Рішення від 20 січня 2026 р. у справі №160/23606/25 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2026 рокуСправа №160/23606/25

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сластьон А.О., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2025 року у справі №160/23606/25 адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправними дії Головного управління пенсійного фонду України в Дніпропетровській області при розгляді звернення позивача від 06 травня 2025 року щодо неврахування для розрахунку пенсії довідки від 13.08.2020 №02-01/Ш-429/2-485 про заробітну плату ОСОБА_1 з березня 1986 року по жовтень 1991 року, яка видана МКУ «Чаунський архів» міського округу Певек Чукотського автономного округу для розрахунку пенсії ОСОБА_1 .

Зобов`язано Головне управління пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок та виплату пенсії з урахуванням довідки від 13.08.2020 №02-01/Ш-429/2-485 про заробітну плату з березня 1986 року по жовтень 1991 року, яка видана МКУ «Чаунський архів» міського округу Певек Чукотського автономного округу для розрахунку пенсії ОСОБА_1 .

Стягнуто на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 968,96 грн. (дев`ятсот шістдесят вісім гривень дев`яносто шість копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області.

25.12.2025 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла заява позивача про ухвалення додаткового рішення у справі №160/23606/25 з огляду на те, що судом не було вирішено питання щодо дати, з якої відповідач має здійснити перерахунок пенсії позивача на виконання рішення суду в цій справі.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.01.2026 призначено до розгляду у порядку письмового провадження заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення в адміністративній справі №160/23606/25.

Вирішуючи питання щодо зазначення в резолютивній частині рішення суду дати, з якої відповідач має здійснити перерахунок пенсії позивача на виконання рішення суду в цій справі, суд виходить з такого.

Частиною 1 статті 252 КАС України визначено вичерпний перелік підстав для ухвалення судом додаткового судового рішення.

Зокрема, суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, серед іншого, судом не вирішено питання з якої дати відповідач має здійснити перерахунок пенсії позивача на виконання рішення суду в цій справі.

Отже, додаткове судове рішення є засобом усунення неповноти судового рішення, внаслідок якої залишилися невирішеними певні вимоги особи, яка бере участь у справі, у спірному випадку питання ухвалення додаткового судового рішення стосується відшкодування (розподілу) витрат на професійну правничу допомогу.

В силу правового регулювання частини 2 статті 252 КАС України заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення (частина 3 статті 252 КАС України).

Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

«Ефективний засіб правого захисту» у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату, винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Європейський суд з прав людини у справі "Чуйкіна проти України" (Chuykina v. Ukraine) зазначив, що процесуальні гарантії, викладені у ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод № 995_004від04.11.1950 (далі Конвенція), забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків. Таким чином ст. 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (рішення у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог п. 1 ст. 6 Конвенції.

Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для п. 1 ст. 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (рішення у справах "Мултіплекс проти Хорватії" (Multiplex v. Croatia), та "Кутіч проти Хорватії" (Kutic v. Croatia).

Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що захист права громадян на пенсійне забезпечення може бути обмеженим строком звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів.

Це, насамперед, зумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними, оскільки реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача.

Так, відповідно до частин першої, другої та третьої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до частини третьої якої якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Звернувшись до суду з цим позовом 15 серпня 2025 року, позивач заявив вимоги про зобов`язання відповідача здійснити перерахунок пенсії позивача з 18.01.2023 - дати призначення пенсії за віком, за наслідком чого територіальним органом Пенсійного фонду України було прийнято відповідне рішення і не враховано для розрахунку пенсії довідку від 13.08.2020 №02-01/Ш-429/2-485 про заробітну плату ОСОБА_1 з березня 1986 року по жовтень 1991 року, яка видана МКУ «Чаунський архів» міського округу Певек Чукотського автономного округу для розрахунку пенсії ОСОБА_1 .

Разом з цим, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24 грудня 2020 року у справі №510/1286/16-а дійшла висновку, що норми, зокрема статі 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та статті 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (щодо необмеження будь-яким строком невиплаченої пенсіонерові суми пенсії), підлягають застосуванню у справах за позовами про оскарження бездіяльності, дій та/або рішень суб`єкта владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку пенсійних виплат виключно за наявності таких умов:

1) ці суми мають бути нараховані пенсійним органом;

2) ці суми мають бути не виплаченими саме з вини держави в особі пенсійного органу.

У справі, яка розглядається, фактичні обставини свідчать про те, що неврахування довідки від 13.08.2020 №02-01/Ш-429/2-485 про заробітну плату ОСОБА_1 з березня 1986 року по жовтень 1991 року, яка видана МКУ «Чаунський архів» міського округу Певек Чукотського автономного округу, відбулося з моменту призначення позивачу пенсії за віком.

При цьому, позивачем не оскаржувалося рішення чи дії відповідача за наслідком призначення пенсії в січні 2023 року.

За перерахунком пенсії з урахуванням довідки від 13.08.2020 №02-01/Ш-429/2-485 про заробітну плату з березня 1986 року по жовтень 1991 року позивач звернувся до відповідача лише 06 травня 2025 року, отримавши відповідь про відмову 03 червня 2025 року.

В суд за захистом порушених прав позивач звернувся 15.08.2025 - в межах шестимісячного строку звернення до суду з моменту отримання відмови.

З огляду на встановлені в ході розгляду справи обставини, вимоги про зобов`язання провести перерахунок пенсії мають бути задоволені з 06 травня 2025 року, а не з 18.01.2023, як просить позивач.

Отже, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню

Керуючись статтями 143, 248, 252, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі №160/23606/25, - задовольнити частково.

Зобов`язати Головне управління пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити з 06 травня 2025 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з урахуванням довідки від 13.08.2020 №02-01/Ш-429/2-485 про заробітну плату з березня 1986 року по жовтень 1991 року, яка видана МКУ «Чаунський архів» міського округу Певек Чукотського автономного округу для розрахунку пенсії ОСОБА_1 .

Додаткове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на додаткове рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини додаткового рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту додаткового рішення.

Суддя А.О. Сластьон