Постанова від 19 січня 2026 р. у справі №400/5467/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 січня 2026 р.м. ОдесаСправа № 400/5467/25

Місце ухвалення рішення суду 1 інстанції:

м. Миколаїв;

Дата складання повного тексту рішення суду 1 інстанції:

10.10.2025 року;

Головуючий в 1 інстанції: Ярощук В.Г.

П`ятий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

Головуючого судді – Єщенка О.В.

суддів – Бітова А.І.

– Градовського Ю.М.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2025 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МАСЛОРЕСУРСМИКОЛАЇВ» до Головного управління ДПС у Миколаївській області, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «МАСЛОРЕСУРСМИКОЛАЇВ» звернулось до суду першої інстанції з позовом, в якому просило:

визнати протиправними та скасувати рішення від 20.03.2025 №12646910/37748187, від 20.03.2025 №12646912/37748187 і від 20.03.2025 №12646908/37748187;

зобов`язати зареєструвати податкові накладні від 11.01.2025 № 2, від 15.01.2025 № 3, від 16.01.2025 № 5 датою їх подання на реєстрацію.

В обґрунтування позову зазначено, що відповідно до положень п. 201.10. ст. 201 Податкового кодексу України позивачем за результатом здійснення господарської діяльності складено та направлено на реєстрацію в ЄРПН податкові накладні від 11.01.2025 № 2, від 15.01.2025 № 3, від 16.01.2025 № 5. На виконання вимог п.п. 201.16.2 п. 201.16 ст. 201 Податкового кодексу України в підтвердження показників податкових накладних підприємством направлено відповідні пояснення щодо господарських операцій та матеріали.

Наполягає на тому, що підприємством підтверджено реальність господарських операцій, їх зміст та характер, відповідно до положень Порядку від 11.12.2019 року №1165 та Порядку від 12.12.2019 року №520 має достатні матеріали для реєстрації податкових накладних. В свою чергу контролюючим органом не обґрунтовано недостатність документів первинного і бухгалтерського обліку, оформлення матеріалів з порушенням законодавства, неможливість їх прийняти до уваги під час вирішення питання щодо реєстрації податкових накладних.

Позивач зазначає, що є діючим підприємством, перебуває на обліку в Головному управлінні ДПС в Миколаївській області та зареєстроване платником податку на додану вартість, забезпечує свою господарську діяльність необхідними ресурсами, ведення якої відбувається суворо з дотриманням правил податкового законодавства та належного оформлення податкового і бухгалтерського обліку, а отже не відповідає жодному з Критеріїв ризиковості.

Наведені обставини у сукупності підтверджують правомірність дій платника та не доведеність законності і обґрунтованості дій та рішень суб`єкта владних повноважень, що є безумовною підставою для задоволення адміністративного позову та вжиття заходів захисту порушених прав та інтересів платника шляхом скасування неправомірних рішень органу податкового контролю із його зобов`язанням зареєструвати податкові накладні в судовому порядку.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2025 року адміністративний позов задоволено.

Суд визнав протиправними та скасував рішення комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у Миколаївській області від 20.03.2025 №12646910/37748187, від 20.03.2025 №12646912/37748187, від 20.03.2025 №12646908/37748187.

Зобов`язав Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні від 11.01.2025 № 2, від 15.01.2025 № 3, від 16.01.2025 № 5 датою їх подання на реєстрацію.

Стягнув за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Миколаївській області судовий збір у сумі 3633 гривні 60 копійок та витрати на правничу допомогу в сумі 1000 гривень на користь товариства з обмеженою відповідальністю «МАСЛОРЕСУРСМИКОЛАЇВ».

Стягнув за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової служби України судовий збір у сумі 3633 гривні 60 копійок та витрати на правничу допомогу в сумі 1000 гривень на користь товариства з обмеженою відповідальністю «МАСЛОРЕСУРСМИКОЛАЇВ».

Вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем на підтвердження показників податкових накладних представлено контролюючому органу первинні документи, оформлені в рамках господарських відносин із контрагентом, надано пояснення щодо спірних операцій, однак відповідачем у своєму рішенні не обґрунтовано причини, за яких податкові накладні реєстрації в ЄРПН не підлягає, не обґрунтовано, в чому полягає порушення при оформленні первинної документації.

В апеляційній скарзі Головне управління ДПС в Миколаївській області, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи, просить рішення суду скасувати та прийняти нове судове рішення про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на те, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки положенням Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних від 29.12.2010 року №1246, Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 11.12.2019 року №1165, Порядку прийняття рішень про реєстрацію/ відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 12.12.2019 року №520 і помилково не враховано, що на законодавчому рівні визначений вичерпний перелік матеріалів, які є підставою для прийняття рішення комісією про реєстрацію податкової накладної.

Доводячи правомірність своїх висновків, апелянт вказує, що обов`язок підтвердження реальності господарської операції та підтвердження її належним чином оформленими документами, які б відповідали вимогам бухгалтерського обліку, покладається на платника. В підтвердження реальності відображених у податкових накладних господарських операцій платником не було надано повний та належним чином оформлений перелік матеріалів, які враховуються при реєстрації податкових накладних та передбачені п. 5 Порядку від 12.12.2019 року №520.

З урахуванням наведених обставин та акцентуючи увагу на тому, що показники спірної податкової накладної не підтверджені належним чином оформленими документами, податкова інформація свідчить про ризиковість платника податку, апелянт вказує на безпідставність покладеного судом обов`язку на відповідача зареєструвати податкову накладну, відсутність правових обставин для задоволення адміністративного позову у повному обсязі.

Поряд з цим, апелянт зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд враховує критерій реальності адвокатських послуг (встановлення їх дійсності та необхідності). У зв`язку із чим, апелянт наполягає на тому, що розмір витрат позивача на правничу допомогу є явно завищеним та документально не підтверджений, не відповідає критерію реальності, розумності та співмірності із розглядом даної адміністративної справи.

У відзиві на апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю «МАСЛОРЕСУРСМИКОЛАЇВ» посилається на необґрунтованість доводів апелянта, правильність висновків суду першої інстанції та відсутність підстав для скасування судового рішення.

Судом першої інстанції з`ясовано та як встановлено під час апеляційного розгляду, Товариство з обмеженою відповідальністю «МАСЛОРЕСУРСМИКОЛАЇВ» зареєстровано юридичною особою, є платником податку на додану вартість, перебуває на обліку в Головному управлінні ДПС в Миколаївській області, основним видом діяльності підприємства за КВЕД є 01.11 Вирощування.

В межах господарських операцій за Договором постачання від 23.12.2024 року №МИК25-19670, укладеного з ТОВ «КЕРНЕЛ-ТРЕЙД», позивачем складено та направлено засобами телекомунікаційного на реєстрацію в ЄРПН податкові накладні від 11.01.2025 р. № 2 на загальну суму 563503,17 грн., в т.ч. ПДВ 69202,14 грн.; від 15.01.2025 р. № 3 на загальну суму 513380,46 грн., в т.ч. ПДВ 63046,72 грн.; від 16.01.2025 р. № 5 на загальну суму 858078,79 грн., в т.ч. ПДВ 105378,10 грн.

Згідно відповідних квитанцій, податкові накладні прийнято, але їх реєстрацію в ЄРПН зупинено. У квитанціях визначено, що відповідно до п. 201.16 ст. 201 Податкового кодексу України реєстрація ПК/РК в Єдиному реєстрі податкових накладних зупинена. ПН складено та подано платником податку, який відповідає п. 8 Критеріїв ризиковості платника податку.

Запропоновано надати пояснення та копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних. Пропонуємо надати пояснення та копії документів (договори, у тому числі зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлено повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції; первинні документи щодо постачання / придбання товарів / послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи, інвентаризаційні описи, у тому числі рахунки-фактури / інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм і галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачено договором та/або законодавством; інші документи, що підтверджують інформацію, зазначену у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі), достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі.

У березні 2025 року позивачем направлено контролюючому органу пояснення щодо показників податкових накладних, реєстрацію яких зупинено, та стосовно господарських операцій, документи первинного і бухгалтерського обліку, у тому числі договори, видаткові накладні, акти наданих послуг, розрахункові матеріали.

Рішеннями Комісії Головного управління ДПС в Миколаївській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, від 20.03.2025 року № 12646908/37748187, № 12646910/37748187, № 12646912/37748187 за розглядом наданих повідомлення та документів відмовлено у реєстрації податкових накладних від 11.01.2025 № 2, від 15.01.2025 № 3, від 16.01.2025 № 5.

Згідно вказаних рішень, підставою для їх прийняття стало ненадання / часткове надання додаткових письмових пояснень та копій документів стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в Єдиному реєстрі податкових накладних, при отриманні повідомлення про необхідність надання додаткових пояснень та/або документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, платником податку.

Не погоджуючись із висновками органу податкового контролю, посилаючись на їх необґрунтованість і безпідставність, позивач звернувся до суду із цим позовом, в якому ставиться питання про скасування рішень суб`єкта владних повноважень із зобов`язанням відповідача вчинити певні дії в судовому порядку.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів виходить з наступного.

Пунктами 201.1, 201.7 статті 201 Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла на час спірних правовідносин) визначено, що на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з використанням кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, уповноваженої платником особи відповідно до вимог Закону України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги" та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

За правилами п. 201.16 ст. 201 Податкового кодексу України реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Так, за приписами п. 3 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 року №1165 (в редакції, яка діяла на час спірних правовідносин), податкові накладні/розрахунки коригування (крім розрахунків коригування, складених постачальником товарів/послуг до податкової накладної, складеної на отримувача - платника податку, в яких передбачається зменшення суми компенсації вартості хоча б одного з товарів/послуг їх постачальнику, та розрахунків коригування, складених на неплатника податку, за винятком розрахунку коригування, визначеного підпунктом 7 цього пункту), що подаються для реєстрації в Реєстрі, перевіряються щодо відповідності таким ознакам безумовної реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування (далі - ознаки безумовної реєстрації).

Відповідно до п.п. 4, 5 Порядку від 11.12.2019 року №1165 (в редакції, яка діяла на час спірних правовідносин) у разі коли за результатами перевірки податкової накладної/розрахунку коригування визначено, що податкова накладна / розрахунок коригування відповідають одній з ознак безумовної реєстрації, визначених у пункті 3 цього Порядку, реєстрація таких податкової накладної / розрахунку коригування не зупиняється в Реєстрі.

Платник податку, яким складено та/або подано для реєстрації в Реєстрі податкову накладну/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряється щодо відповідності критеріям ризиковості платника податку (додаток 1), показникам, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку (додаток 2).

Податкова накладна/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряються щодо відповідності відображених у них операцій критеріям ризиковості здійснення операцій (додаток 3).

Відповідно до п.п. 10, 11 Порядку від 11.12.2019 року №1165 (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі контролюючий орган протягом операційного дня надсилає (в електронній формі у текстовому форматі) в автоматичному режимі платнику податку квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування, яка є підтвердженням зупинення такої реєстрації.

У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються:

1) номер та дата складення податкової накладної/розрахунку коригування;

2) критерій (критерії) ризиковості платника податку та/або ризиковості здійснення операцій, на підставі якого (яких) зупинено реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, з розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку;

3) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів відповідно до Порядку прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого наказом Мінфіну від 12 грудня 2019 р. №520.

Додатком 1 до Порядку від 11.12.2019 року №1165 встановлено Критерії ризиковості здійснення операцій, зокрема: 8. У контролюючих органах наявна податкова інформація, яка стала відома у процесі провадження поточної діяльності під час виконання покладених на контролюючі органи завдань і функцій, що визначає ризиковість здійснення господарської операції, зазначеної в поданих для реєстрації податковій накладній/розрахунку коригування.

Вказані положення Порядку від 11.12.2019 року №1165 кореспондуються із приписами Порядку прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 12.12.2019 року №520.

Разом з цим, відповідно п.п. 5, 6, 11 Порядку від 12.12.2019 року №520 (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) перелік документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію / відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі, може включати:

договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них;

договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлено повноваження осіб, які одержують

продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції;

первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження

продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм і галузевої специфіки, накладні;

розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків;

документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачено договором та/або законодавством.

Письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 5 цього Порядку, платник податку має право подати до контролюючого органу протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов`язання, відображеного в податковій накладній/розрахунку коригування.

Комісія регіонального рівня приймає рішення про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі в разі:

ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі;

та/або ненадання платником податку копій документів відповідно до пункту 5 цього Порядку;

та/або надання платником податку копій документів, складених/ оформлених із порушенням законодавства.

Одночасно слід враховувати, що за визначенням, наведеним у п. 61.1 ст. 61 Податкового кодексу України, податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Згідно із п. 61.2 ст. 61, п. 62.1 ст. 62 Податкового кодексу України податковий контроль здійснюється органами, зазначеними у статті 41 цього Кодексу, в межах їх повноважень, встановлених цим Кодексом.

Податковий контроль здійснюється шляхом: ведення обліку платників податків; інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючих органів; перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин; моніторингу контрольованих операцій та опитування посадових, уповноважених осіб та/або працівників платника податків відповідно до статі 39 цього Кодексу.

Аналіз наведених норм показав, що контролюючий орган під час прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної має перевірити її дані, у тому числі, відповідно до критеріїв оцінки ступеня ризиків платника податку, ризиковості здійснення операцій із обґрунтуванням показника за кожним критерієм.

За результатом перевірки уповноважений орган приймає рішення про реєстрацію податкової накладної чи про відмову у проведенні такої реєстрації.

Водночас, відмова у реєстрації надісланої платником податкової накладної може мати місце лише у тому разі, якщо встановлені під час перевірки податкової накладної ризики не спростовані платником документальним підтвердженням її вартісних та кількісних показників.

Здійснення моніторингу відповідності податкових накладних/розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків є превентивним заходом, спрямованим на убезпечення від безпідставного формування податкового кредиту за операціями, що не підтверджені первинними документами або підтверджені платником податку копіями документів, які складені з порушенням законодавства.

Натомість, здійснення моніторингу не повинне підміняти за своїм змістом проведення податкових перевірок як способу реалізації владних управлінських функцій податкового органу.

Колегія суддів враховує, що згідно даних податкової накладної у графі опис (номенклатура) товарів/послуг позивачем визначено вид товару, його кількість, ціну тощо.

Вказані показники позивач через особистий електронний кабінет на вимогу контролюючого органу підтвердив первинними та бухгалтерськими матеріалами, надав пояснення з приводу цих операцій.

Водночас, у квитанціях про зупинення реєстрації податкових накладних не визначено перелік документів, який є недостатнім для проведення реєстрації податкових накладних, не наведено обставини, які стали підставою для віднесення платника до ризикових. Не зазначено та не обґрунтовано, які саме порушення допущені платником під час складання та оформлення первинної і бухгалтерської документації.

Сумніви контролюючого органу щодо достатності представлених платником матеріалів свідчать про неоднозначність висновків податкового органу, а також про те, що вимоги відповідача не були вичерпними, не були направлені на одержання від платника конкретних матеріалів та на встановлення дійсних показників накладних.

При цьому, колегія суддів вважає за необхідне зауважити на тому, що сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податку у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце. Можливість надання платником податків переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання на реєстрацію податкової накладної напряму залежить від чіткого формулювання фіскальним органом позиції про те, під який саме критерій ризиковості платника податку та/або критерій ризиковості здійснення операцій підпадає платник податку, якому відповідає платник податку, що прямо впливає на можливість надання платником податку в подальшому відповідних документів, перелік яких міститься у вичерпному переліку документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРНП.

Враховуючи, що контролюючий орган належним чином не дослідив подані позивачем матеріали для підтвердження кількісних і вартісних показників податкової накладної, а висновки в оскаржуваних рішеннях не містять належних обґрунтувань неможливості провести реєстрацію податкових накладних, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції з урахуванням правильної оцінки обставин справи та застосуванням норм матеріального права дійшов вірного висновку про наявність підстав для скасування рішень суб`єкта владних повноважень.

При цьому, слід враховувати, що відповідно до положень п.п. 19, 20 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 року №1246 (в редакції, яка діє на момент ухвалення судом першої інстанції рішення), податкова накладна та/або розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструється у день настання однієї з таких подій:

прийняття в установленому порядку та набрання чинності рішенням про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування;

набрання рішенням суду законної сили про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування (у разі надходження до ДПС відповідного рішення);

неприйняття та/або відсутність реєстрації в установленому порядку рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування.

Внесення відомостей до Реєстру на підставі рішення суду, яке набрало законної сили, здійснюється з дотриманням вимог цього Порядку. При цьому вимоги абзацу десятого пункту 12 цього Порядку не застосовуються до податкової накладної та/або розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в установленому порядку.

Датою внесення відомостей до Реєстру вважається день, зазначений в рішенні суду, або день набрання законної сили таким рішенням.

Отже, встановлення судом першої інстанції способу усунення порушень прав та інтересів позивача шляхом зобов`язання податкового органу провести реєстрацію податкової накладної датою, визначеною у рішенні, відбулось з дотриманням вказаних положень Порядку від 29.12.2010 року №1246.

Щодо розподілу судових витрат, понесених позивачем на правничу допомогу у зв`язку із розглядом справи, колегія суддів виходить з наступного.

За правилами частини 1 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною 3 вказаної статті КАС України передбачено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду;

3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз;

4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Слід враховувати, що відповідно до статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При цьому, під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04).

Вказані положення кореспондуються із приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 року №5076-VI, згідно яких гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Разом з цим, колегія суддів враховує, що за визначеннями, наведеними у пунктах 2, 6, 9 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 року №5076-VI, адвокатська діяльність – це незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту;

інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення;

представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Згідно із статтею 19 Закону України від 05.07.2012 року №5076-VI видами адвокатської діяльності є, у тому числі:

надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;

складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;

представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.

Таким чином, склад та розмір судових витрат, зокрема, на професійну правничу допомогу входить до предмета доказування у справі, а отже зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг, у зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Cуд також має враховувати чи пов`язані ці витрати з розглядом справи, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес тощо.

Так, перевіривши обсяг наданих адвокатом послуг у зв`язку із розглядом цієї адміністративної справи, апеляційний суд встановив, що ці послуги пов`язані із наданням правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, складенням заяв, тобто відповідно до положень статтей 1, 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 року №5076-VI відносяться до видів адвокатської діяльності.

Як свідчать наявні в матеріалах справи докази, у тому числі заяви по суті справи та документи, що стосуються домовленості Сторін (позивача та Адвоката), розмір витрат на правничу допомогу адвоката узгоджений у відповідних умовах договору про надання правничої допомоги, підтверджений на підставі доказів щодо обсягу наданих і фактично виконаних послуг, їх вартості, що підлягає сплаті стороною договору. Представлені стороною позивача документи не містять дефекту, а їх зміст розкриває суть та характер узгоджених Сторонами договору зобов`язань.

Також, не знаходять свого обґрунтованого підтвердження доводи апелянта про необхідність додаткового зменшення розміру понесених витрат позивача у зв`язку із правничою допомогою, оскільки під час розподілу цих витрат суд керувався принципом обґрунтованості та пропорційності розміру судових витрат відповідно до предмета спору та в результаті дійшов висновку про необхідність їх зменшення при відшкодуванні за рахунок суб`єкта владних повноважень.

З огляду на те, що судом першої інстанції правильно застосовані норми матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції відповідають дійсним обставинам справи, колегія суддів вважає, що судове рішення відповідно до ст. 316 КАС України підлягає залишенню без змін.

Відповідно до приписів ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст.ст. 139, 308, 311, п. 1 ч. 1 ст. 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області – залишити без задоволення.

Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2025 року – залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її прийняття, але може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Головуючий-суддя: О.В. Єщенко

Судді: А.І. Бітов

Ю.М. Градовський