Постанова від 19 січня 2026 р. у справі №158/3037/25 — Волинський апеляційний суд

Справа № 158/3037/25 Головуючий у 1 інстанції: Мазур Д. Г.

Провадження № 22-ц/802/165/26 Доповідач: Карпук А. К.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 січня 2026 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Карпук А.К.

суддів – Бовчалюк З. А., Здрилюк О. І.,

секретар Русинчук М.М.

з участю: заінтересованої особи ОСОБА_1 ,

заінтересованої особи ОСОБА_2 ,

представника заінтересованої особи Хомича Д. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за поданням Виконавчого комітету Ківерцівської міської ради, як органу опіки і піклування, заінтересовані особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про призначення опікуна за апеляційними скаргами заінтересованої особи ОСОБА_2 та Виконавчого комітету Ківерцівської міської ради на ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 28 листопада 2025 року в складі судді Мазура Д. Г.,

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2025 Виконавчий комітет Ківерцівської міської ради, як орган опіки та піклування, звернувся до суду із поданням про призначення опікуна, в якій просить призначити ОСОБА_2 опікуном над своєю бабою ОСОБА_1 , покликаючись на такі обставини.

Рішенням Рожищенського районного суду Волинської області від 08 травня 2025 року у справі №158/1955/24 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано недієздатною. ОСОБА_2 є внуком ОСОБА_1 , звернувся до органу опіки та піклування при виконавчому комітеті Ківерцівської міської ради із заявою про призначення його опікуном над своєю бабою ОСОБА_1 і 24.07.2025 Виконавчий комітет Ківерцівської міської ради затвердив висновок про доцільність призначення його опікуном над ОСОБА_1 .. Інших бажаючих бути опікуном ОСОБА_1 немає. Він, як внук, бажає доглядати за своєю бабою і бути її опікуном, має на це можливість і бажання, просив задовольнити його заяву.

Ухвалою Луцького міськрайонного суду від 28 листопада 2025 року відмовлено у задоволенні подання.

В апеляційній скарзі заінтересована особа ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати, задовольнити подання. Покликається на те, що його дідусь – чоловік недієздатної ОСОБА_1 помер. Його мати - дочка недієздатної , є пенсіонеркою за віком, хворіє, останнім часом у неї виникли і загострились хвороби хребта та суглобів. Він є працює в державній установі, це дозволяє йому забезпечити сім`ю, а його мати допомагає в догляді за недієздатною. Судом не встановлено будь-яких обставин, які не дозволяють йому бути опікуном.

Орган опіки та піклування в апеляційній скарзі просить скасувати ухвалу, задовольнити подання. Покликається на те, що ОСОБА_2 - єдиний родич, який упродовж останніх п`яти років забезпечує належний догляд за недієздатною.

Вказують, що «мати підопічної ОСОБА_3 » не висловила бажання бути опікуном, у той час як опікун може бути призначений лише за його бажанням. Суд ототожнив фізичний догляд з юридичними обов`язками опікуна. Мати підопічної може здійснювати фізичний догляд, але не може вирішувати юридичних питань, які виникають з державними, фінансовими та медичними установами.

Відзиви на подані апеляційні скарги не подавались.

Згідно із частинами 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши пояснення заінтересованої особи ОСОБА_2 , представника заінтересованої особи Хомича Д.В., дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині - без змін.

Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Рожищенського районного суду Волинської області від 08 травня 2025 року №158/1955/24 визнано недієздатною ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

ОСОБА_2 звернувся до міського голови Ківерцівської міської ради із заявою про призначення його опікуном над ОСОБА_1

24 липня 2025 Виконавчий комітет Ківерцівської міської ради затвердив висновок про доцільність призначення ОСОБА_2 опікуном над недієздатною ОСОБА_1 .

ОСОБА_2 є особою з повною цивільною дієздатністю, до кримінальної чи адміністративної відповідальності не притягався, не знятої чи не погашеної судимості не має, протипоказання для виконання обов`язків опікуна відсутні. Наведене підтверджується Витягом з інформаційно-аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості», згідно з Висновком про стан здоров`я, здоровий, може надавати соціальні послуги (а.с. 16).

Згідно з довідкою військово-лікарської комісії №50/1233 від 28.02.2025 солдат запасу ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , придатний до військової служби.

В акті обстеження умов життя особи, що потребує опіки, зазначено, що ОСОБА_1 , проживає в приватному будинку разом з онуком ОСОБА_2 та дочкою ОСОБА_4 ..

Відповідно до рішення №136 від 24 липня 2025 Виконавчого комітету Ківерцівської міської ради «Про затвердження висновку про доцільність призначення опікуна» вирішено затвердити висновок про доцільність призначення ОСОБА_2 опікуном над недієздатною ОСОБА_1 , 1942 року народження, що зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . Органу опіки і піклування Ківерцівської міської ради звернутись з поданням до Ківерцівського районного суду, щодо призначення громадянина ОСОБА_2 опікуном над недієздатною ОСОБА_1 .

В суді апеляційної інстанції представник ОСОБА_5 пояснив, що недієздатна ОСОБА_1 має крім ОСОБА_6 , ще двох дітей – сина та дочку, яка виїхала за кордон у період війни.

Відмовляючи в задоволенні подання про призначення опікуном ОСОБА_2 суд вважав невмотивованим подання, ураховуючи, що разом із недієздатною проживає її донька ОСОБА_4 , яка згідно із законом зобов`язана доглядати за своєю матір`ю, також не наведено мотивів, яким чином заявник, працюючи в державній установі, забезпечить постійний догляд підопічній.

Такий висновок суду відповідає фактичним обставинам справи та ґрунтується на законі.

Зокрема, із змісту подання вбачається, що його текст є занадто лаконічним, зводиться до твердження про те, що ОСОБА_1 є інвалідом І –Б групи довічно та що ОСОБА_2 є онуком та може забезпечити відповідний догляд.

У поданні відсутня мотивація та посилання на обставини та докази, на підставі яких орган опіки та піклування дійшов таких висновків.

Також невмотивованим є висновок про доцільність призначення опікуном, оскільки в ньому не вказано про наявність у недієздатної ОСОБА_1 інших дітей, не з`ясовано їхнього бажання бути опікунами своєї матері, як і не вказано того, що донька ОСОБА_6 яка проживає разом з ОСОБА_1 за однією адресою, відмовилася бути опікуном своєї недієздатної матері.

Фактично вказане подання ґрунтується на виявленій ініціативі заявника про призначення його опікуном.

Крім того, у поданні органом опіки та піклування не було з`ясовано питання можливості призначення опікуном ОСОБА_2 , який є військовозобов`язаним, а в умовах воєнного стану орган опіки має належно з`ясувати питання доцільності призначення саме його опікуном, ураховуючи закріплений у Конституції України обов`язок захисту Вітчизни та загальну мобілізацію, з урахуванням усіх обставин.

У постанові Верховного Суду від 28 травня 2025 року у справі № 641/7190/23 зазначено, що саме орган опіки та піклування на підставі звернення особи чоловічої статі призовного віку із заявою про призначення його опікуном недієздатної особи, враховуючи введений у державі воєнний стан та закріплений статтею 65 Конституції України обов`язок щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, повинен з`ясувати необхідність такого, уникаючи можливих зловживань в цьому питанні, та належно мотивувати своє подання про можливість призначення особи опікуном та, перш за все, необхідність такого.

Відповідно приписів статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду (ВС), є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують ці норми.

Апеляційна скарга Органу опіки і піклування суперечить змісту подання: зокрема, у поданні вказано, що саме ОСОБА_2 протягом останніх п`яти років забезпечує належний догляд недієздатної та інших родичів, які могли б опікуватися ОСОБА_1 , не має. Водночас в апеляційній скарзі Виконавчий комітет Ківерцівської міської ради вказує, що « …мати підопічної здійснює фізичний догляд», але не може вирішувати юридичних питань. Також заявник не вказує, які саме юридичні питання потребують вирішення в інтересах ОСОБА_1 та не вказав назви державних органів, до яких є потреба звернутися в інтересах недієздатної ОСОБА_1 .

Належить звернути увагу на те, що зміст апеляційної скарги вказує на недобросовісність підготовки її тексту Виконавчим комітетом Ківерцівської міської ради, оскільки з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 проживає із своєю донькою ОСОБА_6 , і саме вона здійснює щоденний догляд за недієздатною. Очевидно що орган опіки і піклування і мав на увазі про здійснення догляду донькою ОСОБА_6 , з невідомих причин називаючи її матір`ю підопічної та вказуючи прізвище « ОСОБА_7 ».

Зміст апеляційної скарги Виконавчого комітету Ківерцівської міської ради зводиться до узагальнюючих тверджень без посилання на докази , також суперечить змісту подання, яке є невмотивованим, не узгоджується із встановленими обставинам справи, тому апеляційний суд відхиляє аргументи апеляційної скарги з наведених мотивів.

Перевіряючи законність оскарженої ухвали суду за апеляційною скаргою ОСОБА_2 в межах зазначених ним доводів, колегія суддів дійшла висновку про її безпідставність, оскільки та обставина, що заявник є особою, яка може бути опікуном згідно з приписами ст. 23 Закону України «Про опіку і піклування», за відсутності належно обґрунтованого подання органу опіки і піклування та відсутність спростування заявником мотивів суду про те, яким чином він буде виконувати функцію опікуна щодо постійного догляду недієздатної ОСОБА_1 , працюючи в державній установі, вказує на відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування оскарженої ухвали.

Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскаржена ухвала суду першої інстанції постановлена з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому на підставі статті 375 ЦПК України подані апеляційні скарги необхідно залишити без задоволення, ухвалу суду першої інстанції – без змін.

Керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 389, 390 ЦПК України апеляційний суд

ухвалив:

Апеляційні скарги заінтересованої особи ОСОБА_2 та Виконавчого комітету Ківерцівської міської ради залишити без задоволення.

Ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 28 листопада 2025 року в цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий

Судді: