Постанова від 18 січня 2026 р. у справі №566/116/25 — Рівненський апеляційний суд

Рівненський апеляційний суд

_________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 січня 2026 року м. Рівне

Справа № 566/116/25

Провадження № 33/4815/272/26

Суддя Рівненського апеляційного суду – Полюхович О.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рівне матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Млинівського районного суду Рівненської області від 16 грудня 2025 року, –

ВСТАНОВИВ:

Постановою Млинівського районного суду Рівненської області від 16 грудня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та призначено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

З матеріалів справи вбачається, що 19 січня 2025 року 00:20 в с. Бокійма на вул. Олексія Лищука, 1 водій ОСОБА_1 в с. Бокійма по вул. Олексія Лищука, 1 Дубенського району керував транспортним засобом Opel Vektra д. н. з. НОМЕР_1 в стані алкогольного сп`яніння. Огляд проводився на місці зупинки т/з за допомогою газоаналізатора Алкофор № 507, що підтверджується тестом № 00042 від 19.01.2025 р., результат огляду становить 1,17 ‰, чим порушив вимоги п.2.9а Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч.1 ст.130 КУпАП.

В поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову місцевого суду відносно нього та закрити провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП.

Зазначає, що постанова Млинівського районного суду Рівненської області у справі № 566/116/25 від 16.12.2025 року є незаконною та необґрунтованою, оскільки ухвалена з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. Вказує, що суд першої інстанції безпідставно визнав доведеною його вину, обмежившись посиланням на протокол про адміністративне правопорушення та відеозапис з бодікамери поліцейського, при цьому не перевіривши належним чином обставини щодо факту безпосереднього керування ним транспортним засобом. Доводить, що на момент прибуття працівників поліції він не керував автомобілем Opel Vectra, а лише перебував у салоні транспортного засобу, при цьому поліцейськими не було зафіксовано факту керування, не встановлено очевидців події та не здобуто інших належних і допустимих доказів, які б підтверджували саме керування транспортним засобом у стані сп`яніння.

Будучи повідомленими про дату, час та місце розгляду справи ОСОБА_1 та його захисник в суд апеляційної інстанції не з`явилися, клопотань про відкладення розгляду справи не подавали.

Відповідно до ст.294 КУпАП, апеляційний перегляд здійснюється суддею апеляційного суду протягом двадцяти днів з дня надходження справи до суду.

Згідно ч.2 ст.268 КУпАП, справи про адміністративні правопорушення, передбачені ст.130 КУпАП, не входять до переліку справ, розгляд яких здійснюються за обов`язкової присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, тому апеляційний суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін.

Перевіривши матеріали справи, дослідивши мотиви і доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступного.

Відповідно до ст.245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно з вимогами ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення, як це визначено у ст.251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Водночас положенням ст.252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Пунктами 1.3 та 1.9 ПДР встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Європейський суд з прав людини у справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» (рішення від 29 червня 2007 року) зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Так, приписами частини першої статті 130 КУпАП передбачена відповідальність як за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, так і за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно з вимогами ст.266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, річковими, морськими або маломірними суднами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

При прийнятті постанови щодо ОСОБА_1 судом першої інстанції вказані вимоги закону було дотримано.

Висновки суду про доведеність вини останнього у вчиненні адміністративного правопорушення ґрунтуються на сукупності зібраних у справі та досліджених у судовому засіданні достатніх та достовірних доказах, яким надано правильну юридичну оцінку.

Факт керування транспортним засобом ОСОБА_1 у стані алкогольного сп`яніння при встановлених судом обставинах підтверджується даними протоколу про адміністративне правопорушення (а.с.2), актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, згідно з яким результат огляду є позитивним – 1,17 ‰ (а.с.8), направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, відповідно до якого огляд не проводився у зв`язку з відмовою особи, результатом тесту №00042 від 19.01.2025 року, проведеного за допомогою газоаналізатора Алкофор 507, відповідно до якого ОСОБА_1 перебував у стані алкогольного сп`яніння 1,17 ‰ (а.с.6) відеоматеріалами з нагрудних камер працівників поліції, якими зафіксовано проходження огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння (файл 0147, час 09:20), а також визнання ОСОБА_1 факту вживання алкогольних напоїв напередодні (файл 0147, час 07:50).

Зазначені докази є узгодженими між собою та іншими матеріалами справи, сумнівів у їх належності та допустимості не викликають, у зв`язку з чим є належними та допустимими доказами у розумінні ст.251 КУпАП.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що відеозаписи з нагрудних камер працівників поліції є об`єктивними доказами, які не залежать від суб`єктивного сприйняття осіб, що беруть участь у провадженні.

Так, апеляційний суд виходить із того, що проходження огляду на місці зупинки транспортного засобу зафіксовано відеозаписом безперервно, а отже, відеозапис, долучений до матеріалів справи, є належним та допустимим доказом.

Судом не встановлено обставин, які б свідчили про упередженість дій працівників поліції стосовно ОСОБА_1 чи порушення ними порядку оформлення адміністративних матеріалів, що могло б поставити під сумнів його вину у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Жодних доказів порушення законодавства працівниками поліції до апеляційної скарги не додано.

Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 на момент прибуття працівників поліції не керував транспортним засобом, а лише перебував у салоні автомобіля, є необґрунтованими та спростовуються матеріалами справи.

З відеозаписів, наявних у справі, чітко вбачається, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом Opel Vectra, державний номерний знак НОМЕР_1 (файл 738А, час 02:30; файл 0147, час 01:20). На відео зафіксовано його участь у дорожньому русі, переміщення автомобіля, пояснення щодо маршруту поїздки та обставин зупинки. Це свідчить про те, що він саме керував транспортним засобом, а не лише перебував у його салоні.

Таким чином, твердження про відсутність належних і допустимих доказів керування транспортним засобом у стані сп`яніння є безпідставними. Встановлений факт керування підтверджується об`єктивними доказами, які відповідають вимогам ст.251 та ст.252 КУпАП, і є достатнім для висновку про наявність складу адміністративного правопорушення.

Інші доводи апеляційної скарги не впливають на правильність висновків суду першої інстанції, а на переконання апеляційного суду, мають формальний характер та спрямовані на ухилення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за вчинене ним правопорушення.

За наведених обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Стягнення суддею накладене з врахуванням положень ст.ст.33, 38 КУпАП в межах санкції ч.1 ст.130 КУпАП, яке на думку апеляційного суду, буде достатньою мірою гарантувати виправлення ОСОБА_1 та попередження вчинення ним нових адміністративних правопорушень, а отже досягне мети адміністративного стягнення, передбаченої ст.23 КУпАП.

Доказів на спростування висновків місцевого суду в апеляційній скарзі не наведено, матеріалами справи не встановлено і в ході судового засідання апеляційної інстанції не здобуто.

Постанова суду є законною та обґрунтованою, а тому підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ст.6 ЄКПЛ, ст.294 КУпАП, суд –

П О С Т А Н О В И В:

Постанову Млинівського районного суду Рівненської області від 16 грудня 2025 рокувідносно ОСОБА_1 залишити без зміни, а його апеляційну скаргу – без задоволення.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Рівненського апеляційного суду О.І. Полюхович