Вирок від 20 січня 2026 р. у справі №473/151/26 — Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 473/151/26

Номер провадження1-кп/473/159/2026

ЄРДР 12025152190000873

Категорія: ч.1 ст.369 КК України

ВИРОК

іменем України

"21" січня 2026 р. місто Вознесенськ

Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області у складі головуючого судді ОСОБА_1 ,

з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Вознесенську в режимі відеоконференції під час трансляції із приміщення Державної установи «Вознесенська виправна колонія №72» котра розташована за адресою: Миколаївська область, місто Вознесенськ, вулиця Київська, 300 кримінальне провадження по обвинуваченню:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Аркалик Тургайської області Республіки Казахстан, громадянина України, освіта повна загальна середня, не працює, сімейний стан – не одружений, на утриманні дітей не має, зареєстрований за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1 ,

РНОКПП – НОМЕР_1

судимого:

1. 03 серпня 2020 року Центральним районним судом міста Миколаєва за ч.1 ст.185, ч.2 ст.185, ч.2 ст.190, ч.1 ст.70, ст.75, ст.76 КК України до позбавлення волі строком на 03 роки, із звільненням від відбування основного покарання, з іспитовим строком випробування на 01 рік;

2. 04 листопада 2021 року Центральним районним судом міста Миколаєва за ч.2 ст.185, ч.1 ст.71 КК України до позбавлення волі строком на 03 роки 06 місяців;

засудженого 18 лютого 2022 року Центральним районним судом міста Миколаєва за ч.3 ст.185, ч.4 ст.70 КК України до позбавлення волі строком на 04 роки 06 місяців, /єдиний унікальний номер судової справи №490/10029/21, провадження №1-кп/490/235/2022/;

в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.369 КК України за обвинувальним актом, затвердженим 12 січня 2026 року прокурором Вознесенської окружної прокуратури Миколаївської області, ЄРДР №12025152190000873 від 12 листопада 2025 року /а.к.п. 2 – 6/.

Учасники судового провадження:

прокурор ОСОБА_4 ,

обвинувачений ОСОБА_5 ,

В С Т А Н О В И В:

Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним:

Обвинувачений засуджений ОСОБА_5 , будучи раніше судимим, востаннє 18 лютого 2022 року Центральним районним судом міста Миколаєва за ч.3 ст. 185 КК України за сукупністю злочинів до 04 років 06 місяців позбавлення волі та, відбуваючи основне покарання з 27 січня 2023 року у Державній установі «Вознесенська виправна колонія №72» /надалі ВК №72/, незважаючи на те, що йому роз`яснені права та обов`язки засуджених та вимоги відбування покарання, належних висновків для себе не зробив, на шлях виправлення не став і знову вчинив умисний злочин. Протягом строку відбування основного покарання в виді позбавлення волі в Державній установі ВК №72, обвинувачений засуджений ОСОБА_5 , заохочень не мав, за систематичне порушення встановленого режиму відбування покарання має 17 дисциплінарних стягнень, з яких один раз поміщався до дисциплінарного ізолятору та один раз переводився до приміщення камерного типу, а саме: 07 жовтня 2024 року строком на 14 діб. Загалом, за весь період відбування покарання в Державній установі ВК №72, до засудженого застосовано 17 дисциплінарних стягнень, які на теперішній час погашені у встановленому законом порядку.

12 листопада 2025 року о 09:25 годині, у зв`язку з відпрацюванням оперативної інформації щодо можливого зберігання та користування забороненими предметами, працівниками Державної установи ВК №72, у складі: начальника оперативного відділу установи капітана внутрішньої служби ОСОБА_6 , старшого оперуповноваженого установи капітана внутрішньої служби ОСОБА_7 , оперуповноваженого установи старшого лейтенанта внутрішньої служби ОСОБА_8 , молодшого інспектора відділу нагляду і безпеки установи сержанта внутрішньої служби ОСОБА_9 , під час проведення обшуку в житловій секції №13 відділення СПС №3 у подушці, на спальному місці обвинуваченого засудженого ОСОБА_5 , виявлено та вилучено мобільний телефон моделі «Моtorola», котрий відповідно до п.4 розділу II Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, затверджених Наказом Міністерства юстиції України за № 2823/5 від 28 серпня 2018 року, засудженим які відбувають покарання заборонено зберігати та використовувати, згідно додатку третього до Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань.

У зв`язку з виявленим порушенням режиму відбування покарань, молодшим інспектором відділу нагляду і безпеки Державної установи ВК №72, сержантом внутрішньої служби ОСОБА_9 складено рапорт за фактом вилучення забороненого предмету.

Усвідомлюючи, що присутній на обшуку начальник оперативного відділу установи капітан внутрішньої служби ОСОБА_6 , є службовою особою, і знаходиться при виконанні службових обов`язків, які відповідно до функцій, у разі наявності оперативної інформації про зберігання заборонених предметів, інших протиправних дій, уповноважений здійснювати особисті обшуки та обшуки особистих речей засуджених, розуміючи незаконність своїх дій та достовірно знаючи про кримінальну відповідальність за надання неправомірної вигоди службовій особі, не звертаючи уваги на неодноразові попередження начальника оперативного відділу Державної установи ВК №72 капітана внутрішньої служби ОСОБА_6 про кримінальну відповідальність за висловлення пропозиції та надання неправомірної вигоди службовій особі, у ході спілкування, діючи умисно, усвідомлюючи протиправність своєї пропозиції, неодноразово, запропонував йому грошові кошти в розмірі 10 (десять) - 12 (дванадцять) тисяч гривень, тим самим висловивши пропозицію про надання неправомірної вигоди з метою уникнення відповідальності за повернення виявленого забороненого до зберігання та використання предмету засудженим, та за невжиття заходів щодо притягнення його до дисциплінарної відповідальності з використанням наданого йому службового становища.

Позиція обвинуваченого ОСОБА_5 .

Під час судового розгляду кримінального провадження обвинувачений ОСОБА_5 визнав свою вину повністю та підтвердив вчинення ним даного кримінального правопорушення при викладених вище обставинах. Він визнає, що своїми діями вчинив злочин, та щиро розкаюється в скоєному.

Докази на підтвердження встановлених судом обставин.

Відповідно до ч.3 ст.349 КПК України, оскільки проти цього не заперечували учасники судового провадження, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин кримінального провадження, які ніким не оспорюються. При цьому судом було з`ясовано, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, та в судовому засіданні встановлена відсутність сумнівів у добровільності їх позиції.

Аналіз та оцінка приведених доказів в сукупності, приводить суд до переконання доведеності вини обвинуваченого ОСОБА_5 .

Стаття Закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений ОСОБА_5 .

Умисні дії обвинуваченого ОСОБА_5 , суд кваліфікує за ч.1 ст.369 КК України, як пропозиція службовій особі надати їй неправомірну вигоду, якщо неправомірна вигода надавалась службовій особі, яка займає відповідальне становище, за не вчинення службовою особою в інтересах того, хто пропонує таку вигоду, будь-якої дії з використанням службового становища.

Обставини, які пом`якшують або обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_5 .

Обставиною, яка відповідно до ст.66 КК України пом`якшує покарання обвинуваченому, суд визнає його щире каяття.

Обставин, які б відповідно до ст. 67 КК України обтяжували покарання обвинуваченому ОСОБА_5 в обвинувальному акті /а.к.п. 2 – 6/ не зазначено.

Відповідно до ч.3 ст.337 КПК України з метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод, суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.

В зв`язку з цим, суд не може відповідно до п.1 ч.1 ст.67 КК України визнати обставиною, яка обтяжує покарання обвинуваченому ОСОБА_5 , вчинення ним злочину повторно. Дана обставина, яка б обтяжувала покарання обвинуваченому ОСОБА_5 не зазначена в обвинувальному акті кримінального провадження /а.к.п. 2 – 6/, і при її визначенні у вироку суду, суд вийде за межі обвинувачення обвинуваченого ОСОБА_5 , що призведе до погіршення його становища.

Мотиви призначення покарання, мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.

При визначенні виду та міри покарання, яке слід застосувати відносно обвинуваченого ОСОБА_5 , суд виходить з наступних обставин та враховує характер та ступінь тяжкості скоєного ним кримінального правопорушення, яке є нетяжким корупційним злочином розділу ХVII Особливої частини КК України та є кримінальним правопорушенням у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов`язаної з наданням публічних послуг. Суд також враховує умови життя обвинуваченого ОСОБА_5 , його соціальне та матеріальне становище, стан здоров`я, рівень культури та освіти, соціально – психологічні риси, при дослідженні яких з`ясовано, що обвинувачений ОСОБА_5 повністю усвідомлював значення своїх умисних дій і в повній мірі міг керувати ними. Вивченням даних про особу обвинуваченого ОСОБА_5 встановлено, що він має повну загальну середню освіту, є не одруженим, на утриманні дітей не має, задовільно характеризується за місцем відбування покарання, не перебуває на диспансерних обліках лікарів наркологів та психіатрів комунальних медичних закладів Миколаївської області, є судимим, він не має непогашених стягнень та має одне заохочення, на профілактичних обліках не перебуває, бере активну участь у програмах та заходах диференційованого виховного впливу на засуджених. /а.к.п. 18 – 27/.

З урахуванням всіх обставин кримінального провадження, при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_5 , враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.369 КК України, а також інші обставини кримінального провадження, при наявності пом`якшуючої покарання обставини та відсутності обтяжуючих покарання обставин, з врахуванням особи обвинуваченого ОСОБА_5 , незадовільного стану його здоров`я, а також його ставлення до вчиненого ним кримінального правопорушення, суд вважає можливим призначити вид основного покарання в виді обмеження волі, відповідно до мінімальної межі, визначеної санкцією ч.1 ст.369 КК України для даного виду покарання, який буде необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_5 та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, відповідно до ст.65 КК України.

До даного висновку при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_5 , суд виходить із змісту ч.2 ст.50 КК України, відповідно до якої покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, як засудженими, так і іншими особами.

Призначаючи остаточне основне покарання обвинуваченому ОСОБА_5 , на підставі ч.1 ст.71 КК України, за сукупністю вироків, до призначеного покарання за цим вироком підлягає частковому приєднанню невідбута частина основного покарання за вироком Центрального районного суду міста Миколаєва від 18 лютого 2022 року /єдиний унікальний номер судової справи №490/10029/21, провадження №1-кп/490/235/2022/, за яким ОСОБА_5 був визнаний винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, та за сукупністю кримінальних правопорушень, йому було призначено основне покарання в виді позбавлення волі строком на 04 роки 06 місяців, невідбута частина якого станом на 21 січня 2026 року, тобто на дату ухвалення вироку становить: 00 /нуль/ років 06 /шість/ місяців 28 /двадцять вісім/ днів позбавлення волі, із застосуванням вимог п.п. б/ п.1 ч.1 ст.72 КК України, відповідно до якого при складанні покарань за сукупністю вироків менш суворий вид покарання переводиться в більш суворий вид виходячи з такого їх співвідношення, що одному дню позбавлення волі відповідають: два дні обмеження волі.

Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.

Речові докази у кримінальному провадженні відсутні.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.

Заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувалися.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 369 – 380 КПК України, суд

У Х В А Л И В :

ОСОБА_5 визнати винним за пред`явленим йому обвинуваченням в скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст.369 КК України та призначити йому покарання в виді обмеження волі строком на 02 /два/ роки.

Відповідно до ч.1 ст.71 КК України до призначеного основного покарання, частково приєднати невідбуту частину основного покарання за вироком Центрального районного суду міста Миколаєва від 18 лютого 2022 року /єдиний унікальний номер судової справи №490/10029/21, провадження №1-кп/490/235/2022/, за яким ОСОБА_5 був визнаний винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, та за сукупністю кримінальних правопорушень, йому було призначено основне покарання в виді позбавлення волі строком на 04 роки 06 місяців, невідбута частина якого станом на 21 січня 2026 року, тобто на дату ухвалення вироку становить: 00 /нуль/ років 06 /шість/ місяців 28 /двадцять вісім/ днів позбавлення волі, із застосуванням вимог п.п. б/ п.1 ч.1 ст.72 КК України, відповідно до якого при складанні покарань за сукупністю вироків менш суворий вид покарання переводиться в більш суворий вид виходячи з такого їх співвідношення, що одному дню позбавлення волі відповідають: два дні обмеження волі, та остаточно до відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_5 призначити покарання в виді позбавлення волі на строк 01 /один/ рік 02 /два/ місяці.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_5 до набрання вироком законної сили, обрати тримання під вартою в Державній установі «Миколаївський СІЗО», обчислюючи строк відбування основного покарання з 21 січня 2026 року, зарахувавши в строк відбування основного покарання строк тримання його під вартою в установі попереднього ув`язнення за правилами ч.5 ст.72 КК України в редакції Закону України №2046 – VIII від 18 травня 2017 року, відповідно до якої попереднє ув`язнення зараховується судом у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі день за день.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений до Миколаївського апеляційного суду через Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 /тридцяти/ днів з дня його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя: ОСОБА_1