Постанова від 19 січня 2026 р. у справі №420/35840/24 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 січня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/35840/24

Місце ухвалення рішення суду 1 інстанції: м. Одеса;

Дата складання повного тексту рішення суду 1 інстанції:

14.03.2025 року;

Головуючий в 1 інстанції: Аракелян М.М.

П`ятий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

Головуючого судді – Єщенка О.В.

суддів – Градовського Ю.М.

– Казанчук Г.П.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14 березня 2025 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до суду першої інстанції з позовом, в якому просила:

визнати протиправними дії Головного управління пенсійного фонду України в Одеській області щодо нарахування та виплати щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2022-2023-2024 роки як учаснику бойових дій у розмірі меншому ніж передбачено частиною 5 статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни гарантії їх соціального захисту»;

зобов`язати Головне управління пенсійного фонду України в Одеській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену суму за 2022 рік 10465 грн., за 2023 рік 9465 грн., за 2024 рік 15850 грн щорічної разової грошової допомоги до 5 травня як учаснику бойових дій відповідно до частини 5 статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни гарантії їх соціального захисту» у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком з урахуванням раніше виплачених сум.

В обґрунтування позову зазначено, що позивачка є учасницею бойових дій та має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій. У 2022, 2023, 2024 роках відповідно до постанов Кабінету Міністрів України №540, №754, №369 позивачці виплачено разову грошову допомогу до 5 травня у сумі 1491 гривні та до Дня Незалежності у сумі 1000 гривень.

Позивачка вказує, що виплата разової грошової допомоги до 5 травня та до Дня Незалежності України у розмірах, встановлених Постановами №540, №754, №369, прямо суперечить положенням статті 12 Закону №3551-ХІІ, конституційним гарантіям щодо соціального захисту ветеранів війни.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 14 березня 2025 року адміністративний позов задоволено.

Суд визнав протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області у вигляді нарахування та виплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2022 рік, до Дня незалежності України за 2023-2024 роки як учаснику бойових дій у розмірі меншому, ніж п`ять мінімальних пенсій за віком.

Зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачені суми грошової допомоги до 5 травня за 2022 рік, до Дня незалежності України за 2023-2024 роки щорічної разової грошової допомоги як учаснику бойових дій у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням раніше виплачених їй сум допомоги.

Вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що за своєю природою передбачена Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» виплата є щорічною разовою грошовою допомогою, приурочена до різних дат, зміна порядку виплати не змінює її природи саме як грошової допомоги особам, визначеним цим Законом. Запроваджену Законом №2983-ІХ разову грошову виплату до Дня Незалежності України за її правовою природою не слід вважати новим видом соціального забезпечення для визначеного кола осіб. Поряд з цим, зміна розміру допомоги у зазначений вище спосіб звужує досягнутий високий рівень соціального захисту осіб, суперечить Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», статтям 17, 22 Конституції України.

В апеляційній скарзі Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, неповне з`ясування обставин справи, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.

Обґрунтовуючи доводи та вимоги апеляційної скарги, апелянт зазначає, що частиною 5 статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 №3551-XII (в редакції Закону від 20.03.2023 року №2983-IX) прямо передбачено разову грошову виплату до Дня Незалежності України учасникам війни у порядку та розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України та в межах відповідних бюджетних призначень. Відповідними Постановами Кабінету Міністрів України визначено, що разова грошова виплата до Дня Незалежності України виплачується, зокрема, у таких розмірах: учасникам бойових дій у сумі 1000 гривень.

Апелянт зауважує на тому, що акти Кабінету Міністрів України є чинними, в установленому порядку не скасовані, тому підлягали виконанню ГУПФУ. Відтак, апелянт діяв з дотриманням чинного законодавства, у межах своїх повноважень та порушень прав позивачки на належне соціальне забезпечення ГУПФУ не допустило.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 посилається на необґрунтованість доводів апелянта, правильність висновків суду першої інстанції та відсутність підстав для скасування судового рішення.

Судом першої інстанції з`ясовано та як встановлено під час апеляційного розгляду, ОСОБА_1 відповідно до посвідчення Серії НОМЕР_1 є учасницею бойових дій та має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни – учасників бойових дій.

У травні 2022 року позивачці виплачена разова грошова допомога до 5 травня відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №540 у розмірі 1491 грн.

У серпні 2023 року позивачці виплачена разова грошова виплата до Дня Незалежності України відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №754 у розмірі 1000грн.;

У серпні 2024 року позивачці виплачена разова грошова виплата до Дня Незалежності України відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №369 у розмірі 1000 грн.

Не погоджуючись з розміром виплаченої разової грошової допомоги, зазначивши, що відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» разова грошова допомога підлягає виплаті у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком, позивачка звернулась до суду із цим позовом за захистом своїх прав та інтересів.

Відповідно до частини 1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів виходить з наступного.

Правовий статус ветеранів війни визначає Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 року №3551-XII, який забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них.

У статті 4 Закону №3551-XII передбачено, що ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав.

До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, учасники війни.

Перелік пільг учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них, наведений у статті 12 Закону №3551-XII.

Частиною 5 статті 12 Закону №3551-XII передбачено, що щороку до Дня Незалежності України учасникам бойових дій виплачується разова грошова виплата у порядку та розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України в межах відповідних бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України.

Слід враховувати, що така грошова виплата була запроваджена з 01 січня 1999 року шляхом внесення змін до Закону №3551-XII Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 25 грудня 1998 року №367-XIV, а саме статтю 12 доповнено частиною такого змісту: «Щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком».

Надалі зазначена норма зазнавала неодноразових змін та була предметом конституційного контролю в Конституційному Суді України.

Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року №6-рп/2007, зокрема, окремі положення розділу IV Закону №489-V, якими зменшувався розмір разової грошової допомоги, визнано такою, що не відповідає Конституції України з тих мотивів, що Верховна Рада України не є повноважною під час прийняття закону про Державний бюджет України включати до нього положення про внесення змін до чинних законів України, зупиняти дію окремих законів України та/або у будь-який спосіб змінювати визначене іншими законами України правове регулювання суспільних відносин та не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов`язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України.

Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 окремі положення Закону №107-VI щодо внесення змін до Закону №3551-ХІІ та поставлення разової грошової допомоги у залежність від наявності фінансових ресурсів, визнані неконституційними з тих мотивів, що внесення до законодавчих актів змін і доповнень та визнання законів такими, що втратили чинність, призвело до фактичного скасування чи звуження змісту і обсягу існуючих прав і свобод людини і громадянина.

В подальшому, Законом України «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин» від 28 грудня 2014 року №79-VIII розділ VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України доповнено пунктом 26, яким передбачено, що окремі положення ряду законів України, в тому числі Закону №3551-ХІІ, застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, з огляду на наявні фінансові ресурси державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Внаслідок таких змін протягом 2014-2022 років Кабінет Міністрів України ухвалював постанови, якими визначались фіксовані розміри щорічної разової допомоги до 5 травня, яка підлягала виплаті, зокрема, учасникам бойових дій.

Окремі з таких постанов були предметом судового оскарження і рішеннями судів у справах №640/9677/20 (Постанова Кабінету Міністрів України №112 від 19 лютого 2020 року «Деякі питання виплати у 2020 році разової грошової допомоги, передбаченої законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань»») та №440/4157/21 (Постанова Кабінету Міністрів України №325 від 08 квітня 2021 року «Деякі питання виплати разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань»») були визнані протиправними та нечинними.

Рішенням Конституційного Суду України від 27 лютого 2020 року №3-р/2020 (справа №1-247/2018(3393/18) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення пункту 26 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України в частині, яка передбачала, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону №3551-ХІІ застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.

Законом №2983-IX, який набрав чинності 15 квітня 2023 року, частину 5 статті 12 Закону №3551-XII, попередня редакція якої була такою: «Щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України», викладено в новій редакції такого змісту:

«Щороку до Дня Незалежності України учасника бойових дій виплачується разова грошова виплата у порядку та розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України в межах відповідних бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України».

У взаємозв`язку із наведених та в контексті фактичних обставин, що зумовили цей публічно-правовий спір, варто зазначити, що аналіз положень пункту 2 частини 1 Закону №2983-IX, яким окремі положення Закону №3551-XII викладено в новій редакції, був предметом розгляду у зразковій справі №440/14216/23. Велика Палата Верховного Суду постановою від 14 травня 2025 року у зразковій справі №440/14216/23, відповідаючи на питання можливості Держави України в умовах воєнного стану вносити зміни до спеціального законодавства про соціальний захист та гарантії ветеранів війни як особливої окремої категорії громадян, зокрема, шляхом визначення (зменшення) розміру щорічної разової грошової виплати до Дня Незалежності України, дійшла, серед іншого, таких висновків:

« за правовою природою грошову виплату до Дня Незалежності України не можна вважати новим видом соціального забезпечення для осіб з інвалідністю внаслідок війни, оскільки вона, хоча і відрізняється за назвою, порядком визначення розміру виплати, втім по суті є щорічною разовою грошовою допомогою певним суб`єктам - особам з інвалідністю внаслідок війни, а приурочення її виплати до іншої дати і зміна порядку визначення її розміру не змінюють її природи саме як одного з видів соціальної допомоги - періодичної, одноразової виплати (допомоги) за рахунок бюджетних коштів певному колу осіб.

Тимчасове обмеження окремих соціальних пільг (допомог) особам, які захищали Батьківщину, її суверенітет і територіальну цілісність та набули статусу ветеранів війни, а також членам їх сімей, у разі запровадження режиму воєнного стану, за умови додержання вимог пункту 5 частини першої статті 6 Закону №389-VIII, може відбуватися за умови внесення змін до спеціального Закону №3551-ХІІ, який регулює відносини забезпечення соціального захисту ветеранів війни та членів їх сімей, членів сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, членів сімей загиблих (померлих) Захисників та Захисниць.

Передбачена частиною п`ятою статті 13 Закону №3551-XII щорічна разова грошова виплата не є основним грошовим забезпеченням, а є додатковою соціальною пільгою (виплатою), яка має разовий характер, є щорічною та поширюється на певне коло осіб.

Тобто зазначена разова грошова виплата не належить до складових конституційного права громадян на соціальний захист, визначених у пунктах 1- 4 частини першої статті 46 Конституції України, які не можуть бути скасовані законом, а тому Верховна Рада України як єдиний законодавчий орган влади в Україні, з огляду на існуючі фінансово-економічні можливості, шляхом ухвалення законів може змінити умови та порядок виплати такої соціальної пільги за умови дотримання конституційних норм та принципів.

З урахуванням наведеного, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що передбачена частиною п`ятою статті 13 Закону №3551-ХІІ щорічна разова грошова виплата особам з інвалідністю внаслідок війни є видом державної допомоги в загальній системі соціального захисту населення. Така виплата має допоміжний та стимулюючий характер і надається з метою забезпечення створення належних умов для життєзабезпечення ветеранів війни, захисту їхніх інтересів відповідно до соціальної політики держави в цій сфері.

Велика Палата Верховного Суду вважає, що оскільки нарахування разової грошової виплати особам з інвалідністю внаслідок війни встановлено законом і конкретно не визначено в Конституції України як складова права на соціальний захист, гарантованого її статтею 46, тому Верховна Рада України має певну свободу дій щодо законодавчого регулювання порядку надання цього виду державної допомоги.

Верховна Рада України у встановленому законом порядку та в межах її власних повноважень внесла зміни до спеціального Закону №3551-ХІІ, який регулює відносини забезпечення соціального захисту ветеранів війни та членів їх сімей, членів сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, членів сімей загиблих (померлих) Захисників та Захисниць, а тому до спірних правовідносин підлягають застосуванню саме правила частини п`ятої статті 13 Закону №3551-ХІІ в редакції Закону №2983-ІХ як спеціального закону, який прийнятий в умовах запровадження в Україні воєнного стану з метою реалізації заходів щодо економного та раціонального використання державних коштів, недопущення втрат Державного бюджету України, забезпечення соціальної підтримки громадян з огляду на фінансові можливості держави.

Отже, з 15 квітня 2023 року по-іншому врегульована процедура здійснення виплати особам з інвалідністю внаслідок війни, передбаченої статтею 13 Закону №3551-ХІІ, шляхом внесення змін до спеціального законодавства, яке регулює відносини забезпечення соціального захисту ветеранів війни та членів їх сімей, членів сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, членів сімей загиблих (померлих) Захисників та Захисниць, а не шляхом внесення змін до бюджетного законодавства з подальшим ухваленням Кабінетом Міністрів України рішення щодо визначення розмірів соціальних гарантій.

При цьому Велика Палата Верховного Суду констатувала, що в умовах війни пріоритетним є спрямування обмежених фінансових ресурсів держави на фінансування Збройних Сил України та інших військових формувань, які безпосередньо беруть участь у бойових діях (членів їхніх сімей), а відповідно, на захист суверенітету і територіальної цілісності України, а не на інші цілі, що може вплинути на збалансованість державного бюджету.

За таких обставин зменшення розміру одноразової грошової виплати, передбаченої частиною п`ятою статті 13 Закону №3551-XII, викликане об`єктивними причинами, а саме прагненням збалансувати державний бюджет з метою належного фінансування Збройних Сил України та інших військових формувань, які своїми безпосередніми діями здійснюють захист суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності України.

Підсумовуючи, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що, здійснивши позивачу грошову виплату в розмірі 2900 грн, ГУПФУ застосувало правила частини п`ятої статті 13 Закону №3551-ХІІ в редакції Закону №2983-ІХ, яка є чинною як на момент виникнення спірних правовідносин, так і на час вирішення справи, неконституційною не визнавалася, що підтверджує те, що ГУПФУ діяло на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначених законом. Є помилковим застосування до спірних правовідносин частини п`ятої статті 13 Закону №355-ХІІ у редакції Закону №367-XIV, яка не є чинною».

Аналогічні правові позиції викладено і у постановах Верховного Суду, зокрема, у справах №420/1590/25, №420/1919/25 та, з огляду на подібність спірних правовідносин, відповідно до положень частини 5 статті 242 КАС України підлягають застосуванню у цій справі.

Враховуючи викладене, оскільки ГУПФУ під час нарахування та виплати позивачці разової грошової допомоги до Дня Незалежності України згідно статті 12 Закону №3551-ХІІ в редакції Закону №2983-ІХ та Постанов №754, №369 діяло на виконання своїх повноважень, у відповідності до чинного законодавства, колегія суддів доходить висновку про необґрунтованість позовних вимог, що стосуються нарахування разової грошової допомоги за період 2023-2024 роки, та відсутність підстав для їх задоволення.

Відповідно, є помилковими висновки суду першої інстанції про наявність правових підстав для перерахунку позивачці грошової допомоги до Дня Незалежності України за 2023-2024 роки, як учаснику бойових дій, у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком.

Оскільки, як показали обставини справи, висновки суду першої інстанції не відповідають нормам матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що рішення суду відповідно до вимог статті 317 КАС України підлягає частковому скасуванню з ухваленням у відповідній частині нового судового рішення про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до приписів частини 5 статті 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст.ст. 139, 308, 311, п. 2 ч. 1 ст. 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області – задовольнити.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14 березня 2025 року в частині визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до Дня Незалежності України та зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щорічну разову грошову допомогу до Дня Незалежності України за 2023-2024 роки, як учаснику бойових дій, у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком - скасувати.

Ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 щодо нарахування та виплати щорічної разової грошової допомоги до Дня Незалежності України за 2023-2024 роки, як учаснику бойових дій, у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком – відмовити.

В іншій частині рішення суду першої інстанції – залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її прийняття, але може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Головуючий-суддя: О.В. Єщенко

Судді: Ю.М. Градовський

Г.П. Казанчук