Постанова від 19 січня 2026 р. у справі №702/679/24 — Черкаський апеляційний суд

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження 22-ц/821/286/26Головуючий по 1 інстанції

Справа №702/679/24 Категорія: 304070000 Барська Т. М.

Доповідач в апеляційній інстанції

Фетісова Т. Л.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2026 року м. Черкаси

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів цивільної палати:

суддя-доповідачФетісова Т. Л.

судді Василенко Л. І., Сіренко Ю. В.

розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника відповідача адвоката Кулинича О. І. на рішення Монастирищенського районного суду Черкаської області від 03.11.2025 (повний текст складено 03.11.2025, суддя в суді першої інстанції Барська Т. М.) у цивільній справі за позовом КП «Теплокомуненерго» м. Монастирище до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги,

в с т а н о в и в :

у липні 2024 року КП «Теплокомуненерго» м. Монастирище звернулося до суду з позовом, яким просило стягнути з відповідача на свою користь 31000,60 гривень боргу за спожиті житлово-комунальні послуги з централізованого опалення за адресою АДРЕСА_1 , а також 20,72 гривень інфляційних втрат та 11,82 гривень 3% річних, мотивуючи про невиконання відповідачем зобов`язань по їх оплаті, що призвело до виникнення боргу, на який позивачем нараховано за приписами ст. 625 ЦК України інфляційні втрати на 3% річних.

У вересні 2024 року до місцевого суду подавалася зустрічна позовна заява ОСОБА_1 до КП «Теплокомуненерго», ОСББ «Наш Дім 130» та співвласників багатоквартирного будинку за адресою АДРЕСА_2 , про захист прав споживача, яка ухвалою Монастирищенського районного суду Черкаської області від 22.10.2025, що набрала законної сили, залишена без розгляду.

Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 25.12.2025 у відкриття апеляційного провадження за скаргою представника відповідача адвоката Кулинича О. І. на вказану ухвалу відмовлено.

Рішенням Монастирищенського районного суду Черкаської області від 03.11.2025 позовні вимоги задоволено у повному обсязі з посиланням на обґрунтованість доводів позивача про невиконання відповідачем, як споживачем, зобов`язань по оплаті отриманих послуг з централізованого опалення у квартирі відповідача.

На вказане рішення від представника відповідача адвоката Кулинича О. І. засобами поштового зв`язку 01.12.2025 надійшла апеляційна скарга в якій, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, він просить рішення суду скасувати та відмовити у задоволенні позовних вимог.

Також апеляційна скарга містить заперечення проти ухвалу місцевого суду від 29.07.2025 та від 03.09.2025 про визнання відводів судді безпідставними, від 06.08.2025 та від 18.09.2025 про відмови у відводах судді.

Перед апеляційним судом також порушується питання про:

- допит ОСОБА_2 як свідка;

- визнання явки у судове засідання ОСОБА_3 . ОСОБА_4 обов`язковою для надання особистих пояснень та відібрання зразків підписів;

- витребування у позивача оригіналів протоколів зборів співвласників багатоквартирного будинку по АДРЕСА_2 від 10.09.2020, 25.09.2020 та проекту договору з індивідуальним споживачем від 19.07.2021 споживач ОСОБА_1 ;

- призначити у справі почеркознавчу експертизу щодо авторства підписів у вказаних документах.

Вказує, що ухвалою суду від 06.06.2025 зустрічний позов об`єднаний в одне провадження з первісним позовом у справі, а вже ухвалою від 22.10.2025 зустрічний позов залишено без розгляду чим роз`єднано два позови з порушенням приписів ч.10 ст.188 ЦПК України про заборону роз`єднання справ, що об`єднані в одне провадження.

Зустрічну позовну заяву суду у справі залишив без розгляду незаконно.

Справу суд розглянув незаконним складом, адже суддя Барська Т. М. заінтересована у результатах розгляду справи, зокрема, з огляду на фінансування ремонту приміщення суду за рахунок засновника підприємства-позивача Монастирищенської міської ради.

Відводи у справі вирішено неправомірно, так як судді, що розглядали відповідні заяви, також працюють у приміщенні, ремонт якого фінансується за рахунок коштів міської ради.

Суд у грубій формі та безпідставно відмовляв у задоволенні ряду клопотань скаржника, які були необхідними для розгляду вимог його зустрічного позову, нехтував поважним віком відповідача.

Суд не надсилав рішення усім учасникам справи.

У аналогічній справі інші судді брали відвід за заявою скаржника.

Суд не врахував, що збори співвласників, оформлені протоколом від 25.09.2020, фактично не відбувалися.

Суд не послався на правові норми, що регулюють спірні правовідносини.

Суд не врахував відсутність договору між сторонами справи.

У справі відсутні первинні бухгалтерські документи щодо надання послуг та непослідовно зазначено опалювальну площу будинку.

Суд необґрунтовано врахував докази позивача, долучені до відповіді на відзив на позов з порушенням процесуальних строків.

Позивач визнав, що старі рахунки на оплату мали неточності щодо виду послуги, а нові рахунки відповідач не отримував.

Рахунки на послуги підроблено позивачем, чого суд не врахував, будучи зацікавленим у вирішенні спору на користь позивача.

Суд не врахував, що протокол зборів співвласників від 25.09.2020 є незаконними, так як у ньому необ`єктивно визначено площу співвласників, що голосують.

Узагалі вказаний документ сфальсифіковано та підписи у ньому підроблено.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач проти її аргументів заперечив, вказавши на їх необґрунтованість, та просив залишити апеляційні вимоги без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін.

Заслухавши доповідь судді, вивчивши та обговоривши наявні докази по справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до положень ч.ч.1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим . Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

При розгляді справи встановлено, що згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 12.07.2021 квартира АДРЕСА_3 на праві приватної власності належить відповідачу ОСОБА_1 (том 1 а.с.6).

Комунальне підприємство «Теплокомуненерго» міста Монастирище (позивач), утворене згідно з рішенням Монастирищенської міської ради від 16.09.2015 шляхом перетворення дочірнього підприємства «Теплокомуненерго» ПАТ «Монастирищенський ордена Трудового Червоного прапора машинобудівний завод», з предметом діяльності виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, пари, холодної та гарячої води, кондиційованого повітря, що підтверджується витягом зі Статуту підприємства в редакції від 23.03.2023 та випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб (том 1 а.с.51-53).

Згідно з довідкою міського голови від 10.08.2023 за вихідним №567 послуги з теплопостачання для усіх споживачів міста Монастирище та села Нове Місто упродовж жовтня 2020 року по квітень 2023 року включно надавались КП «Теплокомуненерго» (том 1 а.с.14).

Надання послуг з постачання теплової енергії через єдину централізовану систему опалення в житлові будинки міста підтверджується актами комісії про готовність теплового господарства до роботи в опалювальні періоди 2020-2024 років (а.с.16-17); актами фіксації початку та завершення опалювальних сезонів 2020-2024 років (а.с.18-20); показами загально будинкового засобу обліку теплової енергії багатоквартирного будинку по АДРЕСА_2 ( том 1 а.с.21); рішеннями виконавчого комітету Монастирищенської міської ради про початок опалювальних сезонів №135 від 24.09.2020, №190 від 23.09.2021 «Про початок опалювального сезону 2021-2022 років», №154 від 28.09.2022 «Про початок опалювального сезону 2022-2023 років», №209 від 04.10.2023 «Про початок опалювального сезону 2023-2024 років» (том 1 а.с.24-25).

Тарифи на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання та на послуги з постачання теплової енергії, які надає споживачам КП «Теплокомуненерго» міста Монастирище, затверджені рішеннями виконавчого комітету міської ради №3 від 21.12.2020, №191 від 23.09.2021, №276 від 22.12.2021, №155 від 28.09.2022, №183 від 31.08.2023, №247 від 24.10.2023, №183 від 31.08.2023 (том 1 а.с.26-36).

За змістом розрахунків тарифів на виробництво теплової енергії КП «Теплокомуненерго» для котельні по вул. Соборній, 122, як додатків до рішення виконавчого комітету №3 від 21.12.2020, двоставковий тариф на теплову енергію з податком на додану вартість для населення складає 1314,98 гривень (а.с.221-228).

Рішення виконавчого комітету міської ради №3 від 21.12.2020 офіційно оприлюднене 25.12.2020 у місцевій газеті «Зоря» (том 1 а.с. 229-230).

Розмір плати за абонентське обслуговування з 01.06.2021 встановлений на рівні 31 грн 70 копійок і затверджений наказом керівника відповідача від 09.06.2021 ( том 1 а.с.38).

За змістом калькуляції витрат та розрахунку плати за обслуговування внутрішньо будинкових систем КП «Теплокомуненерго» м. Монастирище розмір плати складає 0,19 грн за 1 кв. м. в місяць. При визначенні плати в розрахунку використана загальна площа приміщень будинку 4503,70 кв. м. (том 1 а.с.41).

15.07.2021 відповідач звернувся до позивача із заявою, в якій просив надати проект договору про житлово-комунальні послуги, які надає Підприємство (том 1 а.с. 7).

19.07.2021 позивач надав відповідачу два примірники проекту Договору з індивідуальним споживачем про надання послуги з постачання теплової енергії (із здійсненням обслуговування і поточного ремонту внутрішньо будинкової системи теплопостачання) (том 1 а.с.8).

12.08.2021 сторони врегулювали відносини з приводу боргу в розмірі 1630,41 гривень і ця заборгованість відповідачу анульована (том 1 а.с.9-10).

16.10.2023 та 29.03.2024 позивач надіслав на адресу відповідача досудові попередження, в яких вимагав сплатити заборгованість на надані послуги з постачання теплової енергії в розмірі 22155,41 грн та 28902,53 грн відповідно (том 1 а.с.11-12).

Згідно з розрахунком позивача, з липня 2021 року по травень 2024 року відповідачу нарахований борг за спожите тепло в розмірі 31000,60 гривень (том 1 а.с.13). У серпні 2021 року відповідач заплатив позивачу 0,36 грн, а у вересні 2021 року – 0,08 грн.

Копії рахунків на оплату послуг позивача підтверджують, що розрахунки вчинялись згідно з тарифом 1314,89 грн за 1 Гкал. У квитанціях – рахунках за вересень 2021, вересень 2022 та червень 2023 року зазначена назва послуги «централізоване опалення» (том 1 а.с.109).

Поряд з цим, у рахунках за липень - грудень 2021 року, січень – грудень 2022 року, січень – грудень 2023 та січень – травень 2024 року оплата нарахована за послуги з постачання теплової енергії (том 1 а.с.236-241).

Згідно з Протоколом зборів співвласників багатоквартирного будинку по АДРЕСА_2 від 25.09.2020, загальна кількість співвласників всіх квартир та нежитлових приміщень - 93, загальна площа усіх квартир та нежитлових приміщень 4503,70 кв. м, у зборах взяли участь особисто та/або через представників 56 осіб, яким належать квартири та/або нежитлові приміщення загальною площею 2379 кв. м.

На зборах окрім організаційних питань щодо їх проведення, вирішувалось питання обрання моделі договірних відносин для укладення із КП «Теплокомуненерго», як виконавцем послуги з постачання теплової енергії, а також питання доручення виконання робіт (послуг) з технічного обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем теплопостачання.

Так із 56 заявлених учасників «за» індивідуальну модель договорів та доручення виконання робіт з технічного обслуговування системи внутрішньобудинкової системи теплопостачання проголосували всі одноголосно.

Однак, у списках осіб, які взяли участь у зборах та голосуванні, ОСОБА_5 (порядкові номери 13, 52), ОСОБА_6 (порядкові номери 40, 53) та Пуздерко (порядкові номери 37, 50) враховані двічі (том 1 а.с. 113-121).

Голова ОСББ «Наш дім 130» Належита А. С. на датовану 25.01.2021 заяву ОСОБА_7 повідомила, що збори співвласників будинку у 2020 році не проводились у зв`язку із карантинними заходами (том 1 а.с.122).

Копії витягів з Договорів з індивідуальними власниками підтверджують, що кожен співвласник будинку АДРЕСА_2 уклав з позивачем індивідуальний договір на постачання теплової енергії (том 1 а.с. 157-186).

Проведеною з 08.04.2024 по 12.08.2024 ГУ Держпродспоживслужби в Черкаській області позаплановою перевіркою дотримання вимог законодавства про захист прав споживачів порушень не виявлено (том 1 а.с.149-151).

З урахуванням невиконання відповідачем зобов`язань по оплаті отриманих від позивача житлово-комунальних послуг з централізованого опалення позивач заявив у цій справі вимоги про стягнення відповідної заборгованості з нарахованими за приписами ст. 625 ЦК України інфляційними втратами та 3% річних.

Відповідні правовідносини, наявні між сторонами справи на підставі викладених вище фактичних обставин, мають таке правове регулювання.

Згідно з ч. 2 ст. 4 ЗУ «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» власники квартир та нежитлових приміщень є співвласниками спільного майна багатоквартирного будинку.

Відповідно до ч. 2 ст. 382 ЦК України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Таким чином, оскільки квартира відповідачів знаходиться у багатоквартирному будинку, а внутрішньобудинкові мережі централізованого опалення належать до інженерного (технічного) обладнання житлового будинку та є його невід`ємною частиною, вони зобов`язані нести витрати з теплопостачання, утримання та обслуговування будинку спільно з іншими власниками квартир цього будинку.

Згідно ст. 162 ЖК України у будинках (квартирах), що належить громадянинові наймач зобов`язаний своєчасно вносити квартирну плату і плату за комунальні послуги.

Оскільки відповідач є власниками квартири за адресою АДРЕСА_1 , яка у встановленому законодавством порядку не відключена від внутрішньобудинкової системи теплопостачання, а тому відповідно до ст. 162 ЖК України він зобов`язаний брати участь у витратах по оплаті отриманих комунальних послуг та є їх споживачем.

Відтак нарахування КП «Теплокомуненерго» м. Монастирище споживачу заборгованості за послуги з теплопостачання та обслуговування є законним.

Слід врахувати, що основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки, визначені ЗУ «Про житлово-комунальні послуги».

Відповідно до пункту 5 статті 1 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги – результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Згідно зі пунктом 1 частини першої статті 7 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» споживач має право одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів.

Відповідно до частини другої статті 7 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач зобов`язаний: укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом; своєчасно вживати заходів до усунення виявлених неполадок, пов`язаних з отриманням житлово-комунальних послуг, що виникли з його вини; забезпечувати цілісність обладнання приладів (вузлів) обліку комунальних послуг відповідно до умов договору та не втручатися в їхню роботу; власним коштом проводити ремонт та заміну санітарно-технічних приладів і пристроїв, обладнання, іншого спільного майна, пошкодженого з його вини, яка доведена в установленому законом порядку; оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Отже пунктом 5 частини другої статті 7 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» визначено обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором.

Згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.

Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Такі правові висновки викладено в постанові ВС від 25.03.2024 у справі №462/1232/23.

Відтак апеляційні аргументи представника відповідача у справі стосовно не укладення з тих чи інших причин договору про надання комунальних послуг не можуть свідчити про відсутність у особи-споживача обов`язку оплатити такі послуги.

Згідно з ч. 1 ст. 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 901 ЦК України положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Відповідно до ст. ст. 19, 25 ЗУ «Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію і у разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії теплопостачальної організації остання має право на стягнення заборгованості в судовому порядку.

Таким чином при розгляді справи встановлено, що позивач у повному обсязі виконав свої зобов`язання по наданню послуг, однак відповідач належним чином зобов`язання по оплаті послуг з теплопостачання не виконував, внаслідок чого утворилася заборгованість за спожиті послуги з постачання теплової енергії, послуги з технічного обслуговування внутрішньо будинкових систем теплопостачання, обслуговування вузлів комерційного обліку теплової енергії, абонентського обслуговування за період з 12.07.2021 до 31.05.2024 в сумі 31000,60 грн, що підтверджується розрахунком заборгованості за абонентським рахунком відповідача, доказами встановлення тарифів у м. Монастирище на послуги з централізованого опалення та фактом надання послуг з теплопостачання за адресою квартири відповідача з боку позивача КП «Теплокомуненерго» м. Монастирище.

Одночасно, частиною другою статті 625 ЦК України визначено обов`язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та три проценти річних від простроченої суми.

Отже суд першої інстанції обґрунтовано вказав, що до стягнення з відповідача на користь позивача за приписами ст. 625 ЦК України підлягають нараховані позивачем на суму заборгованості 20,72 гривень інфляційних втрат та 11,82 гривень 3% річних.

Апеляційний суд відхиляє посилання скаржника на те, що ухвалою місцевого суду від 06.06.2025 зустрічний позов об`єднаний в одне провадження з первісним позовом у справі, а вже ухвалою від 22.10.2025 зустрічний позов залишено без розгляду чим роз`єднано два позови з порушенням приписів ч.10 ст.188 ЦПК України про заборону роз`єднання справ, що об`єднані в одне провадження, з урахуванням такого.

Статтею 257 ЦПК України передбачено випадки залишення позову у справі без розгляду, зокрема, з підстав того, що належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився у підготовче засідання чи в судове засідання або не повідомив про причини неявки, як у даній справі.

При цьому вказаною нормою процесуального права не встановлено обмежень щодо можливості вирішення питання про залишення позовної заяви без розгляду в залежності від того чи є вона первісним позовом у справі, зустрічним позовом чи позовом, об`єднаним у одне провадженні з іншим.

Отже суд першої інстанції у даній справі мав належні повноваження для вирішення вказаного питання попри те, що зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 попередньо було об`єднано в одне провадження із позовом про стягнення заборгованості у цій справі.

Апеляційний суд не може погодитися з аргументами скаржника про те, що справу суд розглянув незаконним складом, адже суддя Барська Т. М. заінтересована у результатах розгляду справи, зокрема, з огляду на фінансування ремонту приміщення суду за рахунок засновника підприємства-позивача Монастирищенської міської ради, а відводи у справі вирішено неправомірно, так як судді, що розглядали відповідні заяви, також працюють у приміщенні, ремонт якого фінансується за рахунок коштів міської ради, оскільки відповідні аргументи отримали належну судову оцінку при вирішенні заявлених відповідачем відводів.

Крім того, порядок фінансування ремонту приміщення суду за рахунок комунальних коштів місцевої громади не може впливати на можливість вирішення суддями, що здійснюють правосуддя у зазначеному приміщенні, справ за участю підприємства, заснованого органом місцевого самоврядування з метою забезпечення потреб населення у отриманні комунальних послуг з централізованого опалення.

Посилання скаржника на те, що у аналогічній справі інші судді брали відвід за його заявою правового значення для визначення можливості розгляду даної справи визначеним складом суду не має.

Як зазначає Європейський суд з прав людини у рішенні від 24 травня 1989 року у «Справі Гаусшильдта», найголовніше - це довіра, яку в демократичному суспільстві повинні мати суди у громадськості (Hauschildt Case, заява № 11/1987/134/188, § 48).

Наявність безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначається за допомогою суб`єктивного критерію, тобто оцінювання особистого переконання конкретного судді у конкретній справі, а також за допомогою об`єктивного критерію, тобто з`ясування того, чи надав цей суддя достатні гарантії для виключення будь-якого легітимного сумніву з цього приводу (рішення від 24 травня 1989 року у «Справі Гаусшильдта» (Hauschildt Case), заява № 11/1987/134/188, § 46).

Згідно з об`єктивним критерієм необхідно встановити, чи існують факти, які можна встановити та які можуть ставити під сумнів безсторонність судді. Вирішальним при цьому є те, чи можуть бути побоювання учасників справи щодо відсутності безсторонності у певного судді об`єктивно виправдані.

У рішенні від 15 жовтня 2009 року у справі «Мікаллеф проти Мальти» ЄСПЛ вказав, що «будь-який суддя щодо якого наявна достатня підстава (legitimate reason) побоювання відсутності неупередженості повинен усунутись» (Micallef v. Malta, заява № 17056/06, § 98). У рішенні від 15 липня 2005 року у справі ж «Межнаріч проти Хорватії» ЄСПЛ звернув увагу на те, що «слід визначити, чи існують, окрім поведінки судді, факти, які можна встановити, які можуть викликати сумніви щодо його неупередженості. Це означає, що, вирішуючи питання про те, чи є в тій або іншій справі достатня підстава (legitimate reason) побоюватися, що конкретному судді бракує неупередженості, позиція відповідної особи є важливою, але не є визначальною» (Meznaric v. Croatia, заява № 71615/01, § 31).

Отже, для задоволення відводу за об`єктивним критерієм мають бути не щонайменші сумніви одного з учасників справи, а достатні підстави вважати, що суддя не є безстороннім або що йому бракує неупередженості під час розгляду справи, доказів чого у даній справі скаржником не наведено.

Апеляційний суд відхиляє посилання скаржника на те, що суд першої інстанції безпідставно відмовляв у задоволенні ряду його клопотань, які були необхідними для розгляду вимог зустрічного позову, нехтуючи поважним віком відповідача, оскільки предметом оцінки апеляційного суду є вирішення судом вимог позову про стягнення заборгованості за комунальні послуги, а не зустрічного позову. Крім того, відповідні процесуальні рішення місцевого суду належним чином мотивовано та очевидного порушення прав скаржника не містять.

Посилання скаржника на те, що суд не надсилав рішення усім учасникам справи є необґрунтованими, адже рішення по суті спору направлялося як позивачу так і відповідачу, що скаржником не спростовано.

Апеляційний суд оцінює критично аргументи апеляційної скарги про те, що місцевий суд не врахував, що збори співвласників, оформлені протоколом від 25.09.2020, фактично не відбувалися, цей протокол є сфальсифікованим та підробленим, у ньому не об`єктивно визначено площу співвласників, що голосують, оскільки основне значення для вирішення спору у справі є встановлення фактичних обставин щодо надання відповідачу послуг з централізованого опалення з боку позивача та здійснення їх оплати відповідачем (споживачем).

При цьому належна правомірність підстав для оформлення таких послуг, яка заперечується відповідачем, за умови їх фактичного надання за встановленим тарифом (як у цій справі), враховуючи безальтернативність суб`єкта, що надає послуги з централізованого опалення багатоквартирних будинків у м. Монастирище, а також важливість таких послуг для добробуту споживачів, не може бути єдиною причиною для ухилення від виконання встановленого законодавством обов`язку по їх оплаті.

За протилежних висновків самі лише формальні заперечення споживача проти укладення договору на отримання послуг чи щодо наявності підстав для їх оформлення у окремо взятому багатоквартирному будинку робили б фінансово неможливою діяльність визначального для місцевої громади підприємства, яке забезпечує населення опаленням та не отримує жодних прибутків від такої діяльності для її безперервного підтримання.

Апеляційний суд не погоджується з посиланнями скаржника на те, що суд першої інстанції не послався на правові норми, що регулюють спірні правовідносини, оскільки такі аргументи спростовуються мотивувальною частиною рішення від 03.11.2025, де належним чином наведені правові норми, що регламентують правовідносини у сфері надання комунальних послуг, зокрема, у аспекті реалізації зобов`язань споживача по їх оплаті.

Аргументи апеляційної скарги про те, що у справі відсутні первинні бухгалтерські документи щодо надання послуг та непослідовно зазначено опалювальну площу будинку є неспроможними, адже надання вказаних послуг підтверджується належними та допустимими доказами, зокрема, актами фіксації початку та завершення опалювальних сезонів 2020-2024 років (а.с.18-20); показами загально будинкового засобу обліку теплової енергії багатоквартирного будинку по АДРЕСА_2 ( том 1 а.с.21); рішеннями виконавчого комітету Монастирищенської міської ради про початок опалювальних сезонів №135 від 24.09.2020, №190 від 23.09.2021 «Про початок опалювального сезону 2021-2022 років», №154 від 28.09.2022 «Про початок опалювального сезону 2022-2023 років», №209 від 04.10.2023 «Про початок опалювального сезону 2023-2024 років» (том 1 а.с.24-25).

При цьому фактичне постачання послуг з централізованого опалення у багатоквартирному будинку, де знаходиться квартира відповідача, скаржником не заперечується, доводів щодо їх неналежної якості не наведено, претензій щодо порядку та якості наданих послуг позивачу висловлено не було.

Посилання скаржника на те, що суд першої інстанції необґрунтовано врахував докази позивача, долучені до відповіді на відзив на позов з порушенням процесуальних строків слід відхилити, адже відповідні аргументовані заперечення виникли після ознайомлення позивача з доводами відзиву, отже на час подання позовної заяви потреби у поданні вказаних доказів не було.

Неточності у реквізитах рахунків на оплату послуг, про що вказано у апеляційній скарзі, не усувають обов`язку у споживача щодо їх оплати.

Аргументи скаржника про те, що рахунки на послуги підроблено позивачем, чого суд не врахував, будучи зацікавленим у вирішенні спору на користь позивача, доказами не підтверджено.

Відповідно до положень ст.ст.12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Апеляційний суд вважає, що скаржником не обґрунтовано яким саме чином допит ОСОБА_2 як свідка; явка у судове засідання ОСОБА_3 . ОСОБА_4 для надання особистих пояснень та відібрання зразків підписів; дослідження оригіналів протоколів зборів співвласників багатоквартирного будинку по АДРЕСА_2 від 10.09.2020, 25.09.2020 та проекту договору з індивідуальним споживачем від 19.07.2021 споживач ОСОБА_1 ; призначення у справі почеркознавчої експертизу щодо авторства підписів у вказаних документах вплине на можливість вирішення вимог позову про стягнення заборгованості за надані позивачем комунальні послуги.

Слід врахувати, що при розгляді справи судом першої інстанції не вирішувалося питання про призначення почеркознавчої експертизу за аналогічним клопотанням відповідача.

Частиною 3 статті 367 ЦПК України встановлено, що докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

За таких умов у апеляційного суду відсутні підстави для збирання нових доказів при апеляційному перегляді справи, в тому числі і шляхом призначення експертизи за клопотанням відповідача, яке не розглядалося в суді першої інстанції, відповідно вказане клопотання має бути залишено без задоволення на підставі вимог ч.1 ст.84, ч.ст.367 ЦПК України.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Згідно ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином рішення Монастирищенського районного суду Черкаської області від 03.11.2025 у даній справі слід залишити без змін, а подану апеляційну скаргу – без задоволення.

На підставі положень ст.141 ЦПК України у зв`язку з відхиленням вимог апеляційної скарги витрати скаржника по оплаті судового збору за апеляційний перегляд справи до відшкодування не підлягають.

Керуючись ст. ст. 141, 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

у х в а л и в :

апеляційну скаргу – відхилити.

Рішення Монастирищенського районного суду Черкаської області від 03.11.2025 у даній цивільній справі та ухвали від 29.07.2025 та від 03.09.2025 про визнання відводів судді безпідставними, від 06.08.2025 та від 18.09.2025 про відмови у відводах судді у даній справі – залишити без змін.

Судові витрати по сплаті судового збору за розгляд справи в апеляційному суді залишити за відповідачем.

Постанова апеляційного суду набирає чинності з дня ухвалення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення в порядку та за умов, визначених цивільним процесуальним законодавством.

Повну постанову складено 20.01.2026.

Суддя-доповідач

Судді