Вирок від 19 січня 2026 р. у справі №490/5236/21 — Центральний районний суд м. Миколаєва

Справа №490/5236/21

Провадження №1-кп/490/66/2025

Центральний районний суд м. Миколаєва

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 січня 2026 року м.Миколаїв

Центральний районний суд м. Миколаєва у складі судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду обвинувальний акт у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань14.02.2021 року за №12021153020000061 за обвинуваченням,

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Миколаєва, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, непрацюючого, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:

1) 13.05.2013 року Корабельним районним судом м. Миколаєва за ч. 4 ст. 70, ст. 71, ч. 3 ст. 185 КК України на 3 /три/ роки 6 місяців позбавлення волі, 09.09.2016 року звільнений у зв`язку з відбуттям строку покарання;

2) 29.12.2020 року вироком Корабельного районного суду м. Миколаєва за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді 4 /чотири/ роки позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України від призначеного покарання звільнений з випробуванням, з іспитовим строком 2 /два/ роки. Ухвалою Корабельного районного суду м. Миколаєва від 03.12.2024 року звільнений від покарання призначеного вироком Корабельного районного суду м. Миколаєва від 29.12.2020 року, на підставі ч. 2 ст. 74 КК України у зв`язку з усуненням карності діяння;

3) 30.09.2025 року Корабельного районного суду м. Миколаєва за ч. 4 ст. 185 КК України до покарання у виді 5 /п`яти/ роки позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України від призначеного покарання звільнений з випробуванням, з іспитовим строком 1 /один/ рік.

у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 186 КК України,

за участю сторін кримінального провадження: прокурорів - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , обвинуваченого - ОСОБА_3 ,

В С Т А Н О В И В:

Суд визнав доведеним, що 14.02.2021 року близько 01 год. 40 хв. ОСОБА_3 та ОСОБА_6 , який 29.05.2023 року засуджений вироком Центрального районного суду м. Миколаєва за даний злочин, та ОСОБА_7 , який 20.07.2021 року засуджений вироком Центрального районного суду м. Миколаєва за даний злочин, перебуваючи на зупинні громадського транспорту, що розташована на перетині вул.6 Слобідська та пр. Центральний в м.Миколаєві побачили раніше не знайомого їм ОСОБА_8 , який знаходився на зупинці, очікуючи маршрутне таксі та слухаючи музику у навушниках. В цей час у ОСОБА_3 та ОСОБА_6 , який 29.05.2023 року засуджений вироком Центрального районного суду м. Миколаєва за даний злочин, та ОСОБА_7 , який 20.07.2021 року засуджений вироком Центрального районного суду м. Миколаєва за даний злочин, раптово виник спільний корисливий умисел, направлений на відкрите викрадення майна потерпілого ОСОБА_8 .

Реалізуючи свій злочинний намір, ОСОБА_3 та ОСОБА_6 і ОСОБА_7 , стосовно останніх ухвалені обвинувальні вироки за даний злочин, діючи за попередньою змовою, повторно, усвідомлюючи протиправність та суспільну небезпечність своїх дій, почали оточувати потерпілого ОСОБА_8 з усіх сторін з метою позбавити останнього можливості втекти.

Так, першим до потерпілого ОСОБА_8 підійшов ОСОБА_6 , який 29.05.2023 року засуджений вироком Центрального районного суду м. Миколаєва за даний злочині, та лівою рукою наніс удар потерпілому в область обличчя, від вказаних дій потерпілий похитнувся назад та в цей час позаду нього стояв ОСОБА_3 , який також наніс удар рукою потерпілому в область голови. ОСОБА_8 від отриманого удару нахилився вперед та в цей час ОСОБА_6 знову наніс удар потерпілому правою ногою в область обличчя. Від отриманого удару потерпілий ОСОБА_8 втратив рівновагу та впав на землю. В цей час, коли потерпілий ОСОБА_8 знаходився на землі, ОСОБА_6 наніс правою ногою повторно удар в область голови потерпілому та потім наступив на голову останньому, з метою позбавити можливості потерпілого чинити опір. В цей час ОСОБА_9 та ОСОБА_7 , який 20.07.2021 року засуджений вироком Центрального районного суду м. Миколаєва за даний злочин, підбігли до потерпілого та почали перевіряти вміст кишень останнього, в результаті чого, ОСОБА_9 знайшов у потерпілого належний йому мобільний телефон марки «Xiaomi Redmi 9», IMEI- 1: НОМЕР_1 , IMEI-2: НОМЕР_2 , вартістю 4139,02 грн. Після чого, ОСОБА_9 та ОСОБА_7 почали тікати з місця події утримуючи мобільний телефон при собі, а ОСОБА_6 в цей час наніс ще декілька ударів в область голови потерпілою, таким чином спричинивши потерпілому легкі тілесні ушкодження, та також втік з місця вчинення злочину.

Заволодівши вказаним майном, ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , який 29.05.2023 року засуджений вироком Центрального районного суду м. Миколаєва за даний злочині, та ОСОБА_7 , який 20.07.2021 року засуджений вироком Центрального районного суду м. Миколаєва за даний злочин, із місця події зникли, розпорядились викраденим на власний розсуд, чим спричинили ОСОБА_8 майнову школу на суму 3357,78 грн.

Враховуючи те, що учасники процесу не оспорюють фактичні обставини справи і судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, немає сумніви у добровільності їх позиції, вислухавши думку учасників процесу і роз`яснивши їм наслідки розгляду справи в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів, щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд обмежився допитом обвинуваченого, довідкою про витрати на проведення товарознавчої експертизи, дослідженням характеризуючих ОСОБА_3 матеріалів, вироків відносно ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .

Обвинувачений ОСОБА_3 у судовому засіданні свою вину визнав повністю, в обсязі висунутого обвинувачення, суду пояснив, що ОСОБА_6 запропонував пограбувати потерпілого, який знаходився на зупинці громадського транспорту, що розташована на перетині вул. 6-Слобідська та просп. Центральний в м. Миколаєві. Потерпілого спочатку вдарив ОСОБА_10 після чого потерпілий впав, потім до потерпілого підбіг ОСОБА_7 . Помітив, що потерпілого випав телефон, він підійшов до потерпілого і забрав вказаний телефон. ОСОБА_6 наступив ногою на голову потерпілого, щоб останній не бачив обличчя осіб, які на нього напали. Після скоєного, сховалися у під`їзді, викликали таксі та поїхали до ломбарду, де продали телефон. На запитання прокурора додатково повідомив, що ще події відбувалися в лютому 2021 році, потерпілого до цього не знав, запропонував вчинити кримінальне правопорушення ОСОБА_6 , вказав, що також наносив удари потерпілому, вчинили злочин оскільки потрібні були кошти. В скоєному щиро кається.

Згідно довідки про призначення товарознавчої експертизи №СЕ-19/115-21/3610-ТВ від 18.03.2021 за матеріалами кримінального провадження №12021153020000061 від 14.02.2021, витрати на проведення експертизи становлять 1307,60 гривень.

Ухвалою Корабельного районного суду м. Миколаєва від 03.12.2024 року ОСОБА_3 звільнений від покарання призначеного вироком Корабельного районного суду м. Миколаєва від 29.12.2020 року, на підставі ч. 2 ст. 74 КК України у зв`язку з усуненням карності діяння.

Згідно Вироку Корабельного районного суду м. Миколаєва від 29.12.2020 року ОСОБА_3 був засуджений за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді 4 /чотири/ роки позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України від призначеного покарання звільнений з випробуванням, з іспитовим строком 2 /два/ роки.

Виходячи з наведеного, суд при визначені такої кваліфікуючої обставини як повторність вчинення кримінального правопорушення в даному кримінальному проваджені не бере до уваги після вчинення кримінального правопорушення за вироком Корабельного районного суду м. Миколаєва від 29.12.2020 року, оскільки згідно ст. 5 КК України Закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість. Закон про кримінальну відповідальність, що встановлює кримінальну протиправність діяння, посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, не має зворотної дії в часі. Закон про кримінальну відповідальність, що частково пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, а частково посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, має зворотну дію у часі лише в тій частині, що пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи. Якщо після вчинення особою діяння, передбаченого цим Кодексом, закон про кримінальну відповідальність змінювався кілька разів, зворотну дію в часі має той закон, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи.

Водночас, згідно вироку Корабельного районного судому м. Миколаєва від 13.05.2013 року ОСОБА_3 був засуджений за ч. 4 ст. 70, ст. 71, ч. 3 ст. 185 КК України на 3 /три/ роки 6 місяців позбавлення волі, 09.09.2016 року звільнений у зв`язку з відбуттям строку покарання.

Відповідно до ст. 32 КК України, повторністю кримінальних правопорушень визнається вчинення двох або більше кримінальних правопорушень, передбачених тією самою статтею або частиною статті Особливої частини цього Кодексу. Повторність, передбачена частиною першою цієї статті, відсутня при вчиненні продовжуваного кримінального правопорушення, яке складається з двох або більше тотожних діянь, об`єднаних єдиним кримінально протиправним наміром. Вчинення двох або більше кримінальних правопорушень, передбачених різними статтями цього Кодексу, визнається повторним лише у випадках, передбачених в Особливій частині цього Кодексу. Повторність відсутня, якщо за раніше вчинене кримінальне правопорушення особу було звільнено від кримінальної відповідальності на підставах, установлених законом, або якщо судимість за це кримінальне правопорушення було погашено або знято, а також після відбуття покарання за вчинення кримінального проступку.

Згідно Примітки ст. 185 КК України, у статтях 185, 186 та 189-191 повторним визнається кримінальне правопорушення, вчинене особою, яка раніше вчинила будь-яке із кримінальних правопорушень, передбачених цими статтями або статтями 187, 262 цього Кодексу.

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 89 КК України, такими, що не мають судимостей, визнаються особи, засуджені до позбавлення волі або основного покарання у виді штрафу за тяжкий злочин, якщо вони протягом шести років з дня відбуття покарання (основного та додаткового) не вчинять нового кримінального правопорушення.

Оскільки ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення передбачене ч. 2 ст. 186 КК України 14.02.2021 року, яке суд визнав доведеним, та після відбуття покарання 09.09.2016 року за тяжкий злочин за який він був позбавлений волі, не минуло шість років, суд приходить до переконання про наявність такої такої кваліфікуючої обставини в даному кримінальному провадженні як - повторність кримінальних правопорушень.

Оцінивши в сукупності досліджені докази, враховуючи обставини справи, суд вважає доведеною вину ОСОБА_3 у скоєнні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, а саме відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднане із насильством, яке не є небезпечним для життя та здоров`я потерпілого, вчинене повторно, за попередньою змовою групою осіб.

Призначаючи міру покарання обвинуваченому, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, який згідно ст. 12 КК України віднесений до категорії тяжких злочинів, а також дані про особу обвинуваченого.

Вивчаючи особу обвинуваченого ОСОБА_3 судом встановлено, що він на обліку в лікаря-психіатра та нарколога не перебуває.

Обставини, які пом`якшують покарання, відповідно до ст. 66 КК України - не встановлено.

В судовому засіданні ОСОБА_11 вказував, що щиро кається, заслухавши обвинувачено, суд дійшов висновку.

Згідно Постанови Верховного Суду колегії суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у справі від 15 листопада 2021 р. справа №199/6365/19 з якої вбачається, що розкаяння передбачає, окрім визнання собою факту вчинення злочину, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого та готовність нести покарання. Щире каяття - це не формальна вказівка на визнання свої вини, а відповідне ставлення до скоєного, яке передбачає належну критичну оцінку винним своєї протиправної поведінки, її осуд та бажання залагодити провину, що має підтверджуватися конкретними діями, спрямованими на виправлення зумовленої кримінальним правопорушенням ситуації. Факт щирого каяття особи у вчиненні злочину повинен знайти своє відображення у матеріалах кримінального провадження.

У зв`язку з наведеним можна зробити висновок, що щире каяття - це певний психічний стан особи винного, коли він засуджує свою поведінку, прагне усунути заподіяну шкоду та приймає рішення більше не вчиняти злочинів, і це об`єктивно підтверджується визнанням особою своєї вини, розкриттям усіх обставин справи, вчиненням дій, спрямованих на сприяння розкриттю злочину або відшкодуванню завданих збитків чи усуненню заподіяної шкоди.

На думку суду, факт щирого каяття не знайшло свого відображення в діях обвинуваченого, оскільки його поведінка під час судового розгляду не свідчила про наявність такого каяття. Не з`являвся на судові засідання, в подальшому переховувався від суду - у зв`язку з чим був оголошений в розшук.

Обставини, які обтяжують покарання, згідно ст. 67 КК України - не встановлено.

Згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобіганню вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, та і іншими особами.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

З урахуванням наведених обставин, за відсутності обставин, які обтяжують покарання, з врахуванням особи обвинуваченого, виходячи із принципів індивідуалізації і співмірності покарання, враховуючи, що ухвалою суду від 03.12.2024 року звільнений від покарання на підставі ч. 2 ст. 74 КК України у зв`язку з усуненням карності діяння, суд все ж таки приходить до переконання про можливість виправлення обвинуваченого ОСОБА_3 без ізоляції від суспільства, відповідно до ст.75, 76 КК України.

Саме таке покарання відповідатиме вимогам ст. 65 КК України: є пропорційним і співмірним ступеню тяжкості вчиненого, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.

Процесуальні витрати у даному кримінальному провадженні складаються з витрат на проведення судової товарознавчої експертизи №СЕ-19/115-21/3610-ТВ від 18.03.2021 року, що складають 1307,60 гривень..

Відповідно п.3 ч.1 ст.118 КПК України процесуальні витрати складаються із витрат, пов`язаних із залученням потерпілих, свідків, спеціалістів, перекладачів та експертів.

Згідно ч.2 ст. 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення із співучастю з ОСОБА_6 , який 29.05.2023 року засуджений вироком Центрального районного суду м. Миколаєва за даний злочин, та ОСОБА_7 , який 20.07.2021 року засуджений вироком Центрального районного суду м. Миколаєва за даний злочин, то з ОСОБА_3 підлягають стягненню на користь держави витрати на проведення експертизи в розмірі 1/3, що складає 435,87 грн.

Оскільки обвинувачений не працює, а з нього підлягають стягненню судові витрати, про що зазначено вище, суд прийшов до переконання про покладання на обвинуваченого обов`язку працевлаштуватися або за направленням уповноваженого органу з питань пробації звернутися до органів державної служби зайнятості для реєстрації як безробітного та працевлаштуватися, якщо йому буде запропоновано посаду (роботу).

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.

Речові докази відсутні.

Керуючись ст.ст. 100, 118, 124, 182, 202-203, 368-371, 373-374 КПК України, суд -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, та призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 4 /чотири/ роки.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання, що призначено за даним вироком, більш суворим, що призначено за попереднім вироком Корабельного районного суду м. Миколаєва від 30.09.2025 року, визначити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 /п`ять/ років.

На підставі ст. 75 КК України, ОСОБА_3 від відбуття покарання звільнити з випробуванням з іспитовим строком 3 /три/ роки, якщо він протягом іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення та виконає покладені на нього обов`язки.

Згідно ст. 76 КК України, покласти на ОСОБА_3 на період іспитового строку наступні обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації;

- працевлаштуватися або за направленням уповноваженого органу з питань пробації звернутися до органів державної служби зайнятості для реєстрації як безробітного та працевлаштуватися, якщо йому буде запропоновано посаду (роботу);

- виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь держави витрати на проведення експертизи на загальну суму 435 гривень 87 копійок.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок не набрав законної сили.

Апеляційна скарга на вирок може бути подана до Миколаївського апеляційного суду через Центральний районний суд м. Миколаєва протягом 30 /тридцяти/ днів з дня його проголошення, а для особи, яка перебуває під вартою в той же строк з моменту вручення їй копії вироку.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору, а учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

Суддя ОСОБА_1