Постанова від 20 січня 2026 р. у справі №286/2369/25 — Житомирський апеляційний суд

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №286/2369/25 Головуючий у 1-й інст. Вачко В. І.

Номер провадження №33/4805/519/26

Категорія ст. 294 КУпАП Доповідач Миколайчук П. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2026 року м.Житомир

Суддя Житомирського апеляційного суду Миколайчук П.В.

Із секретарем судового засідання Журавською Д.П.,

з участю захисника Клострейх О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника Клострейх Олени Володимирівни на постанову Овруцького районного суду Житомирської області від 05 листопада 2025 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,

ВСТАНОВИВ

Постановою судді Овруцького районного суду Житомирської області від 05 листопада 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у розмірі 605,60 грн.

Не погоджуючись із вказаною постановою, 07 січня 2025 року через систему «Електронний суд» адвокат Клострейх О.В., в інтересах ОСОБА_1 , подала апеляційну скаргу, в якій просить постанову скасувати та провадження у справі закрити за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення. Також просить поновити строк на оскарження постанови як такий, що був пропущений з поважних причин.

В обґрунтування клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, адвокат Клострейх О.В. зазначила, що ОСОБА_1 постанову не отримував та не знав про її існування, оскільки розгляд справи відбувся без їх участі. Зі слів захисника, копію постанови було отримано через систему «Електронний суд» 25 листопада 2025 року, після чого одразу вжито заходів для подання апеляційної скарги.

В судовому засіданні захисник клопотання підтримала, просила його задовольнити, оскільки попередні відмови від поновлення строку на оскарження позбавляють ОСОБА_1 на доступ до правосуддя та на перегляд судового рішення.

Перевіривши доводи заявника щодо поновлення строку на апеляційне оскарження, вивчивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що підстав для задоволення клопотання немає, а апеляційна скарга підлягає поверненню особі, яка її подала, з огляду на наступне.

За змістом ч. 2 ст. 294 КУпАП, постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником та в окремих випадках прокурором. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні цього строку відмовлено.

Строк на апеляційне оскарження постанови суддів справі про адміністративне правопорушення може бути поновлений тільки у тому разі, коли він пропущений з поважних причин. Поважними причинами пропуску строку на апеляційне оскарження є обставини, що об`єктивно перешкоджали особі, яка має право на оскарження постанови, вчасно подати апеляційну скаргу.

В своїх рішеннях Європейський суд наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Окрім того, відповідно до вимог ст. 129 Конституції України, ст. 11 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» розгляд справ про адміністративні правопорушення відбувається в судах відкрито, що гарантує особі, яка притягується до адміністративної відповідальності, своєчасно дізнатись про результати судового розгляду та оскаржити постанову суду у встановлений законом строк.

З матеріалів справи встановлено, що як ОСОБА_1 , так і його захисник були обізнані про дату та час судового розгляду, призначеного на 05 листопада 2025 року. 05 листопада 2025 року до суду надійшло клопотання адвоката Фортельної Ю.Ю. про долучення до матеріалів справи клопотання ОСОБА_1 від 04 листопада 2025 року про відкладення судового розгляду, призначеного на 12 год 00 хв 05 листопада 2025 року, у зв`язку з перебуванням у відрядженні (а.с. 45-51).

Разом з тим, подання клопотання про відкладення розгляду справи не створювало перешкод для подальшого з`ясування результатів судового засідання. Сторона мала реальну можливість у розумний строк поцікавитися результатами розгляду клопотання та постановленого рішення, у тому числі шляхом звернення до суду та отримання копії постанови. Належних заходів для цього не вжито.

Посилання захисника на отримання копії постанови через систему «Електронний суд» лише 25 листопада 2025 року не може бути визнано поважною причиною пропуску строку, оскільки відповідно до чинного законодавства початок перебігу десятиденного строку на апеляційне оскарження обчислюється з дня винесення постанови суду, а не з дня її отримання учасниками провадження. Отримання копії постанови пізніше не є об`єктивною та непереборною перешкодою для своєчасного подання апеляційної скарги.

Отже, ОСОБА_1 , будучи обізнаним про розгляд справи 05 листопада 2025 року, мав можливість своєчасно звернутися до суду для отримання інформації щодо результатів розгляду справи, отримання копії постанови і реалізації права на апеляційне оскарження без порушення строку. Вказані в апеляційній скарзі причини пропуску строку не є об`єктивними, непереборними та не перешкоджали зверненню з апеляційною скаргою у передбачений законом строк.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, 27.11.2025 до апеляційного суду вже зверталася адвокат Клойстерх О.В., і постановою Житомирського апеляційного суду від 09.12.2025 їй було відмовлено у поновленні строку, а апеляційну скаргу повернуто. Доводи, наведені тепер в поданій повторно апеляційній скарзі тотожні тим, що вже були предметом оцінки апеляційного суду та визнані неповажними, нових обставин клопотання не містить.

Також і 10.12.2025 захисник повторно звертався з апеляційною скаргою та клопотанням про поновлення строку на оскарження постанови від 05.11.2025 та постановою Житомирського апеляційного суду від 30.12.2025 було повторно відмовлено у поновленні строку та повернуто апеляційну скаргу.

При цьому доводи, вказані в апеляційній скарзі від 07.01.2026 відповідають доводам, зазначеним у двох попередніх скаргах та, відповідно, вони були оцінені судом апеляційної інстанції в постановах від 09.12.2025 та 30.12.2025.

В своїх рішеннях ЄСПЛ вказує, що національний суд має право поновити строк на оскарження рішення суду нижчої інстанції, якщо апелянт у відповідному клопотанні наведе причину пропуску цього строку, і суд визнає цю причину поважною. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (п. 27 від 26 квітня 2007 року у справі Олександр Шевченко проти України та Трух проти України (ухвала) від 14 жовтня 2003 року). При визначеності наявності поважності причин пропуску, національний суд насамперед має виходити із наявності об`єктивних причин, які унеможливлювали особу вчасно подати апеляційну скаргу, або вчасно вжити заходів до оскарження судового рішення. Європейський суд з прав людини в рішенні «Рябих проти Росії» зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 ст. 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що особа, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

У рішенні у справі «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року Європейський суд з прав людини у п. 41 зазначив, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності), коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків.

Поважними визнаються такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальних дій. При цьому КУпАП не пов`язує право суду відновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку, тобто у кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення, та робить мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.

Відповідно до правових висновків ЄСПЛ, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України" від 21.12.2010, заява №45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі "Мельник проти України" від 28.03.2006, заява №23436/03).

Безпідставне та необґрунтоване поновлення строків на апеляційне оскарження рішення суду буде порушувати законні права та інтереси сторін і суперечити принципу (правової визначеності) права на справедливий суд. що закріплене в ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, яка набрала чинності для України з 11 вересня 1997 року, та згідно зі статтею 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, (п.53 рішення Європейського суду з прав людини від 29 жовтня 2015 року у справі «Устименко проти України» заява №32053/13).

Крім того, суд враховує, що клопотання захисника про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови від 05.11.2025 вже двічі була предметом розгляду судом апеляційної інстанції та воно не було задоволене судом.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права (ст. 8 Конституції України). Одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, невід`ємно притаманний праву Конвенції про захист прав людини та основних свобод і праву Європейського Співтовариства: право на справедливий розгляд в суді, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, має тлумачитися у світлі Преамбули до Конвенції, яка проголошує верховенство права як частину спільної спадщини Договірних Сторін.

Принцип правової визначеності включає й дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності судового рішення. Згідно із цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі.

Право ОСОБА_1 на оскарження постанови судді Овруцького районного суду Житомирської області від 05 листопада 2025 року вже було двічі реалізовано, з даного приводу Житомирським апеляційним судом ухвалювались постанови від 09.12.2025 та 30.12.2025 (а.с.123, 152).

За таких обставин, черговий перегляд питання про поновлення пропущеного строку на оскарження постанови від 05.11.2025 з тих само підстав, які вже були розглянути судом і по яким ухвалене рішення, становитиме порушення принципу res judicata та не відповідатиме такій засаді як верховенство права.

З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови задоволенню не підлягає, а апеляційна скарга підлягає поверненню особі, яка її подала.

Крім того, апеляційний суд зазначає, що при розгляді клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді у справі про адміністративне правопорушення суд не перевіряє доводи апеляційної скарги щодо законності та обґрунтованості оскаржуваного судового рішення, оскільки така оцінка може бути дана судом тільки за результатами перегляду справи по суті доводів апеляційної скарги.

Керуючись ст. 294, 295 КУпАП, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у задоволенні клопотання адвоката Клострейх Олени Володимирівни, в інтересах ОСОБА_1 , у поновленні строку на апеляційне оскарження постанови Овруцького районного суду Житомирської області від 05 листопада 2025 року та повернути апеляційну скаргу особі, яка її подала.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

СУДДЯ П.МИКОЛАЙЧУК