Рішення від 20 січня 2026 р. у справі №520/32460/25 — Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

21 січня 2026 року справа № 520/32460/25

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Григоров Д.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (в письмовому провадженні) в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код НОМЕР_2 ) про визнання протиправним та скасування рішення,зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом, в якому просила:

- визнати протиправним та скасувати рішення ІНФОРМАЦІЯ_2 про відмову у виключенні ОСОБА_2 з військового обліку військовозобов`язаних, що оформлене листом № 10/780 від 04.10.2025 року;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 виключити ОСОБА_2 з військового обліку військовозобов`язаних та внести відповідні відомості до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних і резервістів «Оберіг».

В обгрунтування позовних вимог було зазначено, що позивачка відповідно до медичного свідоцтва про зміну (корекцію) статевої належності від 16.01.2025 р. (форма № 066-3/о) та внесених змін до актового запису цивільного стану, змінила стать з чоловічої на жіночу. На підставі зазначеного позивачці видано свідоцтво про народження серії НОМЕР_3 від 21.03.2025 р. та паспорт громадянина України № НОМЕР_4 , дата видачі 02.04.2025, орган, що видав 6321, в яких стать визначено як жіночу.

Разом з тим, як вказує позивачка, згідно відомостей мобільного застосунку «Резерв+» (номер в реєстрі «Оберіг» НОМЕР_5 ) позивачка на час звернення до суду перебуває на військовому обліку як військовозобов`язаний чоловік - ОСОБА_2 .

З питання виключення з військового обліку позивачка звернулася до ІНФОРМАЦІЯ_4 з заявою, однак в цьому їй фактично було відмовлено, про що повідомлено листом № 10/780 від 04.10.2025 р.

Зазначене позивачка вважає протиправним, вказуючи на те, що не віднесена до категорії військовозобов`язаних жінок, оскільки не має відповідної спеціальності та/або професії, спорідненої з відповідною військово- обліковою спеціальністю, визначеною в переліку, затвердженому Міністерством оборони України, а відтак має бути виключена з військового обліку за своєю попередньою статтю – чоловічою.

Ухвалою суду від 23.12.2025р. відкрито спрощене провадження у справі та запропоновано відповідачу надати відзив на позовну заяву.

Відповідач позов не визнав та надав до суду відзив на позовну заяву, згідно якого зазначив, що позивач помилково ототожнює медичне свідоцтво про зміну (корекцію) статевої належності (форма № 066-3/о), затверджене наказом Міністерства охорони здоров`я України, з документом, що надає право на виключення з військового обліку. Відповідач вважав, що зазначене свідоцтво є підставою для органів державної реєстрації актів цивільного стану внести зміни до актового запису про народження, однак воно не є документом військово-лікарської експертизи. Визначення ступеня придатності до військової служби, що, на думку відповідача, є єдиною можливою правовою підставою для виключення позивача з обліку в даному контексті , належить до виключної компетенції військово-лікарських комісій (ВЛК). Саме ВЛК повинна встановити, чи призвели медичні втручання та гормональна терапія до станів, які роблять особу непридатною до військової служби. Без відповідної постанови ВЛК у відповідача відсутній юридичний факт непридатності особи.

Крім того, відповідач вважав, що заміна статі не призвела і до необхідності виключення позивачки з військового обліку, оскільки раніше вона вже була взята на військовий облік як військовозобов`язаний чоловік. На думку відповідача, юридичний факт зміни імені, прізвища, по батькові чи навіть статевої належності в органах РАЦС не має автоматичної зворотної сили, яка б анулювала попередньо набутий статус військовозобов`язаного.

Інші заяви по суті справи до суду не надходили.

Дослідивши матеріали справи та доводи сторін, суд встановив наступне.

Позивачка - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , є громадянкою України. Відповідно до медичного свідоцтва про зміну (корекцію) статевої належності від 16.01.2025 року (форма № 066-3/о)позивачка, попереднє найменування – ОСОБА_2 , змінила стать з чоловічої на жіночу, про що в подальшому внесено зміни до актового запису цивільного стану. На підставі цього було видано Свідоцтво про народження серії НОМЕР_3 від 21.03.2025 р. та паспорт громадянина України № НОМЕР_4 , дата видачі 02.04.2025, орган, що видав 6321.

Оглянувши копію вказаного паспорту, судом встановлено, що стать позивачки у ньому визначена як Ж/F (жіноча).

Також судом в порядку витребування доказів за власною ініціативою отримано Відповідь з Єдиного демографічного реєстру № 2257988 від 21.01.2026р., згідно якої вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_6 , є жінкою.

Також судом встановлено, що, до зміни статі, позивачка перебувала на військовому обліку як військовозобов`язаний у ІНФОРМАЦІЯ_6 , військова спеціальність – НОМЕР_7 , технік електронних обчислювальних машин, про що свідчить витяг з мобільного додатку «Резерв+» та що сторонами у справі не заперечується.

В зв`язку із зміною статі позивачка звернулася до відповідача з заявою від 29.09.2025р., у якій просила виключити її з військового обліку, внести відповідні зміни до військово-облікових документів.

На підставі розгляду вказаної заяви, відповідачем було надано відповідь від 04.10.2025р. № 10/780, згідно якої позивачці фактично відмовлено у задоволенні поданої заяви. В обгрунтування зазначалося, що відповідно до п.6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов`язаних та резервістів розвідувальних органів України - у відповідному підрозділі розвідувальних органів України) підлягають громадяни України, які: 1) померли або визнані в установленому законом порядку безвісно відсутніми або оголошені померлими; 2) припинили громадянство України; 3) визнані непридатними до військової служби; 4) досягли граничного віку перебування в запасі.

Не погодившись з наведеним, позивачка звернулася до суду в цій справі.

Вирішуючи спір по суті, суд зазначає, що відповідно до статті 17 Закону України «Про оборону України» - громадяни України чоловічої статі, придатні до проходження військової служби за станом здоров`я і віком, а жіночої статі - також за відповідною фаховою підготовкою, повинні виконувати військовий обов`язок згідно із законодавством.

Згідно з ч. 11 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» встановлено, що жінки, які придатні до проходження військової служби за станом здоров`я та віком і виявили бажання проходити базову військову службу, безпосередньо перед направленням для проходження базової військової служби за їх заявою (зверненням) беруться на військовий облік призовників. Після проходження, базової військової служби звільнені з військової служби жінки за їх бажанням беруться на військовий облік військовозобов`язаних у порядку та строк, визначені частиною одинадцятою статті 26 цього Закону.

Жінки, які придатні до проходження військової служби за станом здоров`я та віком і закінчили заклади професійної (професійно-технічної), фахової передвищої або вищої освіти та здобули медичну або фармацевтичну спеціальність, підлягають взяттю на військовий облік військовозобов`язаних.

Жінки, які мають спеціальність та/або професію, споріднену з відповідною військово- обліковою спеціальністю, визначеною в переліку, затвердженому Міністерством оборони України, та придатні до проходження військової служби за станом здоров`я та віком, крім зазначених в абзаці другому цієї частини, беруться на військовий облік військовозобов`язаних за їх бажанням.

Відповідно до ч. 12 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» жінки, які перебувають на військовому обліку, можуть бути призвані на військову службу чи залучені для виконання робіт із забезпечення оборони держави у воєнний час у добровільному порядку. У мирний час жінки можуть бути прийняті на військову службу та службу у військовому резерві тільки в добровільному порядку (за контрактом).

Жінки виконують військовий обов`язок на рівних засадах із чоловіками (за винятком випадків, передбачених законодавством з питань охорони материнства та дитинства, а також заборони дискримінації за ознакою статі), що включає прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу, проходження військової служби, проходження служби у військовому резерві, виконання військового обов`язку в запасі та дотримання правил військового обліку.

Наказом Міністерства оборони України від 11 жовтня 2021 року № 313 затверджений Перелік спеціальностей та/або професій, споріднених з відповідними військово-обліковими спеціальностями, після одержання яких жінки беруться на військовий облік військовозобов`язаних, яким, зокрема передбачені спеціальності та/або професії за військово- обліковими спеціальностями в галузі медицини та фармації.

Судом за наслідками розгляду встановлено, що позивачка не має спеціальності чи професії в галузі медицини та фармації, чи іншої спеціальності, після одержання якої могла би бути взята на військовий облік. Крім того, судом вбачається, що відмова у виключенні з військового обліку була мотивована не наявністю у позивачки відповідної спеціальності, а тим, що медичне свідоцтво про зміну (корекцію) статевої належності (форма № 066-3/о), не є документом, що надає право на виключення з військового обліку. Відповідач вважав, що зазначене свідоцтво є підставою для органів державної реєстрації актів цивільного стану внести зміни до актового запису про народження, однак воно не є документом військово-лікарської експертизи. Також, на думку відповідача, юридичний факт зміни імені, прізвища, по батькові чи навіть статевої належності в органах РАЦС не має автоматичної зворотної сили, яка б анулювала попередньо набутий статус військовозобов`язаного.

Суд з такими доводами відповідача не погоджується та зауважує, що у даній справі відбулась не зміна імені, прізвища, по батькові або внесення змін до акту цивільного стану, проте зміна статевої належності людини в біологічному сенсі, що визнана компетентними органами Держави Україна, від імені якої видано паспорт громадянина України, який свідчить про приналежність людини до жіночої статі.

З огляду на наведені вище положення спеціалізованого Закону з питань військового обліку, слід дійти висновку, що у тому фізіологічному стані, в якому позивачка визначена на теперішній час, вона військовому обліку підлягає лише за власним добровільним бажанням (за заявою), проте за наслідками розгляду справи судом не встановлено, що позивачка виявила добровільне бажання з цього приводу, письмових заяв з даного приводу до ІНФОРМАЦІЯ_2 вона не подавала. Також позивачка не є колишнім військовослужбовцем або ветераном АТО чи ООС; особою, яка проходила строкову службу до 2014 року або служила за контрактом; офіцером запасу та/або військовозобов`язаного, яка закінчила військову кафедру ВНЗ.

Отже у ІНФОРМАЦІЯ_2 були відсутні підстави для відмови у виключенні позивачки, яка за документами військового обліку значиться як ОСОБА_2 , з військового обліку військовозобов`язаних, адже після зміни статі позивачка не підпадає під критерії військовозобов`язаних жінок, які визначені чинним законодавством України.

Суд констатує, що чинним законодавством, яке регулює порядок військового обліку, такий випадок не врегульовано у тих нормах, які напряму визначають процедуру виключення з військового обліку, на що фактично посилався відповідач. Разом з тим, загальні норми не передбачають обов`язку перебування на військовому обліку категорії осіб, до яких відноситься позивачка.

Сама лише відсутність у діючому законодавстві України спеціальної норми, яка прямо передбачає процедуру виключення з військового обліку особи у зв`язку зі зміною статі, на переконання суду, не є підставою для відмови у поновленні права особи.

Згідно зі статтями 2, 6 та 9 КАС України, у разі відсутності прямої норми суд зобов`язаний діяти, керуючись принципами верховенства права, справедливості та аналогії закону/права, з`ясувавши всі обставини справи.

Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.

Складовими принципу верховенства права є, зокрема, правова передбачуваність та правова визначеність, які необхідні для того, щоб учасники відповідних правовідносин мали можливість завбачати наслідки своїх дій і бути впевненими у своїх законних очікуваннях, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано (абзац третій пункту 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005).

Принцип правової визначеності вимагає від законодавця чіткості, зрозумілості, однозначності правових норм, їх передбачуваності (прогнозованості) для забезпечення стабільного правового становища людини (абзац дев`ятий підпункту 4.3 пункту 4 мотивувальної частини Рішення Великої палати Конституційного Суду України від 27 лютого 2018 року № 1-р/2018).

Верховний Суд у своїх постановах також неодноразово підкреслював, що прогалини у законодавстві не звільняють державні органи від обов`язку забезпечити реалізацію прав громадян.

Отже, відсутність спеціального нормативного регулювання не може бути підставою для відмови у виключенні з військового обліку.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З врахуванням наведених міркувань суд погоджується з доводами позовної заяви та вважає, що рішення ІНФОРМАЦІЯ_2 , яке оформлене листом № 10/780 від 04.10.2025 р. про відмову виключити позивачку з військового обліку військовозобов`язаних, є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки прийняте при неповному з`ясуванні всіх дійсних обставин справи, без дотримання принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації.

Що стосується позовних вимог про зобов`язання відповідача виключити ОСОБА_2 з військового обліку військовозобов`язаних та внести відповідні відомості до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних і резервістів «Оберіг», суд також вважає їх обгрунтованими.

Суд ураховує судову практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні від 15 листопада 1996 року у справі Чахал проти Об`єднаного Королівства (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності небезпідставної заяви за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Засіб захисту, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п.75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Отже, ефективний засіб правового захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

На переконання суду, внесення відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних і резервістів, про які просить позивачка, є адекватним до обставин цієї справи та забезпечить належний та повний захист справ позивачки у виниклих правовідносинах, що гарантуватиме остаточне вирішення спору.

Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

При прийнятті рішення у даній справі суд врахував позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки інших аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Із врахуванням такого підходу Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд вважає, що ключові аргументи сторін отримали достатню оцінку. Інші доводи висновків суду не спростовують.

Зважаючи на встановлені у справі обставини, з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про задоволення адміністративного позову.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 19, 205, 229, 241-247, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення ІНФОРМАЦІЯ_2 про відмову у виключенні ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_6 , з військового обліку військовозобов`язаних, яке оформлене листом № 10/780 від 04.10.2025 р.;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 виключити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_6 з військового обліку військовозобов`язаних та внести відповідні відомості до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних і резервістів «Оберіг».

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_8 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_6 ) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять тисяч, 20 коп.).

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Д.В. Григоров