Рішення від 05 січня 2026 р. у справі №299/4368/25 — Виноградівський районний суд Закарпатської області

Виноградівський районний суд Закарпатської області

_______________________________________________________________________________________________ Справа № 299/4368/25

Номер провадження 2/299/1517/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06.01.2026 року м.Виноградів

Виноградівський районний суд Закарпатської області в складі: головуючого - судді Надопта А.А., секретар судового засідання Стрижак О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Виноградів цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: державний нотаріус Виноградівської державної нотаріальної контори про визнання права власності,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернулася до Виноградівського районного суду Закарпатської області із позовною заявою до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: державний нотаріус Виноградівської державної нотаріальної контори про визнання права власності.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивачка є спадкоємцем по смерті свого чоловіка ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Заповіту покійний не залишив. Позивач як дружина та відповідачі як діти є спадкоємцями за законом першої черги. З складу спадкоємців спадщину прийняла тільки дружина покійного ОСОБА_3 . Вказані обставини підтверджуються рішенням Виноградівського районного суду від 15.11.2024 року у справі №299/1322/24. Після смерті свого чоловіка позивач у порядку спадкування за законом набула право власності на житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 . За тим позивач розпочала процедуру оформлення речових прав на земельну ділянку у межах успадкованого дворогосподарства. Однак, такі наміри не мали кінцевого результату через перебування земельної ділянки загальною площею 0,10 га за адресою: АДРЕСА_1 у приватній власності третіх осіб.

Позивач у судове засідання не з`явилася, однак представник позивачки, адвокат Продан О.В. подала до суду заяву про підтримання позовних вимог та розгляд справи у їх відсутності.

Відповідачі у судове засідання також не з`явилися, однак подали до суду заяви про розгляд справи без їх участі, позовні вимоги визнали і не заперечили проти їх задоволення.

Третя особа, державний нотаріус Виноградівської державної нотаріальної контори, в судове засідання не з`явилася, причини неявки суд не повідомила.

Обстеживши матеріали справи, та враховуючи, що у справі наявні достатні матеріали про права і взаємовідносини сторін, суд приходить до висновку, що позов є підставним та підлягає задоволенню, оскільки в судовому засіданні встановлені ті обставини на які посилається позивач в своїй позовній заяві, відповідач не висловив заперечень відносно заявлених позовних вимог, що не суперечить закону та не порушує права та інтереси інших осіб.

Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер чоловік позивача – ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_1 від 22.09.2023 року Заповіту покійний не залишив. Позивач, як дружина, та відповідачі, як діти, є спадкоємцями за законом першої черги. З складу спадкоємців спадщину прийняла тільки дружина покійного ОСОБА_3 . Вказані обставини підтверджуються рішенням Виноградівського районного суду від 15.11.2024 року у справі №299/1322/24.

Після смерті свого чоловіка позивач у порядку спадкування за законом набула право власності на житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 . За тим позивач розпочала процедуру оформлення речових прав на земельну ділянку у межах успадкованого дворогосподарства. Однак, такі наміри не мали кінцевого результату через перебування земельної ділянки загальною площею 0,10 га за адресою: АДРЕСА_1 у приватній власності третіх осіб.

Як з`ясувалося у ході виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) частина земельної ділянки площею 0,05 га за адресою АДРЕСА_1 на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії І-ЗК №004399 від 26.01.1998 року на праві приватної власності належить ОСОБА_4 ; частина земельної ділянки площею 0,05 га за адресою АДРЕСА_1 на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії І-ЗК №004398 від 26.01.1998 року на праві приватної власності належить ОСОБА_5 .

ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . По її смерті земельну ділянку площею 0,05 га, належну померлій на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії І-ЗК №004399 від 26.01.1998 року, успадкував ОСОБА_5 . Вказані обставини підтверджуються свідоцтвом про право на спадщину за законом від 19.03.2003 року, виданим Виноградівською державною нотаріальною конторою за реєстровим №730.

У свою чергу ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 . Спадкоємцем по його смерті є ОСОБА_3 , покійний чоловік позивача. Вказані обставини підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 09.12.2003 року, виданим Виноградівською державною нотаріальною конторою за реєстровим №3606.

Відповідно до ч.І ст.377 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Згідно положень ч. 1 ст. 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Відповідно до правових позицій, відображених у постановах Верховного Суду України від 11.02.2015 р. по справі №6-2цс15, від 22.06.2017 по справі №6-3059цс16, особа, яка набула право власності на частину будівлі чи споруди, стає власником відповідної частини земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику, якщо інше не передбачено у договорі відчуження нерухомості.

За такого законодавчого регулювання покійний чоловік позивача ОСОБА_3 набув права власності на земельні ділянки за адресою АДРЕСА_1 , які належали покійним ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . Однак, згідно змісту ч.4 ст.334 ЦК України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону. У той же час Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не передбачає правового механізму застосування ст.377 ЦК України та ст.120 ЗК України.

За цих обставин державний нотаріус Боричок К.В. у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом позивачу відмовила. Пунктом 1 ч.2 ст.16 ЦК України визначено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права. Відповідно до п.23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування» саме у разі неможливості нотаріуса оформити право на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Згідно положень ч.І ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Згідно положень ч.І ст.1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Потреба такого способу захисту права власності як пред`явлення позову про його визнання виникає тоді, коли наявність суб`єктивного права власника не підтверджена відповідними доказами, підлягає сумніву, не визнається іншими особами або ними оспорюється (п.37 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.12.2014 р. №5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав». і

Відповідно до положень п.3.3. листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 р. № .24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» найпоширенішою причиною звернення особи до суду в справах про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування є неможливість спадкоємцями, які прийняли спадщину, оформити своє право на спадщину в нотаріальній конторі з причин відсутності правовстановлюючих документів на спадкове майно на ім`я спадкодавця та/або відсутності державної реєстрації нерухомого майна спадкодавцем. Частиною 3 ст.1296 ЦК України регламентовано, що відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину. Верховний Суд роз`яснив, що законодавець розмежовує поняття «виникнення права на спадщину» та «виникнення права власності на нерухоме майно, що входить до складу спадщини», і пов`язує із виникненням цих майнових прав різні правові наслідки. Виникнення у спадкоємця права на спадщину, яке пов`язується з її прийняттям, як майнового права зумовлює входження права на неї до складу спадщини після смерті спадкоємця, який не одержав свідоцтва про право на спадщину та не здійснив державну реєстрацію права (таку правову позицію відображено в постанові ВС від 14.08.2019 року у справі №523/3522/16-ц).

Статтею 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованого Верховною Радою України 17.07.1997 року (Закон № 475/97-ВР), визначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до приписів ст.41 Конституції України та п.2 ч.1 ст.З, ст.321 ЦК ніхто не може бути позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні.

Згідно положень п.9 ч.І ст.27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація права власності може бути проведена на підставі судового рішення щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.10, 12, 13, 18, 81,206, 223, 259, 263-265 ЦПК України, ст.ст. 5, 16, 328, 392, 1218, 1220, 1222, 1225, 1261, 1265, 1268, 1270, 1274 ЦК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , право власності в порядку спадкування за законом на:

- земельну ділянку для обслуговування житлового будинку та ведення особистого підсобного господарства площею 0.05 га, за адресою: АДРЕСА_1 , що належала ОСОБА_4 , на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серія IV-3K № 004399, виданого 30.09.1997 року на підставі рішення міськвиконкому Виноградівської міської ради №363, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №1444;

- земельну ділянку для обслуговування житлового будинку та ведення особистого підсобного господарства площею 0.05 га, за адресою: АДРЕСА_1 , що належала ОСОБА_5 , на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серія IV-3K № 004398, виданого 30.09.1997 року на підставі рішення міськвиконкому Виноградівської міської ради №363 , зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №1445;

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

ГоловуючийНадопта А. А.