Вирок від 20 січня 2026 р. у справі №572/5860/25 — Сарненський районний суд Рівненської області

Сарненський районний суд

Рівненської області _________________________________________________

Справа № 572/5860/25

Провадження № 1-кп/572/281/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 січня 2026 року

Сарненський районний суд Рівненської області у складі головуючого судді ОСОБА_1 , за участі секретаря с/з ОСОБА_2 , сторін провадження - прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , захисника адвоката ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Сарни обвинувальний акт Сарненської окружної прокуратури Рівненської області у кримінальному провадженні №12025181200000560 щодо ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , громадянина України, одруженого, раніше не судимого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.126-1 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 , в порушення вимог Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу із цими явищами, ратифікованої Україною 20.06.2022, ст. 28, 29 Конституції України, Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», у період часу з 20 січня 2025 року по 17 вересня 2025 року, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій та передбачаючи негативні наслідки, маючи умисел на заподіяння психологічних страждань, діючи систематично, з мотивів явної неповаги до існуючих норм співжиття в сім`ї, вчиняв відносно своєї колишньої дружини ОСОБА_6 домашнє насильство, що призвело до психологічних страждань, погіршення якості життя потерпілої особи.

Так, 20 січня 2025 року близько 08 год. 00 хв. Артюшок 1.1, по АДРЕСА_2 , ображав свою колишню дружину - ОСОБА_6 нецензурними словами, погрожував фізичною розправою, чим вчинив домашнє насильство психологічного характеру.

Постановою Сарненського районного суду Рівненської області від 17.02.2025 ОСОБА_7 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 гривень.

Окрім цього, ОСОБА_8 05 березня 2025 року о 16 год. За місцем свого проживання в АДРЕСА_2 , вчинив відносно своєї колишньої дружини ОСОБА_6 домашнє насильство психологічного характеру, висловлювався в її сторону нецензурною лайкою повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення за це ж порушення.

Постановою Сарненського районного суду Рівненської області від 08.05.2025 ОСОБА_7 , визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.173, ч.З ст. 173-2 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1020 гривень.

Таким чином, будучи неодноразово притягнутим до адміністративної відповідальності, ОСОБА_8 на шлях виправлення не став та продовжив вчиняти тотожні та об`єднанні спільним умислом дії, спрямовані на вчинення домашнього насильства.

Продовжуючи свої умисні протиправні дії, пов`язані з домашнім насильством, ОСОБА_4 , діючи умисно, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, усвідомлюючи значення та суспільну небезпечність своїх дій, 17 вересня 2025 року приблизно о 00 год. 12 хв., знаходячись за місцем свого проживання, що за адресою: АДРЕСА_1 стосовно потерпілої, своєї колишньої дружини ОСОБА_6 , яка проживає разом з ним, безпричинно умисно застосував психологічне насильство, як форму домашнього насильства, шляхом висловлювання словесних образ у вигляді нецензурної лайки, а також дій та висловлювань, що принижують та залякують особу, що спричинило потерпілій ОСОБА_6 погіршення її психічного здоров`я, викликало погіршення якості її життя та завдали психологічних страждань у вигляді зниженого настрою, емоційної вразливості, невпевненості, тривожності, фіксованості на емоційно- негативних сімейних переживаннях, почутті приниженості та образи.

Вказані дії обвинуваченого ОСОБА_4 судом кваліфіковані як домашнє насильство, тобто умисне систематичне вчинення психологічного насильства щодо особи, з якою винний перебуває у сімейних відносинах, що призвело до психологічних страждань та погіршення якості життя потерпілої особи, за що передбачена кримінальна відповідальність відповідно до вимог ст.126-1 КК України.

Обвинувачений ОСОБА_4 під час судового розгляду вину у вчиненні інкримінованого йому кримінальних правопорушень визнав у повному обсязі та пояснив, що не заперечує жодних обставин, викладених в обвинувальному акті, оскільки вони повністю відповідають дійсності. Повідомив, що зробив для себе належні висновки та у подальшому не допустить подібних дій. У вчинено щиро розкаявся та просив його суворо не карати.

Потерпіла ОСОБА_6 надала до судового засідання письмову заяву, в якій наголосила на необхідності проведення лікування колишнього чоловіка, просила проводити судове засідання без її участі, при призначенні покарання поклалась на розсуд суду.

Про дослідження інших доказів, щодо обставин справи сторони не зверталися, на їх дослідженні не наполягали. Тому, такі докази суд не досліджує, із урахуванням вимог ст. 22, 26 Кримінального процесуального кодексу України, щодо змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, також диспозитивності, та згідно ч. 3 ст. 349 КПК.

Тому, з`ясувавши думку учасників судового провадження про те, які докази потрібно дослідити та порядок їх дослідження, враховуючи, що обвинувачений ОСОБА_9 повністю визнав свою вину у вчиненому кримінальному правопорушенні, ніхто з учасників судового провадження не піддає сумніву й не оспорює фактичні обставини справи, викладені в обвинувальному акті, а також доведеність вини обвинуваченого та кваліфікацію його дій, вірно розуміють зміст цих обставин, в суду немає сумнівів у добровільності їх позицій, роз`яснивши учасникам судового провадження, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, суд, відповідно до ч.3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів щодо фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, обмежившись лише показаннями обвинуваченого, потерпілого та матеріалами кримінального провадження, які характеризують особу обвинуваченого.

Оцінюючи досліджені під час судового розгляду вищезазначені докази, суд визнає їх належними і допустимими для використання в процесі доказування, оскільки ці докази містять у собі фактичні дані, які логічно пов`язані з тими обставинами, які підлягають доказуванню в справі та становлять предмет доказування, передбачені як джерела доказування у КПК України.

При призначенні покарання, суд враховує п.4 Постанови Пленуму Верховного суду України від 24 жовтня 2003 року, № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», а саме те, що встановлення пом`якшуючих та обтяжуючих покарання обставин має значення для правильного його призначення, судам необхідно всебічно досліджувати матеріали справи щодо наявності таких обставин і наводити у вироку мотиви прийнятого рішення. При цьому таке рішення має бути повністю самостійним і не ставитись у залежність від наведених в обвинувальному висновку обставин, які пом`якшують чи обтяжують покарання. Суди, зокрема, можуть не визнати окремі з них такими, що пом`якшують чи обтяжують покарання, а також визнати такими обставинами ті, які не зазначено в обвинувальному висновку. ступінь тяжкості вчиненого злочину та особу винного, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Також судом враховано, що згідно висновку судово-психіатричної експертизи №676 від 24.09.25р. ОСОБА_4 страждає психічним захворюванням – шизоафективним розладом змішаного типу ускладненим психічними та поведінковими розладами внаслідок вживання алкоголю та синдромом залежності, що обмежує його здатності у повній мірі усвідомлювати свої дії та свідомо керувати ними. З огляду на виявлені особливості психічного стану ОСОБА_4 на даний час, він потребує надання йому амбулаторної психіатричної допомоги у примусовому порядку з метою його обов`язкового лікування та запобігання вчинення ним суспільно-небезпечних дій.

Наведені у вищевказаних висновках експертиз обставини надають суду достатні підстави визнати ОСОБА_4 обмежено осудним.

Відповідно до ст.20 КК України, підлягає кримінальній відповідальності особа, визнана судом обмежено осудною, тобто така, яка під час вчинення злочину через наявний у неї психічний розлад, не була здатна повною мірою усвідомлювати свої дії (бездіяльність) та (або) керувати ними. Визнання особи обмежено осудною враховується судом при призначенні покарання і може бути підставою для застосування примусових заходів медичного характеру.

При цьому, зазначені заходи, перелік яких визначений ст.94 КК України, відповідно до вимог ст.93 КК України можуть застосовуватися до осіб, які вчинили суспільно небезпечні діяння у стані неосудності, обмеженої осудності або вчинили злочини в стані осудності, але захворіли на психічну хворобу до постановлення вироку або під час відбування покарання.

Згідно з вимогами ст.20, 94 КК України, суд, отримавши на розгляд кримінальне провадження з обвинувальним актом та визнавши під час судового розгляду, що злочин учинено обмежено осудною особою, тобто особою, яка під час вчинення злочину, через наявний у неї психічний розлад не була здатна повною мірою усвідомлювати свої дії та керувати ними у зв`язку з чим потребує застосування примусових заходів медичного характеру, постановляє обвинувальний вирок і при призначенні засудженому покарання враховує його психічний стан (визнання особи обмежено осудною) з одночасним застосуванням примусового заходу медичного характеру у виді амбулаторної психіатричної допомоги за місцем відбування покарання.

Таким чином, при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання.

Як обставину, що пом`якшує покарання, відповідно до положень ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття.

Обставин, що обтяжують покарання, відповідно до положень ст. 67 КК України, судом не встановлено.

При цьому, суд не вбачає підстав для застосування до ОСОБА_4 положень ст.69 КК України.

За вказаних обставин суд призначає ОСОБА_6 покарання у межах санкції ст.126-1 КК України у виді громадських робіт та вважає, що такє покарання є необхідними і достатніми для його виправлення та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Також, з врахуванням положень ст.20, 93, 94 КПК України та обмеженої осудності ОСОБА_4 , суд вважає за необхідне застосувати щодо останнього примусові заходи медичного характеру у виді надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку за місцем відбування покарання у виді громадських робіт, яке, у відповідності до ч.1 ст.36 КВК України, відбувається за місцем проживання засудженого.

Крім того, в інтересах потерпілої ОСОБА_6 , у відповідності до положень ст.91-1 КК України, суд вважає необхідним одночасно з призначеним покаранням, яке не пов`язане з позбавленням волі, застосувати до ОСОБА_4 обмежувальний захід у вигляді направлення для проходження програми для кривдників.

Відповідно до п.5 Типової програми для кривдників, затвердженої наказом Міністерства соціальної політики України 01 жовтня 2018 року №1434 (у редакції наказу Міністерства соціальної політики України від 13 жовтня 2021 року №588) та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29 жовтня 2018 року за №1222/32674, організацію та виконання цієї Типової програми, її проходження кривдниками забезпечують місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування відповідно до вимог статті 28 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».

Підстав для застосування щодо ОСОБА_4 запобіжного заходу до набрання даним вироком законної сили суд не вбачає.

Інші заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувалися.

Цивільний позов не заявлено.

Процесуальні витрати та речові докази відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст.12, 20, 65, 66, 67, 70, 91-1, 93, 94, ст.126-1 КК України, ст.369-371, 374 КПК України, -

УХВАЛИВ:

Визнати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.126-1 КК України, і призначити йому покарання: у виді громадських робіт на строк 125 (сто двадцять п`ять) годин.

На підставі ст.20, 93, 94 КК України, застосувати до ОСОБА_4 примусові заходи медичного характеру у вигляді амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку за місцем проживання.

На підставі п.5 ч.1 ст.91-1 КК України, застосувати до ОСОБА_4 обмежувальний захід у виді направлення для проходження програми для кривдників строком на 3 (три) місяці.

Організацію та виконання проходження ОСОБА_4 для кривдників покласти на комунальний заклад «Центр надання соціальних послуг» Сарненської міської ради.

Роз`яснити ОСОБА_4 , що умисне ухилення від проходження програми для кривдників особою, щодо якої такі заходи застосовані судом, є підставою для притягнення засудженого до кримінальної відповідальності за ст. 390-1 КК України,

Вирок може бути оскаржений до Рівненського апеляційного суду через Сарненський районний суд протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження, а в разі його оскарження після розгляду справи апеляційним судом, якщо він не буде скасований.

Головуючий