Рішення від 20 січня 2026 р. у справі №160/23656/25 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2026 рокуСправа №160/23656/25

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Захарчук-Борисенко Н. В.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

УСТАНОВИВ:

18.08.2025 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , в якій просить:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частин НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 , як дружині померлого, військовослужбовця ОСОБА_2 , належні останньому, грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки за період з 2022 по 2023 роки, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2023р., грошової компенсації за неотримане речове майно, грошову допомогу на оздоровлення за 2022 рік.

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 видати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 , як дружині померлого, військовослужбовця ОСОБА_2 , довідку про вартість речового майна, що належало ОСОБА_2 до видачі на день виключення з 12.10.2023 року зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 .

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 , код НОМЕР_3 , здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 як дружині померлого, військовослужбовця ОСОБА_2 грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки за період з 2022 по 2023 роки, які належали ОСОБА_2 , грошової компенсації за неотримане речове майно, яка належала ОСОБА_2 ; матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2023 рік - в розмірі місячного грошового забезпечення, яка належала ОСОБА_2 ; грошову допомогу на оздоровлення за 2022 рік, в розмірі місячного грошового забезпечення, яка належала ОСОБА_2 .

В обгрунтування позовних вимог позивач вказує таке. Чоловік позивачки – ОСОБА_2 під час проходження військової служби у Збройних Силах України набув захворювання, які призвели до його смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 . Зазначено, що захворювання, яке послужило причиною смерті чоловіка позивачки, пов`язані з проходженням військової служби., що підтверджується копією витягу з протоколу №1695 від 26.04.2024 року засідання штатної НОМЕР_4 РВЛК МО України. Позивач наголошує на протиправності бездіяльності відповідача щодо невиплати грошового забезпечення чоловіка позивачки. Означене прямо протирічить наказу командира в/ч НОМЕР_1 №2620 від 20.10.2023 року, де у п. 5 визначено зобов`язання начальника фінансово-економічної служби головному здійснити нарахування та виплату грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяких іншим особам, затвердженого наказом МОУ від 07.06.2018 року №260; а в п. 6 – контроль за виконанням наказу покладено на начальника штабу – заступника командира в/ч.

Ухвалою від 22.08.2025 року прийнято адміністративний позов до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи у письмовому провадженні.

08.09.2025 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, яким заперечується проти задоволення позовних вимог, з огляду на таке.

Стосовно позовних вимог в частині ненарахування та невиплати компенсації за невикористані дні щорічної відпустки, а також матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань. Після отримання позовної заяви юридичною службою військової частини НОМЕР_1 ініційовано внесення відповідних змін до наказу про виключення зі списків особового складу сержанта ОСОБА_2 , за наслідком яких планується нарахування та виплата позивачу грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки ОСОБА_2 , матеріальної допомоги для вирішення соціально- побутових питань за 2023 рік. На підтвердження зазначеного до Дніпропетровського окружного адміністративного суду буде надано відповідний наказ командира військової частини НОМЕР_1 .

Стосовно позовних вимог щодо не нарахування та невиплати грошової компенсації за неотримане речове майно. Якщо військовослужбовець під час проходження служби в особливий період, не має права при звільненні на отримання речового майна, яке не було отримане під час проходження служби, він також не має права й на отримання грошової компенсації за неотримане речове майно. Оскільки, ОСОБА_2 за життя не набув права на компенсацію вартості неотриманого речового майна, подібне право не може виникнути у членів сім`ї померлого військовослужбовця.

Стосовно позовних вимог щодо не нарахування та невиплати позивачу грошової допомоги для оздоровлення за 2022 рік, яка передбачена Розділом XXIII Порядку №260. Грошова допомога для оздоровлення надається військовослужбовцям у разі вибуття їх у щорічну основну відпустку, або без вибуття у відпустку за їх рапортом протягом поточного року на підставі наказу командира військової частини. У 2022 року позивач проходив військову службу у ІНФОРМАЦІЯ_3 , що не заперечується сторонами. Таким чином, обов`язок по виплаті грошової допомоги на оздоровлення у 2022 році був покладений саме на ІНФОРМАЦІЯ_4 . Відомостей щодо невиплати грошової допомоги на оздоровлення за 2022 рік наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 від 16.01.2023 №12 не містить. У підсумку, у військової частини НОМЕР_1 відсутні будь-які правові підстави для виплати позивачу грошової допомоги на оздоровлення за 2022 рік.

Також, відповідачем наголошено, що з урахуванням вимог діючого законодавства підстави для видачі довідки про вартість речового майна, що належало ОСОБА_2 до видачі на день виключення з 12.10.2023 року зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 - відсутні.

На думку військової частини НОМЕР_1 , підстави для здійснення виплати грошової допомоги на оздоровлення за 2022 рік відсутні.

22.09.2025 року відповідачем до суду долучено копію витягу з наказу командира в/ч НОМЕР_1 (по стройовій частині) №269 від 19.09.2025 року, яким внесено зміни до підпункту 1.1 наказу №350 від 02.12.2023 року.

10.10.2025 року від позивача надійшла заява, в якій зазначено, що відповідачем наразі не здійснено жодних виплати позивачу.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини.

Відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_5 від 08.06.2010 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено шлюб.

Відповідно до наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 №12 від 16.01.2023 року сержанта ОСОБА_2 вважати таким, що справи і посаду здав та вибув у розпорядження командира НОМЕР_6 окремої механізованої бригади. З 06.01.2023 року виключено зі списків ІНФОРМАЦІЯ_6 .

У даному наказі зазначено також:

- щорічна основна відпустка за 2022 рік не використана;

- щорічна основна відпустка за 2023 рік не використана. Грошову допомогу на оздоровлення за 2023 рік не отримав;

- матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2023 рік відповідно до Інструкції №260 не отримав.

У відповідності до наказу в/ч НОМЕР_1 №15 від 17.01.2023 року сержанта ОСОБА_2 з 17.01.2023 року зараховано до списків 2023 року особового складу військової частини НОМЕР_1 , вважати таким, що з 17.01.2023 року справи та посаду прийняв та приступив до виконання обов`язків за посадою.

Згідно з витягом з Наказу командира в/ч НОМЕР_1 №232 від 12.08.2023 року:

«17.7. До стабілізаційного пункту медичної роти смт. Покровське на лікування:

12.08.2023 року:

Сержанта ОСОБА_2 , головного сержанта – командира кулеметного відділення 1 розрахунку (ДІІІКМ) 1 кулеметного взводу 2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 :

Підстава: іменний писок капітана ОСОБА_3 вх.№12912/1кр від 12.08.2023 року».

З витягу з наказу командира в/ч НОМЕР_1 №244 від 24.08.2023 року судом встановлено таке:

«5.9. До КНП «Міська лікарня №9» ЗМР м. Запоріжжя на лікування:

24.08.2023 року

Сержанта ОСОБА_2 на лікування у зв`язку з пораненням:

З 25.08.2023 року зняти з котлового забезпечення.

Підстава: іменний список капітана ОСОБА_3 вх.№14106/2кр від 24.08.2023 року».

Згідно з довідкою №502 від 10.09.2023 року про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) ОСОБА_2 отримав поранення за обставин: під час виконання бойового завдання внаслідок обстрілу мінометного та стрілецькою зброєю противника 24.08.2023 року, поблизу н.п. Приютне, Пологівського району, Запорізької області. Вважати таким, що поранення сержанта ОСОБА_4 отримано під час проходження військової служби та пов`язане з виконанням обов`язків військової служби, пов`язане із захистом Батьківщини, під час відсічі збройної агресії рф проти України, під час виконання бойового завдання внаслідок обстрілу мінометом та стрілецькою зброєю противником, поблизу населеного пункту Приютне. Пологівського району, Запорізької області. Погіршення стану здоров`я не пов`язане з: отруєнням алкоголем, наркотичними засобами, токсичними чи отруйними речовинами, а також їх дії; використанням в особистих цілях без відома командування, озброєння, устаткування, інструментів та матеріалів, які належать військовій частині або використовуються нею; навмисним вчиненням кримінального правопорушення; навмисним заподіянням військовослужбовцем шкоди своєму здоров`ю. Військовослужбовець перебував в засобах індивідуального захисту.

Згідно зі свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_7 від 19.10.2023 року ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

У матеріалах справи наявний витяг з наказу командира в/ч НОМЕР_1 №2620 від 20.10.2023 року «Про результати проведення службового розслідування за фактом смерті сержанта ОСОБА_2 », в якому зазначено вважати, що смерть сержанта ОСОБА_4 сталась внаслідок загального захворювання, відповідно до п.11 розділу ІІ Інструкції №332 від 27.10.2021 року, даний випадок не визнається таким, що пов`язаний з виконанням обов`язків військової служби, не підлягає обліку та на нього не складається акт за формою НВ-3.

Наказом начальника в/ч НОМЕР_1 (по стройовій частині) №350 від 02.12.2023 року вважати таким, що виключений зі списків особового складу в/ч НОМЕР_1 ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 в результаті: загального захворювання, гострого геморагічного панкреатиту. Загибель сталася під час проходження служби у Збройних Силах України та не пов`язана з виконанням службових обов`язків військової служби. Смерть наступила в результаті загального захворювання.

У наказі №350 зазначено, що грошову допомогу на оздоровлення за 2023 рік не отримано.

З витягу з протоколу №1695 від 26.04.2024 року засідання штатної 20 регіональної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця встановлено таке: захворювання, яке отримав ОСОБА_2 1975 р.н.,: « ОСОБА_5 . Гострий геморагічний панкреатит», яке згідно витягу з наказу командира в/ч НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 03.04.2024 року №98, сповіщення №243 (вих№8655) від 12.10.2023 року, виданого командиром в/с НОМЕР_1 , лікарського свідоцтва про смерть №309 від 12.10.2023 року, виданого КУ «Запорізьке обласне бюро судово-медичної експертизи» Запорізької обласної ради, свідоцтва про смерть серії НОМЕР_8 від 19.10.2023 року, виданого Вільногірським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Кам`янському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), послужило причиною смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 – ЗАХВОРЮВАННЯ, ЯКЕ ПРИЗВЕЛО ДО СМЕРТІ, ТА ПРИЧИНА СМЕРТІ, ТАК, ПОВ`ЯЗАНІ З ПРОХОДЖЕННЯМ ВІЙСЬКОВОЇ СЛУЖБИ.

У відповідь на адвокатський запит представника позивача від 22.05.2025 року, відповідач листом №206915/13-8642 від 02.06.2025 року повідомив про таке. Виплата грошового забезпечення та допомоги на поховання здійснена 27.01.2024 року на картковий рахунок ОСОБА_1 згідно наданого нею пакету документів №112/1 від 27.11.2023 року у сумі 21 284,69 грн. Грошове забезпечення за період з 01 по 11.10.2023 року перераховане у сумі 8 421,07 грн. Допомога на поховання перерахована у сумі 12 863,62 грн. Щодо нарахування та виплати грошової компенсації за невикористане речове майно при звільненні, то дана виплата надається лише військовослужбовцям, які проходять службу за контрактом.

У відповідь на адвокатський запит представника позивача від 07.06.2025 року, відповідач листом №206915/13-10471 від 22.06.2025 року повідомив про таке по суті порушеного питання:

1) фінансово-економічна служба в/ч НОМЕР_1 у межах своєї компетенції, нарахування сум грошового забезпечення та додаткової грошової винагороди, здійснює виключно згідно наказів по в/ч. Тому нарахування та виплата грошового забезпечення, сержанта ОСОБА_2 було здійснено відповідно наказу командира в/ч НОМЕР_1 (по стройовій частині) №350 від 02.12.2023 року, про виключення його зі списків в/ч НОМЕР_1 , в якому були відсутні пункти щодо порядку нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані дні відпусток 2022-2023 років, додаткової винагороди за жовтень 2023 року в розмірі до 30000 грн, пропорційно в розрахунку на місяць, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2023 рік;

2) щодо виплати компенсації за неотримане сержантом ОСОБА_2 речове майно, яке належне було йому за час проходження військової служби на посадах у в/ч НОМЕР_1 , повідомляємо, що відповідно до наказу на здійснення даної виплати до фінансово-економічної служби в/ч НОМЕР_1 – не надходило;

3) щодо питання нарахування та виплати грошової допомоги на оздоровлення за 2022 рік сержанта ОСОБА_2 було зараховано до списків особового складу в/ч НОМЕР_1 згідно наказу командира в/ч НОМЕР_1 №15 від 17.01.2023 року, тому виплату грошової допомоги на оздоровлення в/ч НОМЕР_1 здійснює військовослужбовцям за період перебування на військовій службі в складі особового складу даної частини.

У листі №2069/5/13-11482 від 11.07.2025 року в/ч НОМЕР_1 зазначила про таке. В/ч НОМЕР_1 здійснила нарахування та виплату належних грошових коштів згідно із наказом командира №350 від 02.12.2023 року. Виплата грошового забезпечення та допомоги на поховання здійснена 27.01.2024 року на картковий рахунок ОСОБА_1 згідно наданого нею пакетів документів №112/1 від 27.11.2023 року у сумі 21 171,90 грн. Грошове забезпечення за період з 01 по 11.10.2023 року перераховане у сумі 8 421,08 грн. Допомога на поховання перерахована у сумі 12 750,82 грн. Грошова допомога на оздоровлення була нарахована сержанту ОСОБА_2 у липні 2023 року у сумі 23 376,22 грн.

Позивач звернулась до суду, вважаючи протиправною бездіяльність Військової частин НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 , як дружині померлого, військовослужбовця ОСОБА_2 , належні останньому, грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки за період з 2022 по 2023 роки, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2023р., грошової компенсації за неотримане речове майно, грошову допомогу на оздоровлення за 2022 рік

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року №2011-XII (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон №2011-XII).

Відповідно до абзацу 1 частини першої статті 9 цього Закону держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення (частина друга статті 9 Закону №2011-ХІІ).

Відповідно до часини 1, 8 статті 10-1 Закону №2011-XII військовослужбовцям, крім військовослужбовців, які проходять базову військову службу, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення.

Щодо грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки за період з 2022 по 2023 роки, які належали чоловіку позивачки - ОСОБА_2 , та

Військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки та соціальні відпустки надаються відповідно до Закону України «Про відпустки». Інші додаткові відпустки надаються їм на підставах та в порядку, визначених відповідними законами України.

Згідно статті 16-2 Закону України «Про відпустки» учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни, статус яких визначений Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», особам, реабілітованим відповідно до Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років», із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув`язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу, надається додаткова відпустка із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік.

За статтею 5 Закону №3551-XII учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з`єднань, об`єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час

Згідно з пунктом 12 частини 1 статті 12 Закону №3551-XII учасникам бойових дій (статті 5, 6) надаються такі пільги, зокрема: використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.

Відповідно до абз. 2, 3 частини 14 статті 10-1 Закону №2011-XII військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за віком, станом здоров`я, у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі та у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, щорічні основні відпустки та додаткові відпустки в рік звільнення надаються на строки, установлені пунктами 1 та 4 цієї статті. У рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.

Згідно з п.п. 17-19 статті 10-1 Закону №2011-XII встановлені обмеження щодо реалізації учасниками бойових дій їх права на отримання додаткової відпустки, передбаченої пунктом 12 частини першої статті 12 Закону №3551-XII, згідно з якими в особливий період з моменту оголошення мобілізації до часу введення воєнного стану або до моменту прийняття рішення про демобілізацію військовослужбовцям надаються відпустки, передбачені частинами першою, шостою та дванадцятою цієї статті, і відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин. Натомість, надання військовослужбовцям у періоди, передбачені пунктами 17 і 18 цієї статті, інших видів відпусток, крім відпусток військовослужбовцям-жінкам у зв`язку з вагітністю та пологами, для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а в разі якщо дитина потребує домашнього догляду, - тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення нею шестирічного віку, а також відпусток у зв`язку з хворобою або для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської комісії, припиняється.

За пунктом 21 статті 10-1 Закону №2011-XII у разі ненадання військовослужбовцям щорічних основних відпусток у зв`язку з настанням періодів, передбачених пунктами 17 і 18 цієї статті, такі відпустки надаються у наступному році. У такому разі дозволяється за бажанням військовослужбовців об`єднувати щорічні основні відпустки за два роки, але при цьому загальна тривалість об`єднаної відпустки не може перевищувати 90 календарних днів.

Згідно статті 1 Закону України від 21 жовтня 1993 року №3543-XII «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»(далі - Закон №3543) особливий період - це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

За частиною 8 статті 4 Закону №3543 з моменту оголошення мобілізації (крім цільової) чи введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях настає особливий період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.

Таким чином, в особливий період з моменту оголошення мобілізації до припинення відповідного періоду припиняється надання військовослужбовцям інших видів відпусток, у тому числі додаткової соціальної відпуски.

При цьому, Законом №2011-XII не встановлено припинення виплати компенсації за невикористані частини додаткової соціальної відпустки, право на яку особа набула за період проходження військової служби.

В/ч НОМЕР_1 у листі №206915/13-10471 від 22.06.2025 року повідомив, що в наказі командира в/ч НОМЕР_1 (по стройовій частині) №350 від 02.12.2023 року, про виключення ОСОБА_2 зі списків в/ч НОМЕР_1 , були відсутні пункти щодо порядку нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані дні відпусток 2022-2023 років.

22.09.2025 року відповідачем до суду долучено копію витягу з наказу командира в/ч НОМЕР_1 (по стройовій частині) №269 від 19.09.2025 року, яким внесено зміни до підпункту 1.1 наказу №350 від 02.12.2023 року, зокрема:

«Відповідно до ст. 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» щорічну основну відпустку за 2022 рік у період з 24.02.2022 року по 31.12.2022 року: нараховано 25 днів.

Щорічну основну відпустку за 2023 рік у період з 01.01.2023 року по 11.10.2023 року. нараховано 23 дні.

Відповідно до абз. 3 п. 14 ст. 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» виплатити грошову компенсацію за 48 днів невикористаної щорічної основної відпустки за 2022-2023 роки.

Відповідно до Порядку №260 грошову допомогу на оздоровлення за 2023 рік – отримав.

Відповідно до Порядку №260 матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань 2025 рік – виплатити.».

З огляду на вказане суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 як дружині померлого ОСОБА_2 грошову компенсацію за 48 днів невикористаної щорічної основної відпустки за 2022-2023 роки.

Щодо видачі ОСОБА_1 як дружині померлого військовослужбовця ОСОБА_2 довідки про вартість речового майна, що належало ОСОБА_2 до видачі на день виключення з 12.10.2023 року зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 та щодо грошової компенсації за неотримане речове майно, яка належала ОСОБА_2

За змістом частини другої статті 1-2 Закону №2011-XII, у зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Відповідно до абзацу другого пункту 1 статті 9-1 Закону №2011-XII, речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, у тому числі для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.

На виконання вказаної статті постановою Кабінету Міністрів України від 16 березня 2016 року №178 затверджений Порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно.

Пунктами 2, 3 Порядку №178 визначено, що виплата грошової компенсації здійснюється особам офіцерського, старшинського, сержантського і рядового складу. Грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі: звільнення з військової служби; загибелі (смерті) військовослужбовця.

Пунктами 4, 5 Порядку №178 визначено, що грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації, а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації. Довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв`язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони станом на 1 січня поточного року, та оформляється згідно з додатком.

Таким чином, з аналізу вказаних норм вбачається, що право на компенсацію вартості за неотримане речове майно визначається саме Законом, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.

Наказом Міністерства оборони України від 29 квітня 2016 року №232, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26 травня 2016 року за №768/28898, затверджено Інструкцію про організацію речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України в мирний час та особливий період.

Пунктом 4 розділу І Інструкції №232 передбачено, що речове майно за цільовим призначенням поділяється на майно поточного забезпечення, майно фонду зборів і майно непорушних запасів, а за використанням - на майно особистого користування та інвентарне майно.

Майно особистого користування- це предмети військової форми одягу, взуття та спорядження, які видаються у власне користування військовослужбовців.

Інвентарне майно – це предмети військової форми одягу, взуття, спорядження, технічні засоби речової служби, обладнання, намети, брезенти, контейнери та інше устаткування, яке є власністю Міністерства оборони України та яким забезпечуються військовослужбовці за потреби у мирний час та особливий період.

Відповідно до пункту 4 розділу ІІІ «Порядок забезпечення військовослужбовців Збройних Сил речовим майном особистого користування в мирний час та особливий період» Інструкції №232, військовослужбовці, які звільняються в запас або відставку, за їх бажанням отримують речове майно, яке не було отримане під час проходження служби, або грошову компенсацію за нього, виходячи із закупівельної вартості такого майна.

Порядок виплати грошової компенсації здійснюється відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 16 березня 2016 року №178 «Про затвердження Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно».

Грошова компенсація замість речового майна, що підлягає видачі, виплачується на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, форма якої наведена у додатку до Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 березня 2016 року №178, яка видається речовою службою військової частини, виходячи із заготівельної вартості цих предметів.

Особливості речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил в особливий період визначено розділом V Інструкції №232.

Відповідно до пункту 1 розділу V Інструкції №232, основною метою речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил в особливий період є створення умов, що сприяють успішному веденню військами (силами) бойових дій та виконанню інших завдань особливого періоду.

Відповідно до пункту 8 розділу V Інструкції №232, з введенням воєнного часу військові частини та установи Збройних Сил переходять на забезпечення речовим майном з норм мирного часу на норми воєнного часу.

Наявне речове майно і технічні засоби речової служби, які перебувають на поточному забезпеченні (отримані у мирний час), за винятком непридатного майна, використовуються на забезпечення потреб військ (сил). Строки носіння предметів у тилу обчислюються за нормами воєнного часу з дня їх видачі.

Пунктом 28 розділу V Інструкції №232 передбачено, що військовослужбовці, призвані на військову службу за мобілізацією, забезпечуються речовим майном за нормами забезпечення на особливий період.

Під час переведення військових частин на штати воєнного часу із введенням режиму воєнного стану дія норм забезпечення повсякденної форми одягу, військовослужбовцям, які проходять службу за контрактом, призупиняється.

Військовослужбовці строкової служби в особливий період забезпечуються за Нормами мирного часу.

Пунктом 30 розділу V Інструкції №232 встановлено, що особи сержантського, старшинського та рядового складу речовим майном забезпечуються за відповідними нормами.

Видача речового майна проводиться після прибуття їх до місця служби і зарахування до списків військової частини.

Військовослужбовці рядового, сержантського та старшинського складу, які проходили військову службу в мирний час за контрактом, на воєнний час забезпечуються на загальних підставах з усіма солдатами, матросами, сержантами та старшинами.

Військовослужбовці строкової служби, які звільняються в запас або відставку, а також ті, які вибувають у відпустку у зв`язку з хворобою та іншими обставинами, забезпечуються речовим майном згідно з Переліком предметів речового майна, яким забезпечуються військовослужбовці строкової служби під час їх звільнення з військової служби в запас, відставку або відправлення для здачі вступних іспитів у військові навчальні заклади, та видаються атестати на речове майно з відміткою про це у відповідних документах.

Згідно з пунктом 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року №1153/2008 (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки за вибраним місцем проживання. Особи, звільнені з військової служби, зобов`язані у п`ятиденний строк прибути до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для взяття на військовий облік.

Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.

Відповідач вказав, що нарахування та виплата грошової компенсації за невикористане речове майно при звільненні надається лише військовослужбовцям, які проходять службу за контрактом. Разом з тим, у листі №206915/13-10471 від 22.06.2025 року відповідач вказав про те, що відповідний наказ про на здійснення даної виплати до фінансово-економічної служби в/ч НОМЕР_1 не надходив.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду у постанові від 20 січня 2021 року у справі №200/1873/19-а зазначив, що чинне законодавство передбачає обов`язок виплатити військовослужбовцю, який звільняється зі служби, грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно на день виключення зі списків особового складу військової частини.

Таким чином, військовослужбовці, обтяжені під час проходження військової служби власними витратами на придбання речового майна, мають правомірні очікування на отримання його грошової компенсації

За приписами пункту 4 розділу ІІІ Інструкції №232, військовослужбовці, які звільняються в запас або відставку, мають право за бажанням отримати або речове майно, яке не було отримане під час проходження служби, або грошову компенсацію за нього.

Разом з тим, пунктом 29 розділу V Інструкції №232 визначено, що у разі звільнення військовослужбовців з військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період, за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, за призовом осіб офіцерського складу предмети речового майна особистого користування, які не були отримані за період проходження служби, не видаються.

Слід звернути увагу, що норма пункту 29 розділу V Інструкції №232 спрямована саме на збереження в наявності у військової частини предметів речового майна для передачі їх за потреби новопризначеним військовослужбовцям і жодним чином не обмежує право військовослужбовця на отримання компенсації за неотримане речове майно, що належало до видачі, яке встановлено статтею 9-1 Закону №2011-XII.

Крім того, слід зауважити, що визначення порядку виплати компенсації за неотримане речове майно, яке покладено Законом на Кабінет Міністрів України, ніяким чином не дає право Кабінету Міністрів України обмежувати право військовослужбовця на компенсацію за неотримане речове майно, яке прямо визначено Законом.

Отже, враховуючи наведене вище, ОСОБА_1 як дружина померлого військовослужбовця ОСОБА_2 має право на отримання довідки про вартість речового майна, що належало ОСОБА_2 до видачі на день виключення з 12.10.2023 року зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 та грошової компенсації за неотримане речове майно, яка належала ОСОБА_2 .

Щодо матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2023 рік - в розмірі місячного грошового забезпечення, яка належала ОСОБА_2 .

Наказом Міністерства оборони України за №260 від 11.06.2008 року затверджено Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (далі-Інструкція №260; втратила чинність на підставі наказу Міністерства оборони №260 від 07.06.2018 р.), яка визначає порядок та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, ліцеїстам та вихованцям військових оркестрів, а також порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил України одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби.

Пунктом 33.1 Інструкції №260 передбачено, що особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять службу за контрактом, для вирішення соціально-побутових питань один раз на рік надається матеріальна допомога в розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.

Відповідно до п. 33.2 Інструкції №260, матеріальна допомога надається військовослужбовцям за їх заявою за місцем штатної служби на підставі наказу командира військової частини, а командиру (начальнику) - на підставі наказу вищого командира (начальника) із зазначенням у ньому розміру допомоги.

У матеріалах справи відсутній рапорт про виплату матеріальної допомоги.

Зважаючи на вищевикладене, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовної заяви в цій частині.

Щодо грошової допомоги на оздоровлення за 2022 рік, в розмірі місячного грошового забезпечення, яка належала ОСОБА_2 .

Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 №12 від 16.01.2023 року ОСОБА_2 виключено зі списків особового складу ІНФОРМАЦІЯ_6 та вибув у розпорядження командира НОМЕР_6 окремої механізованої бригади.

Наказом №15 від 17.01.2023 року командира в/ч НОМЕР_1 ОСОБА_2 вважати таким, що справи та посаду прийняв та приступив до виконання обов`язків за посадою.

Таким чином, у відповідача відсутні підстави для нарахування та виплати позивачці грошової допомоги на оздоровлення за 2022 рік, в розмірі місячного грошового забезпечення, яка належала ОСОБА_2 , так як останній лиш 17.01.2023 року зарахований до списків особового складу в/ч НОМЕР_1 .

Згідно з частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на вищевказане, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Розподіл судових витрат здійснюється у відповідності до ст. 139 КАС України.

Керуючись ст. 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частин НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 , як дружині померлого, військовослужбовця ОСОБА_2 , належні останньому, грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки за період з 2022 по 2023 роки.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 видати ОСОБА_1 , як дружині померлого, військовослужбовця ОСОБА_2 , довідку про вартість речового майна, що належало ОСОБА_2 до видачі на день виключення з 12.10.2023 року зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 .

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 як дружині померлого, військовослужбовця ОСОБА_2 грошової компенсації за невикористані 48 днів щорічної основної відпустки за період з 2022 по 2023 роки, які належали ОСОБА_2 , грошової компенсації за неотримане речове майно, яка належала ОСОБА_2 .

В іншій частині позовних вимог – відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати з оплати судового збору за рахунок бюджетних асигнувань військової частини НОМЕР_1 у розмірі 1211,20 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В. Захарчук-Борисенко