Вирок від 19 січня 2026 р. у справі №453/685/25 — Сколівський районний суд Львівської області

Справа № 453/685/25

№ провадження 1-кп/453/78/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 січня 2026 року Сколівський районний суд Львівської у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ;

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ;

з участю прокурора ОСОБА_3 ,

та обвинуваченого ОСОБА_4 ;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у місті Сколе Львівської області кримінальне провадження про обвинувачення:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Волосянка Стрийського району Львівської області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, раніше судимого, востаннє вироком Сколівського районного суду Львівської області від 19.12.2024 до покарання у вигляді обмеження волі на строк 1 рік, на підставі ст. 75 КК України, звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 1 (один) рік,-

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 185 КК України,-

в с т а н о в и в:

ОСОБА_4 , будучи судимим за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 390-1 КК України вироком Сколівського районного суду Львівської області від 19.12.2024 до покарання у виді 1 (одного) року обмеження волі, на шлях виправлення не став, належних висновків для себе не зробив та умисно скоїв нове кримінальне правопорушення за наступних обставин.

ОСОБА_4 діючи умисно, з корисливих мотивів, під час дії воєнного стану, введеного в Україні відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 та продовженого, востаннє - згідно із Законом України від 05.02.2025 «Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні"», 09 березня 2025 року близько 20:00, перебуваючи у житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 , за місцем свого проживання, разом із ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , з яким спільно вживав алкогольні напої, вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжку).

Так, перебуваючи у кімнаті вищевказаного будинку, ОСОБА_4 , помітив на ліжку під подушкою мобільний телефон марки Motorola MOTO g04s темно-фіолетового кольору, що належав ОСОБА_5 , у прозорому силіконовому чохлі з SIM-картою мобільного оператора «Київстар» № НОМЕР_1 , а також його банківську картку «ОщадБанк» № НОМЕР_2 , яка знаходилася у чохлі зазначеного телефону.

В подальшому, ОСОБА_4 , переконавшись, що всі присутні в будинку особи, які могли б перешкодити вчиненню кримінального правопорушення, не спостерігають за його діями, так як сплять,усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх наслідки та бажаючи їх настання, реалізовуючи злочинний умисел на таємне викрадення чужого майна, таємно викрав мобільний телефон Motorola MOTO g04s, IMEI1: НОМЕР_3 , IMEI2: НОМЕР_4 , з SIM-картою № НОМЕР_1 , та банківську картку «ОщадБанк» № НОМЕР_2 , які належать ОСОБА_5 та заховав його до шафи у іншій кімнаті свого житлового будинку, після чого розпорядився викраденим майном на власний розсуд.

Відповідно до висновку експертного дослідження №СЕ-19/114-25/6193-ТВ від 01.04.2025, ринкова вартість викраденого мобільного телефону станом на 09.03.2025 становить 3030 грн., чохла - 70 грн., загальна сума заподіяної майнової шкоди становить 3100 грн. (без ПДВ).

Таким чином, ОСОБА_4 здійснивши таємне викрадення чужого майна (крадіжку), вчиненій в умовах воєнного стану, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.4 ст. 185 КК України.

Обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненому кримінальному правопорушенні визнав у повному обсязі, обставини, викладені в обвинувальному акті, не оспорює, як і докази на їх підтвердження, від давання показань не відмовився. На даний час він щиро кається у скоєному, просить його суворо не карати.

В матеріалах справи міститься заява потерпілого ОСОБА_5 , в якій просить проводити судове засідання без його участі. При обранні покарання покладається на розсуд суду.

Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненому кримінальному правопорушенні визнав повністю, інші учасники провадження не оспорюють фактичні обставини справи і судом встановлено, що такі правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності їх позиції, заслухавши думку учасників судового розгляду, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження у порядку, передбаченому ч.3 ст. 349 КПК України, та роз`яснивши їм положення ч.3 ст. 349 КПК України про наслідки застосування обмеженого дослідження доказів, а саме про позбавлення їх у такому випадку права подальшого оспорювання цих обставин провадження в апеляційному порядку, суд визнає недоцільним дослідження інших доказів відносно тих обставин провадження, які ніким не оспорюються.

На підставі вищенаведеного, суд, допитавши обвинуваченого та дослідивши матеріали кримінального провадження, дійшов висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні ним кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті, доведена у судовому засіданні повністю.

Суд вважає, що дії обвинуваченого ОСОБА_4 вірно кваліфіковані за ч.4 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене в умовах воєнного стану.

Суд призначає покарання в межах, установлених у санкції статті Особливої частини Кримінального кодексу України, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, враховуючи його ступінь тяжкості, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. При цьому особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Пом`якшуючими вину обвинуваченого ОСОБА_4 , обставинами, передбаченими ст. 66 КК України, суд вбачає щире каяття у скоєному кримінальному правопорушенні та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обтяжуючих вину обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення обставин, передбачених ст. 67 КК України, суд вбачає вчинення кримінального правопрушення в стані алкогольного сп`яніння.

Вивченням відомостей про особу обвинуваченого ОСОБА_4 судом встановлено, що такий раніше судимий, востаннє вироком Сколівського районного суду Львівської області від 19.12.2024 до покарання у вигляді обмеження волі на строк 1 рік, на підставі ст. 75 КК України, звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 1 (один) рік, не одружений, на «Д» обліку у лікаря нарколога та лікаря психіатра не перебуває, за місцем проживання характеризується посередньо.

Як вбачається із досудової доповіді, виконаної 21.05.2025 Стрийським районним сектором №2 філії Державної установи «Центр пробації» у Львівській області на обвинуваченого ОСОБА_4 , результати його оцінки показали високий ризик вчинення повторного правопорушення. Дослідження інформації, що характенизує особу за місцем його проживання/навчання/роботи, умов його життєдіяльності відносин у суспільстві, результати оцінки ризику вчинення ним повторного кримінального правопорушення, а також високу ймовірність вчинення повторного правопорушення, орган пробації вважає, що виправлення цієї особи без позбавлення або обмеження волі може становити небезпеку для суспільства.

Відповідно до ст. 12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ч.4 ст. 185 КК України є тяжким злочином.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд враховує характер та ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке віднесено до категорії тяжких злочинів, відношення обвинуваченого до скоєного, який критично оцінює свою поведінку, наявність по справі обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання, а також наведені вище дані про особу обвинуваченого, думку потерпілого, яка при обранні міри покарання обвинуваченому покладається на розсуд суду.

З урахуванням наведених обставин, суд під час вирішення питання про обрання міри покарання обвинуваченому ОСОБА_4 вважає за доцільне призначити його у межах, установлених санкцією ч.4 ст. 185 КК України, яке буде необхідне і достатнє для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів у виді позбавлення волі на певний строк.

Окрім цього, згідно із вироком Сколівського районного суду Львівської області від 19.12.2024 ОСОБА_4 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 390-1 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік, на підставі ст. 75 КК України, звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 1 (один) рік.

Відповідно до ч.1 ст. 71 КК України, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив новий злочин, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.

Відповідно до п.25 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» за сукупністю вироків (ст. 71 КК) при застосуванні правил ст. 71 КК України судам належить враховувати, що остаточне покарання за сукупністю вироків має бути більшим, ніж покарання, призначене за новий злочин, і ніж невідбута частина покарання за попереднім вироком. Призначаючи покарання за кількома вироками, суд повинен визначити вид і розмір основного покарання за знову вчинений злочин, а потім повністю або частково приєднати невідбуту частину покарання за попереднім вироком із посиланням на ст. 71 КК України.

Відповідно до ч.1 ст. 72 КК України, при складанні покарань за сукупністю кримінальних правопорушень та сукупністю вироків менш суворий вид покарання переводиться в більш суворий вид виходячи з такого їх співвідношення - одному дню позбавлення волі відповідають відповідають два дні обмеження волі.

За таких обставин, суд вважає за необхідне відносно ОСОБА_4 застосувати вимоги ст. 71 КК України, та до призначеного за даним вироком покарання, з урахуванням ст. 72 КК України, частково приєднати невідбуту частину покарання за попереднім вироком Сколівського районного суду Львівської області від 19.12.2024.

Відповідно до ст. 124 КПК України судові витрати підлягають стягненню з обвинуваченого в дохід держави, а долю речових доказів кримінального провадження слід вирішити в порядку ст. 100 КПК України.

Керуючись ст. ст. 100, 124, 174, 368-371, 373-374 КПК України, суд, -

у х в а л и в:

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 185 КК України і призначити йому покарання у виді 5 (п`ять) років позбавлення волі.

На підставі ч.1 ст. 71 КК України, за сукупністю вироків повністю приєднати до призначеного покарання за даним вироком невідбуте покарання за вироком Сколівського районного суду Львівської області від 19.12.2024, та остаточно призначити ОСОБА_4 покарання у виді 5 (п`ять років) 1 (один) місяць позбавлення волі.

Строк відбуття покарання ОСОБА_4 рахувати з моменту його затримання в порядку виконання даного вироку.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_4 до вступу вироку у законну силу не обирати.

Речові докази: банківську карту «ОщадБанк» № НОМЕР_2 та мобільний телефон марки «МОТО g04s» із сім-картою мобільного оператора «Київстар» - повернути потерпілому ОСОБА_5 .

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави судові витрати за проведення товарознавчої експертизи №СЕ-19/114-25/6193-ТВ від 01.04.2025 у розмірі 2 387 грн. 70 коп.

Копію вироку негайно, після його проголошення, вручити засудженому та прокурору.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржено до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з моменту його проголошення, або з моменту вручення копії вироку засудженому, який перебуває під вартою, через Сколівський районний суд Львівської області, з підстав, передбачених ст. 394 КПК України.

Суддя