Рішення від 19 січня 2026 р. у справі №208/10246/25 — Заводський районний суд міста Кам’янського

справа № 208/10246/25

провадження № 2/208/2586/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2026 р. м. Кам`янське

Заводський районний суд міста Кам`янського у складі судді Подкопаєвої І.А., за участю секретаря судових засідань – Кривонос Т.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Заводського районного суду міста Кам`янського в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини, -

ВСТАНОВИВ:

До Заводського районного суду міста Кам`янського звернулась ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої доньки – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі частки з усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з дня пред`явлення позову і до досягнення дитиною повноліття.

Позовна заява мотивована тим, що з 2019 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу. Вони є батьками доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . З 2021 року відповідач участі у вихованні доньки не приймає і не допомагає їй матеріально. Аліменти на утримання доньки в добровільному порядку не сплачує, тому позивач просить стягнути аліменти в судовому порядку.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.08.2025 головуючою суддею визначено суддю Подкопаєву І.А.

Ухвалою від 19.09.2025 року позовна заява залишена без руху, надано строк для усунення недоліків, який не може перевищувати 10 (десяти) днів з дати отримання ухвали суду.

Ухвала від 19.09.2025 була надіслана засобами поштового зв`язку на адресу позивача та повернулась без вручення із зазначенням причини невручення – «за закінченням терміну зберігання».

20.11.2025 року на адресу суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків на виконання вимог ухвали суду від 19.09.2025 року.

Ухвалою від 21.11.2025 року позовна заява прийнята до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (виклику) сторін. Учасникам справи встановлені строки для подання заяв по суті справи, а також заперечень щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомлення (виклику) сторін.

В судове засідання, призначене на 20.01.2026, позивач не з`явилась, про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, від позивача надійшла заява про розгляд справи без її участі, в якій вона зазначила, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі, проти заочного розгляду справи не заперечує.

Відповідач в судове засідання, призначене на 20.01.2025, не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, клопотань про відкладення розгляду справи та/або заяв про оголошення перерви на адресу суду не надходило, про причини неявки суд не повідомив, своїм правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, будь-яких заяв чи клопотань від нього на адресу суду не надходило.

Ухвалою від 20.01.2026 року вирішено здійснювати заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.

Беручи до уваги те, що розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до вимог частини другої статті 247 ЦПК України.

Дослідивши матеріали цивільної справи у їх сукупності та взаємозв`язку, суд встановив наступні обставини справи та відповідні правовідносини, що виникли між сторонами.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками малолітньої доньки – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується Свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим 14.05.2020 року Добропільським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), про що зроблений відповідний актовий запис № 100 (а.с. 6).

ОСОБА_3 проживає з ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідками № 1208-5003736089 від 16.07.2025 року (а.с. 8) та № 1208-5003736081 від 16.07.2025 року (а.с. 9) про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

Суд, встановивши фактичні обставини справи та перевіривши їх доказами, дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю з огляду на таке.

Відповідно до частин першої, другої статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Статтею 18 Конвенції передбачено, що батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Статтею 141 СК України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Згідно з частиною другою статті 51 Конституції України батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття.

Аналогічне положення міститься і у статті 180 Сімейного кодексу України (далі – СК України).

Відповідно до частини третьої статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Відповідно до частини першої статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (частина друга статті 182 СК України).

Відповідно до частини першої статті 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину (частина четверта статті 183 СК України).

Відповідно до частини першої статті 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Як вбачається з матеріалів справи, малолітня донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає разом із позивачем (матір`ю), а тому позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача аліментів на утримання дитини у розмірі 1/4 частини від усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 20.01.2026 року і до досягнення дитиною повноліття, є законними та обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: як розподілити між сторонами судові витрати.

Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, серед інших, витрати на професійну правничу допомогу (частина третя статті 133 ЦПК України).

Порядок розподілу судових витрат між сторонами визначено нормами статті 141 ЦПК України.

Частинами першою статті 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (частина шоста статті 141 ЦПК України).

Відповідно до частини другої статті 131 ЦПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Так, позивач звільнена від сплати судового збору за подання до суду позовної заяви про стягнення аліментів на підставі пункту 3 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», тому судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь держави.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України «Про судовий збір» № 3674-VI від 08.07.2011 року.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України № 3674- VI судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

Судовий збір справляється: за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством (частина перша статті 3 Закону України № 3674- VI).

Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до суду: 1) позовної заяви майнового характеру, яка подана: фізичною особою - 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Закон України «Про державний бюджет України на 2025 рік» № 4059-IX від 19.11.2024 року у статті 7 встановив, що з 1 січня 2025 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб становить 3 028 гривень.

Пункт 3 частини першої статті 176 ЦПК України зазначає, що ціна позову визначається: у позовах про стягнення аліментів - сукупністю всіх виплат, але не більше ніж за шість місяців.

Отже, вимога про стягнення аліментів підлягає грошовій оцінці та, з огляду на це, є майновою вимогою, розмір якої становить ціну позову.

Суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог про стягнення аліментів на утримання дитини у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 08.08.2025 року.

Закон України «Про державний бюджет України на 2025 рік» № 4059-IX від 19.11.2024 року у статті 7 встановив, що з 1 січня 2025 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для дітей віком від 6 до 18 років становить 3 196 гривень.

Виходячи з мінімального розміру аліментів (50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку) ціна позову складає 9 588 гривень (3 196 грн х 50 % х 6 місяців).

За подання позовної заяви сплаті підлягав би судовий збір у сумі 1 211,2 гривень (9 588 грн. * 1 % = 95,88 грн, але не менше 1 211,2 грн та не більше 15 140 грн).

Відповідач доказів звільнення його від сплати судового збору, клопотань про звільнення від сплати судового збору або зменшення його розміру суду не надав.

Тому, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь держави судового збору, який мав бути сплачений позивачем за подання до суду позовної заяви майнового характеру у сумі 1 211,2 гривень.

Керуючись ст. 258, 263 - 265, 268, 430 Цивільного процесуального кодексу України, ст.ст. 141, 180 – 183, 191 Сімейного кодексу України, Закону України «Про охорону дитинства» -

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів – задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини від усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 08.08.2025 року і до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у сумі 1 211,20 гривень (одна тисяча двісті одинадцять грн 20 коп.).

Заочне рішення може бути переглянуте Заводським районним судом міста Кам`янського за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Учасники справи мають право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

Заочне рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: https://zv.dp.court.gov.ua/sud0415/

Заочне рішення суду знаходиться в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб - адресою: http://reyestr.court.gov.ua.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_2 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_2 ; адреса зареєстрованого фактичного місця проживання як внутрішньо переміщеної особи: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - невідомий, адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_2 .

Суддя І. А. Подкопаєва