Рішення від 19 січня 2026 р. у справі №381/6645/25 — Фастівський міськрайонний суд Київської області

ФАСТІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД

КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Івана Ступака, 25, м. Фастів, Київська область, 08500, тел. (04565) 6-17-89,

e-mail: inbox@fs.ko.court.gov.ua, web: https://fs.ko.court.gov.ua, код ЄДРПОУ 26539699

2/381/66/26

381/6645/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2026 року Фастівський міськрайонний суд Київської області

в складі

головуючого судді: Осаулової Н.А.,

за участю секретаря: Слюсар Я.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Фастів в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики, -

в с т а н о в и в:

У листопаді 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» (далі – позивач) звернулося до Фастівського міськрайонного суду Київської області через систему «Електронний суд» з позовом до ОСОБА_1 (далі – відповідач), у якому просило стягнути з відповідача на користь позивача суму заборгованості за Договором кредиту №71549159 в розмірі 16 238,84 грн., понесені витрати на сплату судового збору у сумі 2 422,40 грн. та на правову допомогу у розмірі 4 500,00 грн.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що 08.03.2025 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання коштів у кредит №71549159, за умовами якого позикодавець надав відповідачу грошові кошти у розмірі 6 500,00 грн. строк позики – 30 днів зі сплатою процентів у розмірі 0,5% в день, комісія за надання кредиту 15%, пеня на надлишок заборгованості 4% за кожен день користування. Договір підписано електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора, що був надісланий на вказану позичальником електронну адресу у порядку визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». Електронні підписи сторін зазначені в розділі реквізити сторін. 07.04.2025 року за ініціативою позичальника укладено Додаткову угоду №14649119, якою збільшено строк кредитування до 45 днів, а відсоткову ставку з 0,5% на 1%. 06.06.2025 року за ініціативою позичальника укладено Додаткову угоду №15095563, згідно якої сторони домовились про реструктуризацію заборгованості у розмірі 17 732,00 грн. на 180 днів та визначили графік погашення заборгованості. Враховуючи здійснені відповідачем платежі в рахунок погашення заборгованості за договором позики, які складають 6 186,16 грн., заборгованість останньої складає 16 238,84 грн., зокрема: 6 500,00 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу; 975,00 грн. сума заборгованості за відсотками, 975,00 грн. комісія, 7 788,84 грн. сума боргу за неустойкою/пенею. 16.10.2025 року ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінпром Маркет» уклали Договір факторингу №16/10/25, за умовами якого позивач набув право грошової вимоги до відповідача.

У відзиві на позовну заяву відповідач підтвердила отримання кредиту у сумі 6 500,00 грн., який вчасно не змогла повернути. Підтвердила підписання договору про реструктуризацію . ОСОБА_1 було погашено 6 500,00 грн., але, як їй повідомив первісний кредитор, вони не зафіксувались та не були враховані належним чином. Проте, відповідач має право, щоб ці платежі були враховані. Нарахування штрафів та пені, на думку відповідача, є незаконним, а пред`явлена до стягнення сума є завищено, необґрунтованою та несправедливою. Тому, просила відмовити у позові в частині стягнення штрафів, пені та завищених процентів, врахувати здійснені відповідачем оплати в межах реструктуризації, стягнути лише тіло та законні проценти, витребувати у позивача повну історію нарахувань та виписку по особовому рахунку.

У відповіді на відзив представник позивача вимоги позовної заяви підтримала повністю, просила їх задовольнити.

У запереченнях на відповідь на відзив відповідач просила відмовити у задоволені позову повністю та покласти витрати судові на позивача.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, але у позовній заяві просив розглядати справу без присутності представника та задовольнити позов.

Відповідач у судове засідання не з`явилася, про день, час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином, подала до суду заяву про розгляд справи у її відсутність, просила при вирішенні спору врахувати поданий відзив та заперечення на відповідь на відзив.

Відповідно до ч. 3 ст. 13 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Як передбачено ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Ухвалою суду від 25.11.2025 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання.

Суд, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Перевіряючи обставини справи судом встановлено, що 08.03.2025 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено Договір надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) №71549159, на суму 6 500,00 грн. строк позики – 30 днів зі сплатою процентів у розмірі 0,500 % в день, денна процентна ставка 1,000%, комісія за надання кредиту 15%, проценти за понадстрокове користування позикою 4,00% в день, пеня 4,00% в день.

07.04.2025 року сторони уклали Додаткову угоду №14649119, якою збільшено строк кредитування до 45 днів, а відсоткову ставку з 0,5% на 1%. За продовження строку кредитування позичальник сплачує кредитодавцю платіж у сумі 1 235,00 грн., у тому числі суму нарахованої та несплаченої пені у розмірі 260,00 грн.

06.06.2025 року сторони уклали Додаткову угоду №15095563, згідно якої домовились про реструктуризацію заборгованості у розмірі 17 732,00 грн. на 180 днів та визначили графік погашення заборгованості.

Договір та додаткові угоди підписано електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора.

08 березня 2025 року на карту № НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_1 , перераховано 6 500,00 грн. Факт отримання кредитних коштів відповідач не заперечувала.

Згідно з п.1 ч.2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-комунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

У статті 3 цього Закону «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Також, 16.10.2025 року ТОВ «Фінпром Маркет» та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» уклали Договір факторингу №16/10/25, за умовами якого позивач набув право грошової вимоги до ОСОБА_1 .

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно статті 514 ЦК до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Ч. 1 ст. 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

У статті 526 ЦК України, передбачено,що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства,а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог,що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язань або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. (ч. 1ст. 612 ЦК України)

Одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання. (ч. 2 ст. 615 ЦК України)

Згідно із ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 598 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Із наданих позивачем доказів судом встановлено, що між первісним кредитором та відповідачем у електронній формі укладено договір, за умовами якого відповідач отримала кредит у розмірі 6 500,00 грн.

Сторонами у належній формі погоджено розмір процентної ставки за користування кредитом.

Предметом спору у справі є заборгованість у сумі 16 238,84 грн., зокрема: 6 500,00 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу; 975,00 грн. сума заборгованості за відсотками, 975,00 грн. комісія, 7 788,84 грн. сума боргу за неустойкою/пенею.

Як вбачається із наявного розрахунку, позивач ставить питання стягнення основної суми боргу у розмірі 6 500,00 грн., з чим суд погоджується.

Всього відповідач повернула 6 186,16 грн.

Відсотки за 30 днів з розрахунку 0,5% в день, всього 975,00 грн. відповідач повернула первісному кредитору, питання їх повторного стягнення позивач не ставить.

Із сумою відсотків 950,00 грн., що розраховано за 15 днів за процентною ставкою 1% в день суд погоджується, адже це відповідає умовам договору.

Що стосується нарахованої пені, суд зазначає, що таке нарахування є необґрунтованим та суперечить п.18 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України, де зазначено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

При цьому, із наданого розрахунку заборгованості вбачається, що ОСОБА_1 повернула первісному кредитору кошти у загальній сумі 5 211,16 грн., які спрямовувались на погашення пені, яка в умовах воєнного стану стягуватися не може. Таким чином, ці кошти слід врахувати до загального розрахунку заборгованості.

Також позивач ініціює стягнення комісії. Варто вказати, що позичальнику були надані кошти на споживчі цілі, а тому, особливості регулювання відносин сторін визначаються Законом України «Про захист прав споживачів».

Відповідно до п. 17 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» послуга - діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб.

У розумінні положень чинного законодавства України надання грошових коштів є послугою.

Відповідно до ч. 8 ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів", нечіткі або двозначні положення договорів зі споживачами тлумачаться на користь споживача.

Пункт 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, що затверджені Постановою Національного банку України №168 від 10.05.2007 року визначає, що Банк не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача тощо) або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, унесення до нього змін, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на укладення кредитного договору тощо).

Як вказано у постанові Верховного Суду від 20 лютого 2019 року у справі № 666/4957/15-ц надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає сплаті позичальником. Оскільки надання фінансового інструменту у зв`язку із наданням кредиту відповідає економічним потребам лише самого банку, то такі дії не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику. В зв`язку з цим, Верховний Суд дійшов висновку про те, що кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

За таких обставин, пункти кредитного договору про сплату комісії за надання кредитних коштів є нікчемними.

За ч. 2 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв`язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною. Правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів (ч.ч. 1-3 ст. 216 ЦК України).

За змістом ч. 5 ст. 216 ЦК України, суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

За вказаних обставин, вимога про стягнення комісії задоволенню не підлягає.

Таким чином, сума коштів, на повернення якої має право позивач, становить 7 475,00 грн., зокрема: 6 500,00 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу; 975,00 грн. сума заборгованості за відсотками. Із зазначеної суми слід вирахувати 5 211,16 грн., які сплачені на погашення пені, яка в умовах воєнного стану стягуватися не може. Тому, ОСОБА_1 має повернути позивачу 2 263,84 грн.

Судом було враховано здійснені відповідачем оплати згідно відомостей, наданих позивачем. Щодо клопотання про витребування у позивача повної історії нарахувань та виписку по особовому рахунку, то воно є таким, що задоволенню не підлягає, адже позивачем надано розрахунок заборгованості з відображенням здійснених відповідачем платежів. ОСОБА_1 , вказуючи про сплату нею 6 500,00 грн., не була позбавлена можливості надати відомості на підтвердження цієї інформації самостійно. Натомість, нею не підтверджено погашення заборгованості у повному обсязі.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності суд приходить до висновку, що позовні вимоги є законними, обґрунтованими і такими, що підлягають частковому задоволенню на загальну суму 2 263,84 грн., оскільки в судовому засіданні достовірно встановлено, що відповідач порушила умови договору, що призвело до виникнення заборгованості.

Відповідно до ст.141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 337,68 грн., враховуючи задоволення позову на 13,94%, який сплачений із застосуванням пониженого коефіцієнту 0,8.

П. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України передбачено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У той же час, ч. 3 ст. 141 ЦПК України визначено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

При цьому, за умовами ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

25.08.2025 року між адвокатом Ткаченко Юлією Олегівною та ТОВ «Фінпром Маркет» укладено Договір №25-08/25/ФП про надання правничої допомоги.

Сторони в п.п. 4.1. Договору визначили, що клієнт сплачує на користь адвоката винагороду, зокрема за вивчення наявних у Клієнта документів, проведення їх аналізу, визначення правової позиції/аналіз судової практики та збір документів/доказів по малозначній справі для формування позовної заяви (500,00 грн.) та підготовку/складання позовної заяви до боржника за договором позики у малозначній справі (4 000,00 грн.).

Відповідно до витягу з Акту №5ФП від 21.10.2025 року про приймання-передачі наданої правничої допомоги до Договору про надання правничої допомоги №25-08/25/ФП від 25.08.2025 року, вбачається, що адвокатом надано професійну правничу допомогу, вартість зазначених послуг складає 4 500,00 грн.

Крім того, надано платіжну інструкція кредитового переказу коштів від 27.10.2025 року про перерахування коштів ТОВ «Фінпром Маркерт» на рахунок ОСОБА_2 у загальній сумі 130 500,00 грн. згідно акту №5ФП приймання наданої правничої допомоги від 21 жовтня 2025 року за Договором про надання правничої допомоги №25-08/25/ФП від 25 серпня 2025 року.

Згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) .

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, пунктах 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, пункті 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, пункті 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004 заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

За таких обставин, беручи до уваги часткове задоволення позову, дотримуючись принципів розумності, пропорційності та справедливості, суд прийшов до висновку про можливість зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають стягнення з відповідача до 2 000,00 грн.

На думку суду, такий розмір витрат є обґрунтованим, не порушує принципи розумності, справедливості, враховуючи поведінку сторони позивача під час розгляду справи та значення даної справи для позивача.

Керуючись ст.ст. 12,76,77,78,79,80,81, 141, 211, 223, 263,265,280,285,289 ЦПК України, ст.ст. 11, 207, 509, 512, 514, 525, 526, 530, 546, 610, 625, 629, 638, 1050, 1052, 1054, 1077 ЦК України, Законом України «Про електронну комерцію», суд, –

у х в а л и в :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики, - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» заборгованість за Договором надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) №71549159 від 08 березня 2025 року у сумі 2 263,84 грн.

У задоволенні іншої частини вимог позову, - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» судовий збір в розмірі 337,68 грн. та витрати на правову допомогу у сумі 2 000,00 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Реквізити сторін:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет», код ЄДРПОУ 43311346, місцезнаходження: Київська обл., м. Ірпінь, вул. Садова, 31/33.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя Н.А. Осаулова

Рішення суду виготовлено 20.01.2026 року