Постанова від 19 січня 2026 р. у справі №140/2168/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2026 року ЛьвівСправа № 140/2168/25 пров. № А/857/25256/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючої суддіХобор Р. Б.,

суддів:Бруновської Н. В.,

Шавеля Р. М.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 15 травня 2025 року, що ухвалив суддя Стецик Н.В., у місті Луцьку, у справі № 140/2168/25 за адміністративним позовом фізичої особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Головного управління ДПС у Волинській області, у якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 11.11.2024 № 0310510705.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, покликається на те, що працівники ГУ ДПС в Івано-Франківській області 27.09.2024 провели фактичну перевірку в магазині “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ”, за адресою: АДРЕСА_1 .

За результатами фактичної перевірки складено акт фактичної перевірки № 17110/09//17/РРО/ НОМЕР_1 від 27.09.2024 у висновках якого, контролюючий орган вказав на порушення позивачкою пункту 12 статті 3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” від 06.07.1995 № 265/95-ВР (далі – Закон № 265/95-ВР) - порушення порядку обліку товарних запасів за місцем їх реалізації, здійснення продажу товарів, які не обліковані за встановленою формою ведення обліку товарних запасів у визначеному порядку.

На підставі акта фактичної перевірки від 27.09.2024 №17110/09//17/РРО/ НОМЕР_1 ГУ ДПС у Волинській області 11.11.2024 прийняло податкове повідомлення-рішення № 0310510705, яким до позивачки застосовано штрафні санкції на суму 1050638 грн.

Позивачка вважає, що наказ про проведення фактичної перевірки не містить підстав для її проведення, а містить лише посилання на підпункти 80.2.2, 80.2.7 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України. Крім того у наказі відсутні будь-які посилання на конкретні підстави призначення перевірки та інформацію, яку контролюючий орган отримав про порушення позивачем вимог чинного законодавства. Отже, позивачка вважає, що фактична перевірка проведена за відсутності законних на те підстав.

Щодо порушення порядку ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації зазначає, що позивачка надала усі первинні документи, обов`язковість ведення яких передбачена чинним законодавством, які, в свою чергу, пов`язані з предметом перевірки та підтверджують факт реальності господарських операцій, у тому числі походження товарно-матеріальних цінностей, які знаходились у магазині на момент проведення перевірки. Усі товари, які знаходились у магазині, позивачка офіційно отримала за відповідним договором комісії та актами приймання-передачі, що підтверджується документами, які були надані під час перевірки.

Тому висновок контролюючого органу про не ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації та ненадання документів на походження товару є безпідставним. Відтак, на думку позивачки, встановлені в ході перевірки порушення є неправомірними та необґрунтованими, а оскаржений акт - незаконним.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 15 травня 2025 року адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Волинській області від 11 листопада 2024 року № 0310510705.

Стягнуто на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Волинській області судовий збір у сумі 8405,10 грн.

Не погодившись із цим рішенням суду, його оскаржив відповідач, який просить рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, відповідач зазначає те, що суд першої інстанції, при прийнятті рішення, порушив норми матеріального та процесуального права, неповно з`ясував обставин справи.

Відповідач також зазначає, що фактична перевірка проведена правомірно, наказ про проведення фактичної перевірки відповідає вимогам ПК України, прийнятий з дотриманням визначеної законодавством процедури та за наявності, передбачених ПК України підстав для її проведення.

Щодо встановлених порушень податкового законодавства вказує на те, що в ході проведення перевірки виявлено факт здійснення реалізації товарів ФОП ОСОБА_1 , які не обліковані в установленому законодавством порядку.

Зазначає, що ФОП ОСОБА_1 провадить діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, які підлягають гарантійному ремонту, а відтак, зобов`язана надати контролюючому органу на початок проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження товарних запасів (зокрема, але не виключно, документи щодо інвентаризації товарних запасів, документи про отримання товарів від інших суб`єктів господарювання та/або документи на внутрішнє переміщення товарів), які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті).

Відповідач не погоджується з позицією позивачки про те, що позивачка надала усі підтверджуючі документи податковому органу під час проведення фактичної перевірки, оскільки форма обліку повинна містити відомості про усі первинні документи, накладні, транспортні документи, митні декларації, акти закупки, фіскальні чеки, товарні чеки, інші документи, що містять реквізити, які дозволяють ідентифікувати постачальника та отримувача товару, дату проведення операції, найменування, кількість та вартість товару, а зазначення таких реквізитів у формі обліку повинне співпадати з кореспондуючими у первинних документах, які є невід`ємною частиною такого обліку.

Позивачка до матеріалів справи долучила копію форми ведення обліку товарних запасів за вересень 2024 року, яку надавала під час проведення спірної фактичної перевірки, та в якій, крім актів прийому - передачі товарів до договору комісії № МО-02-09-24-ТА від 02.09.2024 відсутні відомості про будь-які інші первинні документи про надходження товару.

Заслухавши суддю – доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд при розгляді цієї справи виходить з наступних міркувань.

Суд першої інстанції встановив те, що, на підставі наказу від 18.09.2024 № 2787-п, ГУ ДПС в Івано-Франківській області була проведена фактична перевірка господарської одиниці позивача, а саме: магазину “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ”, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , з питань дотримання порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій та дозвільних документів, вимог законодавства щодо встановлених державою фіксованих цін, граничних цін та граничних рівнів торговельної надбавки (націнки), дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками.

За результатами перевірки ГУ ДПС в Івано-Франківській області склало акт перевірки від 27.09.2024 № 17110/09//18/РРО/ НОМЕР_1 у висновках якого контролюючий орган вказав на порушення суб`єктом господарювання вимог пункту 12 статті 3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”.

Зокрема, в пункті 2.2.20 акту перевірки зазначено, що, в ході проведення перевіри, встановлено порушення порядку обліку товарних запасів за місцем їх реалізації, здійснення продажу товарів, які не обліковані за встановленою формою ведення обліку товарних запасів у визначеному порядку. Документів щодо походження товару до перевірки не надано. До перевірки надано договір комісії № МО-02-09-24-ТА та акти приймання-передачі товарів до договору комісії від 02.09.2024 та від 04.09.2024. Вартість товарів не облікованих у встановленому порядку за встановленою формою становить, згідно з актами приймання-передачі товарів 1050638 грн.

Суд першої інстанції звернув увагу на те, що у вказаному акті перевірки контролюючий орган зазначив про проведення перевірки господарської одиниці позивача за адресою: АДРЕСА_1 .

Також суд першої інстанції встановив, що незважаючи на те, що у документах щодо перевірки позивача зазначено різні адреси ( АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 ) мова іде про одну і ту ж торгову точку, у якій ФОП ОСОБА_1 здійснює діяльність щодо продажу техніки та аксесуарів.

Скориставшись правом передбаченим підпунктом 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 ПК України та пункту 86.7 статті 86 ПК України, позивачка подала заперечення на акт перевірки.

На підставі акту перевірки від 27.09.2024 №17110/09//18/РРО/ НОМЕР_1 ГУ ДПС у Волинській області прийняло податкове повідомлення-рішення №0310510705 від 11.11.2024, яким до позивачки, за порушення п. 12 статті 3 Закону № 265/95-ВР, застосовано штрафні санкції на суму 1050638,00 грн.

Вказане податкове повідомлення-рішення позивачка оскаржила в адміністративному порядку.

Рішенням ДПС України від 28.01.2025 № 2480/6/99-00-06-03-02-06 скаргу ФОП ОСОБА_1 залишено без задоволення, а спірне податкове повідомлення рішення – без змін.

Не погоджуючись із застосуванням фінансових санкцій на підставі оскарженого податкового повідомлення-рішення, позивачка звернулася до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку правильності вирішення судом першої інстанції даного публічно – правового спору, суд апеляційної інстанції виходить із такого.

Відповідно до підпункту 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України, фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Відповідно до підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України, фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав: у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.

За приписами пункту 81.1 статті 81 ПК України, посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення направлення на проведення такої перевірки та копії наказу про проведення перевірки, службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Апеляційний суд встановив, що фактична перевірка позивачки проведена на підставі наказу від 18.09.2024 № 2787-п “Про проведення фактичної перевірки” у якому вказано, що такий наказ прийнято, з метою здійснення контролю за дотриманням порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій та дозвільних документів, вимог законодавства щодо встановлених державою фіксованих цін, граничних цін та граничних рівнів торговельної надбавки (націнки), дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками та відповідно до п.п. 80.2.2, пп. 80.2.7 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу вирішено провести фактичну перевірку магазину “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ” за адресою: АДРЕСА_2 з 18.09.2024.

Сторони не заперечують тих фактів, що інформацією, у зв`язку з якою прийнято наказ від 18.09.2024 за № 27878-п, стала підготовлена доповідна записка начальника управління податкового аудиту 231/09-19-07-06-26 від 05.08.2024 про те, що управлінням податкового аудиту Головного управління ДПС в області, на виконання листів ДПС України від 29.04.2024 № 12571/7/99-00-07-04-02-07 та від 26.04.2024 № 12418/7/99-00-07-04-02-07 щодо проведення фактичних перевірок господарських одиниць, у яких при проведенні обстежень чи за результатами проведеного аналізу встановлено ймовірні порушення вимог чинного законодавства, в тому числі магазину “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ” за адресою: пл. Ринок, 20 м. Івано-Франківськ, керуючись вимогами статті 80 Податкового кодексу України, запропоновано провести фактичні перевірки вищезазначених суб`єктів господарювання працівниками управління податкового аудиту ГУ ДПС в області.

Апеляційний суд встановив, що підпункт 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України визначає, що підставою для проведення фактичної перевірки є отримання інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування.

Апеляційний суд також встановив, що посилання у наказі від 18.09.2024 за № 27878-п на доповідну записку начальника управління податкового аудиту № 231/09-19-07-06-26 від 05.08.2024, як на підставу проведення перевірки відсутні.

Тому, на переконання апеляційного суду, доповідна записка начальника управління податкового аудиту № 231/09-19-07-06-26 від 05.08.2024, не є інформацією, що стала підставою для проведення перевірки.

Під час вирішення питання щодо правомірності призначення і проведення перевірки, зокрема фактичної, необхідно надавати оцінку достатності змісту наказу в контексті чіткого визначення у ньому правової (юридичної) підстави проведення такої перевірки та існування відповідної фактичної підстави, яка є передумовою для її проведення.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26.03.2024 у справі № 420/9909/23.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 05.07.2023 у справі № 460/2663/22, у випадку встановлення допущення контролюючим органом істотних порушень під час призначення і проведення перевірки, які тягнуть за собою протиправність прийнятого рішення контролюючого органу, такі висновки можуть бути самостійною підставою для задоволення позову і скасування такого рішення.

Таким чином апеляційний суд вважає, що контролюючий орган не довів наявності законних підстав для призначення фактичної перевірки, відповідно до підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України.

Крім того, апеляційний суд встановив те, що наказом від 18.09.2024 за № 27878-п призначена перевірка магазину “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ” за адресою: пл. Ринок, 20 м. Івано - Франківськ, однак, фактично перевірка була проведена за адресою АДРЕСА_1 .

Таким чином, перевірка магазину “Ябко” за адресою м. Івано-Франківськ, вул. Страчених націоналістів 8 відбулась за відсутності наказу про проведення перевірки за цією адресою, тобто безпідставно.

Отже, фактична перевірка позивачки призначена та проведена за відсутності законних підстав, визначених ПК України, що є самостійною підставою для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, прийнятого за результатами такої перевірки.

Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій та програмних реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначає Закон № 265/95-ВР. Дія цього закону поширюється на усіх суб`єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.

Статтею 3 Закону № 265/95-ВР встановлені обов`язки суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу, до яких, зокрема, належить обов`язок вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів, здійснювати продаж лише тих товарів (послуг), що відображені в такому обліку (пункт 12 цієї статті).

У цьому пункті зазначено також, що суб`єкт господарювання зобов`язаний надати контролюючим органам на початок проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження товарних запасів (зокрема, але не виключно, документи щодо інвентаризації товарних запасів, документи про отримання товарів від інших суб`єктів господарювання та/або документи на внутрішнє переміщення товарів), які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті).

Відповідно до статті 20 Закону № 265/95-ВР до суб`єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, та/або не надали під час проведення перевірки документи, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті), за рішенням контролюючих органів застосовується фінансова санкція у розмірі вартості таких товарів, які не обліковані у встановленому порядку, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Окремо у цій статті зауважується, що такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість (крім тих, які здійснюють діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння).

Отже, диспозиція норми статті 20 Закону № 265/95-ВР передбачає, що до суб`єкта господарювання застосовується відповідна фінансова санкція за:

- здійснення реалізації товарів, які не обліковані у встановленому порядку, та/або

- ненадання під час перевірки документів, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті).

У першому випадку підставою для притягнення до відповідальності є встановлення факту реалізації товару, який не був облікований належним чином.

У другому випадку необхідно звернути увагу на ключовий елемент норми пункту 12 статті 3 Закону № 265/95-ВР (щодо обов`язку суб`єкта господарювання надати облікові документи) та статті 20 цього Закону (щодо відповідальності за ненадання таких документів), а саме - словосполучення “товарів, які на момент перевірки знаходяться у місці продажу”, яке міститься у кожній з цих норм.

З урахуванням цього словосполучення, платник податків зобов`язаний надати на початку перевірки облікові документи лише щодо товарів, які безпосередньо на момент перевірки знаходяться у місці продажу, а не за весь період, що охоплений перевіркою.

Такий висновок кореспондується також із положеннями підзаконних нормативно-правових актів, зокрема Порядку ведення обліку товарних запасів для фізичних осіб-підприємців, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2021 № 496 (далі – Порядок № 496).

Пункту 2 розділу І Порядку № 496 визначає такі терміни:

- документи, які підтверджують облік та походження товарів - Форма ведення обліку товарних запасів, визначена додатком до цього Порядку (далі - форма обліку), та первинні документи;

- первинні документи - опис залишку товарів на початок обліку, накладні, транспортні документи, митні декларації, акти закупки, фіскальні чеки, товарні чеки, інші документи, що містять реквізити, які дозволяють ідентифікувати постачальника та отримувача товару (найменування суб`єкта господарювання, реєстраційний номер облікової картки платника податків (далі - РНОКПП) або код згідно з ЄДРПОУ суб`єкта господарювання, серія та номер паспорта / номер ID картки для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовились від прийняття РНОКПП та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відповідну відмітку в паспорті), дату проведення операції, найменування, кількість та вартість товару.

Відповідно до пункту 10 Порядку № 496 форма обліку, первинні документи на товари мають зберігатись у місці продажу (господарському об`єкті) до моменту вибуття останньої одиниці товару, відображеної в таких первинних документах.

Аналіз наведених положень свідчить, що обов`язок фізичної особи–підприємця щодо ведення обліку товарних запасів та зберігання первинних документів безпосередньо пов`язаний із наявністю конкретних товарів у місці продажу (господарському об`єкті). Первинні документи та форма обліку мають зберігатися у такому місці лише до моменту вибуття останньої одиниці товару, відображеної у відповідних первинних документах.

При цьому апеляційний суд враховує висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 07.02.2024 у справі № 280/6422/22, де зазначено, що для встановлення факту ненадання документів на підтвердження обліку та походження товарів, які на момент перевірки знаходяться у місці продажу, першочергово слід встановити, який саме товар станом на момент перевірки зберігається у місці продажу.

Відповідно, лише у разі встановлення контролюючим органом, що у місці продажу на момент проведення перевірки фактично знаходився конкретний товар, який не внесений до форми обліку та щодо якого відсутні первинні документи, наявні підстави для застосування до суб`єкта господарювання фінансової санкції, передбаченої статтею 20 Закону № 265/95-ВР.

Апеляційний суд встановив, що, на думку відповідача, під час перевірки було виявлено порушення ФОП ОСОБА_1 ведення порядку обліку товарних запасів за місцем їх реалізації на загальну суму 1050638, 00 грн, які не підтверджені під час проведення перевірки первинними документами, що підтверджують облік та походження товарів.

На виконання вимоги відповідача від 18.09.2024 позивачка надала відповідачу договір комісії № МО-02-09-24-ТА, акти приймання-передачі товарів до договору комісії від 02.09.2024 та від 04.09.2024, форму ведення товарних запасів.

Відповідно до договору комісії № МО-02-09-24-ТА від 02.09.2024, укладеного між ФОП ОСОБА_2 (комітент) та ФОП ОСОБА_1 (комісіонер), його предметом є зобов`язання комісіонера за дорученням комітента, від свого імені за плату (винагороду) укладати за рахунок комітента договори щодо продажу товарів, передбачених договором (пункт 1.1. договору).

Актом приймання-передачі товарів від 02.09.2024 позивачці передано 864 одиниць товару на загальну суму 824495,00 грн, а актом приймання-передачі товарів від 04.09.2024 - 86 одиниць товару на загальну суму 226143,00 грн.

Отримання товару за даними актами приймання-передачі товарів відображено позивачкою у формі ведення обліку товарних запасів.

Таким чином апеляційний суд вважає, що при комісійній торгівлі комісіонер не здійснює придбання товару, а отримує його від комітента для подальшої реалізації. Відтак, комісіонер не може мати первинних документів на придбання товару (накладних від постачальників, митних декларацій, транспортних документів, актів закупки тощо), оскільки такі документи є у комітента як власника товару.

Документами, що підтверджують облік та походження товару при комісійній торгівлі, на переконання апеляційного суду, є договір комісії та акти приймання-передачі товарів від комітента, які позивачка надала під час перевірки. Ці документи містять усю необхідну інформацію про товар: найменування, кількість, вартість, дату передачі.

Тому вимога відповідача щодо надання позивачкою накладних від постачальників, митних декларацій та інших первинних документів на придбання товару виходить за межі вимог законодавства, оскільки такими документи комісіонер, з огляду на специфіку комісійної торгівлі, не володіє.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 08.01.2026 у справі № 140/844/25, контролюючий орган повинен встановити та зафіксувати, які саме товари на момент перевірки вважалися необлікованими, скласти їх опис.

Із акта фактичної перевірки апеляційний суд встановив, що відповідач зазначив загальну суму 1050638 грн, як вартість необлікованого товару. Однак, в акті перевірки від 27.09.2024 № 17110/09//18/РРО/ НОМЕР_1 відсутній опис конкретних товарів, які на момент перевірки (27.09.2024) знаходилися у місці продажу і вважалися необлікованими.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що відповідач розрахунок суми санкцій провів на підставі даних, відображених у актах приймання-передачі товарів від 02.09.2024 та 04.09.2024.

Однак, на переконання апеляційного суду, ці акти засвідчують передачу товару від комітента комісіонеру до проведення перевірки, після чого частина товару могла бути реалізована, а відтак не знаходитись у місці продажу.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 06.12.2024 у справі № 440/2331/24, оскільки платник податку не зобов`язаний зберігати безпосередньо у місці продажу облікові документи на товари, які вибули з місця продажу (реалізовані, списані тощо), то вимога контролюючого органу щодо надання документів, що стосуються товарів, які вибули, виходить за межі повноважень контролюючого органу в межах фактичної перевірки.

Таким чином апеляційний суд вважає, що відповідач не встановив, які конкретно товари на момент проведення перевірки знаходилися у місці продажу, оскільки не проводив інвентаризацію товарно-матеріальних цінностей з метою виявлення фактичної наявності товару на місці його реалізації.

Верховний Суд у постанові від 15.04.2024 у справі № 120/2764/23 вказав, що проведення платником податків на вимогу контролюючого органу під час проведення податкової перевірки інвентаризації товарів є єдиним встановленим законом засобом доказування нестачі чи наявності товарів у платника податку.

Із матеріалів справи встановлено, що контролюючий орган не вимагав проведення інвентаризації товарно-матеріальних цінностей. Без проведення інвентаризації неможливо встановити, які товари фактично знаходяться у місці продажу на момент перевірки та чи є вони обліковані.

Відсутність інвентаризації унеможливлює підтвердження факту реалізації необлікованого товару, оскільки у відповідача відсутні докази того, що товари, вартість яких включена до розрахунку санкцій, дійсно знаходилися у місці продажу на момент перевірки.

Враховуючи наведене вище, апеляційний суд вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що відповідач не довів правомірності та обґрунтованості висновків про порушення позивачем пункту 12 статті 3 Закону № 265/95-ВР, пункту 85.2 статті 85 ПК України, викладених в акті фактичної перевірки та податкового повідомлення-рішення № 0310510705 від 11.11.2024, що є підставою для задоволення позову.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, апеляційний суд дійшов до переконання в тому, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, апеляційний суд вважає доводи апеляційної скарги безпідставними та такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржене рішення суду першої інстанції без змін.

Судові витрати новому розподілу не підлягають.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 15 травня 2025 року у справі № 140/2168/25 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуюча суддя Р. Б. Хобор

судді Н. В. Бруновська

Р. М. Шавель