Рішення від 20 січня 2026 р. у справі №600/3819/25-а — Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2026 р. м. Чернівці Справа № 600/3819/25-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнір В.О., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

Адвокат Грішин Є.О. звернувся з позовом в інтересах ОСОБА_1 , в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у не включенні до складу грошового забезпечення, з якого ОСОБА_1 обчислені грошова допомога на оздоровлення та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань за період з 27.03.2017 по 29.09.2022 сум індексації грошового забезпечення, винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 20.01.2016 №18, а також додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 перерахувати та доплатити ОСОБА_1 грошову допомогу на оздоровлення та матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за період з 27.03.2017 по 29.09.2022, обчисливши їх розмір із розміру місячного грошового забезпечення з урахуванням (включенням до складу) сум індексації грошового забезпечення;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 перерахувати та доплатити ОСОБА_1 грошову допомогу на оздоровлення та матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за період з 27.03.2017 по 23.02.2022 обчисливши їх розмір із розміру місячного грошового забезпечення з урахуванням (включенням до складу) сум додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 20.01.2016 №18;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 перерахувати та доплатити ОСОБА_1 грошову допомогу на оздоровлення та матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за період з 24.02.2022 по 18.07.2022 обчисливши їх розмір із розміру місячного грошового забезпечення з урахуванням (включенням до складу) сум додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої компенсації за весь час затримки виплати - за період з 27.03.2017 по день фактичної доплати грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально побутових питань.

1. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ.

Ухвалою суду від 13.08.2025 позовну заяву залишено без руху та надано строк позивачу для усунення недоліків позову.

22.08.2025 від представника позивача до суду надійшла заява про усунення недоліків позову та клопотання про поновлення строку для звернення до суду.

Ухвалою суду від 25.08.2025 позовну заяву у частині позовних вимог з 19.07.2022 по 29.09.2022 повернуто позивачу, у зв`язку із визнанням неповажними причин пропуску строку звернення до суду.

Ухвалою суду від 25.08.2025 відкрито провадження у справі у частині позовних вимог з 27.03.2017 по 18.07.2022 та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 08.10.2025 ухвалу Чернівецького окружного адміністративного суду від 25.08.2025 про повернення позовної заяви у частині позовних вимог скасовано. Справу направлено до Чернівецького окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Ухвалою суду від 29.10.2025 відкрито провадження у справі у частині позовних вимог з 19.07.2022 по 29.09.2022 та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

2.АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ.

2.1. ПОЗИЦІЯ ПОЗИВАЧА.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що під час проходження ним військової служби, відповідачем при нарахуванні та виплаті грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально побутових питань у період з 2017 по 2022 роки, проведено без урахування у складі місячного грошового забезпечення індексації грошового забезпечення, додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 20.01.2016 №18, додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168.

З урахуванням наведеного вважає, що він має право на перерахунок та виплату відповідних сум грошового забезпечення включно з компенсацією втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої компенсації за весь час затримки виплати - за період з 27.03.2017 по день фактичної доплати грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально побутових питань.

2.2 ПОЗИЦІЯ ВІДПОВІДАЧА.

Відповідач подав відзив на позов, у якому вказав, що нарахування та виплата грошової допомоги на оздоровлення та вирішення соціально-побутових питань здійснювалося своєчасно та в повному обсязі, що підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою від 25.04.2025. Зауважив, що у зв`язку з тим, що розмір підвищення постійних складових грошового забезпечення позивача у березні 2018 року, в тому числі, розмір підвищення посадового окладу, перевищив суму індексації, яка склалась у зазначеному місяці, сума індексації у місяці підвищення не нараховується. Додатково вказав, що згідно даних Держстату індекс споживчих цін з квітня 2018 року по грудень 2018 не перевищував 103%, а тому, підстави для нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 01.12.2018 відсутні. В подальшому, нарахування та виплата сум індексації грошового забезпечення здійснювалася в повному обсязі, згідно норм чинного законодавства, що підтверджується самим позивачем долученою ним до позовної заяви довідкою від 07.01.2025.

За таких обставин, просить суд відмовити у задоволенні позову, у зв`язку із його необґрунтованістю та безпідставністю.

3. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ, ТА ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН.

ОСОБА_1 з 27.03.2017 по 29.09.2022 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .

29.09.2022 позивача, відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 №274 від 29.09.2022 виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення (а.с.20).

Представник позивача 19.12.2024 звернувся із запитами до військової частини НОМЕР_1 про надання інформації, щодо розмірів нарахованого та виплаченого грошового забезпечення та його складових, в тому числі сум додаткової винагороди.

У відповідь на адвокатський запит відповідачем 26.04.2025 надано листи-відповіді та довідки про нарахований дохід за період з 27.03.2017 по 29.09.2022. Згідно наданих довідок встановлено, що за період проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_1 позивачу були виплачені: матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань та грошова допомога на оздоровлення за 2017 - 2022 роки (а.с.13-18).

Згідно довідки Військової частини НОМЕР_1 від 07.01.2025 ОСОБА_1 нараховано індексацію грошового забезпечення за період з грудня 2018 по вересень 2022 (а.с.15).

Вважаючи дії відповідача, які полягають у здійсненні нарахування та виплаті допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2017-2022 роки та грошової допомоги на оздоровлення за 2017-2022 роки та без врахування сум індексації грошового забезпечення, додаткових винагород, передбачених постановами Кабінету Міністрів України №18 та №168 протиправними, позивач звернувся до суду із даним позовом.

4. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ.

За правилами ч. 1 ст. 2 Закону України від 25.03.1992 №2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Відповідно до статей 1 та 2 Закону України від 20.12.1991 №2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-ХІІ) військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.

У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Відповідно до частин 2-4 статті 9 Закону №2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять:

- посадовий оклад, оклад за військовим званням;

- щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія);

- одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Судом встановлено, що у відповідності до вказаних положень Закону №2011-XII Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 30 серпня 2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (далі - Постанова №704).

Як зазначено в п. 2 Постанови №704, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Підпунктом 3 п. 5 Постанови №704 керівникам державних органів у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання надано право надавати один раз на рік військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення, та допомогу для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.

Відповідно до ч.3 ст.15 Закону №2011-ХІІ військовослужбовцям виплачуються грошова допомога на оздоровлення.

Наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 затверджено "Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам" (далі - Порядок №260).

Порядком №260 визначено, що грошове забезпечення військовослужбовців із числа осіб офіцерського складу, в тому числі слухачів (ад`юнктів, докторантів), рядового, сержантського та старшинського складу (крім військовослужбовців строкової служби), включає, в тому числі одноразову грошову допомогу для вирішення соціально-побутових питань.

Порядок виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань регламентовано розділом XXIV Порядку №260, пунктом 1 якого передбачено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, один раз на рік надається матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.

Згідно п.2 розд. XXIV Порядку №260 військовослужбовцям, прийнятим (призваним) на військову службу із запасу, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань виплачується в календарному році, у якому вони призначені та вступили до виконання обов`язків за посадами.

Відповідно до абзаців 1, 3 пункту 7 розділу XXIV Порядку №260 розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, порядок її виплати встановлюються за рішенням Міністра оборони України виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України.

До місячного грошового забезпечення, з якого визначається розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, включаються посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років і щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород) за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги.

Відповідно до п.1 розділу XXIII Порядку №260 військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які набули (набувають) право на отримання щорічної основної (канікулярної) відпустки, один раз на рік виплачується грошова допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.

Розмір грошової допомоги для оздоровлення визначається виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років і щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород) за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги (п.6 розділу XXIII Порядку №260).

Відповідно до ч.2 п.1.9 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністра оборони України 11.06.2008 №260, чинної на момент виникнення спірних правовідносин, грошове забезпечення військовослужбовцям виплачується за місцем штатної служби в поточному місяці за минулий.

Таким чином, грошова допомога на оздоровлення та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань в спірний період повинна нараховуватися та виплачуватися в розмірі місячного грошового забезпечення військовослужбовця.

Згідно з Преамбулою до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" від 03.07.1991 № 1282-XII (далі - Закон № 1282-XII) цей Закон визначає правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України.

Відповідно до ст.1 Закону №1282-XII індексація грошових доходів населення встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Статтею 2 Закону №1282-XII передбачено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Підтримка купівельної спроможності соціальних виплат, які визначаються залежно від прожиткового мінімуму, здійснюється шляхом перегляду їх розміру у зв`язку із зростанням прожиткового мінімуму відповідно до законодавства. Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Тобто, основною метою індексації грошових доходів населення є забезпечення достатнього життєвого рівня населення України за рахунок відшкодування подорожчання споживчих товарів і послуг.

Відповідно до ст. 4 Закону №1282-XII індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Згідно з положеннями ст.5 Закону №1282-XII підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України. Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік.

Відповідно до ст.6 Закону №1282-XII визначено, що у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін.

Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003 року затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі - Порядок №1078). Згідно з пунктом 4 цього Порядку індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Згідно п.1 Порядку №1078 підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.

Відповідно до п.4 Порядку №1078 індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. Індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.

Відповідно до п. 5 Порядку №1078 у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.

Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.

Як вбачається з наданої у відповідь на адвокатський запит довідки Військової частини НОМЕР_1 у період з 27.03.2017 по 29.09.2022 позивачу нараховано індексацію грошового забезпечення з грудня 2018 року по вересень 2022 року.

Також судом встановлено, що розрахунок таких виплат, як грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, проводилися без включення сум індексації до розрахунку таких виплат, що не заперечується відповідачем у поданому до суду відзиві на позов.

З огляду на викладене вище варто зауважити, що індексації підлягають всі грошові доходи населення, які не мають разового характеру, а не тільки грошове забезпечення військовослужбовців, а здійснення індексації врегульовано окремим законом, до якого стаття 9 Закону №2011-XII містить відсилочну норму. Відтак, суд приходить до висновку, що механізм індексації має універсальний характер і питання її врахування до складу грошового забезпечення для обчислення грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань не регулюється положеннями Закону №2011-XII.

Правове регулювання виплати індексації визначає умови (коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації), з настанням яких виникає право на щомісячне отримання суми індексації у структурі заробітної плати (грошового забезпечення) до настання обставин (підвищення тарифних ставок, окладів), за яких виплата розрахованої суми індексації припиняється до повторного настання обставин, які обумовлюють повторне виникнення права на отримання індексації.

Незважаючи на наявність спеціального законодавства, зокрема Закону №2011-XII, Інструкції №260, якими імперативно визначаються види (складові) грошового забезпечення військовослужбовців, натомість які не врегульовують питання віднесення індексації грошового забезпечення до видів грошового забезпечення, з якого обчислюється грошові допомоги, при вирішенні цього питання слід субсидіарно застосовувати положення спеціальних законів щодо механізму проведення індексації, її мети та правової природи (суті), зокрема Закону №2017-III, Закону №1282-XII, та Порядку №1078.

Субсидіарне застосування зазначених норм права дає підстави для правового висновку, що індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг, а тому вона має бути врахована у складі місячного грошового забезпечення, як розрахункової величини при нарахуванні та виплаті грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань.

У рішенні Конституційного Суду України від 15.10.2013 у справі №9-рп/2013 щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України зазначено, що індексація заробітної плати як складова належної працівникові заробітної плати спрямована на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

Так, Верховний Суд у постановах від 19 червня 2019 року у справі №825/1987/17, від 20 листопада 2019 року у справі №620/1892/19, від 05 лютого 2020 року у справі №825/565/17 зазначив, що індексація грошового забезпечення, як складова грошового забезпечення військовослужбовців, є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а отже підлягає обов`язковому нарахуванню і виплаті.

Отже з вищенаведених норм законодавства, яким врегульовані спірні правовідносини, слідує, що індексація грошового забезпечення є складовою місячного грошового забезпечення військовослужбовця і повинна включатися до розрахунку грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань.

З огляду на те, що індексація грошового забезпечення під час проходження позивачем військової служби у період з грудня 2018 по вересень 2022 року не була врахована при здійсненні вищевказаних виплат, позивач має право на перерахунок грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення індексації грошового забезпечення.

Суд вказує, що вищенаведене узгоджується з правовим висновком Верховного Суду щодо застосування норм права, викладеному у постанові від 21.12.2021 у справі №820/3423/18, у якій Верховний Суд визнав протиправними дії та зобов`язав відповідача здійснити перерахунок розміру одноразової грошової допомоги при звільненні позивача в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, розміру грошової допомоги на оздоровлення за 2016 рік, 2017 рік, розміру матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2017 рік з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди та індексації та здійснити виплату донарахованих сум даних додаткових видів грошового забезпечення.

За таких обставин позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню.

Водночас, суд зауважує, що зміна грошового забезпечення військовослужбовців відбулась з 01.03.2018 року у зв`язку з набранням чинності постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", якою затверджено нову тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.

Відповідно до п. 5 Порядку №1078 у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.

Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

Сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.

Отож, з березня 2018 року відбулася зміна грошового забезпечення військовослужбовців.

З огляду на викладене, враховуючи дані Держстату щодо індексу споживчих цін, у зв`язку з тим, що розмір підвищення постійних складових грошового забезпечення позивача у березні 2018 року, в тому числі, розмір підвищення посадового окладу, перевищив суму індексації, яка склалась у зазначеному місяці, сума індексації у місяці підвищення не нараховується.

Для проведення подальшої індексації розрахунок індексу споживчих цін здійснюється з квітня 2018 року.

Разом з цим, згідно даних Держстату індекс споживчих цін з квітня 2018 року по грудень 2018 року не перевищував 103%, а тому, підстави для нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 01.12.2018 у відповідача були відсутні.

За таких обставин, позовні вимоги у частині зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань з урахуванням сум індексації грошового забезпечення за період з 27.03.2017 по 01.12.2018 суд вважає необґрунтованими і таким, що не підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про врахуванням в складі грошового забезпечення, з якого обчислюється грошова допомога на оздоровлення та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань додаткової винагороди, передбаченої постановами Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 та від 20 січня 2016 року №18 суд, зазначає наступне.

28 лютого 2022 року Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову № 168, пунктом 1 якої передбачено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, зокрема виплачується додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Суд звертає увагу, що в постанові Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 зазначено:

"2-1. Установити, що міністерства та державні органи за погодженням з Міністерством фінансів та Міністерством економіки визначають:

- порядок, умови і розміри виплати додаткової винагороди особам, зазначеним у пункті 1 цієї постанови;

- особливості виплати додаткової винагороди та винагороди за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду) особам, зазначеним у пункті 1-1 цієї постанови, та додаткової винагороди особам, зазначеним у пункті 1-2 цієї постанови, у тому числі в частині встановлення переліку бойових (спеціальних) завдань та заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, для здійснення такої виплати, з урахуванням завдань, покладених на Збройні Сили, Службу безпеки, Службу зовнішньої розвідки, Головне управління розвідки Міністерства оборони, Національну гвардію, Державну прикордонну службу, Управління державної охорони, Державну службу спеціального зв`язку та захисту інформації, Державну спеціальну службу транспорту;

- порядок і умови виплати одноразової грошової допомоги."

Постановою КМУ №18 від 20.01.2016 «Про деякі питання грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та поліцейських» постановлено, що за час участі у заходах із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях чи в антитерористичній операції, у воєнних конфліктах, інших заходах в умовах особливого періоду військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується винагорода в порядку, визначеному керівниками відповідних державних органів.

Як вже зазначалося, Наказом Міністерства оборони від 07.06.2018 № 260 було затверджено Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, який застосовується в редакції на час виникнення спірних правовідносин.

Спірним у даній справі у цій частині є питання не включення до складу грошового забезпечення, з якого обчислена грошова допомога для оздоровлення та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань суми додаткової винагороди, передбаченої Кабінетом Міністрів України від 28.02.2022 №168 та додаткової винагороди за участь в АТО/ООС передбаченої Кабінетом Міністрів України від 20.01.2016 №18.

В розділі XXIII "Виплата грошової допомоги для оздоровлення" Порядку №260 (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) зазначено:

"6. Розмір грошової допомоги для оздоровлення визначається виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги."

Також, розділом ХХIV "Виплата матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань" (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що:

"До місячного грошового забезпечення, з якого визначається розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, включаються посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років та щомісячні додаткові види грошового забезпечення за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги."

Отже, Порядком №260 встановлено, що при розрахунку грошової допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань враховуються винагороди і, відповідно, додаткові винагороди встановлені постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 та постановою Кабінету Міністрів України від 20.01.2016 №18.

При вирішенні даного спору суд враховує, що питання складу грошового забезпечення військовослужбовців було предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду у справі №522/2738/17. Приймаючи постанову від 06.02.2019 у вказаній справі, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновків, що згідно з частинами другою, третьою статті 9 Закону №2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Аналогічні правові висновки, що до складу місячного грошового забезпечення входить винагороди, які носять постійний, щомісячний характер ухвалено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 10.11.2021 у справі № 825/997/17.

В постанові від 26.04.2024 у справі №380/1169/20 Верховний Суд дійшов висновку, що надбавка за участь АТО виплачується щомісяця до дня звільнення з військової служби та має постійний (систематичний) характер, а тому відсутні підстави вважати таку винагороду одноразовим видом грошового забезпечення. Враховуючи наведене, винагорода за участь АТО входить до складу грошового забезпечення.

Матеріалами справи підтверджено, що у період з 2017 по 2022 рік, протягом періоду проходження служби у Військовій частині НОМЕР_1 , позивач отримував винагороду за участь в АТО/ООС та додаткову грошову винагороду, передбачену Постановою КМУ №168.

Суд наголошує, що оскільки надбавка за участь в АТО/ООС та додаткова грошова винагорода виплачувалися позивачу щомісяця до дня звільнення з військової служби та мали постійний (систематичний) характер, такі мають враховуватись при визначенні розміру грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань.

Щодо позовних вимог в частині зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів, суд зазначає, що такі вимоги задоволенню не підлягають, оскільки є передчасними. В даному випадку відсутня дата проведення остаточного розрахунку з позивачем, тому суд не може під час прийняття рішення вирішувати питання щодо правовідносин, які можливо будуть мати місце в майбутньому. Відповідно до ст.4 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

5.ВИСНОВКИ СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ.

Відповідно до частини першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

6. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.

З матеріалів справи встановлено, що позивач звільнений від сплати судового збору при зверненні до суду, відповідно такий не підлягає відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Поряд із цим, судом встановлено, що позивачем понесено витрати на правничу допомогу у розмірі 2500,00 грн.

На підтвердження понесення судових витрат, представник позивача надав суду:

- копію договору про представництво та надання правової (правничої) допомоги від 25.09.2024 року;

- додаткову угоду №4 до договору про представництво та надання правової (правничої) допомоги від 01.08.2025 року;

- Акт виконаних робіт за договором правової допомоги, у якому зазначено, що правові послуги виконано в повному обсязі, за що клієнтом сплачено 7000,00грн;

- ордер №1146252 на надання правничої допомоги ОСОБА_1 адвокатом Грішиним Є.О.;

- квитанцію до платіжної інструкції на переказ готівки від 07.08.2025;

- рахунок №80 від 01.08.2025 про одержання Адвокатським бюро "Грішин та Партнери" 2500,00грн від Маркевича В.О. за надання правничих послуг відповідно до Договору про надання правничої (правової) допомоги від 25.09.2024 року (Додаткова угода №4 від 01.08.2025 року).

Представник відповідача позиції щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу у відзиві на позовну заяву не висловив.

Статтею 134 КАС України врегульовані питання щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Так, відповідно до частин 3, 4 цієї статті розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до частини 5 статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Аналіз вищевикладених норм дає підстави вважати, що при визначенні суми відшкодування судових витрат суд має виходити з критерію обґрунтованих дій позивача, а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та запровадження певних запобіжників від можливих зловживань з боку учасників судового процесу та осіб, які надають правничу допомогу, зокрема, неможливості стягнення необґрунтовано завищених витрат на правничу допомогу.

Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

У даній справі, суд при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, на підставі ч.9 ст.139 КАС України, враховує чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Так, вирішуючи зазначене питання, суд виходить із того, що:

- дана справа відноситься до справ незначної складності;

- розгляд справи проведено без участі сторін у порядку письмового провадження;

- дана справа не характеризується наявністю виключної правової проблеми, не стосується встановлення значного обсягу фактичних обставин справи, що потребувало подання великої кількості письмових доказів та вжиття дій щодо їх збирання;

- по аналогічних правовідносинах наявна численна судова практика.

Оцінивши обставини цієї справи та надані представником позивача докази у їх сукупності, суд, враховуючи принципи обґрунтованості, співмірності і пропорційності судових витрат, дійшов висновку про обґрунтованість витрат на професійну правничу допомогу у цій справі в розмірі 2500грн.

Керуючись статтями 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у не включенні до складу грошового забезпечення, з якого ОСОБА_1 обчислені грошова допомога на оздоровлення та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань за період з 01.01.2018 по 29.09.2022 сум індексації грошового забезпечення, винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 20.01.2016 №18, а також додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168.

3. Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 перерахувати та доплатити ОСОБА_1 грошову допомогу на оздоровлення та матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за період з 01.01.2017 по 29.09.2022, обчисливши їх розмір із розміру місячного грошового забезпечення з урахуванням (включенням до складу) сум індексації грошового забезпечення.

4. Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 перерахувати та доплатити ОСОБА_1 грошову допомогу на оздоровлення та матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за період з 27.03.2017 по 23.02.2022 обчисливши їх розмір із розміру місячного грошового забезпечення з урахуванням (включенням до складу) сум додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 20.01.2016 №18.

5. Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 перерахувати та доплатити ОСОБА_1 грошову допомогу на оздоровлення та матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за період з 24.02.2022 по 18.07.2022 обчисливши їх розмір із розміру місячного грошового забезпечення з урахуванням (включенням до складу) сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168;

6. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в сумі 2500,00 грн.

7. У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

У відповідності до статей 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України рішення може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його складання.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повне найменування учасників процесу:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_2 );

Відповідач - Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ЄДРПОУ НОМЕР_3 ).

Суддя В.О. Кушнір