Рішення від 19 січня 2026 р. у справі №580/11791/25 — Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2026 року справа № 580/11791/25

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Янківської В.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у змішаній (паперовій та електронній) формі адміністративну справу за позовом за позовом ОСОБА_1 до 18 армійського корпусу угруповання військ (сил) “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ”, третя особа Військова частина НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язати вчинити дії,

встановив:

21 жовтня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до 18 армійського корпусу угруповання військ (сил) “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ”, в якому просить:

1) визнати протиправним, незаконним та скасувати наказ командира 18 армійського корпусу угруповання військ (сил) “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ” від 12 вересня 2025 року №36 ОКП “Про результати службового розслідування”, у частині притягнення полковника ОСОБА_2 до дисциплінарної відповідальності та накладення дисциплінарного стягнення “СУВОРА ДОГАНА”;

2) зобов`язати 18 армійський корпус угруповання військ (сил) “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ”, в особі командира, принести публічні вибачення ОСОБА_3 .

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що відповідно до витягу з наказу командира 18 армійського корпусу угрупування військ (сил) « ІНФОРМАЦІЯ_1 » №36 ОКП від 12.09.2025 «Про результати службового розслідування», полковника ОСОБА_2 , за порушення військової дисципліни, що призвело до порушення вимог статей 4, 5, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України та статей 4, 11, 16, 66, 67, 30, 36 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, статті 4 Закону України «Про Військову службу правопорядку у Збройних Силах України» та на підставі п.8 ст.48 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України — притягнуто до дисциплінарної відповідальності та накладеного дисциплінарне стягнення «сувора догана». Вищевказаний витяг з наказу був направлений електронним листом за допомогою СЕДО на адресу військової частини НОМЕР_1 30 вересня 2025 року. Позивач зазначив, що в порушення вимог Закону йому не повідомлялось про підстави та про проведення службового розслідування; він не був ознайомлений зі своїми правами та обов`язками під час проведення службового розслідування як фігурант стосовного якого проводиться службове розслідування; йому не пропонували надати будь-які пояснення під час службового розслідування, не досліджувався послужний список, чи має пом`якшуючі обставини, тощо. Натомість, його було введено в оману, наголошено, що пояснення надаються відносно встановлення факту алкогольного сп`яніння капітана ОСОБА_4 та його дій. Позивач вважає, що оскаржуваний наказ, враховуючи обставини не проведення службового розслідування, не містить даних щодо врахування/неврахування під час накладення спірного дисциплінарного стягнення та обрання його виду: характеру та обставин вчинення правопорушення, його наслідків, моєї попередньої поведінки, а також тривалості військової служби та рівня знань про порядок служби.

Ухвалою суду від 10.11.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження та постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Представником відповідача подано до суду відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити у задоволенні позову. Обрунтовуючи свою позицію представник відповідача зазначив, що наказом командира 18 армійського корпусу угруповання військ (сил) “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ” від 12.09.2025 № 36 ОКП “Про результати службового розслідування” на Позивача було накладено дисциплінарне стягнення “сувора догана” відповідно до ст. 56 та п. “в” ст. 48 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України та на підставі ст. 31 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України. Зазначені дії Відповідача відповідають вимогам нормативно-правових актів з питань притягнення військовослужбовців до дисциплінарної відповідальності і проведені у суворій відповідності до них. Наказ командира 18 армійського корпусу угруповання військ (сил) “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ” від 12.09.2025 № 36 ОКП “Про результати службового розслідування”, пунктом 1 якого притягнуто Позивача до дисциплінарної відповідальності, містить підстави, конкретні неправомірні дії, які ставляться в вину Позивачу, норми чинного законодавства, за порушення якої накладено дисциплінарне стягнення. Вказане, в свою чергу, свідчить про його обґрунтованість та відповідність вимогам чинного законодавства. Водночас, доводи Позивача, викладені у позовній заяві, не відповідають матеріалам службового розслідування, є перекручуванням встановлених обставин і спробою уникнути відповідальності за неналежне виконання службових обов`язків на посаді командира військової частини НОМЕР_1 .

Позивачем подано до суду відповідь на відзив, в якому просить позов задовольнити повністю.

Представником відповідача подані заперечення на відповідь на відзив, в яких представник відповідача просить відмовити у задоволенні позову.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд зазначає таке.

Начальником відділу цивільно-військового співробітництва штабу військової частини НОМЕР_2 за вх. № 3143 13.08.2025 здійснено доповідь командиру військової частини НОМЕР_2 з приводу ймовірності перебування начальника відділення цивільно військового співробітництва військової частини НОМЕР_1 капітана ОСОБА_4 в стані алкогольного сп`яніння, що спровокувало неадекватну поведінку під час виконання обов`язків військової служби, із клопотанням про призначення службового розслідування.

На підставі ст. 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України та Порядку № 608 видано наказ командира 18 армійського корпусу угруповання військ (сил) « ІНФОРМАЦІЯ_1 ” від 13.08.2025 № 128 «Про призначення службового розслідування» з метою уточнення причин і умов, що сприяли неадекватній поведінці начальника відділення цивільно-військового співробітництва військової частини НОМЕР_1 капітана ОСОБА_4 та з`ясування обставин, що стали причиною вчинення правопорушення.

Враховуючи, що Військова частина НОМЕР_1 перебуває в підпорядкуванні військової частини НОМЕР_2 на підставі оперативної директиви Головнокомандувача Збройних Сил України від 07.07.2025 № 3020т/огк-оп та оперативної директиви оперативного угруповання військ (сил) “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ” від 18.07.2025 № 2т/окп/од, та п. 5 розд. ІІІ Порядку № 608 командиром 18 армійського корпусу угруповання військ (сил) “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ” доручено провести службове розслідування комісії зі складу основного командного пункту військової частини НОМЕР_2 .

Службовим розслідуванням встановлено, що капітан ОСОБА_4 під час проведення службового розслідування подав заяву про долучення пояснень військовослужбовців, які перебували поряд із останнім і можуть підтвердити адекватність поведінки останнього, проте не зазначив таких осіб.

Натомість з пояснень старшого офіцера відділу психологічної підтримки персоналу військової частини НОМЕР_2 підполковника ОСОБА_5 стало відомо, що своїми діями капітан ОСОБА_4 затягував час для проведення медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння. Близько 11:30 13.08.2025 представниками Військової служби правопорядку було здійснено супровід капітана ОСОБА_4 до ІНФОРМАЦІЯ_2 . Від`їхавши від АДРЕСА_1 2-4 км, машина в якій знаходилися представники Військової служби правопорядку, водій автомобіля старший солдат ОСОБА_6 та капітан ОСОБА_4 зупинились на узбіччі. Зі слів старшого солдата ОСОБА_6 стало відомо причину, а саме: командир військової частини НОМЕР_1 полковник ОСОБА_1 у телефонній розмові наказав зупинитись на узбіччі дороги та очікувати його прибуття. Близько 12:00 прибув полковник ОСОБА_1 та особисто забрав капітана ОСОБА_4 у представників Військової служби правопорядку та у групи представників військової частини НОМЕР_2 , після чого вони убули на ОКП військової частини НОМЕР_1 .

Цей самий факт підтверджується поясненням представника Військової служби правопорядку у військовій частині НОМЕР_1 старшого лейтенанта ОСОБА_7 . Відповідно до вище зазначеного документа приблизно о 09:19 старшому лейтенанту ОСОБА_7 зателефонував підполковник ОСОБА_5 з проханням доставити капітана ОСОБА_4 до Буринської міської лікарні для проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння. Підполковник ОСОБА_5 в телефонній розмові також повідомив, що буде чекати біля лікарні. Представники військової частини НОМЕР_2 наказали, щоб старший лейтенант ОСОБА_7 разом з капітаном ОСОБА_4 та старшим солдатом ОСОБА_6 прослідували до ІНФОРМАЦІЯ_3 для проведення огляду на стан алкогольного сп?яніння капітана ОСОБА_4 , після чого на автомобілях прослідували до АДРЕСА_2 у відділення ВСП. Під час подорожі до м. Конотоп близько 12:00 неодноразово зупинялися за вимогою командира військової частини НОМЕР_1 полковника ОСОБА_1 та після другої зупинки на трасі Буринь-Конотоп прибув командир військової частини НОМЕР_3 полковник ОСОБА_1 та наказав капітану ОСОБА_4 сісти в його автомобіль, після чого вони поїхали в невідомому йому напрямку.

З пояснень іншого представника Військової служби правопорядку у військовій частині НОМЕР_1 старшого солдата ОСОБА_6 стало відомо, що 13.08.2025 йому зателефонував старший лейтенант ОСОБА_7 та сказав убути з капітаном ОСОБА_4 в Буринську міську лікарню. Під час прямування до м. Конотоп близько 12:00 останні неодноразово зупинялися за вимогою командира військової частини НОМЕР_1 полковника ОСОБА_1 та після другої зупинки на трасі Буринь Конотоп прибув командир військової частини НОМЕР_1 полковник ОСОБА_1 та наказав капітану ОСОБА_4 сісти в його автомобіль, після чого вони поїхали в невідомому напрямку.

Наказом командира 18 армійського корпусу угруповання військ (сил) “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ” від 12.09.2025 № 36 ОКП «Про результати службового розслідування», за порушення військової дисципліни, що призвело до порушення вимог статей 4, 5, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України та статей 4, 11, 16, 66, 67, 30, 36 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, статті 4 Закону України «Про Військову службу правопорядку у Збройних Силах України» та на підставі п.8 ст.48 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України — притягнуто до дисциплінарної відповідальності та накладеного дисциплінарне стягнення «СУВОРА ДОГАНА».

Витяг із наказу командира 18 армійського корпусу угруповання військ (сил) “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ” від 12.09.2025 № 36 ОКП “Про результати службового розслідування” про притягнення до дисциплінарної відповідальності із зазначенням в чому полягає порушення Позивачем військової дисципліни було доведено командиру військової частини НОМЕР_1 29.09.2025 засобами системи електронного документообігу, в якому також визначалось завдання призначити службове розслідування у військовій частині НОМЕР_4 з метою уточнення причин та умов, що сприяли правопорушенню, та встановленню ступеня вини посадових (службових) осіб військової частини НОМЕР_1 .

Не погоджуючись із Наказом командира 18 армійського корпусу угруповання військ (сил) “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ” від 12.09.2025 № 36 ОКП “Про результати службового розслідування”позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи спір по суті суд зазначає таке.

Загальні права та обов`язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов`язки основних посадових осіб, правил внутрішнього порядку у військовій частині визначено Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України, який затверджено Законом України від 24.03.1999 № 548-XIV (далі по тексту - Статут № 548-XIV).

Відповідно до статті 3 Статуту № 548-XIV військова служба у Збройних Силах України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до законів України, є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком осіб (за винятком випадків, визначених законом), пов`язаній із захистом України.

Порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються законами України, положеннями про проходження військової служби відповідними категоріями військовослужбовців, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно зі статтею 9 Статуту № 548-XIV військовослужбовці Збройних Сил України мають права і свободи з урахуванням особливостей, що визначаються Конституцією України, законами України з військових питань, статутами Збройних Сил України та іншими нормативно-правовими актами.

Положеннями статей 26, 27 Статуту № 548-XIV передбачено, що військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення чи провини несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом. Військовослужбовці, на яких накладається дисциплінарне стягнення за вчинене правопорушення, не звільняються від інших видів відповідальності за ці правопорушення.

Спеціальним нормативним актом у сфері регулювання відносин при проходженні військової служби є Дисциплінарний статут Збройних Сил України, затверджений Законом України від 24.03.1999 № 551-XIV (далі по тексту - Дисциплінарний статут), який визначає сутність військової дисципліни, обов`язки військовослужбовців щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг.

Відповідно до статті 1 Дисциплінарного статуту військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України.

Відповідно до вимог статті 48 Дисциплінарного статуту, на військовослужбовців можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення: а) зауваження; б) догана; в) сувора догана; г) позбавлення чергового звільнення з розташування військової частини чи з корабля на берег (стосовно військовослужбовців строкової військової служби та курсантів вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти); ґ) попередження про неповну службову відповідність (крім осіб рядового складу строкової військової служби); д) пониження в посаді; е) пониження у військовому званні на один ступінь (стосовно осіб сержантського (старшинського) та офіцерського складу); є) пониження у військовому званні з переведенням на нижчу посаду (стосовно військовослужбовців сержантського (старшинського) складу); ж) звільнення з військової служби через службову невідповідність (крім осіб, які проходять строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, а також військовозобов`язаних під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів та резервістів під час проходження підготовки та зборів).

Згідно зі статтями 83-85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення.

Прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.

Службове розслідування призначається письмовим наказом командира, який вирішив притягнути військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності.

Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення командиром (начальником).

Відповідно до частини 1 статті 86 Дисциплінарного статуту якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир приймає рішення про накладення дисциплінарного стягнення.

Наказом Міністра оборони України від 21.11.2017 № 608 затверджено Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України.

Пунктом 1 розділу II Порядку № 608 передбачено випадки, коли може призначатися службове розслідування.

Передбачено також, що службове розслідування може проводитися і в інших випадках з метою уточнення причин та умов, що сприяли правопорушенню, та встановлення ступеня вини посадових (службових) осіб.

Пунктом 3 розділу II Порядку № 608 визначено, що службове розслідування проводиться для встановлення: неправомірних дій військовослужбовця, яким вчинено правопорушення; причинного зв`язку між правопорушенням, з приводу якого було призначено службове розслідування, та виконанням військовослужбовцем обов`язків військової служби; вини військовослужбовця; порушень нормативно-правових актів, інших актів законодавства; причин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення; у разі виявлення факту заподіяння матеріальної шкоди - причин виникнення шкоди, її розміру та винних осіб.

Згідно з п. 1 розділу V Порядку № 608 за результатами службового розслідування складається акт службового розслідування, який містить вступну, описову та резолютивну частини.

Відповідно до п. 5 розділу V Порядку №608 акт службового розслідування підписується особами, які його проводили. У разі виявлення суперечностей та незгоди з результатами службового розслідування кожен учасник службового розслідування має право висловити свою окрему думку, яка викладається на окремому аркуші (від руки або у друкованому вигляді) та долучається до акта службового розслідування.

Пунктом 6 розділу V Порядку № 608 встановлено, що після підписання акт службового розслідування подається на розгляд командиру (начальнику), який призначив розслідування. До акта службового розслідування додаються всі матеріали службового розслідування.

Пунктом 1 розділу VI Порядку № 608 визначено, що за результатами розгляду акта та матеріалів службового розслідування, якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир (начальник) приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності, визначає вид дисциплінарного стягнення та призначає особу, якій доручає підготувати проект відповідного наказу.

Крім того, слід вказати, що відповідно до статті 87 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення має бути накладене не пізніше ніж за 10 діб від дня, коли командирові (начальникові) стало відомо про правопорушення, а у разі провадження службового розслідування протягом місяця від дня його закінчення, не враховуючи часу перебування військовослужбовця на лікуванні або у відпустці.

Відповідно до статті 88 Дисциплінарного статуту військовослужбовець, який вважає, що не вчинив правопорушення, має право протягом місяця з часу накладення дисциплінарного стягнення подати скаргу старшому командирові або звернутися до суду у визначений законом строк.

Також, аналогічні положення містяться в пункті 4 Розділу VІ Порядку, в якому зазначається, що якщо військовослужбовець вважає, що не вчинив правопорушення, він має право протягом місяця з дня накладення дисциплінарного стягнення подати скаргу старшому командиру (начальнику) або звернутися до суду у визначений законом строк.

Частиною 3 статті 85 Дисциплінарного статуту передбачено, що службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення командиром (начальником). У необхідних випадках цей термін може бути продовжено командиром (начальником), який призначив службове розслідування, або старшим командиром (начальником), але не більш як на один місяць.

Судом встановлено, що за наслідками службового розслідування про встановлення фактичних даних про усі діяння посадових осіб військової частини НОМЕР_1 та докази, які були отримані в ході службового розслідування та мають значення у становленні та спростуванні факту перебування 13.08.2025 капітана ОСОБА_8 у стані алкогольного спяніння, комісія прийшла до висновку , що командир військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_9 позивач, своіми діяннями, спрямованими на приховування факту порушення капітаном М. Засоренком військової дисципліни, всупереч вимог статей 4,5,6Дисципоінарного Статуту ЗСУ та статей 4,11,16,66,67,30,36 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, статті 4 Закону України «Про військову службу правопорядку в Збройних Силах України» 13.08.2025 діяв умисно та протиправно, чим порушив військову дисципліну. Тобто вина полковника ОСОБА_10 виражається у формі умислу.

Оскільки військова частина НОМЕР_1 перебуває у підпорядкуванні військової частини НОМЕР_2 на підставі оперативної директиви Головнокомандувача ЗСУ від 07.07.2025 № 3020т/огк-оп та оперативної директиви оперативного угруповування військ (сил) « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 18.07.2025 № 2т/окп/од, та п. 5 розділу 3 Порядку № 608 командиром 18 армійського корпусу угруповування військ (сил) « ІНФОРМАЦІЯ_1 » було доручено провести службове розслідування комісії зі складу основного командного пункту військової частини НОМЕР_2 .

За наслідками проведеного службового розслідування полковнику ОСОБА_11 оголошено сувору догану Наказом командира 18 армійського корпусу угруповування військ (сил) « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 12.09.2025 № 36 ОКП «Про результати службового розслідування», в якому чітко зазначено в чому полягає порушення позивачем військової дисципліни, а саме відповідно до ст. 56 та п «в» ст. 48 Дисциплінарного статуту ЗСУ та на підставі ст. 31 Статуту внутрішньої служби ЗСУ.

Суд зауважує, що Дисциплінарний статут ЗСУ не визначає послідовності чи черговості накладення дисциплінарних стягнень за ступенем суворості, що у свою чергу наділяє уповноважену особу правом самостійно обирати вид стягнення за його суворістю в залежності від конкретних обставин проступку.

Вищезазначене узгоджується з Рекомендаціями № R (80) Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційними повноваженнями від 11 березня 2980 року, де передбачено, що під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Дискреційними повноваженнями є повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість (на власний розсуд) обрати один з кількох варіантів рішення.

Так відповідно до статті 4 Дисциплінарного статуту ЗСУ на військовослужбовця покладено обов`язок додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів ЗСУ, не допускати самому і стримувати товаришів по службі від негідних вчинків, зміцнювати військове товариство.

Статтею 5 Дисциплінарного статуту ЗСУ передбачено, що за стан військової дисципліни у з`єднанні, військовій частині (підрозділі), закладі та установі відповідає командир. Інтереси захисту Вітчизни зобов`язують командира постійно підтримувати військову дисципліну, вимагати її додержання від підлеглих, не залишати поза увагою жодного дисциплінарного правопорушення. Стан військової дисципліни у військовій частині (підрозділі), закладі, установі та організації визначається здатністю особового складу виконувати в повному обсязі та в строк поставлені завдання, морально-психологічним станом особового складу, спроможністю командирів підтримувати на належному рівні військову дисципліну. Стосовно кожного випадку правопорушення командир зобов`язаний прийняти рішення щодо необхідності притягнення винного до відповідальності залежно від обставин скоєння правопорушення, ступеня вини, попередньої поведінки порушника та розміру завданих державі та іншим особам збитків, а також з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України "Про оборону України". Діяльність командира щодо підтримання військової дисципліни оцінюється не кількістю накладених ним дисциплінарних стягнень, а виконанням обов`язків з додержанням вимог законів і статутів Збройних Сил України, повним використанням дисциплінарної влади для наведення порядку і запобігання порушенням військової дисципліни. Кожний військовослужбовець зобов`язаний сприяти командирові у відновленні та постійному підтриманні порядку й дисципліни. Командир, який не забезпечив додержання військової дисципліни та не вжив заходів для її відновлення, несе встановлену законом відповідальність.

Відповідно до статті 6 Дисциплінарного статуту ЗСУ право командира - віддавати накази і розпорядження, а обов`язок підлеглого - їх виконувати, крім випадку віддання явно злочинного наказу чи розпорядження. Наказ має бути виконаний сумлінно, точно та у встановлений строк. Відповідальність за наказ несе командир, який його віддав. У разі непокори чи опору підлеглого командир зобов`язаний для відновлення порядку вжити всіх передбачених статутами Збройних Сил України заходів примусу аж до притягнення його до кримінальної відповідальності.

Вимогами ст. 28 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, визначено, що єдиноначальність є одним із принципів будівництва і керівництва Збройними Силами України і полягає в: - наділенні командира (начальника) всією повнотою розпорядчої влади стосовно підлеглих і покладенні на нього персональної відповідальності перед державою за всі сторони життя та діяльності військової частини, підрозділу і кожного військовослужбовця; - наданні командирові (начальникові) права одноособово приймати рішення, віддавати накази; - забезпеченні виконання зазначених рішень (наказів), виходячи із всебічної оцінки обстановки та керуючись вимогами законів і статутів Збройних Сил України.

Як зазначено відповідачем у спірному наказі та в акті службового розслідування позивач-командир військової частини НОМЕР_1 особисто забрав капітана-начальника відділення цивільно-військового співробітництва військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_4 (який ніби перебував в стані алкогольного сп`яніння, що спровокувало неадекватну поведінку під час виконання обов`язків військової служби) у представників служби правопорядку та у групи представників військової частини НОМЕР_2 , які здійснювали супровід капітана ОСОБА_4 до ІНФОРМАЦІЯ_2 , тобто своіми діями проігноровав вимоги, що встановлюються до військовослужбовців ЗСУ.

В ст.84, ст.87 Дисциплінарного статуту ЗСУ зазначено, що прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.

Дисциплінарне стягнення має бути накладене не пізніше ніж за 10 діб від дня, коли командирові (начальникові) стало відомо про правопорушення, а у разі провадження службового розслідування - протягом місяця від дня його закінчення, не враховуючи часу перебування військовослужбовця на лікуванні або у відпустці. Під час накладення дисциплінарного стягнення командир не має права принижувати гідність підлеглого.

Аналіз вказаних норм дає підстави для висновків, що провадження службового розслідування за фактом вчинення дисциплінарного проступку не є обов`язковим. Службове розслідування проводиться лише з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.

Тобто, призначення службового розслідування є правом командира, а не його обов`язком.

Натомість, як слідує з матеріалів судової справи, службове розслідування ініційоване та розпочате за фактом неадекватної поведінки начальника відділення цивільно-військового співробітництва військової частини НОМЕР_1 капітана ОСОБА_4 .. Натомість в ході службового розслідування також було встановлено порушення військової дисципліни в діях інших посадових осіб військової частини НОМЕР_1 , в тому числі і позивача, який є командиром даної військової частини.

З огляду на заявлені позовні вимоги, предметом даного судового розгляду є: правомірність прийнятого оскаржуваного наказу відповідно до закону та з дотриманням встановленої процедури; дотримання процедури проведення службового розслідування.

Отже, з матеріалів службового розслідування вбачається, що позивачем проігноровані вимоги Дисциплінарного статуту ЗСУ, Статуту внутрішньої служби ЗСУ, Закону України «Про військову службу правопорядку у Збройних Силах України».

З огляду на викладене, за наслідками службового розслідування знайшли підтвердження обставини вчинення позивачем дисциплінарного правопорушення, за яке його притягнуто до дисциплінарної відповідальності.

Згідно з висновками Верховного Суду у постанові від 22 червня 2023 року у справі №380/12332/20, для притягнення до дисциплінарної відповідальності, достатньо, щоб був зафіксований сам факт порушення та невиконання (неналежне виконання) військовослужбовцем своїх службових обов`язків, порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку. Відповідно до приписів Дисциплінарного статуту підставою для притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності є наявність самого дисциплінарного порушення, при цьому вид дисциплінарного стягнення визначається особою, яка вирішує питання про його накладення.

За наведених обставин, спірний наказ є таким, що виданий відповідачем відповідно до наведених норм чинного законодавства та на підставі встановлених службовим розслідуванням обставин.

Щодо посилання позивача на окремі недоліки проведення службового розслідування, колегія суддів звертає увагу на висновки Верховного Суду в постанові від 22 травня 2020 року у справі №825/2328/16, відповідно до яких порушення процедури прийняття рішення суб`єктом владних повноважень саме по собі може бути підставою для визнання його протиправним та скасування у разі, коли таке порушення безпосередньо могло вплинути на зміст прийнятого рішення.

Певні дефекти адміністративного акта можуть не пов`язуватись з його змістом, а стосуватися процедури його ухвалення. У такому разі можливі дві ситуації: внаслідок процедурного порушення такий акт суперечитиме закону (тоді акт є нікчемним), або допущене порушення не вплинуло на зміст акта (тоді наслідків щодо його дійсності не повинно наставати взагалі).

Отже, саме по собі порушення процедури прийняття акта не повинно породжувати правових наслідків для його дійсності, крім випадків, прямо передбачених законом.

Виходячи із міркувань розумності та доцільності, деякі вимоги до процедури прийняття акта необхідно розуміти не як вимоги до самого акта, а як вимоги до суб`єктів владних повноважень, уповноважених на їх прийняття.

Дефектні процедури прийняття адміністративного акта, як правило, тягнуть настання дефектних наслідків (ultra vires action - invalid act). Разом із тим, не кожен дефект акта робить його неправомірним.

Стосовно ж процедурних порушень, то в залежності від їх характеру такі можуть мати наслідком нікчемність або оспорюваність акта, а в певних випадках, коли йдеться про порушення суто формальні, останні взагалі не впливають на його дійсність.

Так, у відповідності до практики Європейського Суду з прав людини, скасування акта адміністративного органу з одних лише формальних мотивів не буде забезпечувати дотримання балансу принципу правової стабільності та справедливості.

Таким чином, ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб`єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: «протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків» і, на противагу йому, принцип «формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення».

Межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб`єкта владних повноважень за умови дотримання ним передбаченої законом процедури його прийняття.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 23.04.2020 року у справі №813/1790/18.

Враховуючи зазначені обставини, суд висновує, що позивачем не було доведено наявності суттєвих порушень суб`єктом владних повноважень процедури прийняття оскаржуваного рішення, які б могли вплинути на кінцевий результат розгляду відповідачем питання про притягнення позивача до відповідальності.

Таким чином, спірний наказ від 12.09.2025 року №36 ОКП про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді суворої догани сформований у межах компетенції та з врахуванням військового стану в Україні, вина позивача доведена належними та допустимими доказами, а тому спірний наказ є правомірним та обґрунтованими.

З огляду на те, що відсутні підстави для задоволення основної вимоги, не підлягають задоволенню похідні вимоги, які залежать від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги) (п. 23 ст. 4 КАС України).

Враховуючи вищевикладене, вимоги про зобов`язання 18 армійського корпусу угруповання військ (сил) “Захід”, в особі командира, принести публічні вибачення ОСОБА_1 задоволенню не підлягають.

Згідно ч.2 , у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ст.72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ст.73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до ч.2 ст.74 КАС України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст.76 КАС України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідно до ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінюючи докази надані сторонами, суд відзначає, що відповідачем надано належні та допустимі докази на підтвердження своїх доводів та тверджень, у той час як позивачем не надано належних доказів на підтвердження заявлених позовних вимог.

Отже, за сукупності вказаних обставин доводи позивача не знайшли свого підтвердження у ході судового розгляду справи, у зв`язку із чим у задоволенні позовних вимог слід відмовити повністю.

Відповідно до положень ст.139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст. ст. 6, 9, 14, 241-246, 255, 295, Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду. Якщо в судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Валентина ЯНКІВСЬКА