Рішення від 19 січня 2026 р. у справі №140/8622/25 — Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2026 року ЛуцькСправа № 140/8622/25

Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Денисюка Р.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи –підприємця ОСОБА_1 до Західного міжрегіонального правління Державної служби з питань праці про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі – ФОП ОСОБА_1 , позивач) звернувся з позовом до Західного міжрегіонального правління Державної служби з питань праці (далі - Міжрегіональне управління, відповідач) про визнання протиправною та скасування постанови Західного міжрегіонального управління державної служби з питань праці про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення № ЗХ/ВЛ/14631/03-20-07-05/3836109833-ФС від 10.07.2025.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ГУ ДПС у Волинській області було проведено фактичну перевірку ФОП ОСОБА_1 за місцем здійснення господарської діяльності, про що було складено акт №14631/03-20-07-05/ НОМЕР_1 від 23.05.2025.

В акті перевірки податковим органом (серед іншого) встановлено порушення позивачем ч.3 ст.24 КЗпП України, а саме: допуск до роботи ОСОБА_2 , ОСОБА_3 без укладання трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням роботодавця, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому КМУ.

Матеріали фактичної перевірки стосовно позивача було скеровано до Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці з метою вирішення питання про притягнення суб`єкта господарювання до відповідальності за порушення трудового законодавства.

За результатами розгляду справи про накладення штрафу на підставі акту перевірки ГУ ДПС у Волинській області №14631/03-20-07-05/ НОМЕР_1 від 23.05.2025, у ході якої виявлені порушення законодавства про працю, Міжрегіональне управління встановило порушення вимог частини 4 статті 24 КЗпП України, вимог постанови Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 №413, внаслідок чого постановою № ЗХ/ВЛ/14631/03-20-07-05/3836109833-ФС від 10.07.2025 на позивача накладено штраф на підставі абз. 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України у розмірі 80 000,00 грн.

Позивач вважає оскаржувану постанову протиправною, оскільки ним було видано наказ про прийом даного громадянина на роботу 12.05.2025, і він під час перевірки був наданий посадовим особам контролюючого органу, що останніми вказано у акті перевірки ще до її закінчення 15.05.2025, ним було направлено відповідне повідомлення до ГУ ДПС у Волинській області про прийняття на роботу найманого працівника, яке останнім було прийнято.

Зважаючи на те, що порушення ним були усунуті на момент проведення перевірки та на момент розгляду справи відповідачем. Також обґрунтував відсутність підстав для накладення штрафу, зокрема, посилаючись на норми законодавства, що діють у період воєнного стану та передбачають звільнення від відповідальності у разі усунення порушення відповідно до статті 16 Закону України “Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану” від 15.03.2022 №2136-IX. З наведених підстав просить позовні вимоги задовольнити.

Ухвалою суду від 07.08.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства (далі – КАС України) (а.с. 56).

Ухвалою суду від 12.09.2025 частково задоволено заяву позивача про забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі постанови № ЗХ/ВЛ/14631/03-20-07-05/3836109833-ФС від 10.07.2025 (а.с.151-152).

У відзиві на позовну заяву відповідач позовні вимоги заперечив та у їх задоволенні просив відмовити. Вказав, що підставою для винесення оскаржуваної постанови став акт фактичної перевірки Головного управління ДПС у Волинській області №003707 від 23.05.2025. У зазначеному акті було зафіксовано, що на момент перевірки громадянин ОСОБА_2 виконував обов`язки продавця у магазині, що належить позивачу, проте повідомлення про її прийняття на роботу до органів ДПС не подавалося. Таким чином, за висновками перевірки, мав місце фактичний допуск працівника до роботи без належного оформлення трудових відносин, що є порушенням частини третьої статті 24 КЗпП України.

Відповідач послався на частину другу статті 265 КЗпП України, відповідно до якої юридичні та фізичні особи-підприємці несуть відповідальність у вигляді штрафу у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати за кожного працівника, фактично допущеного до роботи без оформлення трудового договору. Він також обґрунтував свої дії приписами Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 №509, відповідно до якого акти перевірок органів Державної податкової служби є належною підставою для накладення штрафних санкцій. При цьому, відповідач послався на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 28.01.2021 у справі №380/1116/20, де зазначено, що акт перевірки ДПС є самостійною підставою для накладення штрафу за порушення законодавства про працю.

З посиланням на фактичні обставини та норми чинного законодавства зазначив, що в даному випадку зважаючи на те, що фактична перевірки була проведена працівниками ГУ ДПС у Волинській області, підстави для застосування ст.16 Закону №2136-IX відсутні.

З урахуванням наведеного відповідач вважає, що при прийнятті постанови № ЗХ/ВЛ/14631/03-20-07-05/3836109833-ФС від 10.07.2025 уповноважена особа Управління діяла на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами України. Відповідач вважає не пропорційними заявлені вимоги позивачем щодо стягнення витрат на правову допомогу. З наведених підстав відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.

Судом встановлено, що ГУ ДПС у Волинській області відповідно до наказу від 13.05.2025 №1698-п, направлень від 13.05.2025 №2490/03-20-07-05, №2494/03-20-07-05, пп. 20.1.9, 20.1.10, 20.1.11 п. 20.1 ст. 20, п. 75.1 ст. 75, пп. 80.2.2, 80.2.7 п. 80.2 ст. 80, п. 80.8 ст. 80, пп. 69.2, 96.27 п. 69 підрозділу 10 Розділу ХХ Податкового кодексу України (далі – ПК України) було проведено фактичну перевірку ФОП ОСОБА_1 а саме: господарської одиниці: кальян-бару Amster Club, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , де здійснює господарську діяльність позивач, за результатами якої було складено акт від 23.05.2025 №14631/03-20-07-05/ НОМЕР_1 (а.с.8-10,68-70).

В акті перевірки, серед іншого вказано, що під час перевірки 15.05.2025 о 18 год.25 хв. було здійснено розрахункову операцію по продажу алкоголю ємкістю 50 грам, на суму 125 грн. Розрахункову операцію проведено ОСОБА_2 . Під час перевірки було надано наказ про прийняття даної особи на роботу від 12.05.2025 №1-ОС. Згідно наданої ГУ ДПС у Волинській області інформації, повідомлення про прийняття ОСОБА_2 на роботу до органів ДПС надано 15.05.2025 о 19:39 год.

Таким чином встановлено порушення ФОП ОСОБА_1 ч.3 ст. 24 КЗпП України та постанови Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 №413 “Про порядок повідомлення Державній податковій службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу”, а саме: допуск до роботи 15.05.2025 на 18:25 год. найманої особи без укладання трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням роботодавця, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому КМУ.

Матеріали фактичної перевірки стосовно ФОП ОСОБА_1 ГУ ДПС у Волинській області скеровано листом від 26.05.2025 до Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці з метою вирішення питання про притягнення суб`єкта господарювання до відповідальності за порушення трудового законодавства (а.с.77).

За результатами розгляду справи про накладення штрафу на підставі акта перевірки ГУ ДПС у Волинській області №14631/03-20-07-05/ НОМЕР_1 від 23.05.2025, у ході якої виявлені порушення законодавства про працю, Міжрегіональне управління встановило порушення вимог частини 4 статті 24 КЗпП України, вимог постанови Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 №413, а саме: за фактичним місцем провадження господарської діяльності ФОП ОСОБА_1 встановлено допущення до виконання трудових функцій ОСОБА_2 без оформлення трудових відносин.

Постановою № ЗХ/ВЛ/14631/03-20-07-05/3836109833-ФС від 10.07.2025 заступником Міжрегіонального управління на ФОП ОСОБА_1 на підставі ст.265 КЗпП України накладено штраф за порушення законодавства про працю та зайнятість населення (вимог частини 4 статті 24 КЗпП України) у розмірі 80000 грн (а.с.44 зворот,45, 84).

Не погодившись із вказаною постановою, позивач звернувся із даним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд враховує таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 259 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, та його територіальні органи у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №96 (далі - Положення №96) встановлено, що Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Держпраці відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний контроль за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю (п.п. 6 п. 4 Положення №96).

Як визначено в п. 7 Положення №96 Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Західне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці є територіальним органом Державної служби України з питань праці.

Таким чином, Західне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці є органом, якому чинним законодавством надані владні управлінські функції щодо реалізації державної політики з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

За приписами ст. 23 КЗпП України трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи. Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

Статтею 24 КЗпП України передбачено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 6-1) при укладенні трудового договору про дистанційну роботу або про надомну роботу; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

При укладенні трудового договору громадянин зобов`язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку (у разі наявності) або відомості про трудову діяльність з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров`я, відповідний військово-обліковий документ та інші документи.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України “Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу” від 17.06.2015 №413 установлено, що повідомлення про прийняття працівника на роботу подається власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом (особою) чи фізичною особою (крім повідомлення про прийняття на роботу члена виконавчого органу господарського товариства, керівника підприємства, установи, організації) до територіальних органів Державної податкової служби за місцем обліку їх як платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за формою згідно з додатком до початку роботи працівника за укладеним трудовим договором, зокрема, засобами електронного зв`язку з використанням кваліфікованого електронного підпису відповідальних осіб відповідно до вимог законодавства у сфері електронного документообігу та електронних довірчих послуг.

Відповідно до абзацу другого частини другої статті 265 КЗпП України юридичні та фізичні особи-підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі: фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час або за трудовим договором з нефіксованим робочим часом у разі фактичного виконання роботи протягом усього робочого часу, установленого на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення, а до юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю та є платниками єдиного податку першої - третьої груп, застосовується попередження.

З наведеної норми слідує, що законодавець установив відповідальність юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців у вигляді штрафу, зокрема, за факт недопуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту). Між тим суб`єкти господарювання, які є платниками єдиного податку першої – третьої групи, за таке порушення притягуються до відповідальності у вигляді попередження.

За змістом приписів частини четвертої статті 265 КЗпП України штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 КЗпП України, визначає Порядок №509.

Відповідно до пункти 2 Порядку №509 у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року №823 “Деякі питання здійснення державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю” (далі – Постанова №823) штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, керівниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками (з підстав, визначених абзацами третім - сьомим цього пункту) (далі - уповноважені посадові особи).

Однією з підстав, визначених пунктом 2 Порядку №509 для накладення штрафів уповноваженою посадовою особою, є акти перевірок ДПС, її територіальних органів, у ході яких виявлені порушення законодавства про працю.

Аналіз наведених норм КЗпП України дає підстави дійти висновку про те, що трудовий договір це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється.

Аналогічний висновок щодо застосування норм права неодноразово викладався Верховним Судом, зокрема, у постановах від 16 червня 2020 року у справі № 815/5427/17, від 04 липня 2018 року у справі № 820/1432/17, від 13 червня 2019 року у справі № 815/954/18, у справі № 1840/2507/18, у справі № 824/896/18-а, від 03 березня 2020 року у справі № 1540/3913/18, від 27 червня 2024 року у справі №380/761/20, від 17 вересня 2024 року у справі № 460/13803/21.

Водночас працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Вчинення юридичною особою, яка використовує найману працю, фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту) є порушенням законодавства про працю та має наслідком застосування до такої особи відповідальності у вигляді штрафу відповідно до абзацу другого частини другої статті 265 КЗпП України.

Постановою № 413 встановлено обов`язок подання повідомлення про прийняття працівника на роботу до територіальних органів Державної фіскальної служби, за формою згідно з додатком. Визначальним для вирішення спірних правовідносин у цій справі є встановлення своєчасності повідомлення позивачем територіального органу ДПС України, в якому перебуває на обліку як платник податку, про прийняття працівника на роботу.

Згідно з положеннями частини третьої статті 24 КЗпП України та Постанови № 413 повідомлення до органу ДПС про прийняття працівника на роботу здійснюється до початку роботи працівника за трудовим договором.

Судом встановлено, що на момент проведення фактичної перевірки та здійснення розрахункової операції ОСОБА_2 15.05.2025, яка була здійснена ним в цей же день о 18:25 год., наказ про прийняття його на роботу барменом був наявний.

Зокрема і під час перевірки, і до позовної заяви ФОП ОСОБА_1 надано та долучено наказ №1-ОС від 12.05.2025 «Про прийняття на роботу ОСОБА_2 », відповідно до якого останнього було прийнято на посаду бармена з 12.05.2025 з посадовим окладом згідно штатного розпису (а.с.24).

Однак, ФОП ОСОБА_1 повідомлення про прийняття на роботу працівника направлено до ГУ ДПС у Волинській області 15.05.2025 о 19:39 год., про що свідчить квитанція №2 (а.с.27).

Тобто, з 12.05.2025 по 15.05.2025 ОСОБА_2 був допущений до роботи без належного оформлення трудових відносин.

Фактично трудові відносини з ОСОБА_2 позивач оформив після проведення розрахункової операції після початку перевірки (оскільки лише 15.05.2025 о 19:39 год направив відповідне повідомлення), хоч дату прийняття на роботу вказав до проведення перевірки, з 12.05.2025.

Таким чином, суд приходить до висновку, що матеріалами справи підтверджено висновки акта фактичної перевірки стосовно допуску позивачем ОСОБА_2 до роботи без належного оформлення трудових відносин та повідомлення ДПС та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу, чим порушено, зокрема, вимоги частини четвертої статті 24 КЗпП України та Порядку № 413.

У Постанові від 29.01.2020 у справі 814/1460/16 Верховний Суд сформулював висновок, що адміністративний суд перевіряє рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень ретроспективно, тобто на момент їх вчинення.

Відтак подальше належне оформлення працівника після перевірки та до її закінчення, шляхом направлення ОСОБА_4 відповідного повідомлення після того, як контролюючим органом зафіксовано факт виконання трудових відносин працівником в межах покладених на нього обов`язків, не усуває факту правопорушення, виявленого під час перевірки та не звільняє його від відповідальності, визначеної нормами даного закону, оскільки на момент здійснення такої операції трудові відносини належним чином оформлені не були.

Що стосується доводів позивача про те, що у зв`язку з усуненням позивачем всіх порушень законодавства про працю у період воєнного стану до позивача не повинні були застосовуватися штрафи відповідно до Закону України “Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану” від 15.03.2022 №2136-ІХ, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 16 Закону України “Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану” від 15.03.2022 №2136-ІХ позапланові заходи державного нагляду (контролю) у період дії воєнного стану здійснюються: за наявності підстав, визначених абзацами п`ятим, восьмим, дев`ятим, десятим частини першої статті 6 Закону України “Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності”; за зверненням Київської міської військової адміністрації або обласної військової адміністрації; у зв`язку з невиконанням суб`єктом господарювання приписів про усунення порушень вимог законодавства, виданих після 1 травня 2022 року.

У період дії воєнного стану у разі виконання в повному обсязі та у встановлений строк приписів про усунення порушень, виявлених під час здійснення позапланових заходів державного нагляду (контролю), штрафи, передбачені статтею 265 Кодексу законів про працю України, не застосовуються.

Західне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці не здійснювало позапланових заходів державного нагляду (контролю) та відповідно не виносило приписів про усунення порушень вимог законодавства, тому норма ст. 16 Закону України “Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану” від 15.03.2022 №2136-ІХ не може застосовуватися до даних спірних правовідносин.

Крім того, відповідно до ч. 7 ст. 265 КЗпП України заходи щодо притягнення до відповідальності за вчинення порушення, передбаченого абзацами другим, третім, сьомим, восьмим, дев`ятим, одинадцятим частини другої цієї статті, застосовуються одночасно із винесенням припису незалежно від факту усунення виявлених при проведенні перевірки порушень.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Проаналізувавши вищенаведене, суд дійшов висновку, що відповідачем належними та допустимими доказами доведено наявність в діях ФОП ОСОБА_4 порушень вимог законодавства про працю та правомірності винесення постанови про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення № ЗХ/ВЛ/14631/03-20-07-05/3836109833-ФС від 10.07.2025, а тому підстави для її скасування відсутні.

Враховуючи вищезазначене у задоволенні позовних вимог слід відмовити повністю.

Оскільки судом відмовлено у задоволенні позову, судові витрати не підлягають стягненню з відповідача та залишаються за позивачем.

Керуючись статтями 241-243, 245, 246, 295, 297 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову фізичної особи –підприємця ОСОБА_1 до Західного міжрегіонального правління Державної служби з питань праці про визнання протиправною та скасування постанови відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України. У разі подання апеляційної скарги рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Суддя Р.С. Денисюк