Рішення від 13 січня 2026 р. у справі №496/5917/25 — Біляївський районний суд Одеської області

Справа № 496/5917/25

Провадження № 2/496/169/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2026 року Біляївський районний суд Одеської області у складі:

головуючої – судді Портної О.П.,

за участю:

секретаря – Рябової А.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Біляївка Одеської області в порядку спрощеного провадження цивільну справу

за позовом: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстрація місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 , до

відповідачки: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , остання відома реєстрація місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 ,

вимоги позивача: про розірвання шлюбу,

позивач – будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не з`явився, але в прохальній частині позовної заяви, зокрема, просив справу розглядати без виклику сторін,

відповідачка – будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не з`явилася, про поважність причин своєї неявки суд не повідомила, -

В С Т А Н О В И В:

І. Виклад позиції позивача та заперечень відповідачки.

1. 05.09.2025 року ОСОБА_1 (далі – позивач) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 (далі – відповідачка) в якому просить суд розірвати шлюб між ним та відповідачкою.

2. Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що сторони уклали шлюб. Від шлюбу сторони малолітніх/неповнолітніх дітей не мають. Основна причина розпаду сім`ї це втрата почуття любові, взаєморозуміння, довіри, наявні різні погляди на життя. Сторони разом не проживають, спільного господарства не ведуть. Шлюбні відносини між сторонами фактично припинені. На примирення позивач не згодний. Подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу неможливе та суперечить інтересам позивача. Шлюб носить формальний характер. У зв`язку з викладеним позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

3. Відповідачка до суду відзив на позов не надала.

ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи.

4. Позивач в судове засідання не з`явився, але в прохальній частині позовної заяви, зокрема просив справу розглядати без виклику сторін. (а.с. 2)

ІІІ. Інші процесуальні дії у справі.

5. Згідно автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.09.2025 року, цивільну справу № 496/5917/25, передано на розгляд головуючій судді Біляївського районного суду Одеської області Портній О.П. (а.с. 9)

6. Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

7. Ухвалою Біляївського районного суду Одеської області від 19.09.2025 року було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження, призначено судове засідання з викликом сторін. Окрім того, відповідачці було надано строк для подання відзиву на позовну заяву. (а.с. 12-13)

8. Відповідачка, в установлені ч. 7 ст. 178 ЦПК України строки, не подала до суду відзив на позовну заяву, будучи повідомленою належним чином про наявність ухвали про відкриття провадження та необхідністю подання відзиву, а тому суд вирішує справу за наявними матеріалами, що передбачено ч. 8 ст. 178 ЦПК України.

9. Оскільки відповідачка була належним чином повідомленою про дату, час і місце судового засідання відповідно до ст. 128 ЦПК України – шляхом направлення рекомендованого поштового відправлення з повідомленням про вручення, яке повернулося на адресу суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с. 16), в судове засідання не з`явилася, про поважність причин неявки суд не повідомила, а від позивача заперечень проти заочного розгляду справи не надходило, Судом було постановлено ухвалу про заочний розгляд справи, що відповідає вимогам ст.ст. 280-281 ЦПК України.

10. Верховний Суд у постанові від 18.03.2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 року у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 року у справі №913/879/17, від 21.05.2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 року у справі № 24/260-23/52-б).

11. Відповідно до постанови Касаційного цивільного суду у складі Верховного суду від 13.05.2024 року у справі № 755/4829/23, останній зазначив, що суд зробив правильний висновок, що відповідач був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, що підтверджується відповідними поштовими відправленнями, які повернулися до суду з відмітками «адресат відмовився» та «адресат відсутній за вказаною адресою», що є належним повідомленням учасника справи. Днем вручення судової повістки є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду (п. 3 ч. 8 ст. 128 ЦПК України).

12. Верховний Суд у своїй Постанові від 29.04.2020 року у справі № 348/1116/16-ц вказав, що, якщо сторони чи їх представники не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи їх представників, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи.

13. Судом на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

ІV. Фактичні обставини, встановлені Судом та зміст спірних правовідносин.

14. Судом встановлено, що 28.08.2020 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , громадянкою Російської Федерації, (прізвище після шлюбу – ОСОБА_3 ), Приморським районним у місті Одесі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), зареєстрований шлюб, а/з № 1369, що підтверджується копією Свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 . (а.с. 4)

15. Від шлюбу у сторін малолітніх/неповнолітніх дітей немає.

16. Перешкод для пред`явлення позову про розірвання шлюбу Судом не встановлено.

V. Оцінка Суду.

17. Згідно ст. 414 ЦПК України підсудність судам України цивільних справ з іноземним елементом визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

18. Згідно п. 7 ч. 1 ст. 76 ЗУ «Про міжнародне приватне право» суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у таких випадках: дія або подія, що стала підставою для подання позову, мала місце на території України.

19. При цьому, суд зазначає, що провадження у справах за участю іноземних осіб врегульовано розділом Х ЦПК України, а також Законом України Про міжнародне приватне право, Мінською Конвенцією про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах від 22.01.1993 року.

20. Відповідно до ст. 17 Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах від 22.01.1993 року, у відношеннях один з одним при виконанні цієї Конвенції установи юстиції Договірних Сторін користуються державними мовами Договірних Сторін або російською мовою.

21. Водночас, згідно заяви Міністерства закордонних справ України щодо розриву дипломатичних відносин з Російською Федерацією опублікованої 24.02.2022 року вбачається, що Україна заявила про розрив дипломатичних відносин без розриву консульських відносин внаслідок чого Конвенція про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22.01.1993 року на сьогодні у відносинах з Російською Федерацією та Республікою Білорусь не застосовуються.

22. Крім того, 01.12.2022 року Верховною радою України було прийнято Закон «Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах від 22 січня 1993 року».

23. 22.12.2022 року Закон опубліковано у газеті «Голос України» та 23.12.2022 року Закон набрав чинності. Закон передбачає: зупинення дії Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, вчиненої від імені України у м. Мінську 22.01.1993 року і ратифікованої Законом України від 10.11.1994 року № 240/94-ВР, та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правовідносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22.01.1993 року, вчиненого від імені України у м. Москві 28.03.1997 року і ратифікованого Законом України від 03.03.1998 року № 140/98-ВР,у відносинах з Російською Федерацією та Республікою Білорусь; вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, вчиненої від імені України у м. Мінську 22.01.1993 року і ратифікованої Законом України від 10.11.1994 року № 240/94-ВР, та Протоколу до неї, вчиненого від імені України у м. Москві 28.03.1997 року і ратифікованого Законом України від 03.03.1998 року № 140/98-ВР.

24. З дати зупинення дії Мінської конвенції: не здійснюватиметься співробітництво судів та інших компетентних органів України з відповідними органами Російської Федерації і Республіки Білорусь з питань надання правової (судової) допомоги та екстрадиції у цивільних і кримінальних справах на підставі Конвенції, у тому числі, безпосередні зносини установ юстиції відповідно до Протоколу до неї; визнання і виконання судових рішень Російської Федерації та Республіки Білорусь на території України можливо на основі принципу взаємності відповідно до ст.ст. 462 і 471 ЦПК України; у разі необхідності визнання і виконання рішень судів України на території Російської Федерації та Республіки Білорусь слід також виходити з принципу взаємності та звертатися заінтересованим особам до відповідних судів цих держав; пред`явлення на території України судових рішень Російської Федерації та Республіки Білорусь, що підтверджують будь-які факти і за своїм характером не потребують примусового виконання можливо після визнання такого рішення судом України відповідно до глави 2 розділу ІХ ЦПК України; до документів, виданих на території Росії і Білорусі, при їх пред`явленні на території України застосовуватиметься вимога засвідчення апостилем згідно з Конвенцією, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів, 1961 року, яка є чинною у відносинах України з Росією і Білоруссю; співробітництво у цивільних і кримінальних справах у відносинах з Російською Федерацією та Республікою Білорусь може здійснюватися на підставі діючих у двосторонніх відносинах конвенцій Ради Європи та Гаазьких конвенцій (за наявності поштового зв`язку) або за принципом взаємності (за наявності дипломатичних відносин).

25. З урахуванням викладеного вище, у відносинах з Російською Федерацією не здійснюється будь-яке листування, що стосується співробітництва з установами юстиції Російської Федерації на підставі міжнародних договорів України з питань міжнародно - правових відносин та правового співробітництва у цивільних і кримінальних справах, та у галузі міжнародного приватного права.

26. Отже, згідно із ч. 1 ст. 110 Сімейного кодексу України (далі - СК України) позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя.

27. Відповідно до ч. 3 ст. 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, беручи до уваги вимоги ст. 110 СК України.

28. Відповідно до ст. 51 Конституції України, ч. 1 ст. 24 СК України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування до шлюбу не допускається.

29. Таке положення національного законодавства України відповідає ст. 16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім`ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання. Позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя (ст. 110 СК України). Оскільки позивач наполягає на розірванні шлюбу, то відповідно відмова в розірванні шлюбу буде примушенням до шлюбу та шлюбним відносинам, що є неприпустимим.

30. Відповідно до ч. 2 ст. 112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, що мають істотне значення.

31. Згідно ч. 2 ст. 114 СК України у разі розірвання шлюбу судом, шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.

32. Згідно з ч. 3 ст. 115 Сімейного кодексу України - документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.

33. Задовольняючи позов про розірвання шлюбу, суд виходить з того, що добровільність шлюбу – одна з основних його засад. Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Шлюб припиняється внаслідок його розірвання. Розірвання шлюбу засвідчує стійкий розлад подружніх стосунків.

34. За таких обставин, враховуючи фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, беручи до уваги інші обставини життя подружжя, Суд знаходить підстави для розірвання шлюбу, оскільки його збереження суперечило б інтересам сторін.

Керуючись ст. 51 Конституції України, ст.ст. 21, 24, 104, 105, 110 - 112 СК України, ст. ст. 13, 81, 141, 259, 263, 265, 351 ЦПК України, суд –

У Х В А Л И В:

1. Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про розірвання шлюбу– задовольнити.

2. Розірвати шлюб між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстрація місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , остання відома реєстрація місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 , який зареєстровано 28.08.2020 року Приморським районним у місті Одесі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), а/з № 1369.

3. Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.

4. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

5. Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

6. Апеляційна скарга на заочне рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

7. Заочне рішення суду набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

8. Повний текст рішення складено 14.01.2026 року.

Суддя О.П. Портна