Рішення від 19 січня 2026 р. у справі №592/20426/25 — Ковпаківський районний суд м. Суми

Справа №592/20426/25

Провадження №2/592/705/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2026 року м.Суми

Ковпаківський районний суд м. Суми у складі: головуючого - судді Шияновської Т.В., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «НОВИЙ КОЛЕКТОР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

у с т а н о в и в :

ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» звернулося до суду з позовом, який обґрунтовує тим, що 03.04.2019 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір № 03.04.2019-010000354, за умовами якого останній отримав кредит у розмірі 5000 грн., зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені кредитним договором. Кредитний договір між сторонами був укладений в електронній формі.

ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, а відповідач свої зобов`язання щодо повернення коштів не виконує. Станом на 15.12.2025 сума заборгованості відповідача становить 8900 грн., з яких заборгованість по тілу кредиту становить 5000 грн., за відсотками 1400 грн., штрафами у розмірі 2500 грн.

29.02.2024 між ТОВ «Споживчий центр» та ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» був укладений договір факторингу № 290224-11, відповідно до якого останнє набуло право грошової вимоги до боржників ТОВ «Споживчий центр», в тому числі і до відповідача.

Посилаючись на вказані обставини, представник позивача просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 03.04.2019-010000354 від 03.04.2019 в сумі 8900 грн. судові витрати в розмірі 2422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 6000 грн.

Ухвалою суду від 17.12.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, по справі відкрито спрощене позовне провадження, призначений судовий розгляд без повідомлення (виклику) сторін.

Заперечення щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до суду від сторін не надходили. Клопотань від сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не надходило.

Відповідачеві було направлено копію ухвали суду від 17.12.2025 за зареєстрованим місцем проживання. Поштове відправлення повернуте до суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою». Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника (постанова Верховного Суду від 18.03.2021 у справі №911/3142/19).

З`ясувавши обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, та дослідивши надані докази, судом встановлено наступне.

Судом встановлено, що 03.04.2019 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено договір № 03.04.2019-010000354, шляхом прийняття пропозиції про укладення кредитного договору (оферти), яка розміщена на сайті кредитора та підписанням заявки після ідентифікації позичальника, обрання ним конкретних умов та схвалення їх кредитором, а також підписанням відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепт), які сформовані на сайті кредитора та підписані позичальником за допомогою одноразового ідентифікатора (коду), отриманого позичальником в sms-повідомленні на номер телефону, вказаний при його ідентифікації на сайті.

Відповідно до договору ТОВ «Споживчий центр» надало ОСОБА_1 кредит у розмірі 5000 грн. зі строком користування 14 днів, а відповідач зобов`язався вчасно повернути кредит, а також сплатити проценти у розмірі 1400 грн., що становить 280 % в процентному значенні (фіксована незмінювана процентна ставка) за 14 календарних днів користування кредитом.

Вказаний договір підписано ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором 8U721.

29.02.2024 ТОВ «Споживчий центр» та ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» уклали Договір факторингу № 290224-11, згідно з яким позивач набув статусу нового кредитора та отримав право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «Споживчий центр», включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором № 03.04.2019-010000354 від 03.04.2019 (а.с. 13-14).

Відповідач не виконав належним чином умов кредитного договору.

З наданого розрахунку заборгованості вбачається, що суму заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № 03.04.2019-010000354 від 03.04.2019 станом на 19.11.2025 становить 8900 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту – 5000 грн.; заборгованість за процентами – 1400 грн.; заборгованість за штрафом – 2500 грн (а.с. 12).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч. 1 ст. 526 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч. 12 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію»).

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання та боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити борг, а також відсотки.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

За змістом ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Отже, суд дійшов висновку, що відповідачем не виконувалися умови кредитного договору в частині погашення заборгованості перед позивачем за отриманий кредит, а тому з ОСОБА_1 підлягає стягненню на користь ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» заборгованість по кредиту станом на 19.11.2025 в розмірі 6400 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту – 5000 грн.; заборгованість за процентами – 1400 грн.

Водночас, позовна вимога про стягнення штрафу в сумі 2500 грн. задоволенню не підлягає, оскільки у відповідності до вимог п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені ним і документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у сумі 1741,95 грн. (6400 х 2422,40 : 8900).

Що стосується витрат на правничу допомогу адвоката, то судом враховується положення ст. 137 ЦПК України, відповідно до яких розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У постанові від 22.05.2024 № 754/8750/19 Велика Палата Верховного Суду вказала, що у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 137 ЦПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. Натомість під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч. 3 ст. 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, або ж присудити такі витрати частково.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу стороною позивача надані: Договір № 07/24-НК про надання правничої допомоги від 02.07.2024; Додаткова угода від 14.08.2024 № 4 до Договору № 07/24-НК про надання правничої допомоги від 02.07.2024; Додаткова угода від 03.04.2025 № 17 до Договору № 07/24-НК про надання правничої допомоги від 02.07.2024; Додаткова угода від 16.04.2025 № 19 до Договору № 07/24-НК про надання правничої допомоги від 02.07.2024; звіт про виконану роботу відповідно до Договору № 07/24-НК про надання правничої допомоги від 02.07.2024 по клієнту ОСОБА_1 від 12.12.2025; платіжна інструкція від 12.12.2025 на суму 6000 грн.

Згідно Додаткової угоди № 17 від 03.04.2025 до Договору № 07/24-НК про надання правничої допомоги від 02.07.2024 вартість послуг визначається наступним чином: 6000 грн. за один позов без врахування вартості поштових витрат та судового збору, які сплачуються замовником самостійно.

Враховуючи конкретні обставини цієї справи, суд дійшов висновку, що зазначені позивачем витрати на професійну правничу допомогу не відповідають критерію пропорційності до предмета спору, оскільки позивачу було підготовлено один процесуальний документ – позовну заяву, яка є типовою з огляду вид діяльності позивача та не потребує значного часу для її складання, а тому заявлений позивачем розмір судових витрат на правову допомогу не відповідає вимогам ч. 3 ст. 141 ЦПК і суд вважає за потрібне присудити стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, такі витрати частково, в розмірі 2000 грн.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 89, 263-265 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю ««НОВИЙ КОЛЕКТОР»» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ««НОВИЙ КОЛЕКТОР»» заборгованість за кредитним договором № 03.04.2019-010000354 від 03.04.2019 в сумі 6400 грн., а також судовий збір в сумі 1741,95 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2000 грн.

В іншій частині позову відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Сумського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «НОВИЙ КОЛЕКТОР», місцезнаходження: м. Київ, вул. Алмазова Генерала, 13, офіс 601, код ЄДРПОУ 43170298.

Відповідач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Повне судове рішення складене 20.01.2026.

Суддя Тетяна ШИЯНОВСЬКА