Вирок від 20 січня 2026 р. у справі №678/734/22 — Хмельницький апеляційний суд

Суд: Хмельницький апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Кримінальне

Категорія: Незаконне зайняття рибним, звіриним або іншим водним добувним промислом

Дата: 20 січня 2026 р.

Справа: №678/734/22

Суддя: Матущак М. С.

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2026 року

м. Хмельницький

Справа № 678/734/22

Провадження № 11-кп/820/63/26

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Хмельницького апеляційного суду у складі:

судді-доповідача ОСОБА_1 ,

суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю секретаря

судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурорів: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,

захисників ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,

обвинувачених ОСОБА_11 , ОСОБА_12 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022243360000067 від 29 березня 2022 року, за апеляційною скаргою прокурора Летичівської окружної прокуратури ОСОБА_13 на вирок Летичівського районного суду Хмельницької області від 13 лютого 2025 року,

в с т а н о в и л а:

Цим вироком

ОСОБА_11 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця, зареєстрованого та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, з неповною загальною середньою освітою, одруженого, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, не працює, особи з інвалідністю ІІ-ї групи, відповідно до ст.89 КК України не має судимостей;

визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.249 КК України, та виправдано.

ОСОБА_12 ,

ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця, зареєстрованого та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , громадянина України, з неповною загальною середньою освітою, неодруженого, на утриманні неповнолітніх дітей немає, не працює, відповідно до ст.89 КК України не має судимостей,

Цивільний позов процесуального прокурора у кримінальному провадженні – прокурора Летичівської окружної прокуратури ОСОБА_14 в інтересах держави в особі ІНФОРМАЦІЯ_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог – ІНФОРМАЦІЯ_4 до обвинувачених ОСОБА_11 та ОСОБА_12 від 30 червня 2022 року про відшкодування суми завданої шкоди рибним запасам держави на суму 647 530 грн, – залишено без розгляду.

Судом вирішено питання речових доказів, скасування арешту, накладеного на майно, та процесуальних витрат.

Органом досудового розслідування ОСОБА_11 та ОСОБА_12 обвинувачувалися в тому, що вони у невстановлений досудовим розслідуванням період часу, перебуваючи у змові між собою, маючи на меті незаконно добути рибу у річці Південний Буг, усвідомлюючи протиправність своїх дій, виключно для власного збагачення, діючи приховано, не маючи права на спеціальне використання водних живих ресурсів, передбаченого наказом державного комітету рибного господарства №33 від 18 березня 1999 року, в порушення ст.63 Закону України «Про тваринний світ» та положень п.3.15 «Правил любительського та спортивного рибальства», затверджених наказом ІНФОРМАЦІЯ_5 №19 від 15 лютого 1999 року, відповідно до яких «Забороняється лов водних живих ресурсів із застосуванням вибухових і отруйливих речовин, електроструму, колючих знарядь лову, вогнепальної та пневматичної зброї (за винятком гарпунних рушниць для підводного плавання), промислових та інших засобів лову, виготовлених з сіткоснастевих і інших матеріалів усіх видів і найменувань, а також способом багріння, спорудження гаток, запруд та спускання води з рибогосподарських водойм», випливши на своєму дерев`яному човні з двигуном на плесо лівого берега Щедрівського водосховища річки Південний Буг, неподалік ділянки місцевості с. Горбасів Летичівської ТГ Хмельницького району Хмельницької області, з координатами згідно локації: широтою 49,405955, довготою 27,543253, розмістили у воді заборонене сіткоснастеве знаряддя лову – три риболовецькі сітки: сітка №1 – довжиною 73,60 м, висотою 2,10 м, розміром вічка 42x42 мм; сітка №2 – довжиною 72,50 м, висотою 2,05 м, розміром вічка 42x42 мм; сітка №3 – довжиною 71,57 м, висотою 2,05 м, розміром вічка 42x42 мм.

Далі 29 березня 2022 року близько 09 год 00 хв ОСОБА_11 спільно з ОСОБА_12 , маючи на меті зібрати рибу, яка потрапила в тенета виставлених ними риболовецьких сіток, за допомогою дерев`яного човна з двигуном, який належить ОСОБА_11 , дісталися до місця попередньо розміщених ними сіток у водоймі, де здійснили незаконний вилов риби виду «карась сріблястий» в кількості 358 (триста п`ятдесят вісім) штук, вагою 48 кг 030 г, рибин виду «короп (сазан)» в кількості 22 (двадцять дві) штуки, вагою 5 кг 510 г, вартістю згідно з розрахунком до Додатку 1 до Постанови Кабінету Міністрів України від 21 листопада 2011 року №1209 «Про затвердження такси для обчислення розміру відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок незаконного добування (збирання) або знищення цінних видів водних біоресурсів»: карась сріблястий – 358 (триста п`ятдесят вісім) штук, по 1 581 грн кожен на суму 565 998 грн, сазан (короп) – 22 (двадцять дві) штуки, по 3 706 грн кожен на суму 81 532 грн, чим заподіяли істотної шкоди рибному господарству України на загальну суму 647 530 грн, на що вказує вартість предмета незаконного вилову, кількість добутого, вилов риби в період нересту та цінність породи.

Тобто, ОСОБА_11 та ОСОБА_12 обвинувачувалися у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.249 КК України, (незаконне зайняття рибним промислом, що заподіяло істотну шкоду).

В апеляційній скарзі прокурор Летичівської окружної прокуратури ОСОБА_13 просила вирок ІНФОРМАЦІЯ_6 від 13 лютого 2025 року щодо ОСОБА_11 та ОСОБА_12 скасувати, ухвалити новий вирок:

- ОСОБА_11 з урахуванням того, що він є особою з інвалідністю II-ї групи, визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.249 КК України, та призначити покарання у виді пробаційного нагляду строком 3 (три) роки;

- ОСОБА_12 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.249 КК України, та призначити покарання у виді обмеження волі строком на 1 (один) рік;

- відповідно до ст.59-1 КК України покласти на ОСОБА_11 обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи, навчання; не виїжджати за межі України без погодження з органом пробації;

- задовольнити цивільний позов прокурора та солідарно стягнути з ОСОБА_11 та ОСОБА_12 на користь держави в особі ІНФОРМАЦІЯ_7 , використання, відтворення водних ресурсів та регулювання рибальства в Хмельницькій області суму завданої шкоди рибним запасам держав в розмірі 647 530 тис грн, які перерахувати ІНФОРМАЦІЯ_8 ;

- у рахунок забезпечення відшкодування шкоди обернути в дохід держави земельну ділянку загальною площею 3,0195 га, з кадастровим номером 6823081600:04:001:0028, яка розташована за адресою: Хмельницька область, Хмельницький (колишній Летичівський) район, Летичівська територіальна громада (Горбасівська сільська рада), орієнтовною вартістю нерухомого майна 217 404,00 грн, власником якої є ОСОБА_12 ;

- у рахунок забезпечення відшкодування шкоди обернути в дохід держави земельну ділянку загальною площею 1,984 га, з кадастровим номером 6823081600:03:007:0117, Хмельницька область, Хмельницький (колишній Летичівський) район, Летичівська територіальна громада (Горбасівська сільська рада), орієнтовною вартістю нерухомого майна 142848,00 грн та автомобіль марки Dacia Loqan, об`ємом двигуна 1 598 куб см, 2009 року випуску, на обліку з 17 серпня 2021 року, синього кольору, орієнтовною вартістю рухомого майна 163 024,00 грн, власником якого є ОСОБА_11 ;

- арешт згідно ухвали слідчого судді від 04 липня 2022 року залишити в силі до скерування рішення суду до виконання;

- солідарно стягнути з ОСОБА_11 та ОСОБА_12 витрати на проведення експертизи в сумі 6 040,64 грн;

- відповідно до ст.96-1 КК України: риболовецькі сітки в кількості 3 штуки, з яких перша довжиною 73,6м, шириною 2,10 м, розміром вічка 42*42 мм, друга довжиною 72,5 м, шириною 2,05 м, розміром вічка 42*42 мм, третя - довжиною 71,57 м, шириною 2,05 м, розміром вічка 42*42 мм, дві пластикові ємності, дерев`яний човен з електродвигуном марки «MERKURY» з номером ОР14291, дерев`яне весло, гумовий риболовецький плащ, одну пластикову ємність об`ємом 50 л – конфіскувати в дохід держави;

- у решті скасувати арешт на майно;

- вирішити долю речових доказів відповідно до ст.100 КПК України та під час апеляційного розгляду повторно дослідити всі докази сторони обвинувачення, повторно допитати раніше допитаних свідків у справі.

Прокурор уважала, що вказане судове рішення щодо ОСОБА_11 та ОСОБА_12 ухвалене з порушенням норм матеріального права, є необґрунтованим та невмотивованим, а тому підлягає скасуванню у зв`язку із неповнотою судового розгляду, невідповідністю висновків суду першої інстанції, викладених в судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.

Звертала увагу на те, що суд першої інстанції, визнавши недопустимим доказом протокол огляду місця події від 29 березня 2022 року, у своєму рішенні про визнання похідних доказів недопустимими не зазначив, які саме конкретно вимоги ст.87 КПК України порушено та більше того, не вказав, чи взагалі істотно порушено права або свободи обвинувачених, які саме та в який спосіб.

На думку сторони обвинувачення, суд першої інстанції не вказав, які саме порушення допущені слідчим, в чому вони полягають і яким чином тягнуть за собою визнання недопустимим доказом протокол огляду місця події та похідні від нього докази.

Так, підставою для проведення огляду місця події слугує інформація про вчинення кримінального правопорушення, зафіксована у певній процесуальній формі.

Також суд першої інстанції прийшов до висновку про недопустимість та неналежність протоколу огляду від 23 травня 2022 року через порушення при його складанні.

На думку апелянта, дану слідчу дію було проведено із залученням двох понятих, уповноваженим на проведення, у встановлений законом спосіб, дізнавачем.

Серед іншого, апелянт звертала увагу на думку суду про те, що на доведеність винуватості вплинула неможливість оглянути рибу та човен у ході судового розгляду, що не давало змогу покласти ці докази в основу вироку, а також ненадання документів щодо Щедрівського водосховища.

Окрім цього, судом вказано, що обвинувачення є неконкретизованим в частині вилову риби в період нересту, проте за результатами судового розгляду суд прийшов до висновку, що обвинувачення викладене в обвинувальному акті неконкретизоване, всупереч того, що погодився із обставинами, викладеними в ньому, на стадії підготовки до судового розгляду.

Так, судом першої інстанції жодним чином не враховано той факт, що обвинувачені перебували в човні на водному плесі річки, маючи на меті ловити рибу вудками (з їх слів), при цьому не мали самих вудок, що вони й не заперечували.

Посилаючись в описовій частині вироку на показання ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , суд жодним чином не надає їм оцінки, не співставляє з іншими доказами у справі на предмет їх відповідності, а значить і достовірності.

Суд першої інстанції жодним чином у вироку не оцінює показання обвинувачених щодо застосування до них заходів фізичного та психологічного тиску і як наслідок самооговорення на відеокамеру під час проведення огляду місця події.

Окрім цього, стороною захисту суду не надано жодних доказів на підтвердження факту насильства з боку працівників правоохоронних органів на ОСОБА_11 та ОСОБА_12 .

Також у обвинувачених не було жодних видимих тілесних ушкоджень, ними не надано доказів спричинення їм тілесних ушкоджень, що свідчить про навмисне повідомлення останніми недостовірних даних з метою введення в оману суду та уникнення відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення.

Одночасно, судом не взято до уваги факт притягнення до відповідальності обвинувачених за аналогічні правопорушення, що суттєво впливає на загальну характеристику останніх.

На переконання сторони обвинувачення, суд першої інстанції істотно порушив вимоги ч.6 ст.368 КПК України, оскільки не врахував висновків Верховного Суду щодо застосування відповідних норм права, а також порушив вимоги ст. 370 КПК України, оскільки належним чином рішення не мотивував,

неправильно врахував доводи прокурора та надав їм хибну оцінку, не навів ґрунтовного аналізу всіх доказ, викладених у виправдувальному вироку.

Окрім цього, докази досліджені в ході судового розгляду у своїй сукупності поза розумним сумнівом доводять винуватість ОСОБА_11 та ОСОБА_12 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.249 КК України, а висновки суду щодо недоведеності винуватості останніх не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, оскільки суд взяв до уваги показання ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , відкинув інші докази, які могли істотно вплинути на його висновки, що згідно з п.2 ч.1 ст.411 КПК України є однією із підстав для скасування судового рішення судом апеляційної інстанції.

Прокурор уважала, що зібрані в ході досудового розслідування докази, які були досліджені під час судового розгляду, є належними та допустимими, оскільки отримані в порядку, передбаченому КПК України, та у своїй сукупності підтверджують вину ОСОБА_11 та ОСОБА_12 в інкримінованому їм кримінальному правопорушенні.

Ураховуючи викладене, просила вирок ІНФОРМАЦІЯ_9 стосовно ОСОБА_11 та ОСОБА_12 скасувати у зв`язку із неповнотою судового розгляду, невідповідністю висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду з узагальненим викладом змісту судового рішення та доводів апеляційної скарги; пояснення прокурорів: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 на підтримання апеляційної скарги з викладених у ній мотивів; заперечення обвинувачених ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та їх захисників ОСОБА_9 , ОСОБА_10 проти задоволення апеляційної скарги; перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, провівши часткове судове слідство, колегія суддів приходить до висновку про таке.

Частинами 1 та 2 ст.2 КК України встановлено, що підставою для кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.373 КПК України суд ухвалює виправдувальний вирок у разі, якщо не доведено, що: було вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; кримінальне правопорушення вчинено обвинуваченим; у діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.

Згідно з п.1 ч.3 ст.374 цього Кодексу мотивувальна частина виправдувального вироку має містити підстави для виправдання обвинуваченого та мотиви, виходячи з яких, суд відкидає докази обвинувачення.

За змістом цієї норми закону в мотивувальній частині виправдувального вироку мають бути викладені результати дослідження, аналізу та оцінки доказів у справі, зібраних сторонами обвинувачення та захисту, в тому числі й поданих у судовому засіданні.

Згідно з вимогами ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбаченим цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст.94 цього Кодексу.

Умотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Відповідно до ст.368 КПК України суд, ухвалюючи вирок, серед іншого, повинен вирішити питання, чи мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується особа; чи містить це діяння склад кримінального правопорушення і якою статтею закону України про кримінальну відповідальність він передбачений, чи винен обвинувачений у вчиненні цього кримінального правопорушення та чи підлягає покаранню за вчинене ним кримінальне правопорушення.

Ознаки суб`єктивної сторони й особливості психічного ставлення винуватої особи встановлюються судом з урахуванням характеру вчиненого діяння та об`єктивно-предметних умов його вчинення, за встановленими фактичними обставинами вчиненого кримінального правопорушення, на підставі доказів, зібраних у порядку, передбаченому КПК України, та оцінених відповідно до вимог ст.94 цього Кодексу. При встановленні форми та виду вини суд у кожному конкретному випадку виходить з аналізу всіх зібраних у справі доказів.

Згідно зі ст.62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що суди при оцінці доказів керуються критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою (рішення у справах «Ірландія проти Сполученого Королівства», «Яременко проти України», «Нечипорук і Йонкало проти України, «Кобець проти України»).

Колегія суддів зазначає, що серед завдань кримінального провадження, передбачених ст.2 КПК України, міститься вимога про те, щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура та прийнято законне рішення як під час розслідування справи, так і за результатами її судового розгляду.

Суд першої інстанції, оцінюючи докази у справі, дійшов висновку про недоведеність вини ОСОБА_11 та ОСОБА_12 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.249 КК України, оскільки висунуте обвинувачення не знайшло свого об`єктивного підтвердження.

Відповідно до вимог ст.420 КПК України, суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції і ухвалює свій вирок, у разі скасування необґрунтованого виправдувального вироку суду першої інстанції.

Згідно зі ст.409 КПК України, підставою для скасування судового рішення при розгляді справи у суді апеляційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.

Відповідно до ч.1 ст.412 КПК України істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог КПК України, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення.

З урахуванням вимог ст.374 КПК України та усталеної судової практики з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку, суду належить дати аналіз усіх зібраних у справі доказів; прийняття одних і відхилення інших доказів судом повинно бути мотивовано. Висновки суду щодо оцінки доказів належить викласти у вироку в точних і категоричних судженнях, які виключали би сумніви з приводу достовірності того чи іншого доказу. Прийняття одних і відхилення інших доказів судом повинно бути мотивовано.

Однак, зазначених вимог кримінального процесуального закону судом першої інстанції під час судового розгляду та ухвалення виправдувального вироку відносно ОСОБА_11 та ОСОБА_12 дотримано не було.

Виправдовуючи ОСОБА_11 та ОСОБА_12 за ч.1 ст.249 КК України, суд першої інстанції послався на те, що стороною обвинувачення не доведено ті обставини, що ОСОБА_11 та ОСОБА_12 незаконно займались рибним добувним промислом, що виявлені під час огляду місця події сітки та риба належать саме ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , відповідно не доведено, що саме ОСОБА_11 та ОСОБА_12 вчинили кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.249 КК України.

Водночас, суд першої інстанції, виклавши у вироку докази обвинувачення, не проаналізував їх, не дав їм належної правової оцінки в їх сукупності та взаємозв`язку на підтвердження чи спростування встановлених судом обставин кримінального провадження, допустив вибірковість в оцінці доказів, не навів у вироку переконливих мотивів, з яких він відкидає докази обвинувачення та з надуманих підстав визнав неналежними та недопустимими ці докази

Колегія суддів апеляційного суду наголошує, що місцевий суд не звернув уваги на те, що показання обвинувачених ОСОБА_11 та ОСОБА_12 суперечать зібраним та дослідженим у справі доказам, зокрема, показанням свідків, яких суд першої інстанції належним чином не проаналізував та прийшов до необґрунтованого висновку, що їх показання спростовуються наданими учасниками кримінального провадження доказами, при цьому не навів, якими конкретно доказами спростовуються показання цих свідків та не розкрив їх зміст, що ставить під сумнів висновок суду першої інстанції про невинуватість обвинувачених в інкримінованому їм злочині.

Доводи апеляційної скарги прокурора щодо доведеності вини обвинувачених у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.249 КК України, кваліфікацію їх дій за вказаною статтею та призначення покарання є обґрунтованими і заслуговують на увагу.

Апеляційним судом установлено, що ОСОБА_11 та ОСОБА_12 у невстановлений досудовим розслідуванням період часу, перебуваючи у змові між собою, маючи на меті незаконно добути рибу у річці Південний Буг, усвідомлюючи протиправність своїх дій, виключно для власного збагачення, діючи приховано, не маючи права на спеціальне використання водних живих ресурсів, передбаченого наказом державного комітету рибного господарства №33 від 18 березня 1999 року, в порушення ст.63 Закону України «Про тваринний світ» та положень п.3.15 «Правил любительського та спортивного рибальства», затверджених наказом ІНФОРМАЦІЯ_5 №19 від 15 лютого 1999 року, відповідно до яких «Забороняється лов водних живих ресурсів із застосуванням вибухових і отруйливих речовин, електроструму, колючих знарядь лову, вогнепальної та пневматичної зброї (за винятком гарпунних рушниць для підводного плавання), промислових та інших засобів лову, виготовлених з сіткоснастевих і інших матеріалів усіх видів і найменувань, а також способом багріння, спорудження гаток, запруд та спускання води з рибогосподарських водойм», випливши на своєму дерев`яному човні з двигуном на плесо лівого берега Щедрівського водосховища річки Південний Буг, неподалік ділянки місцевості с. Горбасів Летичівської ТГ Хмельницького району Хмельницької області, з координатами згідно локації: широтою 49,405955, довготою 27,543253, розмістили у воді заборонене сіткоснастеве знаряддя лову – три риболовецькі сітки: сітка №1 – довжиною 73,60 м, висотою 2,10 м, розміром вічка 42x42 мм; сітка №2 – довжиною 72,50 м, висотою 2,05 м, розміром вічка 42x42 мм; сітка №3 – довжиною 71,57 м, висотою 2,05 м, розміром вічка 42x42 мм.

Тобто, ОСОБА_11 та ОСОБА_12 вчинили кримінальний проступок, передбачений ч.1 ст.249 КК України (незаконне зайняття рибним промислом, що заподіяло істотну шкоду).

У судовому засіданні суду першої та апеляційної інстанції обвинувачені ОСОБА_11 та ОСОБА_12 не визнали винуватість у вчиненому, заперечили факт наявності в них сіток, риби та зазначили, що вони не займались незаконним виловом риби, їм невідомо, кому саме належать сітки і риба.

Зокрема, обвинувачений ОСОБА_11 показав, що вранці 29 березня 2022 року він запропонував ОСОБА_12 за допомогою вудлищ половити рибу на дерев`яному човні на річці Південний Буг. ОСОБА_12 погодився і вони на дерев`яному човні з двигуном марки «MERKURY», де всередині човна також було два дерев`яних весла, які належать йому особисто, виплили на плесо річки Південний Буг та плили попід берег, при цьому вони вудлищ з собою ще не брали. Потім до них підплив катер, яким керував ОСОБА_15 , одразу ж якорем зачепив на буксир їхнього дерев`яного човна, в якому він перебував з ОСОБА_12 , та потягнув до берега.

На березі один з чоловіків, який був з автоматом в руках, почав завдавати йому тілесні ушкодження, а саме бив його по ногах, від яких він упав. Також цей же чоловік кілька разів вдарив ОСОБА_12 , а потім ще його вдарив кілька разів по спині кулаком руки і вдарив по ногах. Згодом йому стало відомо, що це були працівники рибоохоронного патруля та поліцейські з м. Хмельницького. Коли він з ОСОБА_12 зійшли на берег, то він помітив, що неподалік на березі вже були чорні ємності з рибою та риболовецькі сітки. Під фізичним та психологічним тиском тих невідомих йому людей він сказав, що це його сітки, але коли вони з ОСОБА_12 того дня випливали на дерев`яному човні, то всередині нього, крім двох дерев`яних весел, нічого не було. Будь-яких ємностей, сіток, риби у них в човні також не було.

Він з приводу заподіяння йому тілесних ушкоджень в органи поліції не звертався. Він під час огляду місця події повідомляв слідчому ОСОБА_16 , що відносно нього та ОСОБА_12 працівниками поліції з м. Хмельницького та працівниками рибоохоронного патруля застосовувалось фізичне та психологічне насильство, однак, слідчий не реагував.

Обвинувачений ОСОБА_12 дав аналогічні показання про те, що 29 березня 2022 року разом з ОСОБА_11 на дерев`яному човні на річці Південний Буг вирішили рибалити за допомогою вудлищ.

Стверджував, що він разом з ОСОБА_11 на плесі лівого берега Щедрівського водосховища річки Південний Буг, неподалік с. Горбасів Летичівської ТГ Хмельницького району Хмельницької області, сітками чи будь-яким іншим способом чи знаряддям лову рибу не ловили, сіток у них взагалі не було, вони не виловлювали рибу виду «карась» чи «короп» та не заподіювали істотної шкоди рибному господарству України на загальну суму 647 530 грн, цивільний позов прокурора він також не визнав, оскільки даної події не було.

Під час огляду місця події слідчий з понятими рахували рибу, заміряли розмір сіток. Йому невідомо, звідки на тому місці, де вони з ОСОБА_11 перебували, а саме на березі, з`явились сітки та риба.

Він під час огляду місця події повідомляв слідчому ОСОБА_16 , що відносно нього та ОСОБА_11 працівниками поліції з м. Хмельницького та працівниками рибоохоронного патруля застосовувалось фізичне та психологічне насильство, однак, слідчий на ці заяви не реагував. Він з приводу заподіяння йому тілесних ушкоджень працівником рибоохоронного патруля чи поліції до лікарні або в органи поліції не звертався.

Колегія суддів зазначає, що невизнання вини обвинуваченими є їх правом та способом захисту, при цьому критично оцінює показання обвинувачених, визнає їх неправдивими, нелогічними, недостовірними та такими, що не відповідають об`єктивній обстановці, в якій вчинявся злочин, та такими, що надані з метою уникнення кримінальної відповідальності.

Указані показання обвинувачених ОСОБА_11 та ОСОБА_12 повністю спростовуються доказами сторони обвинувачення, дослідженими безпосередньо в суді апеляційної інстанції: показаннями свідків, письмовими доказами провадження в їх сукупності та взаємозв`язку, яким суд першої інстанції в порушення вимог ст.94 КПК України належної правової оцінки не надав.

Незважаючи на заперечення вини обвинуваченими у незаконному зайнятті рибним промислом, що заподіяло істотну шкоду, їх винуватість доводиться сукупністю зібраних у кримінальному провадженні і безпосередньо досліджених апеляційним судом доказів.

Так, відповідно до ст.84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Статтею 94 КПК України передбачено, що слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів – з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Жоден доказ не має наперед встановленої сили.

Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст.225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.

Особа дає показання лише щодо фактів, які вона сприймала особисто, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом (ст.95 КПК України).

Як убачається з матеріалів провадження, у витязі з ЄРДР за №12022243360000067 від 29 березня 2022 року (час внесення – 16:36:23) міститься короткий виклад обставин, що свідчить про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.249 КК України, стосовно затримання невідомих осіб, які здійснювали незаконний вилов риби на р. Південний Буг поблизу с. Горбасів Летичівської ТГ Хмельницької області (т.1, а.м.к.п.1-2).

У рапорті інспектора-чергового ЧЧ ВП №3 ХРУП ГУНП в Хмельницькій області ОСОБА_17 від 29 березня 2022 року вказано, що отримано та зареєстровано заяву як інші адміністративні правопорушення про затримання осіб, які здійснювали незаконний вилов риби на човнах та з сітями

Також 29 березня 2022 року о 09 год 04 хв надійшло повідомлення зі служби « НОМЕР_1 » про те, що 29 березня 2022 року о 09 год 02 хв у с. Горбасів Летичівського району головний державний інспектор відділу охорони водних біоресурсів (заявник ОСОБА_18 ) повідомив, що затримали осіб, які здійснювали вилов риби на човнах та з сітями. Подія адмінправопорушення. СОГ- ОСОБА_19 , підтвердив рапорт 29 березня 2022 року о 15 год 00 хв ОСОБА_17 (т.1, а.м.к.п.7).

Апеляційний суд зважає на завдання, які вирішуються веденням ЄРДР. Реєстр утворено та ведеться відповідно до вимог Кримінального процесуального кодексу України з метою забезпечення: реєстрації кримінальних правопорушень (проваджень) та обліку прийнятих під час досудового розслідування рішень, осіб, які їх учинили, та результатів судового провадження; оперативного контролю за додержанням законів під час проведення досудового розслідування; аналізу стану та структури кримінальних правопорушень, вчинених у державі; інформаційно-аналітичного забезпечення правоохоронних органів.

Ураховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що у цьому кримінальному провадженні не відбулося безконтрольного здійснення досудового розслідування без внесення відповідних відомостей до ЄРДР, що свідчить про дотримання стороною обвинувачення визначеної ст.214 КПК України процедури початку досудового розслідування.

Провівши у кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_11 та ОСОБА_12 на підставі ст.404 КПК України часткове дослідження доказів, колегія суддів приходить до висновку, що ОСОБА_11 та ОСОБА_12 вчинили кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.249 КК України, за об`єктивно встановлених та доведених обставин.

Відповідно до протоколу огляду місця події від 29 березня 2022 року, складеного слідчим СВ ВП №3 ХРУП ГУНП у Хмельницькій області ОСОБА_16 на підставі повідомлення про незаконний вилов риби, зазначено, що в присутності понятих: ОСОБА_20 та ОСОБА_21 було оглянуто місце вчинення кримінального правопорушення, якою є лівобережна ділянка річкового масиву Південного Бугу на околиці села Горбасів Хмельницького (Летичівського) району Хмельницької області у напрямку с. Марківці, де безпосередньо на водоймі працівниками рибоохорони, серед інших, були виявлені та затримані обвинувачені ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , які на дерев`яних човнах із двигунами, обладнаними в задніх частинах човнів, із використанням заборонених знарядь лову (риболовецьких сіток) здійснювали незаконну риболовлю.

На час проведення огляду до правобережної ділянки були пришвартовані два дерев`яних човни без будь-яких розпізнавальних номерних знаків, один з яких належить ОСОБА_22 . Власником іншого човна був ОСОБА_11 , про що він повідомив у ході огляду. Цей човен у задній частині обладнаний двигуном марки «MERKURY» № ОР214291, у ньому наявне одне дерев`яне весло, гумовий риболовецький плащ, пластикова ємність, усередині якої наявна риб`яча луска.

У ході огляду на березі річки виявлено ще дві пластикових ємності, в яких наявна риба виду карась сріблястий та короп.

Поряд із виявленою рибою на березі виявлено три риболовецькі сітки синього кольору, в яких наявна риба виду карась сріблястий та короп.

Проведено заміри човнів та виявлених сіток, здійснено підрахунок риби з тазів та сіток і її зважування.

На березі ОСОБА_11 та ОСОБА_12 повідомляли, що вони є працівниками територіальної оборони і виловлювали рибу для потреб армії, але в них не було жодних дозвільних документів і вони просили, щоб їх відпустили.

Під час огляду вилучено: два риболовецьких човна; два двигуни марок «YAMAHA» та «MERKURY», п`ять риболовецьких сіток; три дерев`яних човнових весла, троє риболовецьких штанів; риболовецьку куртку, риболовецький плащ; одну ємність 50 л; три ємності по 25 л; рибу: карась – 358 штук, короп – 22 штуки.

Заяв та зауважень до цього протоколу огляду після його проголошення від учасників не надходило (т.1. а.м.к.п.8-9).

У протоколі огляду предметів (документів) від 30 березня 2022 року (п`ять відеофайлів (файл №1 –S5070001, файл №2 – S5070002, файл №3 –S5070001, файл №4 –S5070001, файл №5 –S5070001)), відображено проведення огляду місця події, що мало місце 29 березня 2022 року на березі річки Південний Буг, що неподалік с. Горбасів Летичівської ТГ Хмельницького району, Хмельницької області (т.1, а.м.к.п.12).

Надалі вказана подія підтверджується відомостями з протоколу огляду від 23 травня 2022 року з ілюстрованими таблицями до нього. Цей огляд проводився з метою точного встановлення координат розташування місця події на березі річки Південний Буг 29.03.2022 року, коли виявлено осіб, які здійснювали незаконний вилов риби. Координати встановлювались, оскільки був відсутній доступ до публічної кадастрової карти у зв`язку з введеним воєнним станом на території України (т.1. а.м.к.п.31-35).

Допитані в суді першої та апеляційної інстанції свідки надали такі показання.

Так, свідок ОСОБА_23 показав, що займав посаду інспектора взводу №2 швидкого реагування РПОП ГУНП у Хмельницькій області. 29 березня 2022 року приблизно о 09 год 00 хв він спільно зі своїм колегою ОСОБА_24 та працівниками ІНФОРМАЦІЯ_3 виїжджали в смт Летичів Хмельницької області для здійснення рейду на території Щедрівського водосховища щодо протидії незаконному вилову риби.

У ході цього на водному плесі на двох човнах було виявлено осіб, серед них і обвинувачених ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , які сітками тягнули рибу, витрушували сітки та ставили їх назад у воду.

Коли обвинувачені побачили, що на березі вже є працівники поліції та працівники рибоохоронного патруля, то почали викидати рибу з човна у воду. Працівник з місцевого рибоохоронного патруля допоміг пришвартувати човен з обвинуваченими до берега. Човен, на якому були обвинувачені, був дерев`яний, на човні був прикріплений двигун, у човні були весла, були костюми риболовні, були риболовні сітки, та в ємностях була риба виду «карась» та «короп» і її було багато.

Він, побачивши обвинувачених, спочатку запросив їх вийти з човна на берег, але вони не хотіли виходити, а хотіли відплисти на човні подалі від берега, потім вони погодились та вийшли. На березі річки ОСОБА_11 та ОСОБА_12 говорили, що вони ловлять рибу в благодійних цілях для того, щоб з неї робити страви (консервацію) та передати військовим, але при цьому вони не повідомляли чи в них є спеціальні дозволи на вилов риби.

Особи обвинувачених були встановлені по приїзду працівників поліції. Він не застосовував фізичне або психологічне насильство до обвинувачених коли вони знаходились на березі до приїзду працівників поліції. Він обвинувачених по руках та ногах не бив і він це стверджує. Увесь час, коли він там був присутній на березі, ні від кого з працівників поліції та від працівників рибоохоронного патруля будь-який фізичний або психологічний тиск на ОСОБА_11 та/або ОСОБА_12 не здійснювався.

Свідок ОСОБА_25 дав аналогічні показання та зазначив, що його та його колегу ОСОБА_23 , разом з інспекторами ОСОБА_26 та ОСОБА_15 було залучено для проведення рейду з метою виявлення незаконного вилову риби на території водойми Летичівської ТГ Хмельницької області.

Коли вони під`їхали до водойми, то ними було виявлено та затримано два човни з чоловіками, серед них і обвинувачені, які витягували сітки з води. Його колеги одразу зателефонували до працівників господарства ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_10 » для того, щоб вони виїхали на місце події та допомогли їм у даному рейді. Вони в свою чергу об`їхали водойму з іншого боку, щоб чоловіки на човнах не втекли, а працівники рибоохорони заплили на човнах з іншого боку.

Потім було терміново повідомлено працівників рибоохорони для того, щоб забрати рибу в ОСОБА_11 , який був в іншому човні разом з ОСОБА_12 , щоб він її не встиг викинути у воду. Обвинувачені ОСОБА_11 та ОСОБА_12 в цей час на водоймі розвернулись на човні та викинули заборонене знаряддя лову, а саме сітку у воду та намагались втекти. Потім він одразу присів у човен до працівника рибоохорони та почали наздоганяти ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , які в свою чергу також розвернули човен та почали плисти до берега, а ними ще була вилучена сітка, яку викинув ОСОБА_11 у воду.

Працівник рибоохорони на човні вилучив рибу в пластикових ємностях з човна обвинувачених, коли вони перебували на водному плесі і вони всі вже пливли до берега, однак, згодом човен з обвинуваченими розвернувся і ОСОБА_11 викинув з човна сітку, в якій ще також була риба, у воду.

Надалі було викликано працівників поліції на місце події для складання та оформлення відповідних документів.

На березі ОСОБА_11 та ОСОБА_12 повідомляли, що вони є працівниками територіальної оборони і виловлювали рибу для потреб армії, але в них не було жодних дозвільних документів, і вони просили, щоб їх відпустили. Особисто в його обов`язки входили функції виявлення, підтримки та допомоги іншим працівникам. Він тоді перебував у форменому одязі.

Під час даної події ні ним, ні будь-яким іншим працівником будь-який фізичний або психологічний тиск на обвинувачених не здійснювався.

Також з ним було проведено слідчий експеримент, під час якого він повідомляв та показував дійсні обставини, тому підтримує його повністю – протокол проведення слідчого експерименту від 08 липня 2022 року зі свідком ОСОБА_24 з додатками до нього (т.1, а.м.к.п.74-79).

Свідок ОСОБА_26 (на той час головний державний інспектор ІНФОРМАЦІЯ_11 ) показав про те, що було проведено рейд Щедрівського водосховища. На водоймі річки ОСОБА_27 , ним особисто було викликано охорону ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_10 », якою було затримано два човни з громадянами та доставлено в супроводі до прибережної смуги. Човен з ОСОБА_11 та ОСОБА_12 намагався втекти з місця вчинення злочину, але все ж таки були затримані та супроводжені до берега річки, при цьому на човні по ходу руху скидали сітки з рибою у воду, які в подальшому діставались та викладались на березі разом з рибою. Рибу було виявлено в сітках у човні, де були ОСОБА_11 та ОСОБА_12 .

Потім було викликано працівників поліції, перераховано сітки та рибу. Він брав участь в огляді місця події, під час якого було виявлено та вилучено рибу «карась сріблястий», сітки, які діставались з води, великі чорні пластмасові ємності. При огляді місця події обвинувачені також були присутні та пояснювали, що це їм не належить і рибу вони не ловили.

З моменту виявлення та до завершення огляду та всіх процесуальних дій до ОСОБА_11 та ОСОБА_12 будь-яке фізичне або психологічне насильство не застосовувалось, спецзасоби також не застосовувались, вони вільно пересувались. На березі річки під час даної події ОСОБА_11 та ОСОБА_12 поводили себе спокійно, опору не чинили, він їх затримував до приїзду працівників поліції.

Свідок ОСОБА_28 у судовому засіданні надав показання про те, що станом на 29 березня 2022 рік він працював директором філії Летичівська рибдільниця ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_12 », ним надавались дві розписки про отримання на відповідальне зберігання у даному кримінальному провадженні за №12022243360000067 від 29 березня 2022 року дерев`яних човнів, зокрема, дерев`яного човна довжиною 5 м 96 см, шириною 1 м 45 см, висотою 39 см. Він писав розписку від 29.03.2022 року про отримання вказаного речового доказу та зобов`язувався його зберігати до вирішення справи по суті, однак, де на даний час вказаний речовий доказ йому невідомо, можливо, він втрачений або знищений. Йому відомо про кримінальну відповідальність за втрату речового доказу або його знищення.

Апеляційним судом, окрім цього, досліджено такі докази, а саме:

- довідку ІНФОРМАЦІЯ_3 №1-3-/494-22 від 05 травня 2022 року, якою відповідно до Постанови КМУ від 21.11.2011 року № 1209 (зі змінами від 06.10.2021 року № 1039) обчислено розмір відшкодування шкоди, що становить 647 530 грн, заподіяної внаслідок незаконного добування водних ресурсів у рибогосподарських водних об`єктах України: 358 екземплярів карася сріблястого та 22 екземплярів сазана (коропа) (т.1, а.м.к.п.37);

- повідомлення ІНФОРМАЦІЯ_13 №101-04/22 від 02 квітня 2022 року, де вказано, що сумарний фактичний збиток внаслідок незаконного добування водних ресурсів становить 647 530 грн, що перевищує граничну величину, тому завдана шкода рибному господарству України за критерієм добування великої кількості водних біоресурсів є істотною відповідно до постанови КМУ №1209 від 21 листопада 2011 року зі змінами (т.1, а.м.к.п.40-42);

- висновок експерта №255/22-22 від 03 червня 2022 року судової інженерно-екологічної експертизи, де експертом на підставі вивчення матеріалів кримінального провадження, аналізу нормативної, нормативно-технічної, спеціальної документації в галузі охорони навколишнього середовища повно, всебічно та чітко надано відповіді на поставлені запитання, встановлено істотність шкоди за критерієм «добування великої кількості водних біоресурсів» та встановлено суму збитків, заподіяних внаслідок незаконного вилову риби, що становить 647 530 грн (т.1, а.м.к.п.47-42).

При цьому використано базові принципи кваліфікації шкоди, завданої водним біоресурсам внаслідок незаконного зайняття рибним, звіриним або іншим водним добувним промислом, як істотної, визначені п.12 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 10 грудня 2004 року №17 «Про судову практику у справах про злочини та інші правопорушення проти довкілля», відповідно до якого зазначено, що «на те, що шкода є істотною, можуть вказувати, зокрема, такі дані: знищення нерестовищ риби; вилов риби в період нересту, нечисленних її видів або тих, у відтворенні яких є труднощі; добування великої кількості риби, водних тварин чи рослин або риби чи тварин, вилов яких заборонено; тощо», враховано вищезазначене повідомлення ІНФОРМАЦІЯ_14 від 02 квітня 2022 року №101-04/22.

Відтак, зроблено висновок, що шкоду, завдану довкіллю внаслідок незаконного, як встановлено слідством, вилову риби виду карась сріблястий в кількості 358 штук та 22 рибини виду короп (сазан) на річці Південний Буг у с. Горбасів Летичівської ТГ Хмельницького району Хмельницької області, можна вважати істотною за критерієм «добування великої кількості водних біоресурсів».

З урахуванням наданих для проведення експертизи матеріалів, сума збитків, заподіяних внаслідок незаконного, як встановлено слідством, вилову риби виду карась сріблястий в кількості 358 штук та 22 рибини виду короп (сазан) на річці Південний Буг у с. Горбасів Летичівської ТГ Хмельницького району Хмельницької області становить 647 530,00 грн.

Також при проведенні цієї експертизи використані інформаційні джерела, які зазначені у висновку експерта, вся нормативна та інформаційна база, яка має відношення до даної експертизи. Зокрема, було використано постанову Кабінету Міністрів України від 21 листопада 2011 року №1209 «Про затвердження такс для обчислення розміру відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок незаконного добування (збирання) або знищення цінних видів водних біоресурсів». Уповноваженим органом, який обчислює збитки, є або ІНФОРМАЦІЯ_15 або ІНФОРМАЦІЯ_16 , експерт може лише підтверджувати суму збитків, або спростовувати її. В даному випадку сума порахована інститутом рибного господарства та збитки пораховані управлінням водного господарства (т.1, а.м.к.п.47-55);

Надаючи оцінку вищевказаним показанням свідків, колегія суддів в основу доказової бази винуватості ОСОБА_11 та ОСОБА_12 у вчиненні інкримінованого їм злочину кладе показання свідків: ОСОБА_24 , ОСОБА_23 , ОСОБА_26 , оскільки вони були безпосередніми очевидцями та учасниками події, надали в суді показання, які узгоджуються між собою, не містять в собі істотних суперечностей, узгоджуються з письмовими матеріалами провадження, а тому визнаються апеляційним судом правдивими та достовірними доказами вини обвинувачених

Колегія суддів при оцінці показань цих свідків ураховує, що будь-яких доказів, що вказані свідки є зацікавленими особами цього кримінального провадження матеріали справи не містять.

На думку апеляційного суду вищезазначені докази оцінювалися судом першої інстанції не в їх сукупності, з точки зору достатності, та взаємозв`язку, а відокремлено один від одного, з порушенням вимог ст.84, 87 КПК України, що призвело до істотного порушення кримінального процесуального закону та невідповідності висновків цього суду, викладених у вироку, фактичним обставинам кримінального провадження, а тому колегія суддів визнає обґрунтованими доводи апеляційної скарги прокурора та визнає хибним висновок суду першої інстанції про те, що зібраними у провадженні доказами не доведено вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_11 та ОСОБА_12 .

Водночас підстави, з яких суд першої інстанції визнав недопустимими деякі докази даного кримінального провадження, не узгоджуються із вимогами ст.87 КПК України, є надуманими та непереконливими.

Однією з підстав для ухвалення виправдувального вироку стало визнання недопустимим доказом протоколу огляду місця події від 29 березня 2022 року, а також похідних від нього доказів, а саме: протокол огляду предметів від 30 березня 2022 року, постанова про визнання речовим доказом та передачу його на зберігання від 30 березня 2022 року, постанова про визнання речовим доказом, висновок експерта від 03 червня 2022 року, судова інженерно-екологічна експертиза, у зв`язку з тим, що протокол огляду від 29 березня 2022 року отриманий з численними порушеннями КПК, а тому є недопустимим.

З огляду на зазначене суд, вирішуючи питання про вплив порушень порядку проведення процесуальних дій на доказове значення отриманих у їх результаті відомостей, повинен насамперед з`ясувати вплив цих порушень на ті чи інші конвенційні або конституційні права людини, зокрема встановити, наскільки процедурні недоліки «зруйнували» або звузили ці права або ж обмежили особу в можливостях їх ефективного використання.

Закон зобов`язує суд визначити допустимість доказу з урахуванням того, чи було допущене порушення КПК істотним та яким чином воно перешкоджало забезпеченню та реалізації прав і свобод особи.

При цьому, суд визнавши недопустимим доказом протокол огляду місця події від 29 березня 2022 року, у своєму рішенні про визнання «похідних» доказів недопустимими не зазначив, які саме конкретно вимоги ст.87 КПК України порушено та більше того, не вказав, чи взагалі істотно порушено права або свободи обвинувачених, які саме та у який спосіб.

Зазначена слідча дія проводилась слідчим, який перебував у складі СОГ та прибув на місце події одразу після повідомлення на лінію « НОМЕР_1 ».

З моменту початку та до завершення слідчої дії, здійснювався безперервний відеозапис на службову відеокамеру, при цьому було залучено двох понятих із числа осіб, які перебували поблизу.

Разом з тим, у протоколі огляду будь-яких зауважень або доповнень щодо проведення огляду місця події та змісту самого протоколу від учасників не надходило.

Місцевий суд зазначав, що згідно показань свідків ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_15 та обвинувачених ОСОБА_11 та ОСОБА_12 протокол огляду місця події слідчим ОСОБА_16 складався з численними порушеннями.

При цьому суд не вказав, які саме порушення допущено слідчим, в чому вони полягають і яким чином тягнуть за собою визнання недопустимим доказом протокол огляду місця події та похідні від нього докази.

Огляд місця події – це слідча дія, яка має на меті безпосереднє сприйняття, дослідження обстановки на місці події, виявлення, фіксацію та вилучення різних речових доказів, з`ясування характеру події, що відбулася, встановлення особи злочинця та мотивів скоєння злочину. Огляд місця події є однією з перших та невідкладних слідчо-оперативних дій, а також джерелом отримання доказів.

У невідкладних випадках огляд місця події може бути проведений до внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, що здійснюється негайно після огляду.

Зокрема, колегія суддів зазначає, що згідно з ч.1 ст.214 КПК України слідчий, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов`язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, будь-яких інших часових обмежень, що має пройти не менше якогось визначеного часу кримінальне процесуальне законодавство не містить.

Підставою для проведення огляду місця події слугує інформація про вчинення кримінального правопорушення, зафіксована у певній процесуальній формі.

Як убачається з матеріалів справи, підставою для проведення огляду місця події стало повідомлення працівників рибоохоронного патруля на лінію « НОМЕР_1 », які законно, в межах своїх повноважень затримали човен і осіб безпосередньо під час вчинення кримінального правопорушення – незаконного вилову риби та оглянули човен правопорушників, встановили наявність ознак кримінального правопорушення. Після цього повідомили працівників поліції про виявлення ознак кримінального правопорушення.

Крім того, місцевий суд вказував, що у проміжок часу до приїзду працівників поліції на місце події, у ОСОБА_26 , ОСОБА_24 та ОСОБА_23 був доступ до дерев`яного човна та речей, що належать ОСОБА_12 і ОСОБА_11 , та можливість безперешкодно перемістити відповідні речі, збільшити чи зменшити їх склад. При цьому жодних доказів указаного твердження суду першої інстанції під час апеляційного розгляду не здобуто, зокрема, про це не вказують навіть самі обвинувачені, а тому дане твердження колегією суддів визнано необґрунтованим.

Жодних істотних порушень прав і свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, не допущено під час складання та оформлення протоколу огляду місця події від 29 березня 2022 року з відеозаписом його проведення, вказаний доказ, так і похідні від нього докази є належними та допустимими.

Окрім цього, суд першої інстанції прийшов до висновку про недопустимість та неналежність протоколу огляду від 23 травня 2022 року через порушення при його складенні.

У будь-якому випадку, порушення реєстраційної дисципліни чи порушення проведення певної процесуальної дії можуть мати відповідні кримінально-процесуальні наслідки лише у разі, якщо це прямо передбачено КПК України.

Так, уповноваженим на проведення у встановлений законом спосіб дізнавачем, із залученням двох понятих було проведено дану слідчу дію.У ході неї за допомогою технічних засобів та мережі Інтернет, чітко встановлено геолокацію місця, де 29 березня 2022 року проводився огляд місця події, одразу після виявлення та припинення злочинних дій ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , з метою уточнення місця, де проводився вказаний огляд.

Щодо проведення даної слідчої дії суд першої інстанції вказував, що дізнавачем недостовірно зазначено, що 29 березня 2022 року було встановлено невідомих осіб, які здійснювали незаконний вилов риби з берега річки Південний Буг, хоча на момент проведення огляду місця події 29 березня 2022 року було встановлено, що це ОСОБА_11 та ОСОБА_12 .

Твердження суду про те, що у протоколі зазначено, що невідомі особи здійснювали вилов риби з берега річки Південний Буг, хоча в обвинуваченні ОСОБА_11 та ОСОБА_12 інкримінуються інші обставини, то на той момент органом досудового розслідування лише встановлювалися обставини вчинення цього кримінального правопорушення. На момент проведення огляду місця події 23 травня 2022 року в рамках даного кримінального провадження ОСОБА_11 та ОСОБА_12 жодного процесуального статусу не набули, а тому твердження про те, що ОСОБА_11 та ОСОБА_12 здійснювали незаконний вилов риби були би передчасними, як наслідок, дізнавачем вказано про те, що вилов риби здійснювався невстановленими особами.

Тобто, жодних істотних порушень прав і свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, не допущено під час складання та оформлення протоколу огляду місця події 29 березня 2022 року не встановлено, як наслідок даний протокол проведено та складено відповідно до вимог КПК України.

Також на думку місцевого суду, на доведеність винуватості що ОСОБА_11 та ОСОБА_12 вплинула неможливість оглянути рибу та човен у ході судового розгляду, що не давало змогу покласти ці докази в основу вироку, а також ненадання документів щодо ІНФОРМАЦІЯ_17 .

Разом з тим, згідно з вимогами ст.92 КПК України обов`язок доказування обставин, передбачених ст.91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, – на потерпілого.

Тому суд не вправі вимагати у сторін кримінального провадження будь-які докази на підтвердження винуватості, або ж на її спростування.

Однак, всупереч зазначених норм чинного законодавства України, місцевим судом було прийнято рішення щодо дослідження доказів у кримінальному провадженні, на які не посилався прокурор, про що судом винесено ухвалу про зобов`язання сторони обвинувачення надати на дослідження такі речові докази як риба та човен.

Такими своїми діями суд явно вийшов за межі розгляду справи та в подальшому відмовив у доступі до матеріалів кримінального провадження №12024243360000148 від 15 серпня 2024 року, за ч.1 ст.249 КК України, в якому речовим доказом є зазначений човен, побавивши сторону обвинувачення можливості виконати вимогу суду щодо дослідження речових доказів, а саме човна.

Таким чином, судом грубо порушено принцип безсторонності суду, що в свою чергу призвело до порушення норм процесуального законодавства.

Окрім зазначеного, на відеозаписі, що проводився під час проведення огляду місця події неодноразово видно човен, за допомогою якого здійснювали вилов риби ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , що й вони самі підтверджують у своїх показаннях.

При цьому судом безпідставно відкинуті інші докази, які надані стороною обвинувачення, що в сукупності підтверджують винуватість ОСОБА_11 та ОСОБА_12 у вчиненні даного кримінального правопорушення.

Окрім цього, судом вказано, що обвинувачення є неконкретизованим в частині вилову риби в період нересту.

Проте, відповідно до вимог ч.3 ст.314 КПК України, суд має право зі стадії підготовчого судового розгляду повернути обвинувальний акт прокурору в тому випадку, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу, тобто за наявності таких порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкоджають призначенню справи до судового розгляду.

Обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим у ст.291 цього Кодексу.

Статтею 291 КПК України встановлено вимоги щодо змісту та форми обвинувального акта. Зокрема, обвинувальний акт має містити такі відомості: найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер; анкетні відомості кожного обвинуваченого; анкетні відомості кожного потерпілого; прізвище, ім`я, по батькові та займана посада слідчого, прокурора; виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення; обставини, які обтяжують чи пом`якшують покарання; розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; розмір витрат на залучення експерта; дату та місце його складення та затвердження.

На стадії підготовчого судового засідання судом ухвалено рішення про призначення обвинувального акту до судового розгляду, як наслідок констатовано факт відповідності обвинувального акту вимогам КПК України, в тому числі в частині конкретизації обвинувачення викладеного в обвинувальному акті.

Проте, за результатами судового розгляду суд першої інстанції прийшов до висновку, що обвинувачення викладене в обвинувальному акті не конкретизоване, всупереч того, що погодився із обставинами, викладеними у ньому на стадії підготовки до судового розгляду.

Окрім цього, при ухваленні виправдувального вироку суд урахував показання обвинувачених ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , які вказали, що вони 29 березня 2022 року вранці на дерев`яному човні перебували на плесі річці ОСОБА_27 для того, щоб за допомогою вудлищ половити рибу.

У той час до них підплив катер, яким керував, як стало відомо, ОСОБА_15 та повідомив їм, що потрібно підплисти до берега і одразу ж якорем зачепив на буксир дерев`яного човна, на якому перебували ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , і потягнув до берега, відстань до якого складала близько триста-чотириста метрів.

Підпливши до берега, до них під`їхав автомобіль, з якого вийшли четверо чоловіків, з яких двоє були у формі та зі зброєю в руках, а саме з автоматами, а інші двоє були одягнуті в цивільний одяг.

Один з невідомих їм чоловіків, який був з автоматом в руках, почав завдавати тілесні ушкодження ОСОБА_29 , а саме бив його по ногах, від даних ударів він впав, потім піднявся та підбіг до ОСОБА_12 , який вже також вийшов з човна на берег та стояв поруч. Потім той самий чоловік з автоматом ще кілька разів вдарив ОСОБА_12 , і потім ще його вдарив кілька разів по спині кулаком руки і вдарив по ногах, та від даних ударів він впав та вже не підіймався.

Надалі ОСОБА_11 стало відомо, що це були працівники рибоохоронного патруля та працівники поліції з міста Хмельницького.

Коли ОСОБА_11 з ОСОБА_12 вже зійшли на берег, то помітили, що неподалік на березі стоять чорні ємкості з рибою, а чоловік із зброєю в руках наказав їм говорити, що вказана риба і ємності належать їм, а після відмови знову почав завдавати тілесні ушкодження. Інші чоловіки з автомобіля принесли невідомі риболовецькі сітки, які поклали на березі та наказували говорити на відеокамеру, що це їхні сітки і саме вони ними ловили рибу на річці Південний Буг.

Після приїзду на місце події працівників поліції ОСОБА_11 , будучи під фізичним та психологічним тиском, повідомив, що це його сітки.

Так, судом першої інстанції жодним чином не враховано той факт, що обвинувачені перебували в човні на водному плесі річки, маючи на меті ловити рибу вудлищами (з їх слів), при цьому не маючи самих вудлищ, що вони й не заперечували.

Посилаючись в описовій частині вироку на показання ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , суд першої інстанції жодним чином не надав їм оцінки, не порівняв з іншими доказами у справі на предмет їх відповідності, а значить і достовірності.

Не оцінено показання обвинувачених щодо застосування до них заходів фізичного та психологічного тиску і, як наслідок надання недостовірних показань на відеокамеру під час проведення огляду місця події.

При цьому твердження обвинувачених щодо примусу та тиску на них з боку працівників правоохоронних органів та інших осіб спростовуються додатком до протоколу огляду місця події від 29 березня 2022 року, на якому чітко видно осіб, а саме ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , при цьому на них не видно жодних слідів, які би вказували про спричинення їм тілесних ушкоджень, поведінка останніх не вказувала на те, що вони були залякані та перебували під тиском з боку працівників поліції, але при цьому вказують, що сітки та риба, яка перебувала поруч з ними, належить саме їм.

Одночасно, судом першої інстанції не взято до уваги факт притягнення до відповідальності обвинувачених ОСОБА_11 та ОСОБА_12 за аналогічні правопорушення, що впливає на загальну характеристику останніх.

На думку суду першої інстанції, докази незаконного вилову риби ОСОБА_11 та ОСОБА_12 ґрунтуються лише на показаннях свідків ОСОБА_26 , ОСОБА_24 та ОСОБА_23 , які є державними службовцями і можуть бути заінтересовані в результатах розгляду кримінального провадження, зокрема, з мотивів покращення показників своєї діяльності, повністю не обґрунтовуючи належним чином не прийняття інших доказів та не наводячи переконливих аргументів своїм твердженням, приймаючи рішення лише на припущенні.

Як уже зазначалось вище колегією суддів, у ході судового розгляду не встановлено жодних підстав зацікавленості цих осіб у кримінальному провадженні, вони будь-яких процесуальних (слідчих) дій у рамках кримінального провадження не здійснювали, а в судовому засіданні були допитані з приводу виявлення фактів неправомірних дій з боку ОСОБА_11 та ОСОБА_12 в рамках досліджуваних обставин, оскільки в силу виконання своїх службових обов`язків такі обставини їм були відомі.

Окрім цього, в ході судового розгляду кримінального провадження, районним судом 31 липня 2023 року постановлено ухвалу, якою зобов`язано надати до суду речовий доказ – дерев`яний човен, на який під час проведення досудового розслідування ухвалою слідчого судді Летичівського районного суду від 31 березня 2022 року (ЄУН справи 678/289/22) накладено арешт та передано на відповідальне зберігання посадовим особам ІНФОРМАЦІЯ_18 ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_12 » (на даний час змінено назву на ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_19 »).

Водночас, витребуваний судом речовий доказ – дерев`яний човен, на якому під час вчинення кримінального правопорушення перебували (пливли) ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , до суду для огляду не наданий, а з показань представника TOB « ІНФОРМАЦІЯ_19 » ОСОБА_28 встановлено, що ним поставлено підпис на розписці про отримання на відповідальне зберігання зазначеного дерев`яного човна, однак, він не бачив, щоб вказаний речовий доказ був доставлений на територію їхнього товариства.

Процесуальним прокурором 06 лютого 2025 року заявлено клопотання про тимчасовий доступ до матеріалів кримінального провадження №12024243360000148 від 15 серпня 2024 року за ч.1 ст.249 КК України.

У рамках цього кримінального провадження 15 серпня 2024 року в ході огляду місця події на березі річки Південний Буг поблизу с. Горбасів, Летичівської ТГ Хмельницького району Хмельницької області, з поміж іншого, в ОСОБА_11 , наразі є обвинуваченим у даному кримінальному провадженні, вилучено дерев`яний човен загальною довжиною 5 м 82 см, шириною в найширшій ділянці 117 см, висотою борта 37 см, який за своїм зовнішнім виглядом та розмірами відповідає човну, який визнаний речовим доказом у кримінальному провадженні №12022243360000067 від 29 березня 2022 року за ч.1 ст.249 КК України, за обвинуваченням ОСОБА_30 та ОСОБА_12 , та невідомо яким чином знову перебував у користуванні ОСОБА_11 .

Проте, місцевим судом у задоволенні даного клопотання прокурору було відмовлено.

Надалі в ході судового розгляду в суді першої інстанції 06 лютого 2025 року було заявлено усне клопотання щодо огляду дерев`яного човна, який на той момент перебував на території спецмайданчика ВП №3 ХРУП ГУНП в області с-ще Летичів, вул. І.Франка, 20, про що суду також в ході заявленого клопотання було повідомлено.

Однак, місцевим судом знову відмовлено прокурору в задоволенні даного клопотання із посиланням на те, що ОСОБА_28 раніше в ході судового розгляду було повідомлено про неможливість доставления даного човна до суду, оскільки йому його не передавали працівники поліції.

Разом з іншими доказами під час розгляду справи було досліджено повідомлення ІНФОРМАЦІЯ_13 №101-04/22 від 02 квітня 2022 року щодо вартості вилучених біоресурсів.

З приводу оголошеного документу прокурор зауважував, що ІНФОРМАЦІЯ_13 не вправі проводити експертизи, однак він у своєму повідомленні вказує, яка саме шкода завдана і чи є вона істотною, відповідно до постанови КМУ №1209 від 21 листопада 2011 року зі змінами.

Також, ІНФОРМАЦІЯ_20 у своїй постанові у справі №678/536/21 зазначив, що розрахунок розміру шкоди, заподіяної рибному господарству України внаслідок дій засуджених осіб, був здійснений згідно з Таксами обчислення розміру відшкодування шкоди, заподіяної незаконним добуванням (збиранням) цінних видів водних біоресурсів у рибогосподарських водних об`єктах України.

Указані Такси були затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 1209 від 21 листопада 2011 року.

Окрім цього, докази досліджені в ході судового розгляду у своїй сукупності поза розумним сумнівом доводять винуватість ОСОБА_11 та ОСОБА_12 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.249 КК України, а висновки суду першої інстанції щодо недоведеності їх винуватості не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, оскільки суд взяв до уваги показання ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , відкинувши інші докази, які могли істотно вплинути на його висновки, що згідно з п.2 ч.1 ст.411 КПК України є однією із підстав для скасування судового рішення судом апеляційної інстанції.

На переконання апеляційного суду, у судовому засіданні першої та апеляційної інстанції не здобуто і стороною захисту не надано доказів, які хоча би з малою часткою вірогідності, враховуючи правову позицію, викладену в рішеннях Європейського суду з прав людини, давали обґрунтовані підстави припускати те, що працівниками поліції відбулася провокація чи підбурювання з боку сторонніх осіб до визнання вини вчиненого правопорушення ОСОБА_11 та ОСОБА_12 .

Жодних обставин, які би свідчили про провокацію злочину, колегія суддів з боку працівників правоохоронних органів не вбачає.

Крім того, колегія суддів звертає увагу про необґрунтованість формального підходу у перевірці порушень процесуального закону неодноразово наголошував і Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, оскільки такий підхід за своєю правовою природою призводить до порушення позитивних зобов`язань держави щодо ст.ст.3, 8 Європейської конвенції з прав людини, оскільки саме на державу покладається обов`язок вершити правосуддя, тоді як неналежна діяльність у цьому напрямку свідчить про недоліки процесуальної реакції національних органів влади.

Так, Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 31 серпня 2022 року у справі № 756/10060/17 (провадження 13-3 кс 22) вказує, що в основі встановлених кримінальним процесуальним законом правил допустимості доказів лежить концепція, відповідно до якої в центрі уваги суду повинні знаходитися права людини і виправданість втручання в них держави незалежно від того, яка саме посадова особа обмежує права.

На користь відповідного висновку свідчить зміст ст.87 КПК України/

З наведеного слідує, що імперативною законодавчою забороною використовувати результати процесуальних дій як докази охоплюються випадки, коли недотримання процедури їх проведення призвело до порушення конвенційних та/або конституційних прав і свобод людини - заборони катування й нелюдського поводження (ст.3 Конвенції, ч.1 ст.28 Конституції України), прав підозрюваного, обвинуваченого на захист, у тому числі професійну правничу допомогу (п. «с» ч.3 ст.6 Конвенції, ст.59 Конституції України), на участь у допиті свідків (п. «d» ч.3 ст.6 Конвенції), права людини на повагу до свого приватного життя, недоторканність житла (ст.8 Конвенції), на відмову давати показання щодо себе, членів своєї сім`ї та близьких родичів (ч.1 ст.63 Конституції України) (абзац 8 розділу «мотиви щодо застосування норми права» постанови ВП ВС від 31 серпня 2022 року).

Відтак, у кожному з вищезазначених випадків простежується чіткий зв`язок правил допустимості доказів з фундаментальними правами і свободами людини, гарантованими Конвенцією та/або Конституцією України (абзац 9 розділу «мотиви щодо застосування норми права» постанови ВП ВС від 31 серпня 2022 року).

З огляду на зазначене суд, вирішуючи питання про вплив порушень порядку проведення процесуальних дій на доказове значення отриманих у їх результаті відомостей, повинен був з`ясувати вплив цих порушень на ті чи інші конвенційні або конституційні права людини, зокрема встановити, наскільки процедурні недоліки «зруйнували» або звузили ці права або ж обмежили особу в можливостях їх ефективного використання (абзац 10 розділу «мотиви щодо застосування норми права» постанови ВП ВС від 31 серпня 2022 року).

Крім того, процедура отримання доказів у кримінальному провадженні, яка регламентована процесуальним законом, покликана забезпечити й достовірність відомостей, на основі яких приймається рішення у кримінальному провадженні.

При цьому порушення порядку проведення процесуальної дії потребують оцінки можливого впливу на достовірність одержаних відомостей. Тобто під час оцінки джерела доказів з точки зору його допустимості необхідно також переконатися, чи позначилися або могли позначитись процесуальні порушення, якщо вони були допущені, на достовірності та повноті відомостей, які містить дане джерело.

Відповідно до ст.237 КПК України з метою виявлення та фіксації відомостей щодо обставин вчинення кримінального правопорушення слідчий, прокурор проводять огляд місцевості, приміщення, речей та документів.

За змістом положень ч.5 ст.237 КПК України при проведенні огляду дозволяється вилучення лише речей і документів, які мають значення для кримінального провадження, та речей, вилучених з обігу. Усі вилучені речі і документи підлягають негайному огляду і опечатуванню із завіренням підписами осіб, які брали участь у проведенні огляду. У разі якщо огляд речей і документів на місці здійснити неможливо або їх огляд пов`язаний з ускладненнями, вони тимчасово опечатуються і зберігаються у такому вигляді доти, доки не буде здійснено їх остаточні огляд і опечатування.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що упродовж досудового розслідування, тобто, в період проведення слідчих дій, збирання доказів, ні сторона захисту, ні будь-яка інша особа не стверджували про тримання органом досудового розслідування вилучених речей всупереч їх волі, про порушення процесуального порядку утримання речових доказів, про їх бажання вилучити речові докази із місця їх зберігання та володіння правоохоронного органу, не оскаржували будь-яких дій чи бездіяльності слідчого, прокурора на досудовому розслідуванні.

Положеннями ч.9 ст.100 КПК України встановлено, що питання про долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження. Такі докази і документи повинні зберігатися до набрання рішенням законної сили.

Ураховуючи викладене, з огляду на те, що під час вилучення речей та документів та визнання їх речовими доказами не встановлено таких обставин, які би згідно з положеннями ст.87 КПК України свідчили про недопустимість цього доказу, то відповідно немає підстав визнавати недопустимими вищевказані докази.

Пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. З рішення має бути чітко зрозуміло, що головні проблеми, порушені у цій справі, були розглянуті (Boldea v. Romania від 15 лютого 2007 року, № 19997/02, § 30) і що конкретні та ясні відповіді були надані на аргументи, які є вирішальними для результату розгляду справи (Moreira Ferreira v. Portugal (№ 2) [GC] від 11 липня 2017 року, № 19867/12, § 84; S.C. IMH Suceava S.R.L. v. Romania від 29 жовтня 2013 року, № 24935/04, § 40). Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Ruiz Torija v. Spain від 09 грудня 1994 року, № 303-A, § 29; Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява № 4909/04, § 58).

Обвинувальний вирок може бути постановлений судом лише в тому випадку, коли вина обвинуваченої особи доведена поза розумним сумнівом (ч.2 ст.17 КПК України).

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розуміння пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був учинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.

На переконання апеляційного суду, висловлені стороною захисту сумніви у цій версії події сторони обвинувачення, а також висновки суду про недоведеність вини обвинуваченого спростовані фактами, встановленими на підставі наведених допустимих, досліджених і оцінених судом доказів.

Ураховуючи викладене, незважаючи на невизнання обвинуваченими ОСОБА_11 та ОСОБА_12 вини у вчиненні ними кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.249 КК України, їх вина у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення при встановлених судом апеляційної інстанції обставинах та кваліфікація їх дій за ч.1 ст.249 КК України як незаконне зайняття рибним, звіриним або іншим водним добувним промислом, якщо воно заподіяло істотну шкоду.

Згідно з ч.2 ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів, як засудженими, так і іншими особами.

Відповідно до ст.65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

Апеляційним судом ураховано відомості, що характеризують обвинувачених ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , вимоги до підрозділу інформаційної підтримки ВП №3 ХРУП ГУНП в Хмельницькій області щодо ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , відповідно до яких вони в силу ст.89 КК України є раніше несудимими, повідомлення КНП « ІНФОРМАЦІЯ_21 » від 20 березня 2022 року, відповідно до яких ОСОБА_11 та ОСОБА_12 на «Д» обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебувають, довідки про склад сім`ї обвинувачених ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , їх позитивні характеристики.

Призначаючи ОСОБА_11 та ОСОБА_12 покарання, відповідно до вимог ст.65 КК України, колегія суддів враховує ступінь тяжкості вчиненого ними кримінального правопорушення, те, що ОСОБА_11 є особою з інвалідністю ІІ-ї групи, відсутність обставин, що пом`якшують чи обтяжують покарання, та приходить до висновку про необхідність призначення обвинуваченому ОСОБА_11 покарання у виді пробаційного нагляду, обвинуваченому ОСОБА_12 у виді обмеження волі, що буде необхідним і достатнім для їх виправлення та попередження вчинення нових злочинів.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.49 КК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки: три роки – у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років.

При цьому апеляційний суд ураховує, що ОСОБА_11 та ОСОБА_12 після роз`яснення їм положень ст.49 КК України не надали згоди на закриття кримінального провадження через сплив строків притягнення їх до кримінальної відповідальності, вважаючи себе невинуватими.

На підставі ч.5 ст.74 КК України, особа може бути за вироком суду звільнена від покарання на підставах, передбачених ст.49 цього Кодексу.

Учинене ОСОБА_11 та ОСОБА_12 кримінальне правопорушення передбачене ч.1 ст.249 КК України, в силу ст.12 КК є кримінальним проступком, за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або інше покарання, не пов`язане з позбавленням волі.

Із дня вчинення кримінального проступку (29 березня 2022 року) минуло понад 3 роки.

Відтак, ОСОБА_11 та ОСОБА_12 підлягають звільненню від покарання за вчинене ними кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.249 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності.

Відповідно до ст.96-1 КК України спеціальна конфіскація полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених цим Кодексом, за умови вчинення умисного кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу, за які передбачено основне покарання у виді позбавлення волі або штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а так само передбаченого частиною першою статті 150, статтею 154, частинами другою і третьою статті 159-1, частиною першою статті 190, статтею 192, частиною першою статей 204, 209-1, 210, частинами першою і другою статей 212, 212-1, частиною першою статей 222, 229, 239-1, 239-2, частиною другою статті 244, частиною першою статей 248, 249, частинами першою і другою статті 300, частиною першою статей 301, 302, 310, 311, 313, 318, 319, 362, статтею 363, частиною першою статей 363-1, 364-1, 365-2 цього Кодексу.

Відповідно до п.6 ч.9 ст.100 КПК України, речі, які були одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення, підлягають конфіскації або передачі в дохід держави, якщо вони не підлягають поверненню законному власнику.

Питання щодо речових доказів необхідно вирішити відповідно до ст.100 КПК України.

Відтак, апеляційний суд убачає підстави для скасування вироку місцевого суду з мотивів, наведених в апеляційній скарзі прокурора та ухвалює свій вирок.

Щодо апеляційних вимог прокурора у частині вирішення цивільного позову, то колегія суддів уважає такі вимоги обґрунтованими.

Відповідно до ст.266 ЦПК України суд, ухвалюючи рішення на користь кількох позивачів або проти кількох відповідачів, повинен зазначити, в якій частині рішення стосується кожного з них, або зазначити, що обов`язок чи право стягнення є солідарним.

Приписами ст.1190 ЦК України визначено, що особи, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим.

Статтею 63 Закону України «Про тваринний світ» передбачено, що порушення законодавства в галузі охорони, використання і відтворення тваринного світу тягне за собою адміністративну, цивільно-правову чи кримінальну відповідальність відповідно до закону.

Згідно з п.6.3 Правил любительського і спортивного рибальства застосування заходів адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних осіб від відшкодування у повному обсязі збитків, заподіяних рибному господарству внаслідок порушення Правил рибальства.

Статтею 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що представництво прокурором інтересів громадян або держави у суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадян або держави, у випадках та порядку, передбачених законом.

Відповідно до ч.3 ст.128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні в інтересах держави пред`являється прокурором.

Відповідно до ч.1 ст.129 КПК України, серед іншого, ухвалюючи обвинувальний вирок суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Частиною 1 ст.368, ч.ч.3, 4 ст.374 КПК України передбачено, що при ухваленні вироку суд повинен вирішити, чи підлягає задоволенню пред`явлений цивільний позов, і якщо так, то на чию користь, в якому розмірі та порядку, а в мотивувальній та резолютивній частинах вироку зазначаються підстави для задоволення цивільного позову або відмови в ньому, залишення його без розгляду, рішення про цивільний позов.

Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні правовідносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

На підставі викладеного, шкода заподіяна рибним запасам держави незаконними діями ОСОБА_11 та ОСОБА_12 у сумі 647 530 грн повинна бути відшкодована.

Тому колегія суддів приходить до висновку про стягнення на користь Держави в особі ІНФОРМАЦІЯ_22 завданої шкоди рибним запасам державі, розмір якої, зазначений прокурором, є належним чином умотивований та повинен відшкодовуватися до спеціального фонду місцевого бюджету ІНФОРМАЦІЯ_23 та Державного бюджету.

Окрім того, відповідно до ч.2 ст.124 КПК України, в разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинувачених на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експертів.

У зв`язку з ухваленням обвинувального вироку з ОСОБА_11 та ОСОБА_12 підлягають стягненню на користь держави також процесуальні витрати за проведення експертиз у сумі 6 040 грн 64 коп.

Керуючись ст.ст.404, 405, 407, 409, 418, 420, 424, 426, 532 КПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу прокурора Летичівської окружної прокуратури ОСОБА_13 задовольнити.

Вирок ІНФОРМАЦІЯ_6 від 13 лютого 2025 року, яким ОСОБА_11 та ОСОБА_12 виправдано у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.249 КК України, скасувати.

Ухвалити новий вирок.

ОСОБА_11 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.249 КК України, та призначити покарання у виді пробаційного нагляду строком 3 (три) роки.

Відповідно до ст.59-1 КК України покласти на ОСОБА_11 такі обов`язки:

періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи, навчання;

не виїжджати за межі України без погодження з органом пробації.

ОСОБА_12 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.249 КК України, та призначити покарання у виді обмеження волі на строк 1 (один) рік.

Звільнити ОСОБА_11 та ОСОБА_12 від призначеного покарання на підставі ч.5 ст.74, п.2 ч.1 ст.49 КК України у зв`язку з закінченням строків давності.

Стягнути з ОСОБА_11 та ОСОБА_12 на користь держави процесуальні витрати за проведення судової інженерно-екологічної експертизи на суму по 3 020 грн 32 коп з кожного.

Арешт, накладений ухвалою слідчого судді ІНФОРМАЦІЯ_6 від 04 липня 2022 року (ЄУН справи №678/289/22 провадження №1-кс-678-271/22), а саме: на земельну ділянку загальною площею 3,0195 га, з кадастровим номером 6823081600:04:001:0028, яка розташована за адресою Хмельницька область, Хмельницький (колишній Летичівський) район, Летичівська територіальна громада (Горбасівська сільська рада), орієнтовною вартістю нерухомого майна 217 404,00 грн; земельну ділянку загальною площею 1,984 га, з кадастровим номером 6823081600:03:007:0117, яка розташована за адресою Хмельницька область, Хмельницький (колишній Летичівський) район, Летичівська територіальна громада (Горбасівська сільська рада), орієнтовною вартістю нерухомого майна 142 848,00 грн; автомобіль марки «Dacia Logan», об`ємом двигуна 1 598 куб см, 2009 року випуску, на обліку з 17 серпня 2021 року, синього кольору, орієнтовною вартістю рухомого майна 163 024,00 грн., після набрання вироком законної сили, – скасувати.

Цивільний позов прокурора задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_11 та ОСОБА_12 на користь держави в особі ІНФОРМАЦІЯ_22 суму завданої шкоди рибним запасам держави в розмірі 647 530, 00 тис грн, які перерахувати ІНФОРМАЦІЯ_8 .

У рахунок забезпечення відшкодування шкоди обернути в дохід держави земельну ділянку загальною площею 1,984 га, з кадастровим номером 6823081600:03:007:0117, Хмельницька область, Хмельницький (колишній Летичівський) район, Летичівська територіальна громада (Горбасівська сільська рада), орієнтовною вартістю нерухомого майна 142 848,00 грн, та автомобіль марки Dacia Loqan, об`ємом двигуна 1 598 куб см, 2009 року випуску, на обліку з 17 серпня 2021 року, синього кольору, орієнтовною вартістю рухомого майна 163 024,00 грн, власником яких є ОСОБА_11 .

У рахунок забезпечення відшкодування шкоди обернути в дохід держави земельну ділянку загальною площею 3,0195 га, з кадастровим номером 6823081600:04:001:0028, яка розташована за адресою: Хмельницька область, Хмельницький (колишній Летичівський) район, Летичівська територіальна громада (Горбасівська сільська рада), орієнтовною вартістю нерухомого майна 217 404,00 грн, власником якої є ОСОБА_12 .

Відповідно до ст.96-1 КК України конфіскувати в дохід держави речові докази, які передані на зберігання до приміщення зберігання речових доказів ІНФОРМАЦІЯ_24 :

-3 (три) риболовецькі сітки, з яких: одна – довжиною 73,60 м, шириною 2,10 м, розміром вічка 42х42 мм; друга – довжиною 72,50 м, шириною 2,05 м, розміром вічка 42х42 мм; третя – довжиною 71,57 м, шириною 2,05 м, розміром вічка 42х42 мм;

- 2 (дві) пластикові ємності чорного кольору об`ємом по 25 л кожна;

- електродвигун марки «MERKURY» № ОР214291;

- дерев`яне весло;

- гумовий риболовецький плащ;

- одну пластикову ємність об`ємом 50 л.

Відповідно до ст.96-1 КК України конфіскувати в дохід держави речовий доказ, який переданий на зберігання ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_12 » згідно з розпискою директора філії ІНФОРМАЦІЯ_18 ОСОБА_28 від 29.03.2022 р.(т.1, а.м.к.п.19), – дерев`яний човен розмірами: довжиною – 5,96 м, шириною – 1,45 м, висотою –39 см.

Вирок набирає законної сили з моменту його проголошення.

На вирок може бути подана касаційна скарга до Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду протягом трьох місяців з дня його проголошення.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3

Оригінал: reyestr.court.gov.ua