Рішення від 15 січня 2026 р. у справі №523/8594/25 — Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа № 523/8594/25

Провадження № 2/487/267/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.01.2026 року місто Миколаїв

Заводський районний суд м. Миколаєва в складі головуючого судді Бобрової І.В., за участю секретаря судового засідання Богатої А.І., відповідачки ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Миколаєва в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу № 523/8594/25 за позовом Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення надміру виплаченої суми допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам

ВСТАНОВИВ:

12.05.2025 директор Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради Китайська О. звернулася до Пересипського районного суду м. Одеси з позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 надміру виплачену суму допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам у розмірі 12000,00 грн та судовий збір у розмірі 3028,00 грн.

Вимоги позову мотивовані тим, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в управлінні як внутрішньо переміщена особа. З 15.08.2023 за заявою ОСОБА_1 останній нараховувалась допомога на проживання як внутрішньо переміщеній особі у період з серпня 2023 по лютий 2024 у розмірі 2000,00 грн. щомісяця. 26.11.2024 відповідачка звернулася до управління із заявою про надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам на другий шестимісячний період. Під час опрацювання заяви відповідачки було виявлено, що остання з 10.05.2023 має у власності будинок загальною площею 51,3 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Всупереч положенням Порядку надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 № 332 ОСОБА_1 не повідомила позивача про зміну її майнового стану, що потягло за собою нарахування та виплату останній неправомірної суми виплати допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам. Враховуючи те, що ОСОБА_1 в добровільному порядку надміру виплачену суму допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам у розмірі 12000,00 грн не повертає, позивач звернувся до суду із вказаним позовом.

Пересипський районний суд м. Одеси своєю ухвалою від 14.05.2025 передав вказаний вище позов за підсудністю на розгляд до Заводського районного суду м. Миколаєва.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.07.2025 головуючим суддею у справі визначено Боброву І.В.

Суд своєю ухвалою від 24.07.2025 відкрив провадження та призначив справу до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

06.10.2025 від ОСОБА_1 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідачка заперечувала проти позовних вимог та просила відмовити у їх задоволенні. Крім того зазначила, що з 15.08.2023 її взято на облік як внутріншьо переміщену особу, будинок, який був придбаний нею 10.05.2023, непридатний для проживання і купувався для подальшої перебудови для її родини. Вказала, що нею винаймалося житло у м. Одесі, у якому проживали її донька, мати-інвалід, за якою вона здійснювала догляд та вона.

Суд своєю ухвалою від 03.12.2025 відмовив у прийнятті зустрічної позовної заяви ОСОБА_1 до директора Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради Китайської Олени про відшкодування шкоди до спільного розгляду з первісним позовом та повернув матеріали зустрічної позовної заяви.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав та просив про їх задоволення.

Відповідачка в судовому засіданні проти задоволення позову заперечувала. Наголошувала на тому, що у 2023 році вона була змушена переїхати до м. Одеси в зв`язку з доглядом за своєю матір`ю. Вона звернулася до Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради для оформлення ВПО. При зверненні нею було написано заяву для призначення допомоги на бланку встановленого зразка. При цьому в заяві нею зазначалось про фактичне місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 . Зазначений будинок вона придбала в травні 2023 року, але він був не придатний для проживання, а тому вона змушена була додатково винаймати житло. Крім того в заяві вона зазначила, що надає згоду на обробку її персональних даних. Нею були надані всі документи, що вимагав Департамент. Коли нею оформлювалася допомога як ВПО, в Департаменті не казали, що вона не має права на її отримання, оскільки є власницею житлового будинку, якщо б вона була обізнаною про ці обставини, вона б відмовилася від отримання такої допомоги.

Суд, заслухавши пояснення відповідачки, дослідивши подані документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду і вирішення справи по суті, доходить до такого висновку.

У судовому засіданні встановлено, що відповідачка з 15.08.2023 є внутрішньо переміщеною особою та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою від 15.08.2023 № 5138-5002908514 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, виданою Управлінням соціального захисту населення в Пересипському районі м. Одеси Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради.

15.08.2023 ОСОБА_1 подала заяву в Управління соціального захисту населення в Пересипському районі м. Одеси Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради про надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеній особі, що підтверджується копією заяви № 794/3 від 15.08.2023.

Відповідно до копії рішення Управління соціального захисту населення в Пересипському районі м. Одеси Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради від 21.08.2023 № 58511-45793266-2024-1 відповідачці призначена і виплачувалася допомога на проживання внутрішньо переміщеній особі у сумі 2000,00 грн щомісячно у період з вересня 2023 року по лютий 2024 року.

26.11.2024 ОСОБА_1 повторно подала заяву про надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеній особі, що підтверджується копією заяви № 2064/2 від 26.11.2024.

Позивачем під час опрацювання вказаної вище заяви було з`ясовано, що відповідачка з 10.05.2023 має у власності житло – будинок загальною площею 51,3 кв.м, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру права власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 26.11.2024 № 405307628.

Рішенням Управління соціального захисту населення в Пересипському районі м. Одеси Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради від 29.11.2024 № 5811-45793266-2023-1 ОСОБА_1 було припинено надання соціальної допомоги ВПО, оскільки остання не має права на отримання допомоги на проживання ВПО, у зв`язку з тим, що має у власності житлове приміщення.

10.12.2024 позивачем було направлено відповідачці повідомлення про відмову у наданні допомоги ВПО.

Крім того 13.01.2025 за вих. № 20.08-17/4 ОСОБА_1 було направлено вимогу про повернення надміру виплачених коштів у сумі 12000,00 грн за період з вересня 2023 року по лютий 2024 року.

Відповідно до довідки від 14.04.2025 № 20-06-07/1319 ОСОБА_1 за період з вересня 2023 року по лютий 2024 року було надано допомогу на проживання внутрішньо переміщеним особам на загальну суму 12000,00 грн.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

Згідно з частинами першою та другою статті 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.

Правовідносини, що виникають у сфері соціального забезпечення громадян (враховуючи правовідносини між сторонами та час їх виникнення) регулюються Законом України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», Постановою КМУ від 20.03.2022 №322 «Деякі питання виплати допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам». Цей Закон, як вказано у преамбулі, визначає правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій. Вказаною Постановою КМУ (п.1) затверджено Порядок надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам; Порядок використання коштів державного бюджету для надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам.

Статтею 3 та 5 Закону визначено, що формування державних соціальних стандартів і нормативів здійснюється за такими принципами: забезпечення визначених Конституцією України соціальних прав та державних соціальних гарантій достатнього життєвого рівня для кожного; законодавчого встановлення найважливіших державних соціальних стандартів і нормативів; диференційованого за соціально-демографічними ознаками підходу до визначення нормативів; наукової обґрунтованості норм споживання та забезпечення; соціального партнерства; гласності та громадського контролю при їх визначенні та застосуванні; урахування вимог норм міжнародних договорів України у сфері соціального захисту та трудових відносин. Державні соціальні стандарти і нормативи формуються, встановлюються та затверджуються у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за участю та погодженням з іншими сторонами соціального партнерства, якщо інше не передбачено Конституцією України та законами України.

За приписами ч. 1, 2 ст. 17, ч. 1 ст. 20 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» основні державні соціальні гарантії встановлюються законами з метою забезпечення конституційного права громадян на достатній життєвий рівень. До числа основних державних соціальних гарантій включаються: мінімальний розмір заробітної плати; мінімальний розмір пенсії за віком; неоподатковуваний мінімум доходів громадян; розміри державної соціальної допомоги та інших соціальних виплат. Надання державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок бюджетів усіх рівнів, коштів підприємств, установ і організацій та соціальних фондів на засадах адресності та цільового використання.

Надання допомоги внутрішньо переміщеним особам регулюється Порядком надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 року № 332 (далі Порядок).

Відповідно до п. 1 Порядку (у редакції, що діяла на час звернення відповідачки із заявою), допомога призначається для забезпечення соціальної підтримки внутрішньо переміщених осіб із числа незахищених верств населення та стимулювання до працевлаштування внутрішньо переміщених осіб працездатного віку.

Відповідно до п. 3 Порядку (у редакції, що діяла на час звернення відповідачки із заявою), з 1 листопада 2023 року допомога призначається на шість місяців на сім`ю, яка вперше звернулася за призначенням допомоги, та виплачується щомісяця одному з членів сім`ї (далі - уповноважена особа) у такому розмірі: для осіб з інвалідністю та дітей - 3000 гривень; для інших осіб - 2000 гривень.

Для призначення допомоги внутрішньо переміщена особа або уповноважена особа у відповідності до п. 4 Порядку подає заяву про надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам за формою згідно з додатком 1 (далі - заява). Така заява подається структурному підрозділу з питань соціального захисту населення районної, районної у м. Києві державної (військової) адміністрації, виконавчого органу міської, районної у місті (у разі її утворення) ради (далі - орган соціального захисту населення) або уповноваженій особі виконавчого органу сільської, селищної, міської ради чи центру надання адміністративних послуг за місцем обліку внутрішньо переміщеної особи із використанням функціоналу Єдиної інформаційної системи соціальної сфери (за технічної можливості) та електронних систем Мінсоцполітики.

За наявності технічної можливості заява може подаватися в електронній формі за наявності реєстраційного номера облікової картки платника податків засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг (далі - Портал Дія), зокрема з використанням мобільного додатка Порталу Дія (Дія), у довільній формі, придатній для сприйняття її змісту, відповідно до пункту 20 цього Порядку.

Разом з тим п. 5 Порядку передбачено, що допомога призначається внутрішньо переміщеним особам: які перемістилися (повторно перемістилися) з територій, включених до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Мінреінтеграції (далі - перелік територій), щодо яких не визначено дати завершення бойових дій (припинення можливості бойових дій) або тимчасової окупації; у яких житло зруйноване або непридатне для проживання та інформація про яке внесена до Державного реєстру майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених військовою агресією Російської Федерації проти України (далі - Реєстр пошкодженого та знищеного майна) (за технічної можливості), або щодо якого подано документальне підтвердження органом місцевого самоврядування факту пошкодження/знищення житлового приміщення внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених військовою агресією Російської Федерації.

Згідно з Переліком територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, Затвердженого Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року № 309 до території на яких ведуться (велися) бойові дії віднесена Миколаївська міська територіальна громада.

При цьому п. 7 Порядку (у редакції, що діяла на час звернення відповідачки із заявою) встановлено, допомога не призначається внутрішньо переміщеній особі, яка вперше звертається за її призначенням, починаючи з 1 серпня 2023 року, якщо протягом трьох місяців перед зверненням:

1) внутрішньо переміщеною особою, яка звертається за допомогою на проживання, придбано транспортний засіб (механізм), що підлягає реєстрації в установленому законодавством порядку, з року випуску якого минуло менш як п`ять років (крім мопеда або причепа).

При цьому не враховуються мотоцикли, вартість яких на дату набуття права власності не перевищує тринадцяти розмірів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, на 1 січня року, з якого призначається допомога; самостійно зібрані транспортні засоби; транспортні засоби, придбані особою з інвалідністю I та II групи; одержані безоплатно чи придбані на пільгових умовах через органи соціального захисту населення/одержані через благодійні організації, у тому числі за рахунок грошової допомоги на придбання автомобіля; транспортні засоби, які перебувають у розшуку у зв`язку з незаконним заволодінням або фізично знищені, що підтверджується відповідними документами, а також транспортні засоби, придбані батьками-вихователями дитячих будинків сімейного типу, багатодітними сім`ями та сім`ями з дітьми з інвалідністю, сім`ями з особами з інвалідністю I та II групи, які досягли 80-річного віку;

2) внутрішньо переміщеною особою, яка звертається за допомогою на проживання, здійснено на суму, що перевищує 100 тис. гривень, купівлю земельної ділянки, квартири (будинку) (крім житла, отриманого або придбаного за рахунок державного чи місцевого бюджету, та житла, розташованого на територіях активних бойових дій, можливих бойових дій, тимчасово окупованих територіях, зазначених у переліку територій, щодо яких не визначено дати завершення бойових дій (припинення можливості бойових дій) або тимчасової окупації, або житла, яке зруйновано), іншого нерухомого майна, цінних паперів та інших фінансових інструментів, віртуальних активів (у значенні, наведеному в Законі України “Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення”), інших товарів довгострокового вжитку (крім автомобілів, будівельних матеріалів, якщо в особи пошкоджено/знищено житло) або оплачено (одноразово) будь-які роботи або послуги (крім будівельних, якщо в особи пошкоджено/знищено житло, медичних, освітніх та житлово-комунальних послуг згідно із соціальною нормою житла);

3) внутрішньо переміщена особа, яка звертається за допомогою на проживання, на 1 число місяця, з якого призначається допомога, має на депозитному банківському рахунку (рахунках) кошти в загальній сумі, що перевищує 100 тис. гривень, або облігації внутрішньої державної позики, строк погашення яких настав або визначений моментом пред`явлення вимоги, на загальну суму, що перевищує 100 тис. гривень;

4) внутрішньо переміщеною особою, яка звертається за допомогою на проживання, здійснила операції з купівлі безготівкової та/або готівкової іноземної валюти (крім валюти, отриманої від благодійних організацій або придбаної для оплати медичних (у тому числі реабілітаційних, протезування) соціальних та/або освітніх послуг), а також банківських металів на загальну суму, що перевищує 100 тис. гривень;

5) внутрішньо переміщена особа, яка звертається за допомогою на проживання, на 1 число місяця, з якого призначається допомога, має у власності житлове приміщення/частину житлового приміщення, що розташоване на територіях, не включених до переліку територій, або територіях, включених до переліку територій, щодо яких визначено дату завершення бойових дій (припинення можливості бойових дій) або тимчасової окупації (крім житлових приміщень, які непридатні для проживання, що документально підтверджується органом місцевого самоврядування, або інформації (за технічної можливості), внесеної до Реєстру пошкодженого та знищеного майна, або житлового приміщення (частини житлового приміщення площею менш як 13,65 кв. метра на одного

6) внутрішньо переміщеною особою, яка звертається за допомогою на проживання, здійснила купівлю квартири (будинку) за рахунок коштів, виділених з державного бюджету місцевим бюджетам на виплату грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 19 жовтня 2016 року № 719 «Питання забезпечення житлом деяких категорій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, а також членів їх сімей» (Офіційний вісник України, 2016 р., № 83, ст. 2742; 2017 р., № 22, ст. 605), від 28 березня 2018 року № 214 «Питання забезпечення житлом деяких категорій осіб, які брали участь у бойових діях на території інших держав, а також членів їх сімей» (Офіційний вісник України, 2018 р., № 29, ст. 1029), від 18 квітня 2018 року № 280 «Питання забезпечення житлом внутрішньо переміщених осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України» (Офіційний вісник України, 2018 р., № 35, ст. 1231) і від 20 лютого 2019 року № 206 «Питання забезпечення житлом деяких категорій осіб, які брали участь в Революції Гідності, а також членів їх сімей» (Офіційний вісник України, 2019 р., № 24, ст. 845) (крім осіб, у яких квартира/будинок розташовані на територіях, включених до переліку територій, крім територій, для яких визначено дати завершення бойових дій).

Положення підпунктів 1, 2 і 4 цього пункту не поширюються на осіб, які включені до Реєстру волонтерів антитерористичної операції та/або здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації відповідно до пункту 2-1 розділу VII “Прикінцеві положення” Закону України “Про благодійну діяльність та благодійні організації” та які здійснили безоплатну передачу для потреб держави (для Збройних Сил, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, військових адміністрацій, утворених відповідно до законодавства, правоохоронних органів, інших суб`єктів, що здійснюють боротьбу з тероризмом відповідно до закону) придбаних в установленому законодавством порядку транспортних засобів (механізмів), коштів та іншого майна, що підтверджується відповідними документами;

7) внутрішньо переміщеною особою, яка звертається за допомогою на проживання, перебувала та після переміщення перебуває на повному державному утриманні в будинку дитини, дитячому будинку, дитячому будинку-інтернаті, психоневрологічному інтернаті, будинку-інтернаті для громадян похилого віку та осіб з інвалідністю, спеціальному будинку-інтернаті системи соціального захисту населення;

8) внутрішньо переміщеною особою, яка звертається за допомогою на проживання, перебувала та після переміщення перебуває на повному державному утриманні в школі-інтернаті, закладі спеціалізованої освіти військового (військово-спортивного) спрямування;

9) внутрішньо переміщена особа, яка звертається за допомогою на проживання, відбуває покарання в місцях позбавлення волі.

Поряд із цим за змістом п. 22 Порядку, з метою встановлення права на призначення/продовження виплати допомоги уповноваженій особі/отримувачу Мінсоцполітики передає Мінфіну відповідну інформацію для здійснення верифікації відповідно до Закону України «Про верифікацію та моніторинг державних виплат». Верифікація здійснюється шляхом перевірки інформації, наданої уповноваженою особою, з урахуванням даних, що обробляються стосовно них в інформаційно-аналітичній платформі електронної верифікації та моніторингу, на відповідність вимогам, визначеним у цьому Порядку. За результатами верифікації Мінфіну інформації щодо осіб Мінфіном передаються рекомендації Мінсоцполітики для подальшого завантаження до електронних систем Мінсоцполітики. Якщо на інформаційно-аналітичній платформі електронної верифікації та моніторингу Мінфіну відсутні відомості щодо осіб, які звертаються за призначенням допомоги, перевірка проводиться автоматично в Єдиній системі на підставі даних, отриманих шляхом автоматизованого доступу/обміну електронними даними між Єдиною системою та системою електронної взаємодії державних електронних інформаційних ресурсів у порядку, передбаченому законодавством, зокрема з:

-Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань - про зареєстрованих фізичних осіб - підприємців;

-реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування - відомості про трудову діяльність;

-Державного реєстру актів цивільного стану громадян - про смерть особи;

-Реєстру пошкодженого та знищеного майна - інформація про житло, зруйноване або непридатне для проживання, а також його відновлення.

Електронна інформаційна взаємодія, передбачена цим Порядком, здійснюється з використанням засобів системи електронної взаємодії державних електронних інформаційних ресурсів “Трембіта” з дотриманням Законів України “Про електронні довірчі послуги”, “Про захист персональних даних”, “Про публічні електронні реєстри”, “Про захист інформації в інформаційно-комунікаційних системах”.

У разі відсутності технічної можливості передачі даних з використанням системи електронної взаємодії державних електронних інформаційних ресурсів “Трембіта” електронна інформаційна взаємодія суб`єктів електронної взаємодії може здійснюватися з використанням інших інформаційно-комунікаційних систем із застосуванням в них відповідних комплексних систем захисту інформації з підтвердженою відповідністю за результатами державної експертизи в порядку, встановленому законодавством.

Обсяг та структура даних, якими обмінюються суб`єкти електронної взаємодії через програмні інтерфейси електронних інформаційних ресурсів (сервіси), визначаються договорами про інформаційну взаємодію, укладеними відповідно до Порядку електронної (технічної та інформаційної) взаємодії, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 вересня 2016 р. № 606 “Деякі питання електронної взаємодії електронних інформаційних ресурсів” (Офіційний вісник України, 2016 р., № 73, ст. 2455; 2021 р., № 52, ст. 3216; 2023 р., № 11, ст. 721), або відповідними протоколами щодо обміну інформацією.

Закон України «Про верифікацію та моніторинг державних виплат» в п. 1 ст. 1 визначає поняття верифікації, як комплекс заходів щодо збору та перевірки достовірності інформації, що визначена законодавством для призначення, нарахування та/або здійснення державних виплат і впливає на визначення права на отримання та розмір таких виплат, а також виявлення невідповідності даних у автоматизованих інформаційних системах, реєстрах, базах даних.

Зазначеним законом в ст. 4 передбачено, що завданнями органу, що здійснює верифікацію та моніторинг державних виплат, є серед іншого: здійснення верифікації достовірності інформації, поданої реципієнтами під час призначення, нарахування та/або здійснення державних виплат, що впливає на визначення права на отримання та розмір державних виплат. Верифікація державних виплат здійснюється в інформаційно-аналітичній платформі шляхом застосування комплексу заходів із збору, проведення аналізу та порівняння параметрів інформації, отриманої від суб`єктів надання інформації, за кожним реципієнтом з подальшим визначенням відповідності інформації визначеним законодавством вимогам, що впливають на визначення права на отримання та розмір державних виплат, а також виявлення невідповідності даних у автоматизованих інформаційних системах, реєстрах, базах даних (ч. 1 ст. 9 Закону).

Відповідно до пункту 29 Порядку (у редакції, що діяла на час звернення відповідачки із заявою) у разі неправомірної або повторної виплати отримувачу допомоги за певний період, суми такої виплаченої допомоги повертаються отримувачем добровільно або за вимогою органу соціального захисту населення. Орган соціального захисту населення з моменту виявлення факту надміру перерахованої (виплаченої) допомоги визначає обсяг неправомірно або повторно отриманих коштів та протягом 30 робочих днів повідомляє про це уповноваженій особі або отримувачу шляхом надсилання повідомлення з використанням засобів поштового/ електронного зв`язку (із застосуванням засобів електронного сповіщення Єдиної системи (за технічної можливості)/засобами мобільного зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику.

Орган соціального захисту населення має право здійснити перерахунок надміру виплачених коштів допомоги отримувачу за рахунок наступних виплат.

У разі неповернення надміру виплачених коштів добровільно в установлені строки орган соціального захисту населення вирішує питання про їх стягнення в судовому порядку.

Постановою Кабінету Міністрів України № 709 від 11.07.2023 «Про деякі питання підтримки внутрішньо переміщених осіб» (далі – Постанова), на яку посилається позивач, частиною 5 пунктом 2 установлено, що з 1 вересня 2023 року виплата допомоги припиняється внутрішньо переміщеним особам, зазначеним у пункті 1 цієї постанови, якщо за результатами верифікації встановлено, що після набрання чинності цієї постанови внутрішньо переміщена особа має у власності житлове приміщення/частину житлового приміщення, що розташовані на територіях, не включених до переліку територій, або на територіях, включених до переліку територій, щодо яких визначено дату завершення бойових дій (дату припинення можливості бойових дій) або тимчасової окупації (крім житлових приміщень, які непридатні для проживання, що документально підтверджено органами місцевого самоврядування або за технічної можливості інформацією щодо житлових приміщень, внесених до Державного реєстру майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених військовою агресією Російської Федерації проти України, або житлового приміщення (частини житлового приміщення площею менш як 13,65 кв. метра на одного члена сім`ї).

При цьому в п. 5 Постанови зазначено, що пункт 2 змін, затверджених цією постановою, набирає чинності з 1 серпня 2023 року.

Отже з аналізу зазначених законодавчих актів вбачається, що ОСОБА_1 , яка 15.08.2023 звернулася з заявою про надання їй допомоги на проживання ВПО до Управлінням соціального захисту населення в Пересипському районі м. Одеси Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради, було призначено допомогу у супереч п. 2, 5 Порядку надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 № 332.

Відповідно до частини першої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно.

Статтею 1215 ЦК України передбачені винятки з правила, закріпленого в статті 1212 ЦК України: не підлягають поверненню безпідставно набуті: заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

Отже враховуючи, що нараховані ОСОБА_1 кошти у розмірі 12000,00 грн є допомогою на проживання внутрішньо переміщеним особам, то при вирішенні питання повернення вказаних коштів застосуванню підлягають положення статті 1215 ЦК України.

Суд враховує правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену постанові від 16.01.2019 у справі № 753/15556/15, відповідно до якої у статті 1215 ЦК України передбачені загальні випадки, за яких набуте особою без достатньої правової підстави майно за рахунок іншої особи не підлягає поверненню. Її тлумачення свідчить, що законодавцем передбачені два винятки із цього правила: по-перше, якщо виплата відповідних грошових сум є результатом рахункової помилки особи, яка проводила таку виплату; по-друге, у разі недобросовісності набувача такої виплати. При цьому правильність здійснених розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються, і відповідно тягар доказування наявності рахункової помилки та недобросовісності набувача покладається на платника відповідних грошових сум.

При прийнятті рішення суд виходить з того, що зловживанням або недобросовісністю збоку набувача соціальної допомоги в розумінні норм цивільного законодавства, зокрема, Порядку № 332, є, подання ним документів з явно неправильними відомостями, про які йому було достовірно відомо. Проте у даному випадку стороною позивача у встановленому законом порядку не доведено факту зловживань з боку відповідачки, винність її дій чи недобросовісність щодо надання недостовірних даних, що призвело до безпідставного отримання соціальних виплат.

Так судом у ході розгляду справи не встановлено зловживань відповідачкою при подачі документів на отримання статусу внутрішньо переміщеної особи та відповідної допомоги переміщеним особам на проживання.

Отже за відсутності зловживань (недобросовісності) з боку відповідачки, підстави для стягнення з неї виплачених сум допомоги, призначення, нарахування та виплата якої здійснювалось Департаментом праці та соціальної політики ОМР з використанням дискреційних повноважень при прийнятті відповідного рішення, відсутні.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 26 квітня 2018 року у справі «CAKAREVIC v.CROATIA» суд звертав увагу, що у випадку, коли компетентний орган приймає рішення на користь заявника та продовжує здійснювати відповідні платежі, заявник має законні підстави припускати, що отримані платежі є юридично правильними. Також ЄСПЛ підкреслював, що з урахуванням того, що сума, яку отримувала заявниця, була достатньо скромною і витрачена на задоволення основних життєвих потреб, вимога до заявниці про відшкодування суми допомоги, виплаченої помилково компетентним органом, становить надмірний індивідуальний тягар для неї і свідчить про порушення ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Крім того суд вважає недоведеними твердження позивача про те, що ОСОБА_1 повинна була у відповідності до п. 9 Порядку № 332 протягом 14 календарних днів після виникнення змін, які впливають на визначення права на отримання допомоги, поінформувати про це засобами поштового/електронного зв`язку орган соціального захисту населення, оскільки, по-перше: після звернення до Департаменту з заявою про виплату допомоги ВПО в неї ніякі обставини в майновому плані не змінювалися; по-друге: відсутні нормативно-правові акти, які б зобов`язували відповідачку достеменно знати підстави та порядок призначення та виплати допомоги на проживання ВПО, а також слідкувати за відповідними змінами у законодавстві. Доказів того, що відповідачка повинна була повідомити позивача про придбання нею у власність будинку, а також свідомого неповідомлення нею таких даних, позивачем суду не надано.

Встановивши вищенаведені обставини, оцінивши наявні докази у справі у їх сукупності та взаємозв`язку, суд вважає недоведеними позовні вимоги позивача.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

За змістом ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, витрати зі сплати судового збору у сумі 3028,00 гривень, слід залишити за позивачем.

Керуючись ст. 10, 18, 23, 76, 258, 259, 263-265, 280-282, 352, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовної заяви Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення надміру виплаченої суми допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам – відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Судове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Департамент праці та соціальної політики Одеської міської ради, місце знаходження: м. Одеса, вул. Косовська, 2Д, ЄДРПОУ 36290160.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .

Повне судове рішення складено 21.01.2026.

Головуючий суддя І. В. Боброва