адвокатом та відповідачкою ОСОБА_2 була укладена додаткова угода до зазанченого договору, яким сторони визначли, що базова вартість гонорару (винагороди) за надання Правової допомоги, пов`язаною із участю представника у судових засіданнях, визначається виходячи з кількості витраченого часу, але не менше 2’500,00 гривень (не менше 1500,00 гривень – у разі участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції) за кожне призначене судове засідання (незалежно від його тривалості, а також у разі відкладення чи не проведення не з вини адвоката). Внесення зазначених змін відбулось у тому числі з метою зменшення загального розміру судових витрат. В процесі судового розгляду цієї цивільної справи відповідачкою понесені судові витрати на професійну правничу допомогу щодо представництва відповідачки в Харківському районному суду Харківської області суді по справі № 635/9251/23 та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою № 635/9251/23, включаючи підготовку до її розгляду (здійснення представництва відповідачки), вартість якої склала 30775,55 гривень (Тридцять тисяч сімсот сімдесят п`ять гривень 55 копійок). Розмір витрат на правничу допомогу адвоката визначений згідно з умовами договору про надання правової допомоги № 27/10-2023 від 27 жовтня 2023 року (з урахуванням додаткової угоди від 15 жовтня 2024 року) та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідачкою (акт № 1-2025 про надання правової допомоги (виконання зобов`язань) від 23 жовтня 2025 року, що містить детальний опис робіт (наданих послуг), платіжна інструкція № 6HEK-1T07-9369-AA6E від 18 грудня 2025 року). При розгляді цього клопотання про стягнення судових витрат та вирішення питання розподілу судових витрат, прошу суд врахувати актуальну та усталену судову практику Верховного Суду щодо відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу. Просив стягнути судові витрати з позивачки у повному обсязі.

Суд, вислухавши представника відповідача, дослідивши надані сторонами докази у їх сукупності, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини, що виникли між сторонами.

У відповідності до ч. 3 ст. 1272 Цивільного Кодексу України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 у м.Мерефа Харківського району Харківської області помер ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 , виданим Південною міською радою Харківського району Харківської області 15.02.2022.

Померлий ОСОБА_4 являвся чоловіком позивача – ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 , виданим виконавчим комітетом Будянської селищної ради Харківського району Харківської області 13.02.2015.

Від шлюбу є неповнолітня донька - ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , виданого виконавчим комітетом Будянської селищної ради Харківського району Харківської області 24.03.2015, батьками якої записані ОСОБА_4 та ОСОБА_1 .

Спадкоємцями за законом першої черги після смерті ОСОБА_4 є позивач - його дружина, їх спільна донька - ОСОБА_3 та донька чоловіка від першого шлюбу- відповідач ОСОБА_2 .

У відповідності до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ч. 1ст.1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи , які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народженні живими після відкриття спадщини.

В силу ст.ст.1216-1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців), яке може здійснюватися за заповітом або за законом.

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст.ст.1220-1221,1223 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою, і саме з нього виникає право на спадкування, а місцем відкриття - є останнє місце проживання спадкодавця.

Відповідно до постанови Приватного нотаріуса Харківського районного нотаріального округу Іващенко А.А. від 29.08.2023 року, позивачу ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті чоловіка ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у зв`язку з тим, що позивачем не надано доказів прийняття спадщини у встановлений законом спосіб,

що вимагається відповідно до п. 4, п.п. 4.14., Глави 10 Порядку вчинення

нотаріальних дій нотаріусами України, заява про прийняття спадщини до нотаріальних органів у встановлений законодавством України строк нею не подана.

Згідно із ст. 1268-1270 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. При цьому прийняття спадщини з умовою чи із застереженням не допускається.

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має особисто подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Судом встановлено, що позивач названих вище вимог закону не дотрималася .

У відповідності до положень ст. 1269 ЦК України – ОСОБА_1 особисто не подала до нотаріуса заяви про прийняття спадщини до шести місяців після смерті спадкодавця.

Якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу за місцем відкриття спадщини. У разі відсутності такої згоди, за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини (ст. 1272 ЦК України).

Виходячи з вище викладеного можливо зробити висновок, що прийняття спадщини як за заповітом, так і за законом є правом спадкоємця й залежить виключно від його власної волі. Вчинення або не вчинення спадкоємцем дій, з якими законодавець пов`язує прийняття спадщини, має визначальне значення для висновку про дотримання ним процедури входження у спадкування і кінцево дає відповідь на питання про прийняття спадщини.

Пропуск такого строку, позбавляє спадкоємця можливості прийняти спадщину через нотаріальну контору і потребує пред`явлення ним позову про визначення додаткового строку, достатнього для подання заяви про прийняття спадщини.

Вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому, необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Судом не можуть бути визнані поважними такі причини пропуску строку подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача, щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про смерть спадкодавця, наявність спадкового майна, похилий вік, непрацездатність, незнання про існування заповіту, встановлення судом факту, що має юридичне значення для прийняття спадщини, невизначеність між спадкоємцями хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови.

Позов про визначення додаткового строку на прийняття спадщини підлягає задоволенню у разі пропуску такого строку та доведення поважності причин пропуску строку.

Відповідно до копії матеріалів спадкової справи № 27/2022, наданої суду приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округу Іващенко А.А. встановлено, що з заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 звернулася його донька ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , (заява зареєстрована в книзі обліку та реєстрації спадкових справ за № 55 від 15.06.2022), а також його дружина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , (заява зареєстрована в книзі обліку та реєстрації спадкових справ за № 162 від 29.08.2023).

Згідно відомостей про реєстрацію померлого, наданих секретарем Південної міської ради Харківського району Харківської області В.Біліченко від 16.06.2022 за адресою: АДРЕСА_3 з 30.12.21985 та до дня смерті – ІНФОРМАЦІЯ_2 був зареєстрований ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . На день смерті ОСОБА_4 за вищевказаною адресою, окрім нього, зареєстрована донька – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Відповідно до посвідки на проживання серії НОМЕР_4 від 08.02.2023, виданої Естонською республікою, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , має дозвіл на тимчасове проживання та працевлаштування до ІНФОРМАЦІЯ_8 .

Відповідно до посвідки на проживання серії НОМЕР_5 від 09.02.2023, виданої Естонською республікою, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , має дозвіл на тимчасове проживання та працевлаштування до ІНФОРМАЦІЯ_9 .

Окрім посилання позивача на її перебування за кордоном, що на її думку є поважною причиною пропуску встановленого строку, жодного доказу на підтвердження даних обставин, суду не надано.

З посвідки на тимчасове проживання, виданої Естонською республікою, позивач її отримала ІНФОРМАЦІЯ_10 , тобто майже через рік після смерті свого чоловіка.

Доказів перетину кордону, крім зазначення у позовній заяві дати – 04.03.2022, суду не надано.

Звернувшись до суду з позовом про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, позивач повинен повідомити суду поважні причини, тобто такі, які безумовно унеможливили вчинення особою дій з прийняття спадщини у встановлений законом строк, а також надати докази на підтвердження своїх доводів та вимог. Такі причини та обставини мають існувати об`єктивно, тобто незалежно від особистих уявлень спадкоємця чи сприйняття ним певних фактів. Встановлений законом 6-місячний строк є достатнім для вчинення спадкоємцем юридично значимих дій щодо прийняття спадщини, а тому причини, які об`єктивно унеможливлювали вчинення дій щодо прийняття спадщини, мають існувати протягом усього цього строку, або принаймні його істотної частини з такими наслідками, щоб протягом решти строку спадкоємець об`єктивно не мав змоги реалізувати своє право на прийняття спадщини.

Позивачкою не заперечується той факт, що вона отримала свідоцтво про смерть чоловіка, якого було достатньо для подачі заяви нотаріусу для оформлення своїх спадкових справ.

Як причину пропуску строку на прийняття спадщини після смерті чоловіка позивач вказує тривале перебування позивачки за межами України та християнськими принципами до спливу 40 днів після смерті чоловіка, що не завадило після похорон отримати свідоцтво про його смерть.

Частиною 4 ст. 263 ЦПК України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду від 20.03.2024 у справі №545/1231/23 зроблено висновок, що за змістом ст.1272 ЦК України поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є ті, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Правила ч. 3 ст.1272 ЦК України можуть бути застосовані, якщо: 1) спадкоємець пропустив строк для прийняття спадщини; 2) у спадкоємця були перешкоди для подання заяви для прийняття спадщини; 3) ці обставини визнані судом поважними.

Оцінка поважності причин пропуску строку прийняття спадщини повинна, у першу чергу, стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття. Саме протягом цього періоду мають існувати об`єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини. Інші періоди досліджуються, якщо ці перешкоди почали існувати протягом шестимісячного строку та тривали до моменту звернення до нотаріуса або до суду.

Головною ознакою поважних причин є те, що вони унеможливлюють своєчасне звернення із заявою про прийняття спадщини.

При цьому, суд не може визнати поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна та відкриття спадщини, похилий вік, непрацездатність, невизначеність між спадкоємцями, хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови тощо.

У постанові Верховного Суду від 02.02.2022 в справі № 756/957/18 вказано, що якщо ж у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини через власну пасивну поведінку, то правові підстави для визначення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні.

Суд зазначає, що перебування за межами країни не є поважними причинами пропуску строку для подання позивачкою заяви про прийняття спадщини, які унеможливили чи в інший спосіб перешкодили позивачу вчасно здійснити таку дію, з огляду на наступне.

Законодавство України передбачає альтернативні варіанти процедури прийняття спадщини для громадян України, які проживають за кордоном, що спрощує процес реалізації прав спадкоємців.

Зокрема, спеціальний механізм подання заяви про прийняття спадщини через консульські установи України встановлений Наказом Мінюсту та МЗС України від 27.12.2004 №142/5/310 «Про затвердження Положення про порядок учинення нотаріальних дій в дипломатичних представництвах та консульських установах України». Відповідно до змісту вказаного Положення, у редакції станом на час спірних правовідносин: вчинення нотаріальних дій покладається на консульських посадових осіб (далі - консул), які працюють в дипломатичних представництвах та консульських установах України (п.1.2). Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати консулу заяву про прийняття спадщини (п. 3.11.3).

Відповідно до п.2.1, п.3.23 (на цей час п.3.21), п.3.5 пункту 3 глави 10 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 №296/5), у редакції станом на час виникнення спірних правовідносин: спадкова справа заводиться нотаріусом за місцем відкриття спадщини на підставі поданої (або такої, що надійшла поштою) першою заяви (повідомлення, телеграми) про прийняття спадщини. Своєчасно надісланою вважається заява, справжність підпису особи на якій засвідчена (або не засвідчена) нотаріально, що направлена поштовим відправленням до закінчення шестимісячного строку для прийняття спадщини і яка надійшла нотаріусу після закінчення цього строку. Нотаріус приймає такі заяви, заводить спадкову справу та у випадку надходження заяви, справжність підпису на якій не засвідчено нотаріально, надсилає лист спадкоємцю, в якому пропонується надіслати заяву, оформлену належним чином, або особисто прибути до нотаріуса за місцем відкриття спадщини. У таких випадках конверт підшивається у спадкову справу. Якщо заява, на якій справжність підпису спадкоємця не засвідчена,надійшла поштою,вона приймаєтьсянотаріусом, заводиться спадкова справа, а спадкоємцю повідомляється про заведення спадкової справи та необхідність надіслати заяву, оформлену належним чином (справжність підпису на таких заявах має бути нотаріально засвідченою), або особисто прибути до нотаріуса за місцем відкриття спадщини.

Таким чином, для громадян України, які проживають за кордоном, передбачено можливість прийняти спадщину без виїзду з країни свого проживання/тимчасового перебування.

Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у Постанові від 13.04.2023 у справі № 607/13549/21. Зокрема, Суд виснував, що відповідно до Положення про порядок учинення нотаріальних дій в дипломатичних представництвах та консульських установах України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України, Міністерства закордонних справ України від 27.12.2004 № 142/5/310 та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року №296/5: за зверненням громадянина України консул (або уповноважений секретар із консульських питань) засвідчує справжність підпису на заяві про прийняття спадщини, проставляє на заяві свій підпис та гербову печатку, після чого спадкоємець повинен направити заяву в Україну засобами міжнародного поштового зв`язку. Таким чином, громадянам України немає необхідності виїжджати з країни свого постійного проживання та повертатися в Україну для прийняття спадщини. У екстрених випадках, коли існує ризик пропущення строку для прийняття спадщини, спадкоємець має право направити нотаріусу за місцем відкриття спадщини електронне повідомлення (аналог телеграми), в якому вказати про прийняття спадщини (пункт 2.1. Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України).

Щодо доводів позивача про юридичну невизначеність у зв`язку із прийняттям Кабінетом Міністрів України постанов про зупинення строку для прийняття спадщини

З досліджених доказів вбачається, що позивач є спадкоємцем першої черги після смерті чоловіка ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Пунктом 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», роз`яснено, що особа, яка не прийняла спадщину в установлений законом строк, може звернутися до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК ( 435-15 ). Зазначене положення застосовується до спадкоємців, в яких право на спадкування виникло з набранням чинності зазначеним Кодексом. Вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Позивач зазначає, що пропустила строк для прийняття спадщини у зв`язку із введенням на території України воєнного стану, веденням бойових дій у країні та у зв`язку із суперечливими положеннями закону щодо перебігу строку для прийняття спадщини, які протягом відведеного для прийняття спадщини періоду часу декілька разів кардинально змінювалися таким чином, що були непередбачуваними для позивача як спадкоємця та в кінцевому етапі стали причиною пропущення строку для подачі заяви про прийняття спадщини.

Відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 30.01.2020 №487/2375/18, від 17.02.2020 №357/732/19, від 27.02.2020 у справі №419/3788/17, від 21.05.2020 у справі №404/251/17 судом не можуть бути визнані поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна та відкриття спадщини, похилий вік, непрацездатність, невизначеність між спадкоємцями, хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови тощо.

Проте юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини не є підставою для надання додаткового строку для прийняття спадщини, крім того суд звертає увагу, що фактично позивач отримала одразу свідоцтво про смерть чоловіка, ще до введення воєнного стану на території України і мала можливість подати заяву до нотаріуса для оформлення своїх спадкових прав.

Крім того суд звертає увагу, що відповідно до положень чинного національного законодавства, консульські установи або дипломатичні представництва України не мають повноважень для відкриття спадкової справи. Відкрити спадкову справу можна лише у результаті звернення із заявою про прийняття спадщини до державного чи приватного нотаріуса України. Однак за кордоном особа може звернутися до посольства/консульства України у державі її перебування та засвідчити свій підпис на заяві про прийняття спадщини. Також, засвідчити заяву про прийняття спадщини можливо і в іноземного нотаріуса з подальшим проставленням апостиля (або консульської легалізації) на такому документі.

Додатково варто зауважити, що особа, яка перебуває за кордоном, може видати довіреність та уповноважити представника здійснювати в подальшому всі необхідні дії для ведення спадкової справи в інтересах спадкоємця. Зазначене може значно спростити комунікацію між нотаріусом та спадкоємцем, які перебувають фактично у різних країнах.

Крім того, як вбачається із відзиву Служби у справах дітей Південної міської ради Харківського району Харківської області, яка діє в інтересах неповнолітньої спадкоємиці ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , малолітня ОСОБА_3 та ОСОБА_2 вважаються такими, що прийняли спадщину. Відповідно до положення про комісію з питань захисту прав дитини Південної міської ради, затвердженого рішенням виконавчого комітету Південної міської ради № 152 від 21.09.2021, основним завданням комісії є сприяння забезпеченню реалізації прав дитини на життя, охорону здоров`я, освіту, соціальний захист, сімейне виховання та всебічний розвиток. Комісія з питань захисту прав дитини Південної міської ради дійшла висновку, що малолітній ОСОБА_3 належить половина квартири АДРЕСА_2 . В разі задоволення позовної заяви, право власності малолітньої буде зменшено до 1/3 зазначеної квартири, що відповідно тягне за собою звуження майнових прав малолітньої. Підстав вважати, що позивач після задоволення позовних вимог та прийняття спадщини, відмовиться від своєї частини спадкового майна на користь малолітньої не має. Зважаючи на вищезазначене служба у справах дітей Південної міської ради вважає не доцільним задоволення позовних вимог гр. ОСОБА_1 , оскільки такі дії можуть тягнути за собою звуження майнових прав малолітньої дитини.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч.1 ст.12 ЦПК України). Відповідно до частин 1, 5, 6 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з ч.1-ч.3 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Беручи до уваги зазначені обставини, суд вважає, що наведені позивачем причини пропуску строку подання заяви про прийняття спадщини після смерті чоловіка не є об`єктивними та непереборними труднощами, з якими закон пов`язує поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини. Оцінюючи зібрані у справі докази в їх сукупності, інтереси малолітньої ОСОБА_3 , яка є спадкоємицею першої черги та такою, що прийняла спадщину за законом, а також враховуючи те, що позивачем не надано суду доказів в обґрунтування позовних вимог, які б свідчили про наявність об`єктивних, непереборних, істотних труднощів для подання заяви у передбачений законодавством строк, суд дійшов висновку про необґрунтованість та безпідставність позовних вимог позивача, а відтак у задоволенні позову необхідно відмовити в повному обсязі.

Щодо розподілу судових витрат, зокрема, витрат на правничу допомогу, суд зазначає про таке.

Представник співвідповідача ОСОБА_2 подав заяву про компенсацію витрат на правничу допомогу в зв`язку з безпідставністю позовних вимог та просить стягнути з позивача судові витрати у розмірі 30 775,55 грн.

В обґрунтування вказаної заяви вказує, що розмір зазначених витрат визначений договором про надання правової допомоги № 27/10-2023 від 27.10.2023. 15.10.2024 між адвокатом та відповідачкою ОСОБА_2 була укладена додаткова угода до зазначеного договору, яким сторони визначили, що базова вартість гонорару (винагороди) за надання Правової допомоги, пов`язаною із участю представника у судових засіданнях, визначається виходячи з кількості витраченого часу, але не менше 2 500,00 грн (не менше 1 500,00 грн – у разі участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції) за кожне призначене судове засідання (незалежно від його тривалості, а також у разі відкладення чи не проведення не з вини адвоката). Внесення зазначених змін відбулось у тому числі з метою зменшення загального розміру судових витрат. В процесі судового розгляду цієї цивільної справи відповідачкою понесені судові витрати на професійну правничу допомогу щодо представництва відповідачки в Харківському районному суду Харківської області суді по справі № 635/9251/23 та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою № 635/9251/23, включаючи підготовку до її розгляду (здійснення представництва відповідачки), вартість якої склала 30 775,55 грн. Розмір витрат на правничу допомогу адвоката визначений згідно з умовами договору про надання правової допомоги № 27/10-2023 від 27.10.2023 (з урахуванням додаткової угоди від 15.10.2024) та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідачкою (акт № 1-2025 про надання правової допомоги (виконання зобов`язань) від 23.10.2025, що містить детальний опис робіт (наданих послуг), платіжна інструкція № 6HEK-1T07-9369-AA6E від 18.12.2025.

Згідно ч.1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 1 ч.3 ст. 133 України передбачено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу;

Згідно ч.2 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Так, як в задоволенні позову відмовлено, то витрати співвідповідача на професійну правничу допомогу, слід покласти на позивача.

Разом з тим, суд вважає, що заявлений розмір витрат за участю в судовому засіданні є завищеним, неспівмірним з огляду на розумну необхідність витрат для цієї справи, обсягу і складності виконаної адвокатом роботи.

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у додатковій постанові у справі №201/14495/16-ц від 30.09.2020, провадження №61-22962св19, зазначив, що підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, її розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02.07.2020 у справі №362/3912/18 (провадження №61-15005св19).

При таких обставинах, відповідно до договору про надання правової допомоги, детального розрахунку процесуальних витрат (акт виконаних робіт), враховуючи критерій реальності витрат, до задоволення підлягають витрати відповідача ОСОБА_2 на правову допомогу адвоката у розмірі 5000 грн.

Тому виходячи з критерію розумності, пропорційності, справедливості співмірності розподілу витрат на професійну правничу допомогу, суд вважає заявлений розмір витрат завищеним, неспівмірним з огляду на розумну необхідність витрат часу, обсягу і складності виконаної адвокатом роботи з підготовки та написання процесуального документу (відзиву). Суд критично оцінює співмірність витрат на професійну правничу допомогу в заявленому розмірі та зменшує такі до 5000,00 грн. Отже витрати на професійну правничу допомогу підлягають до часткового відшкодування.

При зверненні до суду з позовом позивачем було оплачено судовий збір у розмірі 1073,60 грн. Враховуючи, що в межах даного спору судом ухвалено рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі, судовий збір покладається на позивача та розподілу не підлягає.

На підставі наведеного, ст. 1268, 1270, 1272 ЦК України та керуючись ст. 258-259, 263-265, 273 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ :

В задоволені позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , неповнолітньої ОСОБА_3 в особі Служби у справах дітей Південної міської ради Харківського району Харківської області, третя особа – Приватний нотаріус Харківського районного нотаріального округу Харківської області Іващенко Аліна Анатоліївна про визначення додаткового строку на прийняття спадщини - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 (п`ять тисяч) гривень 00 копійок.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості, що не проголошуються:

позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_6 , адреса: АДРЕСА_4 ;

відповідач - ОСОБА_2 , адреса: АДРЕСА_5 ;

відповідач - ОСОБА_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 .

законний представник відповідача - Служба у справах дітей Південної міської ради Харківського району Харківської області, Харківський р-н, Харківська обл., місто Південне, вулиця Космічна, будинок, 82.

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог – Приватний нотаріус Харківського районного нотаріального округу Харківської області Іващенко Аліна Анатоліївна, адреса: Харківська область, Харківський район, м. Південне, вул. Паркова, б. 48.

Суддя Т.П.Даниленко