Постанова від 13 січня 2026 р. у справі №343/961/25 — Івано-Франківський апеляційний суд

Справа № 343/961/25

Провадження № 22-ц/4808/93/26

Провадження № 22-ц/4808/92/26

Головуючий у 1 інстанції Андрусів І. М.

Суддя-доповідач Пнівчук

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої (судді-доповідача) Пнівчук О. В.,

суддів: Бойчука І. В., Томин О.О.,

з участю секретаря Кузнєцова В. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Якименко Тимур Сергійович, на рішення Долинського районного суду від 23 жовтня 2025 року та додаткове рішення від 03 листопада 2025 року, у складі судді Андрусіва І.М., у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило стягнути з відповідача на його користь заборгованість за: договором позики №2648223 від 25.05.2024, в розмірі 24 540 грн; кредитним договором №44362-05/2024 від 29.05.2024, в розмірі 26 400 грн; кредитним договором №37316-05/202424.05.2024, в розмірі 23 100 грн; договором позики №7422582 від 19.05.2024, в розмірі 19 755 грн та понесені судові витрати.

Позов обґрунтовано тим, що вказані кредитні договори та договори позики були укладені в електронній формі та підписані відповідачем ОСОБА_1 електронним підписом, шляхом використання одноразового ідентифікатора.

Зазначає, що 25.05.2024 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено договір позики №2648223. Право вимоги за цим кредитним договором 14.06.2021 від ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» перейшло до позивача ТОВ «ФК «ЄАПБ» на підставі договору факторингу №14/06/21. Заборгованість відповідача ОСОБА_1 за цим договором позики становить 24 540 грн, з яких: 8 000 грн - заборгованість за сумою боргу, 540 грн - заборгованість за відсотками; 16 000 грн - заборгованість за пенею.

29.05.2024 між ТОВ «Аванс Кредит» та відповідачем було укладено кредитний договір №44362-05/2024. 21.10.2024 між ТОВ «Аванс Кредит» та позивачем ТОВ «ФК «ЄАПБ» було укладено договір факторингу №21102024, згідно із яким, право вимоги за цим кредитним договором перейшло до позивача. Сума заборгованості становить 26 400 грн, з яких: 8 000 грн - заборгованість за сумою боргу; 14 400 грн - заборгованість за відсотками; 4 000 грн - заборгованість за штрафними санкціями.

24.05.2024 між ТОВ «Аванс Кредит» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №37316-05/2024. 21.10.2024 між ТОВ «Аванс Кредит» та позивачем ТОВ «ФК «ЄАПБ» було укладено договір факторингу №21102024, згідно із яким, право вимоги за цим кредитним договором перейшло до позивача. Сума заборгованості становить 23 100 грн, з яких: 7 000 грн - заборгованість за сумою кредиту; 12 600 - заборгованість за відсотками; 3 500 грн - заборгованість за штрафними санкціями.

19.05.2024 між ТОВ «Маніфою» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено договір позики №7422582. 11.01.2024 між ТОВ «Маніфою» та позивачем ТОВ «ФК «ЄАПБ» було укладено договір факторингу №11-01/2024, відповідно до якого, право вимоги за цим договором позики від ТОВ «Маніфою» перейшло до позивача. Сума заборгованості за даним договором позики становить 19 755 грн, з яких: 6 000 грн - заборгованість за сумою кредиту; 13 755 грн - заборгованість за відсотками.

Також зазначає, що з моменту переходу прав вимоги за вказаними вище договорами позики та кредитними договорами, позивачем ТОВ «ФК «ЄАПБ» не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій.

Рішенням Долинського районного суду від 23 жовтня 2025 року позов ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за кредитними договорами: №44362-05/2024, №37316-05/2024 та договором позики №7422582, у загальному розмірі 52 600 грн та 1 695,68 грн сплаченого судового збору.

У задоволенні решти позовних вимог – відмовлено.

Додатковим рішенням Долинського районного суду від 03 листопада 2025 року задоволено частково заяву представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Якименка Т. С., про стягнення судових витрат та стягнуто з ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1 320,00 грн.

Не погоджуючись із зазначеними рішеннями представник ОСОБА_1 - адвокат Якименко Т. С. подав апеляційну скаргу, в якій посилається на неповноту судового розгляду, неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.

Апелянт зазначив, що суд першої інстанції встановив факт перерахування коштів відповідачу на підставі довідки про здійснення переказу на банківську картку без зазначення її повного номера, а також факт підписання кредитних договорів електронними цифровими підписами, не встановивши, що комбінації певних літер та цифр дійсно надсилали відповідачеві на його мобільний номер телефону, після чого відповідач застосував ці комбінації для підписання договорів.

За клопотанням сторони відповідача ухвалою суду було призначено судову експертизу комп`ютерної техніки і програмних продуктів. Вказана експертиза не була проведена через відсутність об`єкта дослідження ( електронного документа), у зв`язку з чим суд мав би застосувати наслідки ухилення від участі в експертизі, передбачені ст. 109 ЦПК України .

Суд на думку представника апелянта не застосував норми Закону України «Про захист прав споживачів» та практику Верховного Суду щодо захисту прав споживачів, згідно яких за відсутності належних та допустимих доказів сумніви та припущення мають тлумачитися переважно на користь споживача, який зазвичай є «слабкою» стороною у таких цивільних відносинах. Вимоги до рівня та розумності ведення справ банком є вищим, ніж до споживача – фізичної особи.

Щодо додаткового рішення ухваленого про стягнення витрат на правничу допомогу, то апелянт вважає, що норми ЦПК України дозволяють подавати розрахунок витрат після оголошення рішення по суті справи, а тому сторона на власний розсуд подає заяву про орієнтовні витрати на правову допомогу.

Щодо телефонних розмов з помічником судді то такі були необхідні для узгодження організаційних питань проведення відеоконференції.

Ухвалюючи додаткове рішення, суд першої інстанції належним чином не проаналізував усього переліку наданих послуг, часу витраченого на них адвокатом.

Крім того, для вмотивованості судового рішення недостатньо посилатися на абстрактні принципи цивільного судочинства.

Враховуючи обсяг роботи у справі, додаткове рішення в частині витрат на правову допомогу є необґрунтованим та невмотивованим.

Апелянт просив викликати та допитати в якості свідка в режимі відеоконференції судового експерта Львівського НДЕКЦ МВС Шило Ю. М. з метою з`ясування причин відмови у проведенні експертизи, а також вмісту CD диску наданого представником позивача.

Просив також дослідити у судовому засіданні диск для лазерних систем зчитування формату DVD +R, який було направлено судом в експертну установу, витребувавши такий від позивача.

Апелянт просив рішення Долинського районного суду від 23.10.2025 у частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ « ФК «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за кредитними договорами у загальному розмірі 52600 грн та 1695,68 грн сплаченого судового збору скасувати та додаткове рішення суду від 03.11.2025 про розподіл судових витрат та постановити нове рішення яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі та здійснити розподіл судових витрат в суді першої та апеляційної інстанції. Орієнтовна сума судових витрат на стаді апеляційного розгляду становить 10 000 грн.

Представник ТОВ «Європейська агенція з повернення боргів» подав відзив на апеляційну скаргу.

Зазначає, що доводи апеляційної скарги про те, що відповідачем кредитні договори не укладалися є необґрунтованими, оскільки для їх укладення апелянтом вчинено ряд дій без здійснення яких договори не були б укладені, договори підписані електронними підписами, використання яких не можливе без проходження попередньої реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора, та без здійснення входу на веб-сайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля.

Сторони на власний розсуд визначили умови договорів, договори та їх умови в судовому порядку не оскаржувались, а тому є такими що відповідають волевиявленню сторін.

Зазначає також, що згідно висновку викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.04.2021 у справі № 234/7160/20, не є порушенням норм процесуального права не дослідження оригіналу електронного доказу за наявності в матеріалах справи паперових копій цих документів та за відсутності обґрунтованих сумнівів у їх відповідності оригіналу.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу зазначає, що документи які свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги відповідачу у відзиві на позов – таких даних не містять.

З відповідачем було обумовлено оплату правничої допомоги в розмірі 20 165 грн згідно акту погодження вартості правових послуг, однак відповідачем надано квитанції про оплату в розмірі 5 000 та 5 700 грн.

Посилаючись на практику Верховного Суду при вирішенні питання про стягнення витрат на правничу допомогу та враховуючи сукупність обставин по справі, розмір судових витрат є неспівмірним із складністю справи, наданих адвокатом обсягом послуг, затраченим часом на надання таких послуг не відповідає критерію реальності таких витрат, розумності їх розміру, а тому не підлягає задоволенню.

Посилаючись на зазначені обставини представник ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» просить рішення суду залишити без змін. Додаткове рішення Долинського районного суду про стягнення судових витрат скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити відповідачу в задоволенні відшкодування судових витрат в повному обсязі.

У судовому засіданні апеляційного суду в режимі відеоконференції представник ОСОБА_1 – адвокат Якименко Т. С. підтримав доводи апеляційної скарги з наведених у ній мотивів.

Представник ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» у судове засідання не з`явився, у відзиві на апеляційну скаргу просив судове засідання провести без участі представника позивача.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача ОСОБА_1 – адвоката Якименка Т. С., перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Частиною 1 статті 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вказаним вимогам рішення суду відповідає.

Постановляючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що зібраними в справі доказами підтверджено укладення відповідачем ОСОБА_1 кредитних договорів №44362-05/2024, №37316-05/2024 та договору позики №7422582, право вимоги за якими перейшло до позивача. Доказів належного виконання зобов`язань по поверненню кредитних коштів за цими договорами відповідач ОСОБА_1 суду не надав, та не подав будь-яких доказів на спростування користування наданими йому коштами, а відтак суд враховуючи положення Закону України «Про споживче кредитування» частково стягнув з відповідача заборгованість за вказаними договорами у загальному розмірі 52 600 грн.

З таким висновком погоджується колегія суддів з огляду на наступне.

Із матеріалів справи вбачається, що 25.05.2024 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та відповідачем ОСОБА_1 укладено договір позики №2648223.

Між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та позивачем ТОВ «ФК «ЄАПБ» 14.06.2021 укладено договір факторингу №14/06/21, згідно якого фактор зобов`язався я передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язання за якою настав до третіх осіб – боржників. У копії витягу з реєстру боржників №35 до договору факторингу №14/06/21 від 14.06.2021 зазначений вказаний вище договір позики. Розмір заборгованості за вказаним договором позики становить 24 540 грн.

24.05.2024 між ТОВ «Аванс Кредит» та відповідачем ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансового кредиту №37316-05/2024, який підписаний відповідачем електронним підписом (WO312). За умовами договору сума кредиту - 7 000 грн; строк кредитування - 120 днів (з 24.05.2024 до 20.09.2024); денна процентна ставка - 1,50%; кредит надається в безготівковій формі, шляхом перерахунку коштів на банківську картку відповідача № НОМЕР_1 .

ОСОБА_1 електронним підписом ( НОМЕР_2 ) також підписано паспорт споживчого кредиту в якому визначено основні умови кредитування.

Згідно із розрахунком заборгованості за кредитним договором №37316-05/2024 від 24.05.2024, заборгованість відповідача ОСОБА_1 становить 23 100 грн, з яких: 7 000 грн - заборгованість за тілом кредиту; 12 600 грн - заборгованість за відсотками; 3 500 грн - штраф.

29.05.2024 між ТОВ «Аванс Кредит» та відповідачем ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансового кредиту №44362-05/2024, який підписаний відповідачем електронним підписом (WO299). За умовами договору сума кредиту - 8 000 грн; строк кредитування - 120 днів (з 29.05.2024 до 25.09.2024); денна процентна ставка - 1,50%; кредит надається в безготівковій формі, шляхом перерахунку коштів на банківську картку відповідача № НОМЕР_1 .

Відповідачем також підписано графік платежів та паспорт споживчого кредиту, у якому визначено основні умови кредитування.

Згідно із розрахунком заборгованості за кредитним договором №44362-05/2024 від 29.05.2024, заборгованість відповідача становить 26 400 грн, яка складається з: 8 000 грн - заборгованість за тілом кредиту; 14 400 грн - заборгованість за відсотками; 4 000 грн - штраф.

Відповідно до договору факторингу №24122024 від 24.12.2024 право вимоги за кредитними договорами №37316-05/2024 та №44362-05/2024 від ТОВ «Аванс Кредит» перейшло до позивача ТОВ «ФК «ЄАПБ».

19.05.2024 між ТОВ «Маніфою» та відповідачем ОСОБА_1 укладено договір позики №7422582, який підписаний відповідачем електронним підписом - одноразовим ідентифікатором (v18302). За умовами договору сума позики - 6 000 грн; строк позики - 80 днів (з 19.05.2024 до 07.08.2024); денна процентна ставка - 0,375%; позика надається шляхом перерахунку коштів на банківську картку відповідача № НОМЕР_1 .

Відповідачем підписано одноразовим ідентифікатором (v18302) Розрахунок за Договором позики №7422582 від 19.05.2024 року.

У паспорті споживчого кредиту визначено основні умови кредитування, з якими відповідач ОСОБА_1 ознайомився, що засвідчив своїм електронним підписом (w23409).

Відповідно до розрахунку за договором позики №7422582 від 19.05.2024 розмір заборгованості відповідача становить 19 755 грн, з яких: 6 000 грн - заборгованість за тілом позики; 13 755 грн - заборгованість за відсотками.

Згідно договору факторингу №11-01/2024 від 11.01.2024, право вимоги за кредитним договором №7422582, від ТОВ «Маніфою» перейшло до позивача ТОВ «ФК «ЄАПБ».

Згідно з ч. 1 ст. 15, ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (статті 626,628 ЦК України).

За змістом ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1ст. 1054 ЦК України, кредитний договір - це договір, за яким банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір вважається укладеним з моменту досягнення згоди між сторонами щодо всіх істотних умов договору.

Істотними умовами кредитного договору, які визначені законом, є предмет, сума, строк повернення, розмір процентів за користування кредитними коштами.

Частинами 2, 3 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені ст. 203 ЦК України. Так, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

У силу ч. 1ст. 638 ЦК України, договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» від 03 вересня 2015 року № 675-VIII(далі - Закон №675-VIII)

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону №675-VIII, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4ст. 11 Закону №675-VIII).

Згідно із ч. 6 ст. 11 Закону №675-VIII, відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом ч. 8 ст. 11 Закону №675-VIII у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону №675-VIII визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

У постанові Верховного Суду від 29 травня 2024 року у справі № 545/1750/21 зазначено, що, укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису всіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Для укладення електронного кредитного договору особі необхідно пройти ідентифікацію та зробити електронний підпис через смс-повідомлення чи через підтвердження, яке надходить у формі листа до електронної пошти, або в застосунку «Приват24».

Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За змістом статей 610, 612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.

Положеннями статті 1050 ЦК України передбачено, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно приписів абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосовано лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Підписавши кредитні договори, договір позики, а також графіки платежів за укладеними договорами, Паспорти споживчого кредитів та Паспорт позики за допомогою одноразових ідентифікаторів, відповідач посвідчив свою обізнаність та згоду з умовами договорів, правочини вчинено в формі, встановленій законом та був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, а саме отримання кредитних коштів.

За умовами договорів про надання фінансового кредиту, перед укладенням договору товариство здійснило ідентифікацію та верифікацію клієнта.

Видача кредитів клієнту фізичній особі товариством здійснюється онлайн, використовуючи мережу «Інтернет», тобто через веб-сайт товариства. Клієнт відвідавши сайт товариства ознайомлюється з відповідною інформацією – Правилами надання коштів у позику.

Клієнт для отримання кредиту клієнт заповнює Заявку-Анкету, у якій вказує повні, точні і достовірні дані відповідно до ідентифікуючих документів, які необхідні для прийняття товариством рішення про надання кредиту.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що доводи сторони відповідача, в частині того, що позивачем не надано доказів укладення кредитних договорів і договору позики, є необґрунтованими, оскільки такі договори підписані відповідачем ОСОБА_2 електронним підписом одноразовим ідентифікатором, відповідно до вимог Закону України «Про електронну комерцію» та йому були відомі всі істотні умови таких кредитних договорів та договору позики.

Вказані договори відповідачем у судовому порядку не оскаржувалися та не визнавалися недійсними.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що суд встановив факт перерахування коштів відповідачу на підставі довідки про здійснення переказу на банківську картку без повного зазначення її реквізитів не заслуговують на увагу, оскільки до суду першої інстанції надано докази перерахунку чотирьох переказів коштів на банківську картку за № НОМЕР_1 .

У договорах про надання фінансового кредиту № 37316-05/2024 від 24.05.20214; № 44362-05/2024 від 29.05.2024 та договору позики № 7422582 від 19.05.2024 самим позичальником зазначено реквізити платіжної банківської картки. При цьому позивачем долучено докази зарахування на вказану банківську картку платежів відповідно у сумах: 7000 грн, 8000 грн, 6000 грн, які здійснені ТОВ «Універсальні платіжні рішення» ( а.с. 33, 43, 65).

За правилами статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1 ст.77 ЦПК України), а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.6 ст.81 ЦПК України).

При цьому, належність доказів - правова категорія, яка свідчить про взаємозв`язок доказів з обставинами, що підлягають встановленню, як для вирішення всієї справи, так і для здійснення окремих процесуальних дій.

Правила допустимості доказів визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину в справі. Правила допустимості доказів встановлені з метою об`єктивності та добросовісності у підтвердженні доказами обставин у справі, виходячи з того, що нелегітимні засоби не можуть використовуватися для досягнення легітимної мети, а також враховуючи те, що правосудність судового рішення, яке було ухвалене з урахуванням нелегітимного доказу, завжди буде під сумнівом.

Допустимість доказів є важливою ознакою доказів, що характеризує їх форму та означає, що обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами.

Згідно з ч. 2 ст. 77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 43 ЦПК України обов`язок надання усіх наявних доказів до початку розгляду справи по суті покладається саме на осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до постанови Верховного Суду у справі № 917/1307/18 від 23 жовтня 2019 року, зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог. Простіше кажучи, позивач стверджує про існування певної обставини та подає відповідні докази, а відповідач може спростувати цю обставину, подавши власні докази. Про перевагу однієї позиції над іншою суд і виносить власне рішення.

Відповідач заперечуючи факт укладення договорів та отримання кредитних коштів не навів обставин, які б давали підстави для сумніву у достовірності наданих стороною позивача доказів як щодо укладення кредитних договорів та договору позики так і перерахунку йому за вказаними договорами коштів, зокрема, не надав доказів на підтвердження того, що у нього відсутня банківська платіжна картка із такими реквізитами, та що на його рахунок вищезазначені кошти не поступали.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що за клопотанням сторони відповідача судом було призначено судову експертизу комп`ютерної техніки і програмних продуктів, однак така експертиза не булла проведена через відсутність об`єкта дослідження ( електронного документа), а тому суд мав би застосувати наслідки ухилення від участі в експертизі, передбачені ст. 109 ЦПК України не заслуговують на увагу, виходячи з наступного.

Відповідно до положень ч.1 ст. 109 ЦПК України у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з`ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.

Ухвалою Долинського районного суду від 11 липня 2025 року за клопотанням відповідача у справі призначено судову експертизу комп`ютерної техніки і програмних продуктів на вирішення якої поставлено питання яка була технологія та хронологія створення і підписання електронних договорів про надання фінансових кредитів № 37316-05/2024 від 24.05.20214; № 44362-05/2024 від 29.05.2024 та договору позики № 7422582 від 19.05.2024.

Згідно повідомлення Львівського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру від 15.09.2025 у наданому на дослідження диску для лазерних систем зчитування формату DVD+R «Axnet» відсутній об`єкт дослідження (електронний документ).

З наведеного вбачається, що сама по собі відсутність у наданому на дослідження диску для лазерних систем зчитування формату DVD+R «Axnet» об`єкту дослідження не дає підстав для висновку, що сторона позивача ухилялася від проведення експертизи.

Окрім того, відсутність висновку експерта щодо встановлення технології та хронології створення і підписання електронних договорів не може слугувати доказом того, що такі електронні договори відповідачем не укладалися, оскільки в матеріалах справи наявні докази, сукупності яких суд першої інстанції дав належну правову оцінку.

Судом апеляційної інстанції відхилено клопотання апелянта про виклик та допит в якості свідка судового експерта Львівського НДЕКЦ МВС Шило Ю. М., а також щодо дослідження диску з метою з`ясування причин відмови у проведенні експертизи, оскільки повідомлення Львівського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру від 15.09.2025 містить відповідь щодо причин непроведення такої експертизи.

З огляду на зазначене не знайшли свого підтвердження посилання в апеляційній скарзі на те, що за відсутності належних та допустимих доказів сумніви та припущення мають тлумачитися переважно на користь споживача, який зазвичай є «слабкою» стороною у таких цивільних відносинах.

Не знайшли свого підтвердження доводи апеляційної скарги про те, що додаткове рішення суду в частині стягнення витрат на правову допомогу є необґрунтованим та невмотивованим.

Судом встановлено, що на підтвердження понесених витрат на правничу професійну допомогу представником відповідача ОСОБА_1 адвокатом Якименком Т. С. надано: договір про надання правової допомоги згідно якого оплата адвокату складається з: гонорару, премії у розмірі 10% від суми, у стягненні якої з клієнта суд відмовить. Вартість однієї години роботи адвоката становить 1 000 грн; акт виконаних робіт від 27.10.2025, згідно якого відповідачу надано правову допомогу: консультація (1 год) - 1 000 грн; відзив (5 год) - 5 000 грн.; заперечення (2 год) - 2 000 грн; складення і подання заяв про участь в судових засіданнях в режимі відеоконференції - 2 000 грн; три телефонні розмови з помічником судді стосовно організації відеоконференції, отримання для ознайомлення клопотання судового експерта та аналіз цього документа - 1 000 грн; участь в чотирьох судових засіданнях - 4 000 грн; підготовка клопотання про долучення доказів про понесені витрати на професійну правничу допомогу - 1 000 грн; премія 10% від суми зменшення заборгованості - 4 165 грн. Загальна сума - 20 165 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Положеннями ч.3-5 ст. 137 ЦПК України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Вирішуючи питання про стягнення на користь відповідача витрат на правничу допомогу, суд першої інстанції обґрунтовано виходив із таких критеріїв як їх дійсність; необхідність; розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Колегія суддів погоджується з висновком суду про те, що не підлягають стягненню витрати за складення і подання заяв про участь в судових засіданнях в режимі відеоконференції, підготовка клопотання про понесені витрати на правничу допомогу, телефонні розмови із помічником судді стосовно організаційних питань, оскільки складення і подання заяв про участь в судових засіданнях в режимі відеоконференції є складовою участі представника відповідача у судових засіданнях в режимі відео конференції, відтак визначення окремо вартості таких робіт в розмірі 2000 грн є необґрунтованим та не відповідає обсягу наданих послуг з підготовки та подання таких клопотань.

Суд правильно зазначив, що не підлягають стягненню витрати, пов`язані з підготовкою клопотання про понесені витрати на професійну правничу допомогу, оскільки сторона відповідача мала право подати такі докази до переходу до стадії ухвалення судового рішення.

Зазначені стороною відповідача витрати на телефонні розмови із помічником судді стосовно організаційних питань є необґрунтованими, оскільки сторона відповідача повинна була реалізовувати свої права, в процесуальному порядку визначеному законом, без додаткової комунікації з помічником судді.

Колегія суддів вважає вірним висновок суду про те, що з урахуванням заперечення сторони позивача щодо розміру витрат на правову допомогу, стягненню з позивача підлягають витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3 000 грн, який буде достатнім, співмірним і справедливим у даному випадку. А оскільки позовні вимоги задоволені частково (на 56%), суд стягнув витрати на правову допомогу 1 320 грн суму пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не спростовують висновки суду першої інстанції, та не містять підстав для скасування або зміни судового рішення.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

За змістом статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення та додаткове рішення суду – без змін.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381- 384, 389, 390 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Якименко Тимур Сергійович залишити без задоволення, а рішення Долинського районного суду від 23 жовтня 2025 року та додаткове рішення Долинського районного суду від 03 листопада 2025 року – без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 21 січня 2026 року.

Головуюча О. В. Пнівчук

Судді: І. В. Бойчук

О.О. Томин