Постанова від 19 січня 2026 р. у справі №638/809/26 — Шевченківський районний суд міста Харкова

Справа № 638/809/26

Провадження № 3/638/845/26

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 січня 2026 року м. Харків

Суддя Шевченківського районного суду міста Харкова Щепіхіна В. В., розглянувши матеріал про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , громадянина України, військовослужбовця військової частини НОМЕР_2 на посаді гранатометника 3 мотопіхотного відділення 2 мотопіхотного взводу 3 мотопіхотної роти 3 мотопіхотного батальйону, який зареєстрований та фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-10 КУпАП,-

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до протоколу серії А1736 № 0034 про військове адміністративне правопорушення за ч. 2 ст. 172-10 КУпАП від 12.12.2025 року, 11.12.2025 року о 12 год 30 хв солдат ОСОБА_1 відмовився від виконання законних вимог командира прийняти присягу на вірність народові України.

В судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, про розгляд справи повідомлений належним чином.

Суддя, розглянувши адміністративний матеріал, дослідивши докази по справі, дійшов наступного.

Частиною 1 статті 172-10 КУпАП встановлено відповідальність за відмову від виконання законних вимог командира (начальника).

Частиною 2 статті 172-10 КУпАП встановлено відповідальність за діяння, передбачене частиною першою цієї статті, вчинене в умовах особливого періоду, крім воєнного стану.

За змістом ст. 1 Закону України «Про оборону України», особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан – це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Суд зазначає, що Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року. Строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався та діє на теперешній час.

Особливий період закінчується з прийняттям Президентом України відповідного рішення про переведення усіх інституцій України на функціонування в умовах мирного часу.

Виходячи із вищевикладеного вбачається, що починаючи з 24 лютого 2022 року і до теперішнього часу в Україні діє режим воєнного стану, який є особливим періодом.

Згідно зі ст. 17 Закону України «Про оборону України», ч. 1 ст. 1 Закону України «Про військову службу і військовий обов`язок», захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Статтею 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 548-XIV (зі змінами), (надалі – Статут внутрішньої служби) передбачені обов`язки військовослужбовців, зокрема, необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканості, а також завдань, визначених міжнародними зобов`язаннями України; свято і непорушно отримуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок.

Стаття 16 Статуту внутрішньої служби встановлює, що кожний військовослужбовець зобов`язаний виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов`язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.

Віповідно до ст. 28 Статуту внутрішньої служби єдиноначальність є одним із принципів будівництва і керівництва Збройними Силами України і полягає в наділенні командира (начальника) всією повнотою розпорядчої влади стосовно підлеглих і покладенні на нього персональної відповідальності перед державою за всі сторони життя та діяльності військової частини, підрозділу і кожного військовослужбовця; наданні командирові (начальникові) права одноособово приймати рішення, віддавати накази; забезпеченні виконання зазначених рішень (наказів), виходячи із всебічної оцінки обстановки та керуючись вимогами законів і статутів Збройних Сил України.

За ст. 29 Статуту внутрішньої служби за своїм службовим становищем і військовим званням військовослужбовці можуть бути начальниками або підлеглими стосовно інших військовослужбовців.

Відповідно до ст. 30 Статуту внутрішньої служби начальник має право віддавати підлеглому накази і зобов?язаний перевіряти їх виконання підлеглий зобов`язаний беззастережно виконувати накази начальника.

Згідно зі ст. 31 Статуту внутрішньої служби начальники, яким військовослужбовці підпорядковані за службою, у тому числі і тимчасово, є прямими начальниками для цих військовослужбовців. Найближчий до підлеглого прямий начальник є безпосереднім начальником.

Відповідно до ст. 37 Статуту внутрішньої служби військовослужбовець після отримання наказу відповідає: «Слухаюсь» і далі виконує його. Військовослужбовець зобов?язаний неухильно виконати відданий йому наказ у зазначений термін. Військовослужбовець зобов`язаний неухильно виконати відданий йому наказ у зазначений термін. Про виконання або невиконання наказу військовослужбовець зобов`язаний доповісти командирові (начальникові), який віддав наказ, і своєму безпосередньому командирові (начальникові), а також вказати причини невиконання наказу або його несвоєчасного (неповного) виконання.

Відповідно до п.п. 1-3 Положення про порядок складання Військової присяги, який є Додатком 1 до Статуту внутрішньої служби (стаття 67) (надалі – Положення), кожен громадянин України, який поступає на військову службу, особисто складає Військову присягу на вірність Українському народові та скріплює її власноручним підписом. Військова присяга покладає на військовослужбовця всю повноту відповідальності за виконання ним військового обов`язку. Військову присягу складають, зокрема, військовослужбовці, які прибули до військової частини для проходження військової служби і раніше не складали Військової присяги, - після проходження ними програми підготовки, вивчення основних положень військового законодавства України, військових статутів стосовно їх прав та обов`язків, виконання вправи стрільби із стрілецької зброї, але не пізніше ніж через місяць від дня прибуття до військової частини; курсанти військових навчальних закладів, військових відділень, кафедр та факультетів цивільних навчальних закладів, які раніше не складали Військової присяги, - в той самий термін; приписані до військової частини військовозобов`язані, які раніше не складали Військової присяги, - не пізніше ніж протягом п`яти днів після прибуття до військової частини для проходження навчальних зборів.

Згідно з п. 5 Положення час і місце складання Військової присяги встановлюються окремим наказом командира військової частини й оголошуються всьому особовому складові.

За правилами ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються: протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, показаннями потерпілих, свідків, тощо.

Обставини вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-10 КУпАП підтверджується матеріалами справи, а саме: протоколом серії А1736 № 0034 про військове адміністративне правопорушення за ч. 2 ст. 172-10 КУпАП від 12.12.2025 року; копією наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройвій частині) від 05.12.2025 року № 339, відповідно до якого солдата призваного під час загальної мобілізації ОСОБА_1 , який прибув із ІНФОРМАЦІЯ_2 , 05.12.2025 року в місце дислокації військової частини НОМЕР_2 АДРЕСА_2 , призначено на посаду гранатометника 3 мотопіхотного відділення 2 мотопіхотного взводу 3 мотопіхотної роти НОМЕР_3 мотопіхотного батальйону військової частини НОМЕР_2 , та ввжається таким, що з 05.12.2025 року справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов`язків за посадою; копією військового квитка серії НОМЕР_4 , згідно якого ОСОБА_1 дійсно є військовослужбовцем; доповіддю за фактом адміністративного правопорушення скоєного солдатом ОСОБА_1 військовослужбовцем військової частини НОМЕР_2 за ч. 2 ст. 172-10 КУпАП від 14.12.2025 року № 1736/0636; письмовими поясненнями свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .

Вказані докази є узгодженими між собою, отримані у встановленому законом порядку та не викликають сумнівів у їх належності, допустимості та достовірності.

Суддя, повно та всебічно дослідивши адміністративний матеріал, дійшов висновку про те, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-10 КУпАП.

Згідно положень ст. 23 КУпАП, адміністративні стягнення є мірою відповідальності і застосовуються з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, а також запобіганню вчинення нових правопорушень, як самим правопорушником, так і іншими особами.

На виконання вимог ст. 33 КУпАП, при накладенні адміністративного стягнення, судом враховується характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Вирішуючи питання про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 судом враховано умови та характер вчиненого адміністративного правопорушення, особу правопорушника: вік, соціальне положення; ступінь його вини, суд вважає за необхідне та достатнє для виховання особи, запобігання вчинення нових правопорушень застосувати, адміністративне стягнення, в межах санкції ч. 2 ст. 172-10 КУпАП, у вигляді штрафу в розмірі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Також суддя доходить висновку, що в даному випадку таке стягнення, буде достатньою мірою відповідальності для виховання особи, що вчинила дане адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також в повній мірі забезпечить запобігання вчинення нових правопорушень як самим порушником, так і іншими особами, та повністю відповідатиме меті його застосування.

Згідно зі ст. 40-1 КУпАП, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладання адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.

Розмір судового збору відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 4 ЗУ «Про судовий збір» становить 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб

Таким чином, з ОСОБА_1 на користь держави необхідно стягнути судовий збір у розмірі 665 грн 60 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 40-1, 172-20, 221, 268, 280, 283, 284 КУпАП, суддя,-

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-10 КУпАП та застосувати адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави у розмірі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8 500 (вісім тисяч п`ятсот) грн 00 коп.

Відповідно до положень ст.ст. 307, 308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, тобто 34 000 грн 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь держави судовий збір у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн 60 коп.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення до Харківського апеляційного суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого статтею 32 або 32-1 КУпАП.

Строк пред`явлення постанови до виконання протягом трьох місяців з дня, наступного після набрання рішенням законної сили.

Суддя В. В. Щепіхіна