Постанова від 19 січня 2026 р. у справі №201/13069/25 — Соборний районний суд міста Дніпра

Суд: Соборний районний суд міста Дніпра

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адмінправопорушення

Категорія: Порушення вимог фінансового контролю

Дата: 19 січня 2026 р.

Справа: №201/13069/25

Суддя: Батуєв О. В.

Справа № 201/13069/25

Провадження №3/201/3901/2025

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 січня 2026 року м. Дніпро

Суддя Соборного районного суду міста Дніпра Батуєв О.В., розглянувши матеріали, які надійшли з Управління стратегічних розслідувань в Дніпропетровські області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, –

В судовому засіданні приймали участь:

прокурори – Чинін Д.Ю., Баклан В.В.

особа, щодо якої складений протокол, – ОСОБА_1

представник – адвокат Єременко Ю.П.

В С Т А Н О В И В:

Старшим оперуповноваженим в ОВС 6-го відділу (протидії корупції) Управління стратегічних розслідувань в Дніпропетровські області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України Дениском В.С. складений протокол про адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, № 974 від 10.10.2025 про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.

Прокурори ОСОБА_2 і Баклан В.В. у судовому засіданні висловили думку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, підтримали протокол та просили притягнути її до адміністративної відповідальності та застосувати до неї мінімальний штраф.

Особа, щодо якої складений протокол, – ОСОБА_1 , якій роз`яснено права передбачені ст. 268 КУпАП, свою вину у вчиненні інкримінованого їй адміністративного правопорушення заперечила і зазначила, що з моменту створення ВЛК в КП «ДОКОЛ» по теперішній час комісія жодного засідання не проводила, протоколи засідань не велися, порядок її роботи не визначався, жодної постанови про визначення ступеня придатності до військової служби військовослужбовців, що потребували лікування, не було прийнято, а, отже, вона фактично не виконувала функції секретаря ВЛК.

Представник ОСОБА_1 - адвокат Єременко Ю.П. просив закрити провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в діях його довірительки складу адміністративного правопорушення.

Справа технічними засобами на фіксувалась у зв`язку з відсутністю відповідного клопотання.

Суд, вислухавши особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, захисника, думку прокурора, дослідивши письмові матеріали справи, дійшов такого висновку.

Відповідно до вказаного протоколу, ОСОБА_1 , будучи членом позаштатної ВЛК, перебуваючи на посаді медичної сестри КП «Дніпропетровська обласна клінічна офтальмологічна лікарня», в порушення вимог ч. 1 ст. 45 Закону несвоєчасно, без поважних причин подала декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2023, а саме – 06.10.2025 о 14 год. 23 хв., чим вчинила адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, відповідальність за яке передбачена ч. 1 статті 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), за наступних обставин.

Наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402 (зі змінами) затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України.

Відповідно до п.2.5 цього Положення - до позаштатних постійно діючих ВЛК (ЛЛК) належать: госпітальні ВЛК; гарнізонні ВЛК; ЛЛК; ВЛК Десантно-штурмових військ; ІНФОРМАЦІЯ_2 ; ВЛК Сухопутних військ Збройних Сил України; ВЛК Сил спеціальних операцій Збройних Сил України; ВЛК інших закладів охорони здоров`я комунальної або державної форми власності.

Позаштатні (постійно та тимчасово діючі) ВЛК призначаються у складі голови, заступника голови (може призначатись один з членів комісії), членів комісії (не менше ніж три лікарі) і секретаря з числа фахівців з медичною освітою. До складу ВЛК можуть призначатися лікарі інших спеціальностей.

До складу ВЛК (ЛЛК) ТЦК та СП входять медичні працівники закладу охорони здоров`я комунальної або державної форми власності, визначеного рішенням виконавчого органу сільської, селищної, міської ради (голови обласної, Київської міської військових адміністрацій, а також районних військових адміністрацій та військових адміністрацій населених пунктів), за погодженням з головою відповідної штатної ВЛК регіону.

Штатні і позаштатні (постійно та тимчасово діючі) ВЛК (ЛЛК) з питань військово-лікарської та лікарсько-льотної експертизи підпорядковуються вищим штатним ВЛК.

За запитом голови ВЛК (ЛЛК), до роботи позаштатних (постійно та тимчасово діючих) ВЛК (ЛЛК) на правах членів ВЛК (ЛЛК) можуть залучатися головні (провідні) медичні спеціалісти, начальники відділень, інші лікарі-спеціалісти закладів охорони здоров`я (установ), спеціалісти інших (не медичних) спеціальностей, начальник медичної служби та/або представник командування (керівництва) військової частини, де проходить службу військовослужбовець, що оглядається.

На підставі затвердженого переліку начальник (керівник) закладу охорони здоров`я (установи) своїм наказом призначає позаштатні постійно діючі ВЛК, їх персональний склад і визначає порядок їх роботи.

Головою позаштатної постійно діючої ВЛК призначається лікар, який пройшов тематичне удосконалення (підготовку) з питань військово-лікарської експертизи або має досвід виконання обов`язків у складі військово-лікарських комісій не менше одного року.

Наказом №02-05/55-1 від 22.12.2022 «Про створення позаштатної військово-лікарської комісії з правами госпітальної ВЛК на базі цивільного закладу охорони здоров`я» - ОСОБА_1 увійшла до складу ВЛК з правами госпітальної ВЛК.

Відповідно до п.п. «ґ» п.2 ч.1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» голови, їх заступники, члени та секретарі позаштатних постійно діючих військово-лікарських комісій віднесено до суб`єктів на яких поширюється дія вказаного закону.

Таким чином, ОСОБА_1 будучи членом позаштатної ВЛК, перебуваючи на посаді медичної сестри КП «Дніпропетровська обласна клінічна офтальмологічна лікарня», відповідно до п.п. «ґ» п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції», є суб`єктом на якого поширюється дія цього Закону, як на члена позаштатної військово-лікарської комісії, і вона є суб`єктом декларування і відповідальності за вчинення правопорушення пов`язаного з корупцією, і зобов`язана виконувати вимоги Закону, в тому числі зазначених у ч. 1 ст. 45 вказаного Закону.

Статтею 45 Закону України «Про запобігання корупції», передбачено, що особи, зазначені у пункті 1, підпунктах "а", "в"-"ґ" пункту 2 частини першої статті 3 цього Закону, зобов`язані щорічно до 1 квітня подавати шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі - декларація), за минулий рік за формою, що визначається Національним агентством.

Декларація заповнюється та подається особисто суб`єктом декларування шляхом заповнення відповідної електронної форми після автентифікації у власному персональному електронному кабінеті у Реєстрі. Декларація подається незалежно від того, перебуває суб`єкт декларування в Україні чи за її межами.

Законом України «Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, Законом України «Про захист інтересів суб`єктів подання звітності та інших документів у період дії воєнного стану або стану війни» від 3 березня 2022 року № 2115-IX було призупинено компанію декларування в Україні.

12.10.2023 набрав чинності Закон України № 3384-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України про визначення порядку подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, в умовах воєнного стану», яким відновлено обов`язок подання декларацій суб`єктів, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування та доповнено перелік суб`єктів декларування, визначених п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону підпунктом «ґ», а саме голови та члени лікарсько-консультативних і медико-соціальних експертних комісій, а також голови, їх заступники, члени та секретарі позаштатних постійно діючих військово-лікарських і лікарсько-льотних комісій, які при цьому не є особами, зазначеними у пункті 1 частини першої цієї статті.

Роз`ясненням Національного агентства з питань запобігання корупції №4 від 13.11.2023 «Щодо фінансової доброчесності: застосування окремих положень Закону України «Про запобігання корупції» стосовно заходів фінансового контролю (подання декларації, повідомлення про суттєві зміни в майновому стані, повідомлення про відкриття валютного рахунку)» визначено, що суб`єктами, на яких поширюється дія Закону, є: особовий склад штатних військово-лікарських комісій (ВЛК, п.п. «г» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону); голови та члени лікарсько-консультативних (ЛКК) і медико-соціальних експертних комісій (МСЕК), а також голови, їхні заступники, члени та секретарі позаштатних постійно діючих військово-лікарських (ВЛК) і лікарсько-льотних комісій (ЛЛК), які при цьому не є особами, зазначеними у п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону (п.п. «ґ» п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону).

Декларантами є всі особи, які входять (призначені / відряджені) до складу відповідних комісій згідно з організаційно-розпорядчими документами, незалежно від фактичного виконання функцій голови / члена / секретаря комісії, а також від строку перебування в складі відповідної комісії (у т.ч. які залучені до роботи на правах членів).

Згідно тексту протоколу, на виконання вище зазначених вимог у ОСОБА_1 виник обов`язок подати декларацію особи уповноваженої на виконання функцій держави та місцевого самоврядування за 2023 рік.

Відповідно до результатів пошуку у Єдиному державному реєстрі декларацій на офіційному сайті Національного агентства з питань запобігання корупції (https:\\public.nazk.gov.ua), встановлено, що ОСОБА_1 подала декларацію за типом «щорічна» за 2023 рік, лише 06.10.2025 о 14 год. 23 хв.

Перевіркою не встановлено поважних причин несвоєчасного подання декларації.

Таким чином, на думку старшого оперуповноваженого в ОВС 6-го відділу (протидії корупції) Управління стратегічних розслідувань в Дніпропетровські області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України Дениска В.С., ОСОБА_1 , будучи членом позаштатної ВЛК, перебуваючи на посаді медичної сестри КП «Дніпропетровська обласна клінічна офтальмологічна лікарня», будучи відповідно до п.п. «ґ» п.2 ч.1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» суб`єктом декларування, у порушення вимог ч. 1 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції» несвоєчасно та без поважних причин подала декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2023 рік, лише 06.10.2025 о 14 год. 23 хв., тобто з порушенням встановленого законодавством строку для подачі такої декларації, чим вчинила адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, відповідальність за яке передбачена частиною 1 статті 172-6 КУпАП.

Вирішуючи справу про адміністративне правопорушення, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.

Виходячи із диспозиції частини 1 статті 172-6 КУпАП, несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування є адміністративним правопорушенням, пов`язаним з корупцією, що вчиняється суб`єктом правопорушення, який усвідомлював, що його бездіяльність, тобто несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, є порушенням Закону (є протиправною), тягне за собою адміністративну відповідальність, і бажав так чинити, або свідомо допускав, що така бездіяльність призведе до порушення Закону, хоча не бажав його порушувати.

Об`єктивна сторона статті 172-6 КУпАП виражається у формі бездіяльності. Це означає, що особа, маючи юридичний обов`язок вчинити певну дію (подати декларацію), не вчиняє її у встановлений законом строк.

Суб`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, характеризується умисною формою вини, тобто воно може бути вчинене тільки з прямим чи непрямим умислом.

Судом встановлено таке.

Відповідно до п. 3 вказаного наказу, до департаменту охорони здоров`я необхідно надати оригінал списку складу комісії з особовими підписами членів комісії та гербовою печаткою підприємства, яка буде використовуватися в діяльності ВЛК (додаток 1) до 27.12.2022р.

Як вказала ОСОБА_1 , про існування вказаного наказу вона довідалася лише в березні 2025 року, про ознайомлення з ним вона свій підпис не ставила, що прокурором не спростовано і не надано оригінал/копію списку складу комісії з особовими підписами членів комісії як додаток 1 до наказу №02-05/55-1 від 22.12.2022.

Про включення ОСОБА_1 до складу позаштатної ВЛК вона дізналася, коли їй запропонували підписати додаток 2 до розпорядження № 02-05/32 від 20.03.2025 «Про організацію подання щорічних електронних декларацій працівниками КП «ДОКОЛ» за 2024 рік».

Разом з тим, згідно відповіді КП «Дніпропетровська обласна клінічна офтальмологічна лікарня» від 24.07.2025 № 01-06/391, з дня створення позаштатної військово-лікарської комісії в КП «ДОКОЛ» (наказ № 02-05/55-1 від 22.12.2022р.) військово-лікарська комісія засідань та експертиз не проводила, свідоцтва про хворобу та довідки військово-лікарської комісії не видавала.

Крім того, згідно довідки КП «ДОКОЛ» від 24.10.2025 № 01-06/579, КП «ДОКОЛ» надає спеціалізовану офтальмологічну медичну допомогу. До складу ВЛК входять виключно лікарі-офтальмологи, що унеможливлює виконання функцій цієї комісії у повному обсязі, що передбачено Положенням про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України.

З дня створення ВЛК в КП «ДОКОЛ» по теперішній час комісія фактично жодного засідання не проводила, протоколи засідань не велися, порядок її роботи не визначався, жодної постанови про визначення ступеня придатності до військової служби чинних військовослужбовців, що потребували лікування, не було прийнято, не було прийнято і жодної постанови про встановлення причинного зв`язку захворювань та травм, а також призначення лікування або відпустки, жодного документу військовослужбовцям, військовозобов`язаним, резервістам не видавалися (свідоцтво про хворобу, довідка військово-лікарської комісії, направлення осіб на проведення оцінювання повсякденного функціонування особи тощо), огляд військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів не проводився.

ОСОБА_1 фактично не виконувала функцій секретаря ВЛК, включена до складу комісії лише як технічний член, працює в КП «ДОКОЛ» на посаді сестри медичної старшої стаціонару офтальмологічного відділення №1. Її обов`язки мають допоміжний характер і не передбачають виконання владних, адміністративно-господарських або організаційно-розпорядчих функцій. Функції секретаря полягають у веденні протоколів засідань, підготовці документів та технічному забезпеченні роботи ВЛК.

ОСОБА_1 не вела протоколів засідання комісії, не підписувала документів, не здійснювала організаційно-розпорядчих чи адміністративних функцій та не отримувала жодних виплат чи іншої вигоди.

Зазначені факти також підтверджуються як письмовим зауваженням ОСОБА_1 у протоколі про адміністративне правопорушення, так і повною відсутністю записів у журналі засідань (який був наданий суду для огляду у судовому засіданні), протоколів, рішень або висновків позаштатної ВЛК КП «ДОКОЛ».

Прокурором вищевказані факти не були спростовані.

Отже комісія фактично не виконувала функцій держави, а ОСОБА_1 була формально включена до складу органу, який фактично не здійснював визначених законом владних чи організаційно-розпорядчих повноважень.

Відповідно до ст. 1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, встановленого порядку, зміцнення законності, запобігання правопорушення, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі та гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Статтею 62 Конституції України визначено, що ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчинені злочину. Суд вважає, що встановлення безпосередньо в Конституції України формули презумпції невинуватості як об`єктивно-правового положення має найважливіший значення для захисту прав та законних інтересів громадян. Хоча цей принцип сформульовано як кримінально-процесуальний, однак його дія виходить за рамки лише кримінального процесу.

Згідно ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на її користь.

ЄСПЛ у справі «AllenetdeRibemont v. France» підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов`язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.

Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, деякі справи про адміністративні правопорушення, за своєю суттю мають кримінальний характер та повністю підпадають під гарантії ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини.

Спираючись на положення ч. 1 ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також на практику Європейського суду з прав людини у справах «Лучанінова проти України» (рішення від 09 червня 2011 року, заява № 16347/02), «Малофєєва проти Росії» (рішення від 30 травня 2013 року, заява № 36673/04), «Карелін проти Росії» (заява № 926/08, рішення від 20 вересня 2016 року), суд, виходить з того, що, як і у кримінальному провадженні, суд у цій справі має бути неупередженим і безстороннім і не вправі самостійно змінювати на шкоду особі формулювання правопорушення, викладене у фабулі протоколу про адміністративне правопорушення.

Відповідне формулювання слід вважати по суті викладенням обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення, винуватість у скоєнні якого має бути доведено не судом, а перед судом у змагальному процесі.

Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ст. 129 Конституції України розгляд і вирішення справ в судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

У відповідності до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, які пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Підставою адміністративної відповідальності є наявність у діях особи всіх ознак складу правопорушення, передбаченого Законом, тобто наявність усіх необхідних елементів об`єктивних та суб`єктивних ознак, які характеризують дане суспільно небезпечне діяння як правопорушення.

Відсутність одного з елементів юридичних ознак складу правопорушення не утворює складу правопорушення.

Відповідно до вимог КУпАП одним із завдань провадження у адміністративних справах цієї категорії є забезпечення судами своєчасного, всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин, передбачених ст. ст. 247 і 280 КУпАП, звертаючи особливу увагу на з`ясування таких питань: чи мало місце правопорушення, за яке особа притягується до відповідальності; чи містить діяння склад адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, передбаченого КУпАП; чи є особа винною у його вчиненні; чи належить вона до суб`єктів цього правопорушення; чи не містить правопорушення ознак злочину; чи не закінчилися на момент розгляду справи строки, передбачені ст. 38 КУпАП; чи немає інших обставин, що виключають провадження у справі.

Згідно ст. 8 Конституції України «в Україні визнається і діє принцип верховенства права».

Одним з елементів верховенства права є принцип правової визначеності (рішення ЄСПЛ у справі «Христов проти України» від 19.02.2009, заява № 4465/04). Правова визначеність вимагає, щоб норми актів були зрозумілими, точними й гарантували, що ситуації та правовідносини будуть передбачуваними. Адже інакше не можна забезпечити однакового застосування положень законів, що уможливлює необмежене їх трактування в правозастосовній практиці й неминуче призводить до сваволі.

Європейський суд неодноразово звертав увагу на необхідність дотримання принципу правової визначеності як одного з елементів верховенства права, адже це є гарантією визнання правомірності чи неправомірності дій як державних службовців, так і окремих громадян (рішення у справах «Рябих проти Росії», заява від 2003 р., № 52854/99, п.52; «Савінський проти України», заява від 28.02.2006; № 6965/02, п.23).

Такий підхід випливає також із змісту рішення Європейського суду з прав людини, постановленого 11.04.2013 року у справі «Вєренцов проти України», у якому суд зазначив, що відповідальність за порушення встановленого порядку не може наступати, якщо зазначений порядок не було достатньо чітко встановлено внутрішнім законодавством. Суд констатував, що за браком чітких та передбачуваних законів, що встановлюють певні правила, покарання осіб за порушення неіснуючого порядку суперечить ст. 7 Конвенції про захист прав люди і основоположних Свобод.

За ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», національні суди при розгляді справ зобов`язані застосовувати Конвенцію та практику Суду, які є джерелом національного права України.

Статтею 251 КУпАП України передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Суд приходить до висновку про відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, виходячи з такого.

1. Відсутність правового статусу суб`єкта декларування (критерій реальності функцій). Ключовим для кваліфікації за ст. 172-6 КУпАП є належність особи до суб`єктів, визначених ст. 3 Закону «Про запобігання корупції». Хоча ОСОБА_1 формально була включена до складу ВЛК наказом від 2022 року, судом встановлено, що ця комісія в КП «ДОКОЛ» є фактично недіючою: не проводила засідань, не приймала рішень та не видавала документів, що мають юридичне значення.

Для деталізації аргументу про те, що декларування не є самоціллю, а лише інструментом контролю, варто звернутися до практики Вищого антикорупційного суду та Верховного Суду. Хоча вони розглядають кримінальні справи (ст. 366-2, 366-3 КК України), їхня логіка щодо мети фінансового контролю та суспільної небезпеки напряму застосовується судами загальної юрисдикції при розгляді адмінсправ за ст. 172-6 КУпАП.

Вищий антикорупційний суд у кримінальних провадженнях (які за логікою близькі до адмінсправ) неодноразово вказував, що декларування не є самоціллю. Метою фінансового контролю є виявлення незаконного збагачення. Якщо особа працює на рядовій посаді (медсестра) і не має сторонніх доходів, пов`язаних з роботою комісії (яка не діяла), то затримка у поданні декларації не несе загрози національній безпеці чи правопорядку.

- справа № 991/1447/22 (Вирок ВАКС від 03.05.2022): у цій справі суд зазначив, що об`єктом посягання є суспільні відносини у сфері здійснення фінансового контролю. Суд акцентував увагу на тому, що якщо несвоєчасне подання не мало на меті приховування реального майнового стану, то ступінь суспільної небезпеки такого діяння є мінімальним або відсутнім.

- справа № 991/3655/20 (Постанова Апеляційної палати ВАКС від 14.12.2020): суд вказав, що правова природа декларування полягає у контролі за доходами осіб, які виконують функції держави. Якщо особа (як ОСОБА_1 ) фактично не виконувала цих функцій через недіяльність комісії, то подання нею декларації втрачає свій першочерговий контрольний смисл.

Верховний Суд розглянув касаційну скаргу на вироки щодо особи, яку було засуджено за неподання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (ч. 1 ст. 366-1 Кримінального кодексу України), та скасував попередні рішення та закрив кримінальне провадження, виходячи з наступного (справа № 522/11389/17, провадження № 51-240км18 від 26 квітня 2018 року).

Головний аргумент Верховного Суду: "З огляду на вимоги Закону України «Про запобігання корупції» особа, яка формально перебуває на посаді, передбаченій підпунктом «а» пункту 1 частини 1 статті 3 цього Закону, але фактично не здійснює передбачених для цієї посади владних чи організаційно-розпорядчих повноважень, не може вважатися суб`єктом декларування та, відповідно, суб`єктом кримінального правопорушення, передбаченого статтею 366-1 КК України, у разі неподання нею такої декларації."

"Таким чином, за обставин цієї справи суб`єкт злочину, передбаченого ст. 366-1 КК України, у діях ОСОБА_1 відсутній."

У цій справі було встановлено, що особа була призначена на посаду керівника, але:

- фактично не виконувала обов`язків: вона не приступала до виконання обов`язків керівника протягом усього звітного періоду.

- не здійснювала повноважень: не здійснювала жодних організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій.

ВС дійшов висновку, що оскільки ця особа фактично не виконувала владних чи організаційно-розпорядчих повноважень, вона не була уповноважена на виконання функцій держави у розумінні Закону "Про запобігання корупції", попри своє формальне призначення на посаду.

Застосовуючи зазначену правову позицію до даної справи, суд звертає увагу на те, що оскільки ОСОБА_1 фактично не приступала до виконання обов`язків секретаря позаштатної ВЛК протягом усього звітного періоду, не здійснювала жодних організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, не виконувала жодної функції секретаря ВЛК через відсутність діяльності самого органу, то на неї не розповсюджуються вимоги фінансового контролю.

2. Відсутність події правопорушення через невідповідність статусу комісії. Суд звертає увагу на те, що ОСОБА_1 є медичною сестрою, а до складу ВЛК (згідно з Положенням №402) входять лікарі. Її роль як секретаря (технічного працівника) у комісії, яка не провела жодного засідання, не може бути підставою для віднесення її до категорії осіб, що виконують функції держави. Формальне існування наказу без реального наділення особи повноваженнями та без фактичної роботи комісії виключає обов`язок подання декларації.

Якщо комісія не проводила засідань і не приймала рішень, вона не здійснювала функцій держави. Отже, особи, включені до її складу, не набули статусу «осіб, уповноважених на виконання функцій держави».

Крім згаданої справи ВС № 522/11389/17, подібний підхід застосовують апеляційні суди у справах щодо членів тендерних комітетів або ліквідаційних комісій, які не збиралися (наприклад, Постанова Київського апеляційного суду у справі № 752/15570/20). Суд чітко вказує: «Сама по собі наявність наказу про призначення без фактичного здійснення функцій не є достатньою підставою для визнання особи суб`єктом корупційного правопорушення».

При цьому важливо вказати на загальну тенденцію законодавця зменшувати коло суб`єктів декларування серед медиків. Так, з травня 2024 року голови та члени ЛКК взагалі виключені з переліку декларантів. Хоча позаштатні ВЛК формально залишилися, правова природа їхньої діяльності схожа з ЛКК. Якщо ОСОБА_1 була включена до складу ВЛК, яка фактично дублює роботу цивільного медзакладу без військової специфіки (оглядів не було), застосування до неї суворих антикорупційних обмежень є надмірним.

3. Оцінка дій особи після березня 2025 року. Факт подання декларації 06.10.2025 (після того, як особа дізналася про наказ у березні) не свідчить про визнання вини чи запізніле виконання обов`язку. Оскільки статус суб`єкта декларування не підтвердився в ході судового розгляду (через відсутність реальної діяльності ВЛК), обов`язок подання щорічної декларації за 2023 рік у ОСОБА_1 не виник у принципі. Відтак, дата подання документа (жовтень 2025 року) не має юридичного значення для встановлення складу правопорушення, оскільки відсутній сам об`єкт регулювання.

4. Недоведеність факту ознайомлення та виникнення обов`язку. Матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_1 була ознайомлена з наказом №02-05/55-1 від 22.12.2022 у встановленому законом порядку. Обов`язок суб`єкта декларування виникає не з моменту видання акту, а з моменту, коли особа фактично приступила до виконання обов`язків або була офіційно повідомлена про набуття відповідного статусу, що тягне за собою обмеження, передбачені Законом.

Оскільки ОСОБА_1 не підписувала жодних документів про ознайомлення зі статусом суб`єкта декларування, вона перебувала у стані «добросовісної помилки» (honest mistake).

Постанова Верховного Суду від 15.06.2020 у справі № 755/1540/19 (хоча вона стосується цивільного права, принципи застосовуються аналогічно): дії особи не можуть вважатися протиправними, якщо вони зумовлені нечіткістю процедур або відсутністю належного повідомлення з боку державного органу (адміністрації лікарні).

Суд при розгляді ст. 172-6 КУпАП звертається до практики ЄСПЛ (справа «Ісмаїлов проти Російської Федерації» та інші), де зазначено, що втручання держави у права особи має бути пропорційним. У даному випадку притягнення медичної сестри до відповідальності (штраф + внесення в Реєстр корупціонерів) за несвоєчасну декларацію щодо комісії, яка не видала жодного папірця, є непропорційним заходом. Суспільний інтерес у такому покаранні відсутній, оскільки корупційний ризик у цій ситуації дорівнює нулю.

У справах щодо членів ВЛК, які не проводили засідань, судова практика сформувалася виходячи із такої логіки: якщо особа не приймала рішень (не визначала придатність до служби, не виписувала довідки), вона не мала доступу до ресурсів або владних важелів, де міг би виникнути корупційний інтерес. Отже, несвоєчасне подання декларації такою особою є суто формальним порушенням, яке не завдало жодної шкоди інтересам держави.

Так, як зазначено у постанові Львівського апеляційного суду по справі № 462/6693/23, лікар-голова ЛКК не подав вчасно декларацію (у даному випадку - ЛКК, але правова позиція ідентична для позаштатних ВЛК). Втім суд закрив провадження, зазначивши, що особа хоч і входить до переліку суб`єктів, визначених ст. 3 Закону, проте не виконувала жодних організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій у розумінні примітки до ст. 364 КК України. Суд наголосив, що формальне порушення термінів за відсутності корупційної складової не утворює складу правопорушення.

Як зазначено у постанові Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської обл. по справі № 191/1118/24, член комісії (ВЛК/ЛКК) подав декларацію із запізненням. Втім суд встановив, що комісія, до якої належала особа, фактично не проводила засідань, а сама особа не приймала рішень, які б мали юридичні наслідки для третіх осіб. Суд зробив висновок про відсутність об`єктивної сторони складу правопорушення, оскільки обов`язок декларування виникає лише за умови реального виконання публічних функцій держави.

Як зазначено у постанові Чернівецького апеляційного суду по справі № 727/12716/23, Апеляційний суд підкреслив, що правопорушення, передбачене ст. 172-6 КУпАП, за своєю суттю є корупційним. Корупція передбачає використання повноважень з метою отримання вигоди. Якщо комісія не працювала, особа не могла використовувати повноваження, а отже, суспільна небезпека дії відсутня. Суд закрив справу за відсутністю складу (п. 1 ст. 247 КУпАП).

Як зазначено у постанові Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 05 березня 2024 року по справі № 484/405/24 протокол був складений стосовно лікаря-терапевта, яка згідно з наказом головного лікаря була включена до складу лікарсько-консультативної комісії (ЛКК). Їй інкримінували несвоєчасне подання декларації (ч. 1 ст. 172-6 КУпАП). Захист наполягав на тому, що особа не є суб`єктом декларування, оскільки комісія фактично не діяла у спосіб, передбачений законом. Суд зазначив, що для визначення особи суб`єктом декларування згідно з пп. «ґ» п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону «Про запобігання корупції» недостатньо лише факту наявності наказу про призначення. Визначальним є те, чи здійснювала особа фактично функції, притаманні члену такої комісії. Суд застосував логіку, за якою обов`язок фінансового контролю є похідним від реалізації повноважень, що мають корупційний ризик. У постанові вказано: «Статус суб`єкта декларування для медичних працівників... є похідним від їхньої реальної діяльності у складі цих комісій, яка повязана з виконанням покладених на них функцій».

У цій справі було встановлено, що за звітний період комісія не проводила засідань щодо питань, які підпадають під визначення корупційно ризикованих (видача довідок, встановлення груп інвалідності тощо). Суд зробив висновок: якщо немає засідань та підписаних протоколів, особа не здійснює функцій держави, а отже, не стає «суб`єктом, на якого поширюється дія Закону».

Суд наголосив, що неможливо вимагати від особи виконання антикорупційних обмежень, якщо її діяльність у комісії має суто номінальний (паперовий) характер.

Склад правопорушення за ст. 172-6 КУпАП є бланкетною нормою, яка невід`ємно пов`язана з реальним статусом особи як суб`єкта владних повноважень.

За відсутності реалізації таких повноважень, притягнення особи до адміністративної відповідальності за порушення фінансового контролю є безпідставним та суперечить принципу правової визначеності.

Аналогічна правова позиція висловлена Соборним районним судом м. Дніпра у постанові від 02.12.2025 по справі № 201/13072/25 і у постанові від 05.12.2025 по справі № 201/13066/25.

Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, полягає у несвоєчасному поданні декларації особою, яка має на це юридичний обов`язок.

Обов`язок подати декларацію виникає не лише з факту наявності прізвища у наказі, а з моменту набуття особою статусу суб`єкта декларування.

Судом встановлено, що позаштатна ВЛК у КП «ДОКОЛ» не провела жодного засідання та не прийняла жодного рішення. Відповідно до правової позиції Верховного Суду (справа № 522/11389/17) статус суб`єкта є похідним від реальної діяльності.

Оскільки ОСОБА_1 фактично не здійснювала функцій члена/секретаря ВЛК через недіяльність самого органу, юридичний обов`язок подавати декларацію у неї не виник. Відтак, факт подання декларації у жовтні 2025 року не може вважатися порушенням строку, оскільки самого обов`язку дотримуватися цих строків не існувало.

Суб`єктивна сторона характеризується виною у формі умислу. Особа повинна усвідомлювати свій статус, обов`язок подати декларацію та свідомо порушувати встановлений строк.

ОСОБА_1 не була ознайомлена з наказом про її призначення секретарем ВЛК від 2022 року (відсутній підпис про ознайомлення). Прокурором не надано доказів того, що вона знала про свій статус до березня 2025 року.

Неможливо умисно порушити обов`язок, про існування якого особі не було відомо. Психічне ставлення ОСОБА_1 до подій виключає усвідомлення протиправності її бездіяльності. Відсутність належного повідомлення особи про її статус виключає можливість вчинення нею умисного правопорушення.

Згідно з практикою ВАКС (справа № 991/1447/22), за відсутності мети приховати статки (а ОСОБА_1 працює на рядовій посаді медсестри без доступу до корупційних ресурсів недіючої ВЛК), суб`єктивна сторона корупційного проступку не може бути доведеною.

Підсумовуючи викладене щодо ОСОБА_1 , на основі досліджених обставин та сформованої судової практики, суд прийшов до висновку про повну відсутність у її діях як події, так і складу адміністративного правопорушення, оскільки позаштатна ВЛК у КП «ДОКОЛ» фактично не розпочала свою діяльність, а медична сестра – секретар комісії ОСОБА_1 фактично не здійснювала жодних функцій держави у цій формально створеній комісії.

Суд звертає увагу на те, що оскільки законодавство України про адміністративні правопорушення має каральну направленість, то з урахуванням принципів і загальних засад КУпАП, практики Європейського Суду по правах людини, передбачається принцип презумпції невинуватості особи, поки її винуватість не буде доведена у встановленому законом порядку.

Таким чином, у судовому засіданні не було доведено у діях ОСОБА_1 події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

На підставі викладеного та керуючись п. 7 ч. 1 ст. 247, ч. 1 ст. 172-6, ст. ст. 280, 283-284 КУпАП, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Закрити провадження в справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю у її діях події і складу адміністративного правопорушення.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду через Соборний районний суд м. Дніпра протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу.

Суддя О.В. Батуєв

Оригінал: reyestr.court.gov.ua