Постанова від 20 січня 2026 р. у справі №487/8505/25 — Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа № 487/8505/25

Провадження № 3/487/69/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.01.2026 року м. Миколаїв

Заводський районний суд м. Миколаєва у складі головуючого судді Притуляк І.О., за участю секретаря судового засідання Поліщук І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м.Миколаєві матеріали, які надійшли від Управління патрульної поліції в Миколаївській області про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, яка зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 ,

за ч. 1 ст. 184 КУпАП, -

ВСТАНОВИВ:

31.10.2025 о 14:30 год. під час перевірки умов проживання малолітніх дітей сім`ї ОСОБА_1 , за адресою АДРЕСА_2 , встановлено факт ухилення ОСОБА_1 від виконання батьківських обов`язків стосовно своїх малолітніх дітей - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

ОСОБА_1 не було створено необхідні умови для проживання та розвитку дітей, які проживають в антисанітарійних умовах, без належного облаштування спальних місць, забезпечення постільною білизною, продуктами харчування, приготованими стравами.

Ухилення ОСОБА_1 від виконання обов`язків по забезпеченню необхідних умов життя, навчання та виховання її малолітніх дітей, є порушенням вимог ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», ст. 150 Сімейного кодексу України.

В судовому засіданні 09.12.2025, ОСОБА_1 свою вину в ухиленні від виконання батьківських обов`язків стосовно трьох малолітніх дітей не визнала.

Зазначила, що з літа 2025 року, після пожежі, яка виникла в будинку, де вона проживала з дітьми, її сім`я опинилася у скрутних життєвих умовах.

Певний час вони не мали постійного житла, та восени 2025 року їм тимчасово дозволили пожити у будинку АДРЕСА_2 .

Наполягала на тому, що житловий будинок має декілька кімнат, які облаштовані усім необхідним для проживання дітей.

Разом з тим, з незрозумілих для неї причин, 31.10.2025 працівники поліції за участі представників органу опіки та піклування провели перевірку умов проживання її сім`ї. Однак під час перевірки, ними не було оглянуто всі кімнати в будинку, а лише передпокій, у якому на той час, дійсно був безлад, по тій причині, що вона не встигла розібрати речі, які незадовго до цього їхм передали родичі.

Стверджувала, що виконує батьківські обов`язки у межах своїх можливостей.

Вважала, що представниками органу опіки та піклувння, фактично обманом, діти були відібрані у неї.

До судового засідання призначеного на 21.01.2026 ОСОБА_1 , не з`явилася, надала заяву про відкладення судового засідання по причині неможливості прибуття до суду, у зв`язку з хворобою.

До заяви долучила медичний висновок про тимчасову непрацездатність від 21.01.2026.

Вирішуючи питання про можливість розгляду справи за відсутності особи яка притягується до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1 суд виходить з наступного.

Відповідно до положень ст. 268 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення може бути розглянута під час відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Положеннями ч.2 даної статті не передбачена обов`язкова участь особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за ст.184 КУпАП, у судовому засіданні з розгляду адміністративної справи.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України» згідно з положеннями частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням п.1 ст.6 даної Конвенції.

Європейський Суд з прав людини у рішенні «Пономарьов проти України» від 3 квітня 2008 наголосив, що «сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження».

Положеннями ч.2 ст.38 КУпАП визначено строк притягнення особи до адміністативної відповідальності, який у даному випадку становить три місяці, та спливає 31.01.2026.

Враховуючи принцип судочинства, зазначений в практиці ЄСПЛ, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, суддя вважає за необхідне провести розгляд справи за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, оскільки безпідставне умисне затягування справи нівелює завдання Кодексу України про адміністративне правопорушення.

При цьому, слід відмітити, що ОСОБА_1 була заслухана судом, щодо фактичних обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорущшення.

У клопотанні про відкладення судового засідання ОСОБА_1 не зазначала, про намір подати суду будь-які докази на підтвердження своїх заперечень.

Окрім того, будучи обізнаною про факт розгляду справи в суді, ОСОБА_1 протягом тривалого часу, право на подання будь-яких письмових пояснень чи доказів не реалізувала.

Заслухавши пояснення особи яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , свідка ОСОБА_5 , та дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови.

Відповідно до ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зі ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Вимогами ст.252 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Частиною першою статті 184 КУпАП передбачена відповідальність за ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.

Відповідно ч. 1 ст. 12 Закону України «Про ходорону дитинства», виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Положеннями ст. 150 СК України передбачено, що батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини; батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток; батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя; Батьки зобов`язані поважати дитину; передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї; забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини; забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.

Відповідно до ч. 4 ст. 155 СК України ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Об`єктом правопорушення, передбаченого ст. 184 КУпАП є суспільні відносини у сфері охорони прав та інтересів неповнолітніх. А об`єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.184 КУпАП проявляється у невиконанні батьками або особами, що їх замінюють, обов`язків щодо виховання дітей, а саме: залишення впродовж тривалого строку дитини без будь-якого нагляду; ухилення від виховання дітей (у т.ч. незабезпечення відвідування ними школи, контролю за проведенням дозвілля); незабезпечення дитині безпечних умов перебування за місцем проживання чи в іншому місці; невжиття заходів щодо їх лікування; безпідставне обмеження в харчуванні, одязі, інших предметах першої необхідності; штучне створення незадовільних побутових умов тощо. Суб`єктом правопорушень є батьки дитини або особи, що їх замінюють.

Вина ОСОБА_1 у вчинені вказаного адміністративного правопорушення підтверджується наступними наданими та дослідженими судом письмовими доказами: протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАБ №661897 від 31.10.2025 року; копіями свідоцтв про народження ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ; світлинами, на яких зафіксовано помешкання сім`ї ОСОБА_1 , що перебуває у незадовільному санітарному стані.

Поясненнями начальника Служби у справах дітей Миколаївської Міської ради ОСОБА_6 , яка зазначала, що 31.10.2025 року близько 13:30 год., представниками органу опіки та піклування, спільно з працівниками поліції, було здійснено комісійне обстеження умов проживання дітей за адресою АДРЕСА_2 , під час якого було встановлено перебування малолітніх дітей у небезпечних для їх життя та здоров`я умовах. Житло було непридатне для проживання, захаращене сміттям. Малолітні діти були брудними та голодними.

При наданні пояснень в судовому засіданні свідок ОСОБА_7 підтвердила відомості, викладені у вищевказаних письмових посненнях.

Окрім того суду пояснила, що на час проведення перевірки у приміщені житлового будинку перебували сторонні особи., які як і ОСОБА_1 та її чоловік, знаходилися з явними ознаками сп`яніння. Їх поведінка не відповідала обстановці, яка склалася.

Під час перевірки були обстежені усі приміщення будинку, які знаходилися у антисанітарних умовах. Діти були брудні, голодні, окрім того, в кімнаті, де вони перебували, знаходився увімкнений електронагрівач у неналежному стані, що з врахуванням залишення дітей без нагляду, могло спричинити їх травмування.

Зазначила, що з сім`єю ОСОБА_1 намагалися працювали соціальні служби з надання допомоги по здійсненню виховання та утримання дітей, однак матір від співпраці ухилилася.

31.10.2025, діти були відібрані від матері та в подальшому влаштовані до патронатної сім`ї, в якій і проживають на теперішній час.

Досліджені під час розгляду справи про адміністративне правопорушення докази повністю узгоджуються між собою та є такими, що не викликають сумніву.

З урахуванням зазначеного, твердження ОСОБА_1 про те, що під час обстеження представниками органу опіки та піклування було оглянуто лише передпокій житлового будинку АДРЕСА_2 , а неоглянуті житлові кімнати обладнані необхідними для проживання дітей речами, спростовуються долученими до матеріалів справи світлинами, на яких зображені саме житлові кімнати, стан яких не відповідає вимогам санітарних та гігієнічних норм. Так житлові кімнати захаращені побутовим сміттям та брудом. Стан дітей, зображених на світлинах недоглянутий.

Окрім того, допитана під час розгляду справи свідок підтвердили, що під час комісйного обстеження, було оглянуто усі житлові приміщення будинку.

Встановлені за результатами дослідження доказів обставини, дають підстави суду зробити висновок, що твердження ОСОБА_1 у тій частині, що вона виконує батьківські обов`язки у межах своїх можливостей, не відповідають дійсності.

З урахуванням викладеного, суд вважає доведим факт неналежного виконання ОСОБА_1 батьківстких обов`язків відносно своїх малолітніх дітей, визначених положепеннями ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» та ст. 150 Сімейного кодексу України.

Та визнає її винною у скоєні адміністративнго правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, а саме в ухиленні від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя неповнолітнім дітям.

Заперечення ОСОБА_1 стосовно факту неналежного виконання батьківських обов`язків та як наслідок скоєння адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, суд сприймає критично, оскільки вони повністю спростовані сукупністю досліджених у судовому засіданні вищезазначених належних та допустимих доказів по справі.

При вирішенні питання про вид адміністративного стягнення, суд враховує характер вчиненого правопорушення, його підвищену суспільну небезпечність, враховуючи, що неправомірними діями ОСОБА_1 могло бути завдану значну шкоду малолітнім дітям, особу правопорушниці, ступінь її вини, та вважає що виправлення ОСОБА_1 та попередження вчинення нею нових правопорушень можливо шляхом призначення стягнення у вигляді штрафу у межах санкції ч. 1 ст. 184 КУпАП, яке є необхідним і достатнім, та згідно ст. 23 КУпАП, відповідає меті адміністративного стягнення.

Відповідно до ст.40-1 КУпАП у разі винесення суддею постанови про накладення адміністративного стягнення, особою, на яку накладено таке стягнення сплачується судовий збір у розмірі 665,60 грн.

Керуючись ст. ст.184,278,280,283,284 КУпАП

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 визнати винною у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.184 КУпАП та накласти на неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі пятидесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 850 грн. (Отримувач: Миколаїв.ГУК/Заводськ.р-н/21081100; Код отримувача (ЄДРПОУ) 37992030; Банк отримувача: Казначейство України(ел. адм. подат.); Номер рахунку (IBAN): UA698999980313030106000014480; Код класифікації доходів бюджету: 21081100; Найменування коду класифікації доходів бюджету: Адміністративні штрафи та інші санкції; Наявність відомчої ознаки: "00" Без деталізації за відомчою ознакою).

Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 665,60 грн.. Реквізити рахунків для сплати судового збору в Заводському районному суді м.Миколаєва: Отримувач коштів ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106; Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783; Банк отримувача Казначейство України (ЕАП); Рахунок отримувача UA908999980313111256000026001; Код класифікації доходів бюджету 22030106; Призначення платежу: 101; РНОКПП; Судовий збір стягнутий з ОСОБА_1 на користь держави, за постановою №487/8505/25.

Штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

У разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

Постанова може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду через Заводський районний суд м. Миколаєва протягом 10 днів з дня її винесення.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги.

Строк пред`явлення до виконання три місяці з дня винесення постанови.

Суддя: І.О.Притуляк