Рішення від 20 січня 2026 р. у справі №521/17743/25 — Захарівський районний суд Одеської області

Справа № 521/17743/25

Провадження № 2/517/5/2026

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2026 року с-ще Захарівка

Захарівського районний суд Одеської області в складі

головуючого судді Меєчка О.М.,

за участю секретаря судового засідання Хасанової С.Т.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Захарівка цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

установив:

До Захарівського районного суду Одеської області з Роздільнянського районного суду Одеської області для розгляду за підсудністю надійшла цивільна справа за позовом ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Зазначена позовна заява обґрунтована тим, що 12 травня 2021 року між ОСОБА_1 та ТОВ «МІЛОАН» був укладений договір про споживчий кредит № 3100473. Відповідно до умов вказаного договору кредитодавець надав позичальниці кредит в сумі 5000 грн, а позичальниця зобов`язалась повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом в строк до 11 червня 2021 року. Кредитодавець належним чином виконав свої зобов`язання за кредитним договором, надавши позичальниці кошти, в порядку передбаченому умовами кредитного договору. Позичальницею умови кредитного договору порушені кредитні кошти та проценти за користування коштами не сплачені.

13 вересня 2021 року між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» укладено Договір відступлення права вимоги № 07Т, у відповідності до умов якого ТОВ «МІЛОАН» відступило ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» право вимоги до позичальників, в тому числі за кредитним договором № 3100473 від 12 травня 2021 року.

Отже, ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» наділене правом грошової вимоги до відповідачки.

Загальний розмір заборгованості за кредитним договором № 3100473 від 12 травня 2021 року, яка підлягає стягненню з відповідачки відповідно до розрахунку заборгованості становить 23250 грн, з яких: 5000 грн – заборгованість за тілом кредиту; 17250 грн – заборгованість за відсотками; 1000 грн – заборгованість за комісією.

Оскільки ОСОБА_1 свої зобов`язання за кредитним договором № 3100473 від 12 травня 2021 року не виконала, тому з урахуванням викладеного позивач просить суд ухвалити рішення, яким стягнути з відповідачки заборгованість у розмірі 23250 гривень.

Ухвалою Хаджибейського районного суду м. Одеси від 09 жовтня 2025 року цивільну справу за позовом ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором (далі – цивільна справа № 521/17743/25) передано за територіальною підсудністю до Роздільнянського районного суду Одеської області. Дана ухвала набрала законної сили 18 листопада 2025 року (а.с. 15-16).

Ухвалою Роздільнянського районного суду Одеської області від 25 листопада 2025 року цивільну справу № 521/17743/25 передано за територіальною підсудністю до Захарівського районного суду Одеської області. Дана ухвала набрала законної сили 11 грудня 2025 року (а.с. 23-24).

Ухвалою Захарівського районного суду Одеської області від 25 грудня 2025 року відкрито провадження у цивільній справі № 521/17743/25 та її розгляд відповідно до частини 5 статті 279 ЦПК України призначений у порядку спрощеного позовного провадження, з викликом сторін(а.с. 66).

У судове засідання представник позивача не з`явився, про час, дату і місце судового розгляду повідомлявся належним чином (а.с. 75). Водночас у прохальній частині позовної заяви, просив суд розглядати справу без його участі. Зазначив, що проти ухвалення по справі заочного рішення не заперечує (зв.а.с. 10).

Відповідачка у судове засідання не з`явилась хоча належним чином, в порядку визначеному статтями 128-131 ЦПК України, повідомлена про дату, час і місце судового розгляду шляхом направлення поштовим зв`язком судової повістки за адресою реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 . Направлена їй судова повістка про виклик до суду за її місцем реєстрації, повернута суду з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв`язку «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с. 77). Відповідачка про причини неявки суд не повідомила та не подала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності.

У відповідності до частини 7 статті 128 ЦПК України судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.

Засобами підсистеми ЄСІТС «Електронний суд», за запитом судді у справі № 521/17743/25 на підставі частини 8 статті 187 ЦПК України, сформовано відповідь № 2176064 від 25 грудня 2025 року з Єдиного державного демографічного реєстру щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно якої остання зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 26).

Згідно із пунктом 3 частини 8 статті 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Відповідно до правової позиції КЦС ВС викладеної у постанові від 10.05.2023 у справі № 755/17944/18 (61-185св23) довідка поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв`язку «відсутній за вказаною адресою» вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду. Зазначене свідчить про умисне неотримання судової повістки.

Ураховуючи зазначене, а також те, що повістка про виклик у судове засідання судом направлялася належним чином за офіційним зареєстрованим місцем проживання відповідачки, а конверт повернувся на адресу суду з довідкою поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв`язку «адресат відсутній за вказаною адресою», суд дійшов висновку, що відповідачка вважається належним чином повідомленою про дату, час і місце судового розгляду.

Суд вважає, що відповідачка не з`явилась до суду без поважних причин, а тому за згодою представника позивача ухвалив провести заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням статті 280 ЦПК України.

Відповідно до частини 3 статті 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Згідно частини 2 статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Судом установлено, що 12 травня 2021 року між ОСОБА_1 та ТОВ «МІЛОАН» укладений договір про споживчий кредит № 3100473 (далі – Договір) (а.с. 33-38).

Відповідно до пункту 1.2. Договору сума (загальний розмір) кредиту становить 5000 гривень.

Згідно із пунктом 1.3. Договору кредит надається строком на 30 днів з 12 травня 2021 року (дата кредитування).

Відповідно до пункту 1.4 Договору термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом: 11 червня 2021 року.

Згідно із підпунктами 1.5.1, 1.5.2 пункту 1.5 Договору комісія за надання кредиту: 1000 грн, яка нараховується за ставкою 20.00 відсотків від суми кредиту одноразово. Проценти за користування кредитом 2250 грн, які нараховуються за ставкою 1.50 відсотків від фактичного залишку за кожен день строку користування кредитом.

Відповідно до пункту 2.1 Договору кредитні кошти надаються Позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок.

Згідно із підпунктом 3.3.2 пункту 3.2 Договору позичальник зобов`язаний повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, а також інші платежі передбачені цим Договором у порядку, строки та терміни передбачені Договором.

ТОВ «МІЛОАН» належним чином виконав свої зобов`язання за кредитним договором, надавши позичальнику кошти, в порядку та сумі передбаченими умовами кредитного договору, що підтверджується копією платіжного доручення 46049303 від 12 травня 2021 року, згідно якого платник ТОВ «МІЛОАН» перерахував отримувачу ОСОБА_1 на карту НОМЕР_1 грошові кошти у сумі 5000 грн (а.с. 46).

Відповідачка свої зобов`язання за умовами кредитного договору не виконала, в зв`язку з чим у неї утворилася заборгованість.

13 вересня 2021 року між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» укладено договір факторингу № 07Т, у відповідності до умов якого ТОВ «МІЛОАН» відступило ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» право вимоги до позичальників, в тому числі за кредитним договором № 3100473 від 12 травня 2021 року (а.с. 39-44).

Згідно акту приймання-передачі реєстру прав вимог від 13 вересня 2021 року до договору боржників від 01 лютого 2024 року за договором факторингу № 07Т від 13 вересня 2021 року кредитор передав, а новий кредитор прийняв реєстр боржників кількістю 9315, після чого до нового кредитора переходять права вимоги заборгованості від боржників і новий кредитор стає кредитором по відношенню до боржників заборгованостей. Загальна сума заборгованості складає 200189234 гривень 88 копійок (а.с. 45).

Відповідно до витягу з Додатку до Договору факторингу № 07Т від 13 вересня 2021 року ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» набуло право грошової вимоги до відповідачки за кредитним договором за кредитним договором № 3100473 від 12 травня 2021 року в сумі 23250 грн, з яких: 5000 грн – заборгованість за тілом кредиту, 17250 грн – заборгованість за відсотками, 1000 грн – заборгованість за комісією (а.с. 31).

25 липня 2024 року представником позивача на вказану в кредитному договорі адресу відповідачки направлено повідомлення про відступлення права вимоги від ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» до ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» із зазначенням інформації про порядок погашення заборгованості по кредитному договору (а.с. 49).

Водночас відповідачкою дане повідомлення проігноровано, кредитні кошти добровільно повернуті не були.

Оскільки, відповідачка свої зобов`язання за умовами кредитного договору не виконала, суд вважає, що вимоги позивача ґрунтуються на законі.

Відповідно до частини 1 статті 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи. Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Згідно статті 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав, а також право вимоги, яке виникне в майбутньому. Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника.

Відповідно до статті 1080 ЦК України, договір факторингу є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження. У цьому разі клієнт не звільняється від зобов`язань або відповідальності перед боржником у зв`язку із порушенням клієнтом умови про заборону або обмеження відступлення права грошової вимоги.

Згідно статті 1084 ЦК України, якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги.

Згідно статті 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно частини 1 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір ). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Відповідно до статті 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Статтею 3 цього Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частин 7, 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 зазначеного Закону установлено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Норми статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису, так і електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором. Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа і не може визнаватися недійсним лише через його електронну форму.

Статтею 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Станом на день подачі позовної заяви та розгляду справи в суді відповідачкою умови договору не виконуються, кредит та відсотки за користування не повертаються.

Згідно статей 526, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до статті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Сплата прострочених відсотків обумовлені договором і підлягають стягненню, оскільки відповідачка своєчасно не погасила суму кредиту.

Згідно статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідачка, не сплативши у вказаний в договорі строк кошти, порушила вимоги статті 530 ЦК України відповідно до якої, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), тобто згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Отже, ОСОБА_1 має перед ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» заборгованість за договором про споживчий кредит № 3100473 від 12 травня 2021 року в сумі 23250 грн, з яких: 5000 грн – заборгованість за тілом кредиту, 17250 грн – заборгованість за відсотками, 1000 грн – заборгованість за комісією.

Розрахунок загальної суми заборгованості ОСОБА_1 за договором про споживчий кредит № 3100473 від 12 травня 2021 року наданий суду і відповідає вимогам закону (а.с. 32).

З огляду на викладене позов підлягає задоволенню.

Згідно із частиною 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини 2 статті 4 ЗУ «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана юридичною особою судовий збір сплачується у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3028 грн) і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1059800 грн).

Згідно із частиною 3 статті 4 ЗУ «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Відповідно до платіжної інструкції № 3100473 від 19 вересня 2025 року ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС», у відповідності до вказаних положень закону сплачено судовий збір за подання позовної заяви в електронній формі з використанням підсистеми Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд» у розмірі 2422 гривень 40 копійок (а.с. 48).

Отже, з урахуванням задоволення позову, відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України та частини 3 статті 4 ЗУ «Про судовий збір», з відповідачки на користь позивача також потрібно стягнути судовий збір в розмірі 2422 гривень 40 копійок.

На підставі викладеного та керуючись статтями 509, 514, 525, 526, 530, 610, 1054, 1055, 1077-1080, 1084 ЦК України, статтями 19, 27, 83, 133, 137, 175, 274-275, 280-282 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» заборгованість за договором про споживчий кредит № 3100473 від 12 травня 2021 року в сумі 23250 (двадцять три тисячі двісті п`ятдесят) гривень, яка складається з наступного: 5000 (п`ять тисяч) гривень – заборгованість за тілом кредиту, 17250 (сімнадцять тисяч двісті п`ятдесят) гривень – заборгованість за відсотками, 1000 (одна тисяча) гривень – заборгованість за комісійними винагородами.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» судовий збір в розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення суду може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. В такому випадку рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено 21 січня 2026 року.

Відомості про сторони у справі:

позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС», код ЄДРПОУ 42649746, місцезнаходження: вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8, м. Київ, 04112, IBAN НОМЕР_2 в АТ «ПУМБ»;

відповідачка – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт № НОМЕР_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .

Суддя