Рішення від 19 січня 2026 р. у справі №638/21151/25 — Шевченківський районний суд міста Харкова

Справа № 638/21151/25

Провадження № 2-о/638/77/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.01.2026 Шевченківський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Штих Т.В.

секретаря судового засідання Ковальчук А. П.,

розглянувши матеріали цивільної справи за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа ОСОБА_2 про встановлення факту належності правового документу,-

встановив:

ОСОБА_1 , звернулась до Шевченківського районного суду м. Харкова із заявою в якій просила встановити факт належності ОСОБА_1 правового документу, а саме свідоцтва про право власності на житло, виданого Наумівським спиртовим заводом, 24.12.2002 року на право власності спільної сумісної власності на житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 , на ім`я ОСОБА_3 .

Заява обґрунтована тим, що заявниця є власником на праві спільної сумісної власності житлового будинку АДРЕСА_1 на підставі Свідоцтва про право власності на житло, виданого Наумівським спиртовим заводом, 24.12.2002 року. Свідоцтво було зареєстровано Сумським обласним ОБТІ в реєстрову книгу №1 за реєстровим №1326.

Інша частина житлового будинку АДРЕСА_1 належить донці, ОСОБА_4 на підставі Свідоцтва про право власності на житло, виданого Наумівським спиртовим заводом, 24.12.2002 року. Свідоцтво було зареєстровано Сумським обласним ОБТІ в реєстрову книгу №1 за реєстровим №1326.

Інша частина житлового будинку АДРЕСА_1 належить сину, ОСОБА_2 , на підставі Свідоцтва про право власності на житло, виданого Наумівським спиртовим заводом, 24.12.2002 року. Свідоцтво було зареєстровано Сумським обласним ОБТІ в реєстрову книгу №1 за реєстровим №1326.

Інша частина житлового будинку АДРЕСА_1 належить чоловікові, ОСОБА_5 (чоловік помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , копія свідоцтва про смерть додається), на підставі Свідоцтва про право власності на житло, виданого Наумівським спиртовим заводом, від 24.12.2002 року. Свідоцтво було зареєстровано Сумським обласним ОБТІ в реєстрову книгу №1 за реєстровим №1326.

В свідоцтві про право власності на житло помилково було вказано ОСОБА_3 .

Відповідно до паспорту громадянина України прізвище ім`я по батькові заявниці ОСОБА_1 .

Відповідно до свідоцтва про укладення шлюбу прізвище заявниці ОСОБА_6 .

У жовтні 2025 року заявниця звернулася до ДП «Наумівський спиртовий завод», де було видано свідоцтво про право власності на житло, з метою внесення виправлень до нього.

20.10.2025 року за №3 заявниця отримала відповідь, в якій вказано, що виправлення до свідоцтва внести не видається за можливе.

Також звернулася заявниця зазначає, що звернулась до державного реєстратора прав на нерухоме майно виконавчого комітету Краснопільської селищної ради Харківської області з приводу реєстрації права власності на житловий будинок на ім`я ОСОБА_1 , але 12.05.2025 року за №78838668 отримала рішення про відмову в проведенні реєстраційних дій.

Всі ці обставини стали перешкодою в реєстрації права власності на ім`я заявниці.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Харкова від 18.11.2025 відкрито провадження.

В судове засідання заявниця не з`явилась, надала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності.

Заінтересовані особи в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду повідомлялась належним чином та своєчасно.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до копії свідоцтва про народження ОСОБА_7 народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідно до копії про укладення шлюбу ОСОБА_7 уклала шлюб з ОСОБА_5 та змінила своє прізвище на « ОСОБА_6 ».

Відповідно до копії паспорту громадянина України серії НОМЕР_1 ПІБ заявниці зазначено як ОСОБА_1 . Зазначене також підтверджується копією картки платника податків з РНОКПП НОМЕР_2 та копією довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи № 6326-5003375286 від 23.07.2024.

Відповідно до копії свідоцтва про право власності на житло від 24 грудня 2022 року одноквартирний будинок, який знаходиться за адресою АДРЕСА_2 на праві спільної сумісної власності ОСОБА_5 та членам його сім`ї: ОСОБА_3 , ОСОБА_8 , ОСОБА_2 .

Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до п.6 ч.1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по-батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті (пункт 6).

Згідно Постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 31.03.1995 року «Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», суд вправі розглядати справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по-батькові якої, що зазначені в документі - не збігаються в свідоцтві про народження, паспорті, свідоцтві про смерть, інше.

Згідно роз`яснень п.7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року №5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», - визначено можливість встановлення факту, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки.

Відповідно до роз`яснення п. 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», при розгляді справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, зазначені в документі, не збігаються з ім`ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, вказаними у свідоцтві про народження або в паспорті, у тому числі, факту належності правовстановлюючого документа, в якому допущені помилки у прізвищі, імені, по батькові або замість імені чи по батькові зазначені ініціали суд повинен запропонувати заявникові подати докази про те, що правовстановлюючий документ належить йому і що організація, яка видала документ, не має можливості внести до нього відповідні виправлення. Разом з тим, цей порядок не застосовується, якщо виправлення в таких документах належним чином не застережені або ж їх реквізити нечітко виражені внаслідок тривалого використання, неналежного зберігання, тощо. Це є підставою для вирішення питання про встановлення факту, про який йдеться в документі, відповідно до чинного законодавства.

Згідно листа ВСУ 01.01.2012 р. «Про судову практика розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення» коли установи, які видали ці документи, не можуть виправити допущені в них помилки, громадяни мають право звернутися до суду із заявою про встановлення факту належності правовстановлюючого документа. Проте, сам по собі факт належності документа не породжує для його власника жодних прав, юридичне значення має той факт, що підтверджується документом. Таким чином, для заявника важливо не так саме одержання документа, як оформлення особистих чи майнових прав, що випливають із цього факту. Це означає, що в судовому порядку можна встановити належність громадянину такого документа, який є правовстановлюючим.

Суд в ході судового розгляду встановив, що диплом мерії НОМЕР_3 від 29.06.1994 та трудова книжка НОМЕР_4 належать заявниці ОСОБА_9 .

Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Частиною першою статті 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частина перша статті 89 ЦПК України).

Суд враховує, що наданими заявницею доказами підтверджено факт ОСОБА_1 правового документу, Свідоцтва про право власності на житло, виданого Наумівським спиртовим заводом, 24.12.2002 року на право спільної сумісної власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , на ім`я ОСОБА_3 .

Будь-яких доводів та доказів та спростування зазначеного матеріали справи не містять.

Враховуючи наведене, заява ОСОБА_1 , заінтересована особа ОСОБА_2 про встановлення факту належності правового документу підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 2, 76 - 81, 95, 228, 229, 235, 258, 259, 265, 293, 294, 315, 319, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд

вирішив:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа ОСОБА_2 про встановлення факту належності правового документу - задовольнити.

Встановити факт належності ОСОБА_1 правового документу, Свідоцтва про право власності на житло, виданого Наумівським спиртовим заводом, 24.12.2002 року на право спільної сумісної власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , на ім`я ОСОБА_3 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Харківського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України.

Повний текст судового рішення складений 20 січня 2026 року.

Головуючий Т. В. Штих