Рішення від 19 січня 2026 р. у справі №440/15193/25 — Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2026 року м. ПолтаваСправа № 440/15193/25

Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Супруна Є.Б., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження справу №440/15193/25 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

05.11.2025 адвокат Іщенко Ганна Михайлівна, здійснюючи на підставі ордеру (серія АА №1636516 від 04.11.2025) представництво інтересів ОСОБА_1 , звернулася з позовом до Військової частини НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України (надалі - в/ч НОМЕР_1 ), в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати за період з 29.01.2020 по 17.09.2025 відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159;

- зобов`язати в/ч НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати за період з 29.01.2020 по 17.09.2025 з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою КМ 15.01.2004 №44.

В якості підстави для звернення до суду заявниця вказує на обставини порушення прав позивача внаслідок не нарахування відповідачем компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення, яке було виплачене відповідачем на виконання судового рішення.

Ухвалою судді Полтавського окружного адміністративного суду від 11.11.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

У наданому до суду відзиві на позов представник відповідача просить у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на те, що відповідно до вимог бюджетного законодавства НОМЕР_2 прикордонний загін (в/ч НОМЕР_1 ) одержує бюджетні асигнування, що є підставою для затвердження кошторисів, а також бере бюджетні зобов`язання та провадить видатки лише в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами. Тож відповідач перебуває у прямій залежності від бюджетного асигнування. За відсутності в достатньому об`ємі бюджетних асигнувань розпорядник коштів нижчого рівня (відповідач) не може на це ніяк впливати (а.с. 25-27).

У відповіді на відзив представник позивача навела доводи аналогічні тим, що наведені у позовній заяві. Додала, що обставина відсутності бюджетних асигнувань не звільняє відповідача від обов`язку виконання вимог Закону №2050-ІІІ (а.с. 30-32).

Розгляд справи судом здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Суд вивчивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка с. Розсошенці Полтавського р-ну Полтавської області, проходила військову службу у складі в/ч НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 прикордонний загін) з 25.07.2019 по 13.02.2023.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 19.05.2025 у справі №520/23685/24 зобов`язано в/ч НОМЕР_1 провести ОСОБА_1 за період з 29.01.2020 по 13.02.2023 включно нарахування та виплатити грошове забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначати шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020, на 01.01.2021, на 01.01.2022 та на 01.01.2023, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови КМ "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 №704. Зобов`язано в/ч НОМЕР_1 провести нарахування та виплату ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення при наданні щорічної основної відпустки за 2020 рік, 2021 рік, 2022 рік та 2023 рік, виходячи з розміру грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначати шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови КМ "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 №704. Зобов`язано в/ч НОМЕР_1 провести нарахування та виплату ОСОБА_1 матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020 рік, 2021 рік, 2022 рік та 2023 рік у розмірі місячного грошового забезпечення з урахуванням розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови КМ "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 №704. Зобов`язано в/ч НОМЕР_1 здійснити перерахунок та доплати ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2022 рік та 2023 рік, грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, виходячи з розміру грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначити шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови КМ "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 №704.

На виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.05.2025 у справі №520/23685/24 позивачу з боку в/ч НОМЕР_1 була виплачена заборгованість з грошового забезпечення у сумі 253 223,49 грн, що підтверджується скріншотом по надходженням по картці позивача (зворот а.с. 14).

07.10.2025 адвокат позивача Іщенко Г.М. звернулася до відповідача із заявою, в якій просила нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ще й компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати належного грошового забезпечення, грошової допомоги на оздоровлення при наданні щорічної основної відпустки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та грошових компенсацій за невикористані дні відпусток за періоди з 29.01.2020 по 13.02.2023, у відповідь на яку відповідач листом від 15.10.2025 повідомив про відсутність підстав для виплати компенсації з огляду на факт виконання у повному обсязі рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.05.2025 у справі №520/23685/24 та відсутність у резолютивній частині рішення даних щодо виплати компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (а.с. 15).

Позивач вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо не виплати їй компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення звернулася до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України від 19.10.2000 №2050-III "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" (надалі - Закон №2050-III), Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України №159 від 21.02.2001 (надалі - Порядок №159).

Відповідно до ст.ст. 1, 2 Закону №2050-III, підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Згідно зі ст. 3 Закону №2050-III, сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Відповідно до ст. 4 цього ж Закону, виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Пунктами 2, 3 Порядку №159 передбачено, що компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року. Компенсації підлягають такі грошові доходи, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, зокрема, заробітна плата (грошове забезпечення).

Відповідно до п. 4 Порядку №159, сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Використане у статті 3 Закону №2050-ІІІ формулювання стосовно того, що компенсація обчислюється як добуток нарахованого, але не виплаченого грошового доходу за відповідний місяць, означає, що має існувати обов`язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.

Аналізуючи положення Закону №2050-III та Порядку №159, Верховний Суд у своїй постанові від 08.12.2025 у справі №420/13975/24 зазначав, що "...компенсація втрати частини доходів є спеціальною державною гарантією, спрямованою на відновлення реальної вартості грошового доходу у разі порушення строків його виплати. Така компенсація:

нараховується на суму нарахованого, але не виплаченого доходу;

має допоміжний характер відносно основного боргу, оскільки її розмір та існування залежать від суми (і факту) невиплаченого доходу;

відповідно до статті 4 Закону №2050-III підлягає виплаті в тому ж місяці, у якому здійснюється фактична виплата заборгованості за відповідний період.

Факт нарахування, але невиплати грошового доходу свідчить про виникнення у позивача матеріального права на компенсацію втрати частини доходів відповідно до Закону №2050-III. Однак саме виникнення такого права не означає його порушення.

Відповідно до статті 2 КАС України судовому захисту підлягають лише порушені права чи інтереси, а не ті, порушення яких є лише потенційно можливим у майбутньому.

Законодавець чітко визначив, що обов`язок суб`єкта владних повноважень щодо виплати компенсації виникає не з моменту нарахування доходу, а з моменту фактичної виплати основної суми заборгованості...".

Суд при вирішенні даного публічно-правового спору не знаходить підстав для відступу від викладеної вище правової позиції.

Судом встановлено, на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.05.2025 у справі №520/23685/24 відповідач 17.09.2025 виплатив позивачу заборгованість з грошового забезпечення на загальну суму 253 223,49 грн.

Враховуючи факт невиплати позивачу при звільненні сум належного грошового забезпечення, які надійшли на банківський рахунок позивача лише 17.09.2025, суд дійшов висновку про наявність у позивача права на компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням відповідачем строків їх нарахування та виплати за період з 29.01.2020 (початок періоду несвоєчасного нарахування та виплати грошового забезпечення, встановлений судом у справі №520/23685/24) по 16.09.2025 (день, який передує зарахуванню коштів на банківський рахунок позивача).

Посилання відповідача на те, що НОМЕР_2 прикордонний загін (в/ч НОМЕР_1 ) є установою, що фінансується з державного бюджету, а тому як розпорядник бюджетних коштів відповідно до ст.ст. 48, 51 Бюджетного кодексу України може брати бюджетні зобов`язання та провадити видатки на утримання персоналу лише в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисом, не впливають на оспорене позивачем право.

Беручи до уваги те, що відповідач за наслідками нарахування позивачу сум грошового забезпечення на запит позивача не прийняв жодного рішення, спрямованого на виплату сум компенсації втрати частини доходів, суд дійшов висновку про доведеність факту протиправної бездіяльності з боку відповідача, у зв`язку з чим позов у відповідній частині вимог суд визнає обгрунтованим.

Вирішуючи позов у частині вимог щодо одночасної компенсації сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України 15.01.2004 №44, суд виходить з такого.

Постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44 затверджено Порядок виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і складу начальницького (надалі - Порядок №44), який визначає умови та механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу (в тому числі відрядженими до органів виконавчої влади та інших цивільних установ), співробітниками Служби судової охорони у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби (далі - грошова компенсація).

Згідно з пунктом 2 Порядку №44, грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби.

Відповідно до пункту 4 Порядку №44, виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення.

Тобто, грошова компенсація сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних окремою категорією осіб, виплачується їм для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби одночасно з виплатою грошового забезпечення за місцем його одержання у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

Разом з тим, кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення є компенсаторною складовою доходу у вигляді заробітної плати працівника.

Аналогічна правова позиція відображена Верховним Судом у постановах від 05.05.2022 у справі №380/8976/21, від 29.11.2023 у справі №560/11895/23, від 14.12.2023 у справі №600/4606/23-а.

Питання щодо того, чи є компенсація втрати частини доходів частиною заробітної плати працівника була викладена у постанові Верховного Суду від 06.02.2025 у справі №380/6777/24.

Отже, спір у цій справі стосується виплати грошового забезпечення позивача, що в силу вищенаведених правових положень дає йому право на отримання компенсації сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до Порядку №44 при виплаті недоотриманого грошового забезпечення у вигляді компенсації втрати частини доходів, у зв`язку з чим позов у відповідній частині вимог також слід визнати обґрунтованим.

Обираючи належний спосіб захисту порушеного права позивача, суд визнає протиправною бездіяльність в/ч НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати позивачу компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати за весь час затримки - за період з 29.01.2020 до дня, що передує фактичній виплаті - 16.09.2025, у зв`язку з чим зобов`язує відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати за період з 29.01.2020 по 16.09.2025 (а не по 17.09.2025, як просить позивач) з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44.

Тож позов слід задовольнити частково у спосіб, визначений судом.

Згідно з частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Позивач звільнений від сплати судового збору в силу закону як особа зі статусом учасника бойових дій, тому підстави для розподілу судових витрат зі сплати судового збору відсутні.

Натомість у прохальній частині позовної заяви заявлено клопотання про стягнення з відповідача витрат у розмірі 7200,00 грн на правничу (правову) допомогу, надану з боку адвоката Іщенко Г.М.

Вирішуючи цю заяву по суті, суд виходить з наступного.

Згідно з ч. 7 ст. 139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно з ч. 2 ст. 134 КАС України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч. 3 ст. 134 КАС України).

Положеннями частини четвертої та п`ятої цієї ж статті встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з частиною сьомою цитованої норми, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При цьому, статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Тож вирішуючи питання про розподіл судових витрат, заявлених стороною як таких, що понесені на оплату послуг з правничої допомоги, суд враховує висновки Європейського суду з прав людини у рішенні по справі "Шульга проти України" (Заява №16652/04), відповідно до яких заявник має право на відшкодування судових витрат лише в разі, якщо було доведено, що такі витрати були фактично понесені і були неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Як свідчать матеріали цієї справи, на обґрунтування заявленого розміру витрат на правничу допомогу у сумі 7200,00 грн представник позивача до заяви додала копію договору №2025-0296 про надання послуг правничої (правової) допомоги від 26.09.2025 (а.с. 18-19), яким сторони узгодили, що оплата за надані послуги здійснюється замовником шляхом (за погодженням сторін): авансування вартості правової допомоги в розмірі 7200 грн або судові витрати для виконання взятих за договором виконавцем зобов`язань сплачуються клієнтом окремо в терміни та на умовах, визначених за домовленістю сторін.

Згідно з актом наданих послуг №295 від 31.10.2025 позивачу надані послуги з правової допомоги складання адвокатських запитів, складання та подання позовної заяви, супровід досудового врегулювання (зворот а.с. 15).

Проаналізувавши наданий представником позивача пакет документів на предмет реальності заявлених до стягнення витрат на правничу допомогу, суд звертає увагу на наступне.

Частиною першою статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Всупереч наведеному ні позивач, ні його представник не надали суду квитанції, платіжного доручення чи іншого документу, що підтверджує факт сплати позивачем суми гонорару адвокату.

При цьому, передбачені сторонами в договорі умови сплати вартості отриманих послуг окремо в терміни та на умовах, визначених за домовленістю сторін, не мають для суду наперед встановленого значення, оскільки не гарантують фактичну оплату вартості послуг правничої допомоги у майбутньому.

З огляду на встановлені обставини відсутності станом на момент вирішення по суті цієї справи доказів понесення позивачем фактичних витрат на оплату професійної правничої (правової) допомоги, у суду відсутні правові підстави для відшкодування позивачу витрат, пов`язаних з придбанням послуг з правничої допомоги.

У зв`язку з цим оцінку на предмет співмірності заявлених до стягнення судових витрат суд не надає.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 у справі №440/15193/25 - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати за весь час затримки виплати з 29.01.2020 по 16.09.2025.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати за період з 29.01.2020 по 16.09.2025 з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44.

В іншій частині вимог - позов залишити без задоволення.

Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП паспорт: серія НОМЕР_3 ; АДРЕСА_1 ).

Відповідач: Військова частина НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ; АДРЕСА_2 ).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду впродовж тридцяти днів з моменту його підписання.

Суддя Є.Б. Супрун