Вирок від 19 січня 2026 р. у справі №644/12599/25 — Індустріальний районний суд міста Харкова

20.01.2026

Справа №644/ 12599 /25

н/п 1-кп/644/ 3 /26

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2026 року м. Харків

Індустріальний районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря – ОСОБА_2 ,

розглянувши в порядку спрощеного судового провадження в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження кримінальне провадження № 12025226210000617 від 11.11.2025 за обвинуваченням:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Харкова, громадянки України, з середньою освітою, розлученої, офіційно не працюючої, раніше не судимої, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення - проступку, передбаченого ч. 1 ст. 164 КК України,

у с т а н о в и в:

29.12.2025 до суду надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12025226210000617 від 11.11.2025 у відношенні ОСОБА_3 , обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення - проступку, передбаченого ч. 1 ст. 164 КК України, який затверджений прокурором Немишлянської окружної прокуратури м. Харкова – ОСОБА_4 .

В обвинувальному акті прокурором заявлено клопотання про його розгляд у спрощеному порядку без проведення судового розгляду в судовому засіданні. До обвинувального акта також додано заяву обвинуваченої ОСОБА_3 про визнання винуватості та згоду на розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні. Потерпілими та їх законним представником надані заяви в яких вони не заперечують проти розгляду обвинувального акта у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні.

Ухвалою суду від 12.01.2026 визначено проводити розгляд обвинувального акта в порядку спрощеного судового провадження за відсутності учасників судового провадження.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 згідно рішення Київського районного суду м. Полтави від 10.02.2023 по справі № 552/6818/22, на підставі якого 24.03.2023 видано виконавчий лист, зобов`язана сплачувати аліменти на користь ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у розмірі 1/3 частини заробітку щомісяця, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 30.09.2022 і до досягнення найстаршою дитиною повноліття.

ОСОБА_3 , достовірно знаючи про покладений на неї судом обов`язок щодо утримання дітей та будучи ознайомленою з рішенням суду, грубо порушуючи обов`язки матері, передбачені ч. 2 ст. 51 Конституції України та ст. ст. 150, 152, 155, 180 Сімейного кодексу України, злісно ухилялася від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дітей.

ОСОБА_3 будучи працездатною, не маючи жодних обмежень до фізичної праці та протипоказань по стану здоров`я, офіційно не працевлаштовувалася, водночас фактично здійснювала трудову діяльність без офіційного оформлення документів у фізичних осіб - підприємців, отримуючи неофіційні доходи, не повідомляла про це органи державної виконавчої служби, чим свідомо вчиняла дії, спрямовані на приховування доходів, з метою уникнення виконання покладених на неї судом обов`язків. Матеріальну чи будь-яку іншу допомогу дітям не надавала, обмежуючи їх права на повноцінне життя та всебічний фізичний, психічний і соціальний розвиток.

Протягом тривалого часу, будучи працездатною, ОСОБА_3 не зверталася до органів Державної служби зайнятості як така, що шукає роботу, що свідчить про її бездіяльність, не вживала заходів щодо офіційного працевлаштування, державного виконавця про джерела своїх доходів та їх розмір не повідомляла, вимоги державного виконавця Індустріального відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції щодо необхідності виконання аліментних зобов`язань ігнорувала, матеріальної допомоги на утримання дітей не надавала.

Своїми протиправними діями ОСОБА_3 ігнорує загальновизнані норми, що гарантують належні умови для розвитку, виховання та збереження здоров`я дітей, та, усвідомлюючи протиправність своєї поведінки, діючи умисно, всупереч вимогам, зазначеним у вищевказаному рішенні суду, умисно, систематично, безперервно та безпідставно, починаючи з 01 жовтня 2022 року, усвідомлюючи протиправність своєї поведінки, маючи намір, спрямований на злісне ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дітей, будучи ознайомленою із судовим рішенням та знаючи про покладений на неї обов`язок, ухилялася від виконання вказаного рішення суду.

ОСОБА_3 реалізуючи свій умисел, спрямований на ухилення від сплати аліментів на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у період з 01 жовтня 2022 року по 01 грудня 2025 року, злісно ухиляється від виконання рішення Київського районного суду м. Полтави від 10.02.2023 ухваленому у справі № 552/6818/22.

В результаті умисних дій ОСОБА_3 , відповідно до розрахунку заборгованості зі сплати аліментів, складеного старшим державним виконавцем Індустріального відділу державної виконавчої служби у м. Харкові - ОСОБА_8 , утворилася заборгованість зі сплати аліментів, яка сукупно перевищує суму платежів за три місяці, та за період з 01 жовтня 2022 року по 01 грудня 2025 року, складений державним виконавцем 18.12.2025, становить 179483,04 гривні.

Дії обвинуваченої ОСОБА_3 органом досудового розслідування кваліфіковані за ч. 1 ст. 164 КК України, тобто злісне ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дітей (аліментів).

Згідно заяви обвинуваченої ОСОБА_3 щодо беззаперечного визнання своєї винуватості, згоди із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлення з обмеженням права на апеляційне оскарження та згоди на розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні, яка була підписана в присутності захисника – адвоката ОСОБА_9 , обвинувачена беззаперечно визнала свою вину у вчиненні кримінального правопорушення - проступку, передбаченого ч.1 ст. 164 КК України, тобто в злісному ухиленні від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дітей.

Законним представником неповнолітніх потерпілих ОСОБА_6 та ОСОБА_7 - ОСОБА_5 подано заяву відповідно до якої, згодний із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлений з обмеженням права на апеляційне оскарження, не заперечує проти розгляду обвинувального акта у спрощеному провадженні. Законний представник неповнолітніх потерпілих надав згоду на розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні.

Згідно ч. 2 ст. 381 КПК України, суд розглядає обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, якщо обвинувачений не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акта.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до ч.4 ст.107 КПК України не здійснювалось.

Згідно ч. 2 ст. 382 КПК України, вирок суду за результатами спрощеного провадження ухвалюється в порядку, визначеному цим Кодексом, та повинен відповідати загальним вимогам до вироку суду. У вироку суду за результатами спрощеного провадження замість доказів на підтвердження встановлених судом обставин зазначаються встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження.

Згідно з вимогами ст. 91 КПК України, доказуванню у кримінальному провадженні підлягає, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), а також винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення. Обов`язок доказування зазначених обставин покладається на слідчого, прокурора та, в установлених КПК випадках, - на потерпілого.

Вина обвинуваченої ОСОБА_3 у вчиненні вищезазначеного кримінального правопорушення - проступку, підтверджується доказами, які наявні в матеріалах кримінального провадження та не оспорюється обвинуваченою.

Дослідивши зібрані досудовим розслідуванням у справі докази в їхній сукупності, суд приходить до висновку, що вина обвинуваченої ОСОБА_3 у скоєнні інкримінованого кримінального правопорушення – проступку, доведена повністю і суд кваліфікує її дії за ч.1 ст. 164 КК України, тобто злісне ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дітей (аліментів).

Обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченої ОСОБА_3 , суд згідно ст. 66 КК України визнає її щире каяття.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченої ОСОБА_3 , відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Вивченням даних про особу обвинуваченої ОСОБА_3 встановлено, що вона раніше до кримінальної відповідальності не притягувалася, розлучена, не має офіційного працевлаштування, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, має постійне місце проживання за місцем реєстрації.

Призначаючи покарання за скоєне, суд керується ч. 2 ст. 50 КК України, згідно якої покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами.

Відповідно до ст. 65 КК України, суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, особу винного. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

При призначенні виду та міри покарання, суд враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винної та обставину, яка пом`якшує її покарання, відсутність обставин, які обтяжують покарання,вважає, що виправлення обвинуваченої можливо при призначенні їй покарання за скоєння кримінального правопорушення - проступку, передбаченого ч. 1 ст. 164 КК України у виді пробаційного нагляду.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд вважає, що призначення ОСОБА_3 покарання у виді пробаційного наглядуз покладенням на неї обов`язків, передбачених п. п. 1-3 ч. 2 та п. 3 ч. 3 ст. 59-1 КК України, буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченої та попередження нових кримінальних правопорушень, справедливим і співмірним вчиненому кримінальному правопорушенню.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.

Судові витрати та речові докази у справі відсутні.

Питання щодо речових доказів вирішується судом відповідно до ст.100 КПК України.

Керуючись ст. ст. 302, 373, 374, 381-382 КПК України, суд,

у х в а л и в:

ОСОБА_3 визнати винною у вчиненні кримінального правопорушення - проступку, передбаченого ч. 1 ст. 164 КК України та призначити їй покарання у виді пробаційного нагляду на строк 1 (один) рік.

В період пробаційного нагляду покласти на ОСОБА_3 обов`язки передбачені ст. 59-1 КК України, а саме: 1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; 2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи; 3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації; 4) працевлаштуватися або за направленням уповноваженого органу з питань пробації звернутися до органів державної служби зайнятості для реєстрації як безробітної та працевлаштуватися, якщо їй буде запропоновано посаду (роботу).

Строк покарання у виді пробаційного нагляду обчислюється з дня постановки засудженої на облік уповноваженим органом з питань пробації.

Речові докази: копії матеріалів виконавчого провадження № 72002303 від 13.06.2023 на 36 арк. копію розрахунку заборгованості зі сплати аліментів, складеного старшим державним виконавцем Індустріального відділу державної виконавчої служби у м. Харкові - ОСОБА_8 на 3-х арк., оптичний носій інформації з написами: DVD-R диск «My Media», 4,7 GB, 16х, 120 min на якому мається 2 (два) відеозаписи події, яка мала місце 02.07.2025, після набрання вироком законної сили – залишити в матеріалах кримінального провадження.

Копію вироку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку з урахуванням особливостей, передбачених ст. 394 КПК України, до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Головуючий – суддя: ОСОБА_1