Рішення від 18 січня 2026 р. у справі №182/4668/24 — Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 182/4668/24

Провадження № 2/0182/1181/2026

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем УКРАЇНИ

19.01.2026 м. Нікополь

Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Рунчевої О.В.,

секретаря судового засідання Паламарчук П.Ю.,

за участю позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача Онищенко С.В.,

представника третьої особи Горової П.С.,

розглянувши в залі суду в м. Нікополі у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє представник адвокат Онищенко Семен Валерійович, до ОСОБА_2 , третя особа: служба у справах дітей Нікопольської міської ради Дніпропетровська області про позбавлення батьківських прав,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє представник адвокат Онищенко Семен Валерійович звернувся до суду з зазначеним вище позовом, посилаючись на наступні обставини.

Позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_3 з 2013 року по 19.09.2015 року перебували у фактичних шлюбних відносинах. Шлюб між ними зареєстрований не був. ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народився син - ОСОБА_4 . 25.09.2015 року відповідач принесла позивачу на його робоче місце дитину, залишила її і пішла геть. Позивач намагався спілкуватись з відповідачкою - матір`ю дитини, вживаючи заходи до поновлення її участі у вихованні дитини.

Задля цього, він звертався до комісії з питань захисту прав дитини Нікопольської міської ради щодо способу участі матері дитини - відповідача по справі у вихованні та спілкуванні з дитиною.

07.10.2015 року позивачу було рекомендовано піти у відпустку по догляду за дитиною до досягнення 3-річного віку. 19.10.2025 року позивач пішов у відпустку до досягнення дитиною 3-річного віку.

Разом з тим відповідачем було подано заяву про визначення способу участі матері у вихованні та спілкування з малолітньою дитиною та рішення Виконкому Нікопольської міської ради від 10.02.2016 року, було визначено наступний графік - два дні на тиждень, один будній день та один вихідний день за попередньою домовленістю з батьком дитини та в його присутності.

Однак, Відповідач - матір дитини вказаного графіку не притримувалась та майже одразу взагалі перестала спілкуватись з позивачем та своїм сином.

Позивач також звертався до Нікопольського міськрайонного суду про стягнення аліментів з відповідачки, і згідно рішень Нікопольського міськрайонного суду про стягнення аліментів з відповідачки, і згідно рішень Нікопольського міськрайонного суду від 01.02.2016 року та 07.04.2016 року відповідно відбувалось та відбувається стягнення аліментів з відповідача на утримання дитини та позивача до досягнення дитиною 3х річного віку.

Починаючи з 2016 року відповідач проживає окремо, фактично не спілкується з дининою повністю. Не цікавиться її життям, розвитком, потребами, не обізнана про стан здоров`я дитини, не має бажання піклуватись про фізичний і духовний розвиток. Не приймає участі у її вихованні. Дитина абсолютно не знає та не бачила своєї матері і вочевидь навіть не зможе впізнати її серед інших людей.

Згідно довідки-характеристики з навчального закладу вбачається, що дитина навчається у КЗ Нікопольська гімназія №3, НМР, вихованням та навчанням займається батько - ОСОБА_1 . Мати дитини ОСОБА_3 участі у навчанні та вихованні дитини не приймає, до школи ніколи не з`являлась, з сім`єю не проживає.

Згідно довідки-характеристики з гуртка авіа моделювання, який відвідує дитина, вбачається, що розвитком та навчанням займається батько, з яким і відбувається спілкування організаторів гуртка.

Позивачем створено належні умови для проживання, повноцінного розвитку сина, забезпечено достатньою кількістю та якістю житлової площі. Позивач, батько дитини - працює, характеризується позитивно за місцем роботи, на диспансерних обліках не перебуває, на хронічні захворювання, які б перешкоджали йому здійснювати виховання сина самостійно, не страждає. Дитина бажає з батьком проживати і надалі. Мати самоусунулась від виховання дитини, чи працює, де та як проживає позивачу не відомо, а тому він вважає, що відповідачку слід позбавити батьківських прав щодо сина ОСОБА_4 2014 р.н.

Враховуючи вищевикладене, просить суд позбавити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 батьківських прав відносно до ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Ухвалою судді Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 29.11.2024 року позовну заяву прийнято до розгляду за правилами загального позовного провадження, відкрито провадження по даній справі, витребувано у Служби у справах дітей Нікопольської міської ради вмотивований висновок про доцільність чи недоцільність позбавлення батьківських прав відповідача відносно її дитини.

На виконання ухвали суду від 29.11.2024 року Службою у справах дітей Нікопольської міської ради надано рішення виконавчого комітету Нікопольської міської ради від 26.02.2025 року №211 «Про затвердження висновку про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_5 ».

Ухвалою Нікопольського міськрайонного суду від 30.04.2025 року закрито підготовче провадження по вказаній справі, призначено справу до слухання по суті.

Відповідач у судове засідання не з`явилась, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялась належним чином, шляхом направлення за місцем її реєстрації судової повістки з рекомендованим повідомленням, що підтверджується поштовим конвертом (а.с.65), який повернувся на адресу суду, як не вручений, у зв`язку із відсутністю адресата. Крім того, відповідач повідомлялась про розгляд справи публікацією оголошення на сайті Судової влади України. Відзиву на адресу суду не направила, причину неявки суду не повідомила.

Згідно ч.1 ст.223 ЦПК України, неявка в судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Справу розглянуто у відповідності до вимог ст. 280 ЦПК України.

Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник позивача ОСОБА_6 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.

Представник третьої особи, ОСОБА_7 в судовому засіданні підтримала позовні вимоги в повному обсязі.

Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні, будучи повідомленою під розписку про кримінальну відповідальність завідомо неправдиві покази і за відмову від дачі показів згідно ст.ст. 384, 385 КК України, повідомила, що позивач їй відомий та працює з нею в школі з 2019 року. Свідок, зазначила, що матір дитини ніколи не бачила. Дитиною займається батько. За період навчання дитини у школі (4 роки) мати ні разу не приходила.

Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні, будучи повідомленою під розписку про кримінальну відповідальність завідомо неправдиві покази і за відмову від дачі показів згідно ст.ст. 384, 385 КК України, повідомила, що являється сусідкою позивача. Свідок, зазначила, що після припинення спільного проживанні позивача і відповідачки, вона її більше не бачила. Вихованням дитини займається позивач.

Свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні, будучи повідомленим під розписку про кримінальну відповідальність завідомо неправдиві покази і за відмову від дачі показів згідно ст.ст. 384, 385 КК України, повідомила, що є директором КЗДО «Маргаритка». Свідок, зазначила, що за весь час перебування дитини у дитячому садку вона спілкувалась тільки з батьком, матір взагалі не бачила. Матір не цікавилася дитиною і не приходила.

Свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні, будучи повідомленою під розписку про кримінальну відповідальність завідомо неправдиві покази і за відмову від дачі показів згідно ст.ст. 384, 385 КК України, повідомила, що є вихователем КЗДО «Маргаритка». Свідок, зазначила, що під час своєї роботи вона бачила тільки батька або бабусю, а також, іноді приходила сестра позивача. На святах та випускному матері не було. Дитина ніколи не згадувала про матір.

Свідок ОСОБА_12 в судовому засіданні, будучи повідомленою під розписку про кримінальну відповідальність завідомо неправдиві покази і за відмову від дачі показів згідно ст.ст. 384, 385 КК України, повідомила, що була класним керівником дитини. Свідок, зазначила, що матір дитини вона жодного разу не бачила і від позивача жодного разу не чула про неї. Батько завжди був поруч з дитиною. Обмежень для матері щодо доступу в школу не було, матір не приходила.

Вислухавши думку сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, суд приходить до наступного.

У судовому засіданні встановлено, що батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 є ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження, видане Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Нікополю Нікопольського міськрайонного управління юстиції у Дніпропетровській області 06.11.2015 року (а.с.19).

Згідно з витягу з протоколу №18 засідання комісії з питань захисту прав дитини від 17.10.2015 року, розглянуто заяву щодо визначення способу участі матері ОСОБА_2 у вихованні та спілкуванні з малолітньою дитиною ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який на даний час проживає з батьком ОСОБА_1 , вирішено: батьку рекомендовано звернутися в адміністрацію закладу, в якому працює, для вирішення питання щодо переоформлення відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку на себе; рекомендовано звернутися до суду для вирішення питання щодо визначення місця проживання дитини з одним із батьків (а.с.12).

Рішенням Виконавчого комітету Нікопольської міської ради від 10.02.2016 року, було визначено спосіб участі матері ОСОБА_2 у вихованні та спілкуванні з малолітньою дитиною ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , через зустрічі: два дні на тиждень: один будній день та один вихідний день, за попередньою домовленістю з батьком дитини та в його присутності (а.с.16).

17.02.2016 року Нікопольським міськрайонним судом Дніпропетровської області по справі №182/8048/15-ц видано виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженки м.Нікополь Дніпропетровської області, аліменти на утримання малолітнього сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі частини зі всіх видів її заробітку (доходу), але не менше ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, на його користь в особі батька ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженця м.Запоріжжя, щомісячно, починаючи з 12.11.2015 року та до повноліття дитини (а.с.10).

Рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 07.04.2016 року по справі №182/972/16-ц стягнуто з ОСОБА_2 , 1981 року народження, на користь ОСОБА_1 , 1972 року народження, аліменти на його утримання у розмірі 1/6 частини з її заробітку та доходів, починаючи з 23.02.2016 року, щомісячно до досягнення дитиною 3-х річного віку, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_6 (а.с.17).

Згідно характеристики Нікопольської гімназії №3 НМР від 11.04.2024 року, №44/180-2024, вихованням дитини ОСОБА_4 , учня 3Б класу, займається батько, ОСОБА_1 , який регулярно відвідує батьківські збори, цікавиться життям дитини, забезпечує відвідування навчальних екскурсій, організовує правильне проведення вільного часу, моні торить поводження дитини в мережі Інтернет та інформаційну гігієну, забезпечує високий рівень навчання дитини, підтримує зв`язок зі школою та класним керівником (а.с.22).

Рішенням виконавчого комітету Нікопольської міської ради від 26.02.2025 року за № 211 затверджено висновок про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відносно малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.38-43).

Відповідно вказаного висновку, відповідач нехтує своїми батьківськими обов`язками, не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини; не цікавиться станом здоров`я; не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, не спілкується з сином в обсязі, необхідному для його нормального самоусвідомлення; не сприяє засвоєнню ним загальновизнаних норм моралі; не створює умови для отримання ним освіти. Зазначені факти, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення та самоусунення від виховання дитини.

Відповідно до ч.2 ст. 150 Сімейного кодексу України, батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, його фізичний, духовний та моральний розвиток.

Згідно ч.2 ст. 157 Сімейного кодексу України, той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.

Згідно п.2 ч. 1 ст. 164 Сімейного кодексу України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.

Відповідно до п.п.15,16 Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 30.03.2007 р. «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених ст. 164 СК. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Інтереси дітей захищаються передусім не лише національним законодавством, але й нормами міжнародного права. Так, згідно з положеннями ч.1 ст.3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року (ратифікована Україною 27.02.1991 року, дата набуття чинності для України 27.09.1991 року), в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини, а також на положення ч.8 ст.7 Сімейного Кодексу України, регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Судом було встановлено, що ОСОБА_13 свідомо, без будь-яких наявних причин нехтує своїми батьківськими обов`язками, не займається вихованням та матеріальним утриманням своєї дитини, не створює умов для її фактичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку, не цікавиться її здоров`ям та життям, морально та матеріально не підтримує.

Доказів, що підтверджують обставини виконання відповідачем своїх батьківських обов`язків щодо виховання та розвитку дитини, зацікавленість відповідача у її вихованні, надання їй батьківської турботи, необхідного харчування, матеріального забезпечення, не надано.

У відповідності до ч.3 ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч.1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.6 ст.81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ч.ч.1,2 ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи викладене, те, що відповідач самоусунулася від виховання своєї дитини, а її відношення до своїх батьківських обов`язків виключає участь у її житті, та те, що вона свідомо відмовилася від виконання покладених на неї обов`язків по вихованню дитини, суд вважає за можливе позов задовольнити та позбавити ОСОБА_13 батьківських прав відносно її малолітньої дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

У відповідності до ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню судовий збір на користь держави у розмірі 1211,20 грн.

Керуючись ст.ст.10, 12, 13, 76, 81,82, 89, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, ст.ст. 150,157,164-166 СК України, Конвенцією про права дитини від 20.11.1989 року, ратифікованою Постановою ВР № 789-XII від 27.02.1991 року, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє представник адвокат Онищенко Семен Валерійович, до ОСОБА_2 , третя особа: служба у справах дітей Нікопольської міської ради Дніпропетровська області про позбавлення батьківських прав - задовольнити.

Позбавити батьківських прав ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ), відносно малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Стягнути з ОСОБА_13 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь держави судовий збір у розмірі 1331 грн. 20 коп. (одна тисяча триста тридцять одна грн. 20 коп.).

Роз`яснити відповідачці зміст статті 169 СК України, відповідно до якого мати, батько позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав у разі зміни поведінки особи, позбавленої батьківських прав, та обставин, що були підставою для позбавлення батьківських прав.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя: О. В. Рунчева