Постанова від 13 січня 2026 р. у справі №643/13906/25 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

Справа № 643/13906/25 Головуючий суддя І інстанції Пасічник О. М.

Провадження № 33/818/360/26 Суддя доповідач Грошева О.Ю.

Категорія: Керування транспортними засобами або суднами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2026 року м.Харків

суддя Харківського апеляційного суду Грошева О.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Салтівського районного суду міста Харкова від 27 жовтня 2025 року стосовно ОСОБА_1 , -

у с т а н о в и в:

Цією постановою,

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , громадянина України, військовослужбовця, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить – 17000,00 (сімнадцять тисяч) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.

Постановою встановлено, що 10.08.2025 року о 17 год. 17 хв. за адресою: м. Харків, вул. Гвардійців Широнінців, 70, водій керував транспортним засобом із ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: тремтіння пальців рук, звужені зіниці очей, що не реагують на світло, поведінка що не відповідає обстановці. Від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння в установленому законом України порядку у закладі охорони здоров`я відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Водія відсторонено від права керування.

В своїй апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить оскаржувану постанову скасувати, а провадження у справі закрити у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

В обґрунтування поданої апеляційної скарги зазначає, що з оскаржуваним рішенням категорично не погоджується.

Вказує, що жодних доказів, які б підтверджували знаходження ОСОБА_1 за кермом у стані сп`яніння, матеріали справи не містять.

Жодного огляду чи будь яких дій, спрямованих на виявлення такого стану здійснено не було.

При цьому, суду першої інстанції ним було надано форму 100, яка підтверджує отримання ним контузії, що і визиває тремор рук.

Також ним було надано довідку з наркологічної лікарні, згідно якої на обліку він не перебуває.

Наголошує на тому, що він є військовослужбовцем, служба нерозривно пов`язана з керуванням транспортними засобами і таке покарання позбавить можливості якісно виконувати накази командирів.

ОСОБА_1 був повідомлений про місце та час судового розгляду належним чином, в судове засідання не з`явився.

Будь яких клопотань про необхідність відкладення судового розгляду на іншу дату на адресу суду апеляційної інстанції не надходило.

Апеляційний суд зазначає, що Європейський суд з прав людини, вирішуючи питання про дотримання права на справедливий суд, у контексті оцінки дій сторони в справі, спрямованих на захист свого права, або її бездіяльності, дійшов з урахуванням принципів, що випливають з прецедентної практики Суду, висновків про те, що: одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності; «право на суд» не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави; сторона в розумні інтервалу часу має вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їй судового провадження; право на вчинення процесуальних дій стороною або щодо певної сторони не є необмеженим, так як обмежується, зокрема, необхідністю дотримання прав іншої сторони в процесі та власне необхідністю забезпечити дотримання права на справедливий суд у розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції (рішення від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі», рішення від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України»).

За таких обставин, приходжу до висновку про можливість проведення судового розгляду за відсутності ОСОБА_1 , право на участь якого у судовому засіданні було забезпечено.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд повинен повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, дати належну оцінку зібраним доказам. Зокрема, суд повинен з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи є винною дана особа в його вчиненні.

Як вбачається з матеріалів справи, суд не порушив вказаних вимог закону, встановивши обставини, які мають значення для належного розгляду справи і вирішення питання винності ОСОБА_1 в порушенні правил дорожнього руху.

З огляду на матеріали справи, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов до висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130.

Розглядаючи справу, суд першої інстанції повно і всебічно встановив обставини, передбаченні ст. 280 КУпАП, щодо вчинення правопорушення і вини ОСОБА_1 та прийняв постанову у відповідності з вимогами ст. ст. 283, 284 КУпАП на підставі наявних у справі та досліджених в судовому засіданні доказів, які оцінені судом першої інстанції в їх сукупності, у відповідності з вимогами ст. ст. 251, 252 КУпАП, що відображено у мотивувальній частині постанови суду.

Протокол про адміністративне правопорушення (а. с. 1) відносно ОСОБА_1 складений уповноваженою державою особою і дії посадової особи, що його складала в порядку передбаченому чинним законодавством не оскаржувалися.

Згідно вимог ст. 266 КУпАП огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення

У разі незгоди водія на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, працівником поліції з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я.

Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається не дійсним.

В протоколі про адміністративне правопорушення (а. с. 1) працівником поліції зазначено, що 10.08.2025 року о 17 год. 17 хв. за адресою: м. Харків, вул. Гвардійців Широнінців, 70, водій керував транспортним засобом із ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: тремтіння пальців рук, звужені зіниці очей, що не реагують на світло, поведінка що не відповідає обстановці. Від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння в установленому законом України порядку у закладі охорони здоров`я відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Водія відсторонено від права керування.

Аналогічні обставини встановив суд першої інстанції.

Таким чином, водій ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України (далі – ПДР України)

З відеозапису вбачається що ОСОБА_1 керував транспортним засобом, який мав пошкодження задньої частини кузова, був зупинений екіпажем поліції.

Інспектор, під час спілкування з водієм, повідомив що він вбачає у ОСОБА_1 ознаки наркотичного сп`яніння та запропонував водієві проїхати до лікаря нарколога в заклад охорони здоров`я.

Водій ОСОБА_1 категорично відмовився від проходження огляду.

Інспектор поліції ще двічі запропонував водієві пройти відповідний огляд, проте водій відмовився.

Вказані відомості чітко зафіксовані на відеозаписі, який міститься в матеріалах справи.

Апеляційний суд наголошує на тому, що водій транспортного засобу повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Проте ОСОБА_1 проігнорував законні вимоги інспектора, відмовився та проходити огляд на стан наркотичного сп`яніння, внаслідок чого водій порушив п.2.5 ПДР України.

При цьому ОСОБА_1 не повідомив працівника поліції про існування обставин крайньої необхідності.

Всі ці вказані відомості, на думку апеляційного суду, свідчать про відсутність підстав сприймати як об`єктивну версію ОСОБА_1 , щодо незаконності дій інспектора поліції.

Також належить зазначити, що ОСОБА_1 , притягнутий до адміністративної відповідальності не за знаходження за кермом в стані наркотичного сп`яніння, ці обставини не встановлені.

Відповідальність за ч.1 ст. 130 КУпАП настає внаслідок відмови водія від проходження огляду, яка зафіксована на відеофайлі.

З огляду на вказане, доводи ОСОБА_1 про невживання наркотичних засобів не сприймаються судом апеляційної інстанції, оскільки такі обставини у справі не були встановлені.

Таким чином, поліцейський діяв в межах закону та отримавши відмову водія від проходження огляду шляхом ігнорування законних вимог інспектора, поліцейським було складено протокол.

Велася відеозйомка, свідки не залучались.

Протокол про адміністративні правопорушення та відеозапис не містять розбіжностей, а інші матеріали справи в їх сукупності підтверджують фактичні обставини справи, а тому вірно покладено ці дані судом в основу прийнятого рішення.

Обставини правопорушення об`єктивно підтверджуються сукупністю зібраних по справі матеріалів.

При цьому відеозапис судом приймається як належний та допустимий доказ, апеляційний суд не вбачає жодних порушень, наслідком яких належало б визнати цей доказ недопустимим.

За таких обставин дії працівників патрульної поліції повністю відповідали букві закону і підстав для закриття провадження з цих підстав у апеляційного суду відсутні.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», зобов`язано суди застосовувати при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерела права, а ЄСПЛ притримується у своїх рішеннях позиції того, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що впливатимуть зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростованих презумпцією факту (рішення ЄСПЛ, справа «Коробов проти України» №39598/03 від 21 липня 2011 року), тобто таких, що не залишить місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1987 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25).

В рішенні Європейського суду з прав людини по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, яке з урахуванням положень статей 8, 9 Конституції України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі держави. За результатами розгляду вказаної справи, Суд не встановив порушень прав заявників, передбачених ч. ч. 1, 2 ст. 6 Європейської Конвенції з прав людини.

За змістом ст. ст. 279, 280 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення має розглядатись суддею у межах тих обставин, які зазначені у протоколі про таке порушення.

Вид адміністративного стягнення ОСОБА_1 суддею призначений з урахуванням вимог ст. 33 КУпАП, в межах строку передбаченого ст. 38 КУпАП та в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Безумовних підстав для скасування постанови суду першої інстанції не встановлено.

Cуд апеляційної інстанції приходить до висновку, що постанова є належним чином вмотивованою та обґрунтованою і скасуванню за доводами апеляційної скарги не підлягає

На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Постанову судді Салтівського районного суду міста Харкова від 27 жовтня 2025 року стосовно ОСОБА_1 – залишити без змін.

Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя О.Ю. Грошева