Рішення від 20 січня 2026 р. у справі №580/11437/25 — Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2026 року справа № 580/11437/25

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді – Янківської В.П.,

розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження у приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Оперативного командування “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ”, ІНФОРМАЦІЯ_2 , Міністерства оборони України про визнання протиправними та скасування наказів, визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,

встановив:

13 жовтня 2025 року до Черкаського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 , Оперативного командування “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ”, ІНФОРМАЦІЯ_2 , в якій просить (з врахуванням уточненої позовної заяви):

1) визнати протиправним та скасувати рішення Оперативного командування “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ”, викладене у листі від 12.05.2025 р. № 502/15/6451, про відмову у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової винагороди;

2) визнати протиправним та скасувати рішення ІНФОРМАЦІЯ_2 , викладене у листі від 28.07.2025 р. № 116/ВихЗВ1150379, про відмову у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової винагороди;

3) визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо неналежного розгляду заяви ОСОБА_1 , не видання наказу про нарахування та не подання документів для виплати одноразової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №153 від 11.02.2025;

4) визнати протиправною бездіяльність Міністерства оборони України щодо незабезпечення нарахування та невиплати ОСОБА_1 одноразової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №153 від 11.02.2025;

5) зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) одноразову грошову винагороду за тривалість проходження служби в бойових умовах, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №153 від 11.02.2025 року, у розмірі 1 000 000 (один мільйон) гривень 00 копійок.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що відповідачі протиправно не виплатили йому одноразову грошову винагороду у розмірі 1 млн. гривень, яка передбачена пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 року №153 «Під час воєнного стану особи, які уклали контракт на умовах, визначених цим Порядком, призначаються до військових частин відповідно до переліку, затвердженого Генеральним штабом Збройних Сил», оскільки вважає, що формальні підстави для відмови (дата укладення контракту та дата звільнення) не можуть нівелювати реальний зміст його участі у захисті Батьківщини. Безпосередня участь у бойових діях під час воєнного стану, отримання бойового поранення, тривала вислуга та вимушене звільнення за станом здоров`я є тими фактичними критеріями, які мають бути вирішальними у питанні надання йому гарантованого державою соціального захисту.

Ухвалою судді Черкаського окружного адміністративного суду від 10.11.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Військова частини НОМЕР_1 надала відзив на позовну заяву, в якому просить у задоволенні позову відмовити. Обгрунтовуючи свою позицію зазначила, що позивач не відноситься до осіб на яких поширюється Постанова №153, оскільки по перше: прийнятий на військову службу за контрактом 02.04.2019, до введеня режиму воєнного стану Указом Президента України “Про введення воєнного стану в Україні” від 24 лютого 2022 р №64. Отже на момент введення режиму воєнного стану ОСОБА_1 був військовослужбовцем та проходив військову службу; по друге: позивач повинен проходити військову службу на момент набрання постановою чинності, а саме станом на 13.02.2025. На вказану дату ОСОБА_1 закінчив проходження військової служби.

Міністерство оборони України надало до суду відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позову, оскільки станом на дату набрання чинності Постанови № 153 (13.02.2025), позивач не проходив військову службу та не був діючим військовослужбовцем. У зв`язку з наведеним, Міноборони вважає, що підстави для нарахування та виплати позивачу одноразової грошової допомоги відповідно до Постанови № 153, відсутні.

Позивач надав до суду відповідь на відзив ВЧ НОМЕР_3 , в якій просить позов задовольнити повністю.

Військова частина НОМЕР_4 надала відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог оскільки у діях ІНФОРМАЦІЯ_2 відсутні будь-які порушення діючого законодавства щодо ОСОБА_1 в частині заявлених позовних вимог, а відтак підстави для визнання протиправним та скасування рішення ІНФОРМАЦІЯ_2 , викладеного у листі від 28.07.2025 № 116/ВихЗВГ/50379 про відмову у нарахуванні та виплаті позивачу одноразової грошової винагороди, відсутні.

Позивач надав до суду відповідь на відзив Міністерства оборони України та відповідь на відзив ВЧ НОМЕР_1 та ІНФОРМАЦІЯ_3 , в яких просить позов задовольнити повністю.

Військова частина НОМЕР_3 та Міністерство оборони України подали заперечення на відповіді на відзив, в який просять у задоволенні позову відмовити повністю.

Військова частина НОМЕР_1 надала до суду відзив, в якому просить у задоволенні позову відмовити повністю.

Дослідивши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд зазначає таке.

ОСОБА_1 , з 02 квітня 2019 року по 13 листопада 2024 року проходив військову службу за контрактом у Збройних Силах України.

З початком повномасштабного вторгнення російської федерації позивач брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави. Моя участь у бойових діях у періоди з 24.02.2022 по 15.08.2022, з 16.08.2022 по 30.11.2022, та з 11.12.2022 по 09.06.2023, що підтверджується довідкою військової частини НОМЕР_1 від 13.11.2024 № 1/96/3008.

23 листопада 2022 року під час виконання бойового завдання в районі н.п. Вугледар Донецької області внаслідок мінометного обстрілу противника позивач отримав бойове поранення: вибухову травму, акубаротравму та забій м`яких тканин поперекового відділу спини.

На підставі висновку військово-лікарської комісії (Свідоцтво про хворобу № 948-п, затверджене ЦВЛК ЗСУ 09.06.2024 року) позивача визнано непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку. Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 13.11.2024 № 322 та він звільнений з військової служби у відставку за станом здоров`я.

Позивач має статус учасника бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_5 від 09.01.2020.

Позивач звернувся із заявою щодо виплати одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №153 від 11.02.2025 року.

Листом Оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 12.05.2025 № 502/15/6451 позивачу відмовлено у виплаті одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №153 від 11.02.2025 року.

Вважаючи бездіяльність відповідачів щодо не нарахування та невиплати йому одноразової грошової допомоги, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану», в розмірі 1 000 000 грн протиправною, позивач звернувся із даним позовом до суду.

Вирішуючи спір по суті суд зазначає таке.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначення загальних засад проходження в Україні військової служби здійснюється Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон 2232-ХІІ).

Відповідно до частини 1статті 9 Закону України «Про соціальний захист військовослужбовців» (далі Закон №2011-XII) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Згідно з частиною 2статті 9 Закону №2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Відповідно до частини 4 статті 9 Закону №2011-ХІІ грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 року №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах під час воєнного стану» (далі- Постанови 153), яка набрала чинності 13.02.2025, Кабінет Міністрів України постановив погодитися з пропозицією Міністерства оборони стосовно реалізації протягом двох років з дня, що настає за днем набрання чинності цією постановою, експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах під час воєнного стану (далі експериментальний проект) (пункт 1 Постанови 153).

Пунктом 3 Постанови 153 установлено, що учасниками експериментального проекту є:

- громадяни України віком від 18 до 25 років, які приймаються на військову службу за контрактом до Збройних Сил, Національної гвардії або Державної прикордонної служби на посади рядового складу;

- Збройні Сили;

- Національна гвардія;

- Державна прикордонна служба;

- Міністерство оборони;

- Міністерство внутрішніх справ;

- військові частини, визначені Генеральним штабом Збройних Сил, Головним управлінням Національної гвардії та Адміністрацією Державної прикордонної служби.

2) координатором експериментального проекту є Міністерство оборони;

3) фінансування експериментального проекту здійснюється за рахунок коштів державного бюджету

Пунктом 4 Постанови 153 установлено, що:

- особам рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, які до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України Про введення воєнного стану в Україні від 24 лютого 2022 р. № 64, затвердженим Законом України Про затвердження Указу Президента України Про введення воєнного стану в Україні від 24 лютого 2022 р. № 2102-IX, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових)дій, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій), строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах (далі - винагорода) у розмірі 1 млн. гривень;

- військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, винагорода виплачується пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від 1 млн. гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених);

- військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон) винагорода виплачується в повному обсязі;

- військовослужбовцям, зазначеним в абзацах другому та третьому цього пункту у разі, коли вони два або більше разів за сукупністю притягувалися до кримінальної відповідальності, адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення або на підставі письмового наказу до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни, які враховуються для оцінки стану дисципліни і строк дії дисциплінарних стягнень за які не закінчився, винагорода не виплачується.

Спірним питанням у даній справі є виплата позивачу одноразової грошової винагороди відповідно до Постанови № 153, з у рахуванням критеріїв відповідності визначених пунктом 4 Постанови № 153, зокрема дати укладення контракту.

Суд звертає увагу на те, що застосовним у даними випадку є саме п. 3, 4 вказаної постанови, оскільки Порядок № 153 передбачає укладення контракту за відповідною формою, натомість п. 3, 4 Постанови регламентує випадки укладення контракту до набрання законної сили відповідними постановою та порядком.

Отже, п.3, 4 Постанови № 153 у якості ознак відповідності визначає такі вимоги:

- особа рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, Національної гвардії або Державної прикордонної служби на посади рядового складу;

- до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану;

- проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій);

- строк участі в бойових діях, станом на 13.02.2025, становить не менше шести місяців, а в разі наявності захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, менше шести місяців.

Як вже встановлено судом ОСОБА_1 , з 02 квітня 2019 року по 13 листопада 2024 року проходив військову службу за контрактом у Збройних Силах України.

З початком повномасштабного вторгнення російської федерації позивач брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави. Моя участь у бойових діях у періоди з 24.02.2022 по 15.08.2022, з 16.08.2022 по 30.11.2022, та з 11.12.2022 по 09.06.2023, що підтверджується довідкою військової частини НОМЕР_1 від 13.11.2024 № 1/96/3008.

23 листопада 2022 року під час виконання бойового завдання в районі н.п. Вугледар Донецької області внаслідок мінометного обстрілу противника позивач отримав бойове поранення: вибухову травму, акубаротравму та забій м`яких тканин поперекового відділу спини.

На підставі висновку військово-лікарської комісії (Свідоцтво про хворобу № 948-п, затверджене ЦВЛК ЗСУ 09.06.2024 року) позивача визнано непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку. Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 13.11.2024 № 322 він звільнений з військової служби у відставку за станом здоров`я.

Таким чином, суд зазначає, що позивач прийнятий на військову службу та уклав контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб сержантського та рядового складу 02.04.2019, тобто до моменту введення в Україні воєнного стану 24.02.2022.

Отже, у розумінні положень абзацу 2 пункту 4 Постанови № 153 позивач права на отримання одноразової грошової винагороди не набув. Факту участі його у бойових діях в період воєнного стану не достатньо. Обов`язковим є призов або прийняття здобувача виплати на військову службу саме під час воєнного стану.

Крім того, згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 13.11.2024 № 299-РС позивача звільнено з військової служби у відставку. Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 13.11.2024 № 322 позивача виключено зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення з 13.11.2024.

Таким чином, у розумінні положень абзацу 2 пункту 4 Постанови № 153 позивач права на отримання одноразової грошової винагороди не набув, так як на момент прийняття даної постанови він вже не проходив військову службу.

Враховуючи вищевикладене, положення норм Постанови №153 на позивача не поширюються.

Згідно зі статтею 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно із статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно зі статтею 249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтувалося на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги необхідно залишити без задоволення.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні, оскільки судовий збір не сплачувався позивачем, відповідно до ст.5 Закону України «Про судовий збір».

Керуючись статтями 2, 6, 9, 14, 72, 76 - 79, 90, 139, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Копію рішення направити особам, які беруть участь у справі.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, яка може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Валентина ЯНКІВСЬКА