Рішення від 19 січня 2026 р. у справі №152/1549/25 — Шаргородський районний суд Вінницької області

Справа № 152/1549/25

2/152/128/26

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

20 січня 2026 року м. Шаргород

Шаргородський районний суд Вінницької області у складі:

головуючого судді – Роздорожна А.Г.

за участі секретаря судового засідання – Бабиної І.Д.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження по суті цивільну справу

за позовом адвоката Славінської Н.Л.,

в інтересах ОСОБА_1

до відповідача ОСОБА_2

вимоги позивача: про стягнення аліментів на утримання дітей

учасники справи не викликалися,

після закінчення судового розгляду, ухвалив рішення про наступне:

І. Стислий виклад позиції позивача та відповідача.

1. Представник позивачки звернулася до суду з цим позовом та вказала, що 3 серпня 2014 року виконавчим комітетом Мурафської сільської ради зареєстровано шлюб між позивачкою та відповідачем ОСОБА_2 .. Від спільного шлюбу позивачка та відповідач мають трьох малолітніх дітей: сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та дочок ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Спільне життя позивачки з відповідачем в шлюбі не склалося, однією сім`єю вони не проживають. Спільні діти сторін проживають з матір`ю та перебувають на її утриманні, тоді як відповідач з серпня 2025 року остаточно проживає окремо від сім`ї. Позивачка має господарство, доходи від утримання якого повністю витрачає на дітей. Відповідач ОСОБА_2 добровільно коштів на утримання дітей не надає, лише інколи на прохання позивачки може переказати одноразово за кілька місяців приблизно 10000 грн, внаслідок чого весь обсяг обов`язків по утриманню дітей покладено на позивачку. Позивачці відомо, що відповідач здоровий, працездатний, не має на утриманні інших осіб, а тому має можливість та повинен утримувати своїх малолітніх дітей, так як працює за кордоном та отримує заробітну плату, розмір якої, з його слів, становить від 80000 до 120000 грн. З 1 липня 2025 року відповідач ОСОБА_2 офіційно працевлаштований за Трудовим договором у ТОВ «Модзелевський і Родек» у м. Варшава Республіка Польща. Зароблені грошові кошти відповідач витрачає на задоволення власних потреб та, маючи змогу добровільно надавати кошти на утримання дітей, від надання такої допомоги ухиляється, чим порушує права позивачки щодо рівності батьків утримувати дітей та права малолітніх дітей на належне утримання з боку батька. Представник позивачки просила стягувати з відповідача на користь позивачки аліменти на утримання дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 20000 грн щомісячно, та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 10000 грн щомісячно та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 10000 грн щомісячно, починаючи з дня пред`явлення позову і до досягнення дітьми повноліття; стягнути з відповідача на користь позивачки судові витрати на правничу допомогу в розмірі 2000 грн. (а.с.1-8).

2. На підтвердження позовних вимог представник позивачки надала суду копію паспорта позивачки, копію витягу з реєстру територіальної громади, копії свідоцтв про шлюб та свідоцтв про народження дітей, копію довідки, копії трудового договору, копії повідомлення.

3. Відповідач ОСОБА_2 30 грудня 2025 року подав до суду відзив на позовну заяву про стягнення аліментів, у якому зазначив, що станом на день подання відзиву інформація вказана позивачкою у позовній заяві щодо умов його працевлаштування не відповідає дійсності. Так, ним справді укладено угоду з ТОВ «Модзелевський і Родек» на період 12 місяців із встановленою заробітною платою 4666 злотих, що становить трохи більше мінімальної заробітної плати, встановленої у Республіці Польща, із якої також вираховуються податки та сплачуються внески. Таким чином, фактичний дохід на місяць складає 3210,92 злотих, що у гривнях становить 37686,2 грн. Інших видів доходу відповідач не має, його робочий день становить 8 годин, понаднормово та у вихідні чи святкові дні він не працює. Відповідач стабільно пересилає кошти на рахунок позивачки та її матері, а тому твердження позивачки про те, що він не приймає участі в утриманні дітей не відповідає дійсності, оскільки за період з 14 серпня 2024 року по 16 листопада 2025 року ним було переказано понад 150000 грн на допомогу позивачці і її матері на утримання дітей та утримання господарства. Також, надані позивачем копії документів ( з перекладом на українську мову) не містять проставленого апостилю, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів та позбавляє можливості суду використати такий документ в якості доказу. Оскільки він не ухилявся та не ухиляється від утримання і забезпечення дітей, про що свідчать грошові перекази, спілкування з дітьми, коли він перебуває на території України та поза нею, відповідач просив позов задовольнити частково та стягувати з нього аліменти на користь позивачки на утримання дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 3196 грн щомісячно, на утримання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , – 2920 грн щомісячно та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 2920 грн щомісячно, починаючи з дня пред`явлення позову і до досягнення дітьми повноліття.

4. 15 січня 2026 року від представника позивачки - адвоката Славінської Н.Л. до суду надійшла відповідь на відзив, де вона зазначає про те, що фактично із відзиву відповідача вбачається, що останній проживає у Республіці Польща, проте жодних доказів на підтвердження того, що він винаймає житло для проживання чи придбав житло у власність, останній суду не надав, тоді як на поштовому конверті, у якому надійшов відзив, вказана адреса проживання – АДРЕСА_1 . Крім того, відповідач стверджує, що стабільно пересилає кошти на рахунок позивачки і її матері – ОСОБА_6 , натомість не додає відповідної інформації про транзакції коштів. Чотири здійснені відповідачем платежі: 14 серпня 2024 року на суму 1000 злотих, 11 квітня 2025 року на суму 1000 злотих, 12 листопада 2025 року на суму 920 злотих та 16 листопада 2025 року на суму 97,35 злотих на ім`я позивачки, остання отримала і визнає. Щодо решти транзакцій на ім`я її матері зазначає наступне. Коли у позивачки народилися двійнята ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , відповідач запропонував матері позивачки – ОСОБА_6 допомагати останній з дітьми, за що він сплачуватиме їй кошти, як заробітну плату, на що ОСОБА_6 погодилася. Таким чином, виплати на імя ОСОБА_6 відповідач здійснював добровільно, без жодного примусу, а в жодній транзакції не вказано у призначенні платежу, що вони призначені для позивачки на утримання дітей. Крім того, у 2024 році матір позивачки тяжко захворіла та перенесла оперативне втручання, а тому відповідач дійсно допомагав коштами на лікування, аби мати позивачки могла допомагати їй з дітьми, поки він за кордоном. Також, у відповіді на відзив, представник позивачки вказує, що відповідачем не надано доказів того, що із його заробітної плати в розмірі 4666 злотих здійснюються будь-які відрахування, а тому його твердження про те, що він отримує 3210,92 злотих в місяць не підтверджені належними і допустимими доказами, а при встановленні розміру заробітку, виходячи з курсу гривні на офіційному сайті НБУ, заробітна плата відповідача становитиме 56012,06 грн. Таким чином, аліменти на утримання трьох дітей в розмірі 40000 грн не становитимуть для відповідача надмірного навантаження, оскільки на його особисте утримання залишається 16000 грн, що дозволить йому повноцінне життя за кордоном. Крім того, оскільки у позивачки оригінали документів про працевлаштування відповідача відсутні, то вона не може засвідчувати відповідність письмової копії документу його оригіналу, який знаходиться у відповідача ОСОБА_2 .. Задоволення позовних вимог у розмірі, що визначений на рівні прожиткового мінімуму на дітей, як просить про те відповідач у відзиві, змусить позивачку повторно звертися до суду за захистом інтересів дітей у випадку зростання соціальних гарантій у аліментних зобов`язаннях, що позбавить дітей права на отримання стабільного матеріального утримання з боку батька та суперечитиме їх інтересам.

ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи.

5. Одночасно з позовною заявою, представник позивачки подала клопотання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та заяву про заочний розгляд справи, у якій просила у випадку виникнення умов, передбачених частиною 1 статті 280 ЦПК України, здійснювати заочний розгляд вказаної справи (а.с.31-32).

6. 30 грудня 2025 року від відповідача ОСОБА_2 надійшов відзив на позовну заяву (а.с. 45-54).

7. 15 січня 2026 року від представника позивачки – адвоката Славінської Н.Л. надійшла відповідь на відзив (а.с.81-85).

ІІІ. Інші процесуальні дії у справі.

8. Ухвалою судді Шаргородського районного суду Вінницької області від 21 листопада 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Цією ж ухвалою прийнято рішення про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, за наявними у справі матеріалами, згідно з положеннями статті 279 ЦПК України. Вказаною ухвалою суду відповідачеві запропоновано надати в строк до 25 грудня 2025 року відзив на позовну заяву, а також встановлено позивачці та відповідачу строк до 17 січня 2026 року для подання відповіді на відзив та заперечень (а.с.42).

9. Відповідно до вимог частини другої статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу суд не здійснює.

ІV. Фактичні обставини, встановлені Судом.

10. Згідно зі свідоцтвом про шлюб, сторони уклали шлюб 3 серпня 2014 року та зареєстрували його у виконавчому комітеті Мурафської сільської ради Шаргородського району Вінницької області, актовий запис №10 (а.с.15).

11. Відповідно до копій свідоцтв про народження, сторони є батьками малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.12-14).

12. Згідно з копією довідки №01-19/1100 від 11 листопада 2025 року, виданої відділом «Центр надання адміністративних послуг Мурафської сільської ради Жмеринського району Вінницької області», малолітні діти: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстровані та проживають біля позивачки по АДРЕСА_2 (а.с.17).

13. З копії трудового договору вбачається, що 27 червня 2025 року у м. Варшава між ТОВ «Модзелевський і Родек» та відповідачем ОСОБА_9 укладено трудовий договір на невизначений строк з 1 липня 2025 року. Тривалість робочого часу – повний робочий день, заробітна плата – 50 злотих/годину брутто (а.с.18-19).

14. Відповідачу ОСОБА_2 на підставі статті 16 ЗУ від 24 вересня 2010 року «Про облік населення» присвоєно код з універсальної електронної системи реєстру населення (РЕSEL) (а.с. 21).

15. Також, судом встановлено, що 14 серпня 2024 року відповідачем ОСОБА_2 перераховано кошти на рахунок позивачки ОСОБА_1 в сумі 1000 злотих, 11 квітня 2025 року – на суму 1000 злотих, 12 листопада 2025 року на суму 920 злотих, 16 листопада 20325 року на суму 97,35 злотих (а.с.62, 65, 66,78).

16. Крім того, як вбачається з матеріалів справи, відповідач добровільно сплачував матері позивачки – ОСОБА_6 грошові кошти в рахунок за допомогу позивачці ОСОБА_1 в догляді за дітьми.

17. Відповідач офіційно працевлаштований у Республіці Польща, працює та отримує заробітну плату. Таким чином, з огляду на досліджені судом обставини, суд вважає, що відповідач не позбавлений можливості забезпечувати на рівні з позивачкою інтереси та утримання дітей, тобто може надавати допомогу на їх утримання, проте від добровільного надання щомісячної матеріальної допомоги на утримання дітей ухиляється, оскільки, як вбачається з позовної заяви та досліджених у справі доказів, переважний обсяг обов`язків, пов`язаних з утриманням дітей – ОСОБА_10 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , покладено на позивачку ОСОБА_1 , що ставить останню в скрутне матеріальне становище та у нерівні умови.

18. Підставою даного позову є фактичні обставини, якими позивачка обґрунтовує свої вимоги, а також правові норми, на які вона посилається в підтвердження своїх вимог, а саме ненадання відповідачем належної матеріальної допомоги на утримання спільних малолітніх дітей. Предметом позову є матеріально-правова вимога позивачки до відповідача про стягнення аліментів.

V. Оцінка Суду.

19. Статтею 51 Конституції України передбачено обов`язок батьків утримувати дітей до їхнього повноліття.

20. Відповідно до статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Тобто, обов`язок утримувати дитину є рівною мірою обов`язком як матері, так і батька, причому, обов`язком особистим, індивідуальним, а не солідарним.

21. Згідно з частиною третьою статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

22. Відповідно до статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

23. Відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» установлено, що у 2026 році прожитковий мінімум на дітей віком до 6 років становить 2817 грн, від 6 до 18 років – 3512 гривень на одну особу в розрахунку на місяць, який визначає вартісну величину достатнього для забезпечення нормального функціонування організму дитини, збереження її здоров`я, забезпечення набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості дитини з метою забезпечення гармонійного розвитку.

24. Згідно з частиною першою статті 184 СК України суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

25. Згідно з частиною першою статті 191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

26. Відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України N789-XII від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

27. Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

28. Відповідно до принципів змагальності та диспозитивності цивільного судочинства, викладених у статтях 12 і 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

29. Статтями 76 і 81 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

30. Разом з цим, суд вважає, що позивачка не надала суду доказів на обгрунтування позовних вимог, а саме що відповідач має можливість надавати кошти на утримання дітей саме в розмірі 20000 грн щомісячно на сина та в розмірі по 10000 грн на дочок щомісячно, оскільки діти вже частково перебувають на утриманні матері. Окрім цього, позивачка не зазначила, яку суму грошових коштів вона витрачає на утримання кожної дитини, не підтвердила такі витрати відповідними доказами. Суд зазначає, що обов`язок утримувати дитину є рівною мірою обов`язком як матері, так і батька, причому, обов`язком особистим, індивідуальним, а не солідарним. При цьому, суд враховує, що відповідач здоровий, працездатний, інших дітей, яких він утримує, не має (відомості протилежного до суду не подав).

31. Тому керуючись принципами розумності, законності та справедливості, Суд знаходить підстави для задоволення позову частково, а саме в частині стягнення з відповідача аліментів на утримання дітей в розмірі прожиткового мінімуму на кожну дитину відповідного віку. За умови надання позивачкою грошового утримання дітям в такому ж розмірі, діти отримуватимуть від обох батьків матеріальне утримання в розмірі двох прожиткових мінімумів, що буде цілком достатньо для їх гармонійного розвитку.

32. Відповідно до статті 430 ЦПК України рішення в частині стягнення суми платежів за один місяць слід допустити до негайного виконання.

VI. Розподіл судових витрат.

33. Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

34. Згідно з частиною шостою статті 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

35. Оскільки позивачка звільнена від сплати судового збору при подачі даного позову до суду, то витрати по сплаті судового збору слід стягнути з відповідача на користь держави.

36. Згідно з частинами першою та шостою статті 137 ЦПК України встановлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

37. Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

38. Суд зазначає, що розгляд справи було постановлено проводити у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.

39. Відповідно до частини восьмої статті 279 ЦПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.

40. Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 визначила докази, які є необхідними для компенсації витрат на правничу допомогу: «…На підтвердження цих обставин (складу та розміру витрат) суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат, є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування витрат».

41. Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

42. На підтвердження понесених витрат на професійну правову допомогу представник позивачки надала суду копію договору про надання правової (правничої) допомоги №11/11-2/25 від 11 листопада 2025 року, копію акту від 17 листопада 2025 року №11/11-2/25 приймання-передачі наданих послуг по Договору №11/11-2/25 від 11 листопада 2025 року, розрахунок витрат на правничу допомогу, копію платіжної інструкції на суму 2000 грн.

43. Таким чином встановлено, що позивачеою понесені судові витрати за надання правової допомоги. Ці витрати пов`язані з розглядом справи, їхній розмір є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову та значення справи для сторін. Суд не вважає, що такі витрати є неспівмірними та необґрунтованими зі складністю цієї справи. Відтак ці витрати також підлягають стягненню з відповідача на користь позивачки.

З цих підстав, Керуючись

статтями 137, 141, 259, 263, 264, 265, 279, 430 ЦПК України, на підставі статей 180, 182, 183, 191, 192 СК України, Суд, -

у х в а л и в :

1. Позов адвоката Славінської Наталії Леонтіївни, що діє в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів - задовольнити частково.

2. Стягувати із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі прожиткового мінімуму на кожну дитину відповідного віку щомісячно, починаючи з 18 листопада 2025 року і до їх повноліття.

3. Стягнути із ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в сумі 1211 (тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп.

4. Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу в сумі 2000 (дві тисячі) грн.

5. Рішення в частині стягнення суми платежів за один місяць допустити до негайного виконання.

На рішення може бути подана апеляція до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (частини перша та друга статті 273 ЦПК України).

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду (пункт 1 частини другої статті 354 ЦПК України).

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин(частина третя статті 354 ЦПК України).

Повне рішення суду складено 20 січня 2026 року.

Ім`я (найменування) сторін:

Позивачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянка України, паспорт серії НОМЕР_1 , ід.№ НОМЕР_2 , зареєстрована по АДРЕСА_2 .

Представник позивачки: адвокат Славінська Наталія Леонтіївна, що знаходиться за адресою вул. Лесі Українки, 5а. м. Шаргород Вінницької області, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серії ВН №001209, видане не підставі рішення Ради адвокатів Вінницької області від 20 серпня 2025 року №8/25, діє на підставі ордеру серії АВ №1249799 від 18 листопада 2025 року.

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , громадянин України, ід.№ НОМЕР_3 , зареєстрований мешканець АДРЕСА_3 .

Головуючий суддя Андрея РОЗДОРОЖНА