Вирок від 19 січня 2026 р. у справі №459/4363/25 — Шептицький міський суд Львівської області

Справа № 459/4363/25

Провадження № 1-кп/459/283/2025

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 січня 2026 року Шептицький міський суд Львівської області

у складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,

з участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченої ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Шептицькому кримінальне провадження № 12025141150000686 стосовно обвинувачення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Червоноград, Львівської області, українки, громадянки України, з вищою освітою, приватного підприємця, є матір`ю трьох малолітніх дітей раніше не судимої, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 в учиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.382 КК України,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 31.10.2025, приблизно 11 год. 40 хв., будучи визнаним винною постановою Сокальського районного суду Львівської області від 18.09.2024, яка набрала законної сили 28.05.2025, у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП, та якою на неї накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 40800,00 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 5 (п`ять) років, а також будучи визнаною винуватою постановою Шептицького міського суду Львівської області від 06.06.2025, яка набрала законної сили 16.06.2025, у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП, та якою на неї накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 40800,00 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 7 (сім) років, діючи умисно, достовірно знаючи про наявність вказаних постанов суду про позбавлення її права керування транспортними засобами, з метою невиконання постанов суду щодо позбавлення права керування транспортним засобом, маючи реальну можливість їх виконати, підриваючи авторитет органів правосуддя України, в порушення ч.1 ст.129-1 Конституції України та ч.2 ст.13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», відповідно до якого судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України, керувала транспортним засобом, а саме автомобілем марки «KIA SORENTO», д.н.з. НОМЕР_1 , рухаючись по трасі Р-15 у с-щі Гірник, Шептицького району Львівської області, де була зупинена працівниками УПП у Львівській області ДПП.

Допитана у судовому засіданні обвинувачена свою вину у вчиненому кримінальному правопорушенні визнала та пояснила, що, знаючи про наявність постанов суду про позбавлення її права керування транспортними засобами,31.10.2025 керувала транспортним засобом та була зупинена працівниками УПП у Львівській області ДППна автодорозі Р-15 у с-щі Гірник. У вчиненому розкаялася.

Оскільки фактичні обставини справи не оспорюються учасниками судового провадження, показання обвинуваченої відповідають фактичним обставинам справи, з`ясувавши правильність розуміння обвинуваченою фактичних обставин справи, не маючи сумнівів у добровільності її позиції, тому, відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, суд дійшов висновку, що дослідження фактичних обставин справи слід обмежити допитом обвинуваченої та дослідженням даних, що характеризують її особу.

Учасникам розгляду справи роз’яснено, що вони позбавлені права оспорювати обставини, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду, і дослідження яких було визнано судом недоцільним згідно з ч. 3 ст. 349 КПК України.

Виходячи з показань обвинуваченої, суд вважає, що її вина в умисному невиконанні постанов суду, що набрали законної сили, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України, доведена.

У судових дебатах прокурор просила призначати обвинуваченій покарання у виді штрафу у розмірі 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а захисник – такий самий вид покарання у розмірі 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Призначаючи покарання, суд виходить із такого.

Відповідно до ч. 1 ст. 382 КК України умисне невиконання вироку, рішення, ухвали, постанови суду, що набрали законної сили, або перешкоджання їх виконанню карається штрафом від п`ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк до трьох років.

За змістом ст. 50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого (ч. 1). Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами (ч. 2). Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність (ч. 3).

Згідно із передбаченими ст. 65 КК України загальними засадами призначення покарання суд призначає покарання: 1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; 2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; 3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання (ч. 1). Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень (ч. 2).

Судом ураховано тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, яке є нетяжким злочином, за своїм характером вчинене проти правосуддя та стосується умисного невиконання двох постанов суду у справах про адміністративне правопорушення за ч. 5 ст. 126 КУпАП, тобто вчинені повторно протягом року та особою, яка двічі протягом року піддавалася адміністративному стягненню відповідно,що свідчить про стійке небажання обвинуваченої виконувати рішення суду та підвищує ступінь суспільної небезпечності злочину.

Враховується й особа винної, яка є матір`ю трьох малолітніх дітей, без судимості, на обліку в лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває.

Пом`якшуючими покарання обставинами є щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину; обставин, що обтяжують покарання обвинуваченій, не встановлено.

З огляду на вищенаведене та те, що обвинувачена вчинила злочин, пов`язаний із умисним невиконанням постанов суду, згідно із якими на неїнакладено додаткове адміністративне стягнення у виді штрафу у сумі 40800,00 грн, а максимальний розмір покарання у виді штрафу за інкримінований йому злочин становить 17000,00 грн, суд вважає, що призначення обвинуваченій покарання у виді штрафу ні у розмірах, у яких просили його призначити прокурор чи захисник, ні як такого згідно із санкцією ч. 1 ст. 382 КК України не відповідатиме меті покарання, оскільки не може бути необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченої та попередження нових кримінальних правопорушень.

Тому суд призначає обвинуваченій покарання у виді позбавлення волі, проте на рівні найнижчої межі, передбаченої для цього виду покарання у ч. 2 ст. 63 КК України, тобто строком в 1 рік.

При цьому, враховуючи вищенаведені тяжкість злочину, особу винної, пом`якшуючі покарання обставини, відсутність судимості, суд дійшов висновку про звільнення обвинуваченої від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України на строк в 1 рік з покладенням на неї окремих обов`язків, передбачених ст. 76 цього Кодексу.

Питання щодо речових доказів необхідно вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 368, 370, 373, 374, 392, 395 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

Визнати ОСОБА_4 винуватою в учиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України, та призначити покарання у виді позбавлення волі строком в 1 (один) рік.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю в 1 (один) рік, якщо вона протягом іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на неї обов`язки.

На підставі ст. 76 КК України зобов`язати засуджену ОСОБА_4 періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Речовий доказ, зазначений у постанові слідчого Шептицького РВП ГУНП у Львівській області від 27.11.2025, – залишити в матеріалах кримінального провадження.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК Укріїни, якщо таку скаргу не було подано.На вирок суду учасниками судового провадження може бути подана апеляційна скарга через суд першої інстанції до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Копію вироку вручити обвинуваченій та прокурору.

Головуючий: ОСОБА_1