Постанова від 19 січня 2026 р. у справі №344/14762/25 — Івано-Франківський апеляційний суд

Справа № 344/14762/25

Провадження № 22-ц/4808/153/26

Головуючий у 1 інстанції Польська М. В.

Суддя-доповідач Мальцева

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді Мальцевої Є.Є.

суддів: Луганської В.М., Девляшевського В.А.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» адвоката Усенка Михайла Ігоровича на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 05 листопада 2025 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

У серпні 2025 року з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» звернулось до суду із позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Свої вимоги позивач мотивував тим, що 20.09.2019 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Мілоан» укладений договір про споживчий кредит № 9464794 (далі також Кредитний договір), за умовами якого відповідач отримав 10000 грн, зі сплатою процентів за користування кредитом, інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені Кредитним договором. ТОВ «Мілоан» умови Кредитного договору виконано в повному обсязі, надавши відповідачу кредит, однак відповідач зі свого боку не виконав умов Кредитного договору.

Пункт 7.1. кредитного договору №9464794 від 20.09.2019 визначає, що договір набуває чинності з моменту його укладення в електронній формі, а права та обов`язки сторін, що ним обумовлені, з моменту отримання кредитних коштів та діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань. Укладаючи кредитний договір, відповідач та ТзОВ «Мілоан» вчинили дії, визначені ст. 11 та ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». Відповідач підписав кредитний договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Підтвердженням добровільного укладення відповідачем кредитного договору є Анкета-заява позичальника на кредит № 9464794 від 20.09.2019 року, що заповнена відповідачем. Перерахунок коштів за вказаним договором підтверджується платіжним дорученням про успішне перерахування коштів за кредитним договором № 9464794 20.09.2019 року

20.02.2020 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладений Договір відступлення прав вимоги №47- МЛ.

Сума заборгованості відповідача за кредитним договором № 9464794 від 20.09.2019 року станом на 12.08.2025 року становить 34000грн, з яких прострочена заборгованість за сумою кредиту - 10 000 грн; прострочена заборгованість за сумою відсотків становить - 18 000 грн та прострочена заборгованість за комісією становить - 1000 грн., штраф – 5000грн.

Просив стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КРЕДИТ КАПІТАЛ» суму заборгованості в розмірі 34000грн, з яких прострочена заборгованість за сумою кредиту - 10 000 грн; прострочена заборгованість за сумою відсотків - 18 000 грн та прострочена заборгованість за комісією - 1000 грн., штраф – 5000грн, судові витрати.

Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 05 листопада 2025 року відмовлено у задоволенні позову ТОВ «Фінансова компанія «КРЕДИТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Не погодившись з рішенням суду, представник ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» адвокат Усенко М.І. безпосередньо до апеляційного суду через систему «Електронний суд» подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 05 листопада 2025 року скасувати та задовольнити позов в повному розмірі.

В апеляційній скарзі апелянт посилається на те, кредитний договір № 9464794 від 20.09.2019 року укладався в електронній формі. При укладенні даного договору використовувався однорозовий ідентифікатор підпису. Одноразовий ідентифікатор наявний не лише в електронній формі договору, що зберігається у позивача, але й був направлений самому відповідачу при укладенні договору. В матеріалах справи наявна довідка про ідентифікацію клієнта, яка підтверджує, що клієнт ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 отримав одноразовий ідентифікатор 142849 та вказано номер телефону, на який відправлено ідентифікатор. Крім того, у Довідці про ідентифікацію передбачено усі персональні дані відповідача, що дає можливість його ідентифікувати. Це однозначно підтверджує, що відповідач був належним чином ідентифікований, отримав одноразовий ідентифікатор та використав його для підтвердження своєї згоди на умови договору.

Електронний договір відповідає вимогам статті 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», має всі обов`язкові реквізити, дозволяє ідентифікувати відповідача як суб`єкта, що його підписав, і є доступним для перегляду.

Умови договору передбачає сплату відсотків, штрафу та комісії. Відповідно до п. 1.5.1 кредитного договору комісія за надання кредиту складає 1000.00 грн., яка нараховується за ставкою 10.00 відсотків від суми кредиту одноразово. Відповідно до п. 1.5.2 проценти за користування кредитом: 6000.00 грн., як нараховуються за ставкою 2.00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Тип процентної ставки за цим договором фіксована. Відповідач не виконував умови договору, а саме не повернув кошти у строк зазначений у п.1.4, тому і відсотки почали нараховуватись згідно з п. 2.2.3. та п. 1.6. протягом 60 днів. Законом України «Про споживче кредитування» не забороняється встановлювати в договорі комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності) для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Щодо підтвердження факту перерахування коштів, який суд вважав недоведеним, то кредитні кошти надаються позичальнику шляхом безготівкового переказу на рахунок платіжної карти Позичальника, зареєстрованої Позичальником для цієї мети в особистому кабінеті на сайті miloan.ua. Позивач подав суду клопотання про витребування доказів із банку емітента картки щодо перерахунку коштів на кредитну картку позичальника. Банк не надав таких відомостей у зв`язку із неповною інформацією щодо ідентифікаційних даних ОСОБА_1 .. Однак суд не звернувся до позивача з пропозицією подання повторного клопотання про витребування таких відомостей з урахуванням вимог банку. Також суд мав в своєму розпорядженні достатньо даних для такої деталізації витребуваної інформації по отримання відповідачем кредитних коштів, однак не витребував таку інформацію, чим порушив права позивача стосовно доказування у справі.

3 огляду на умови договору, кошти відповідачу було перераховано на банківську карту, без відкриття рахунку, відтак рахунок не було відкрито, а тому виписки за даним кредитним договором відсутні, оскільки рух коштів не відображається у цьому випадку на рахунку, зважаючи на те, що останній не відкривався.

Відсутність у матеріалах справи виписок з особових рахунків абсолютно не свідчить про відсутність у Відповідача заборгованості. При цьому Кредитор не отримує повні реквізити Банківської картки, які необхідні для здійснення операцій по карті через Інтернет. Для платіжних операцій по картах Товариством використовуються відповідні сертифіковані платіжними системами сервіси. Захист реквізитів карт у базах даних таких сервісів відповідає міжнародному стандарту PCI DSS. У зв`язку з чим вищезазначена довідка не містить повних реквізитів Банківської картки.

Вказує, на наявність у відповідача заборгованості за кредитним договором № 9464794 від 20.09.2019 року у розмірі 34000грн, з яких прострочена заборгованість за сумою кредиту - 10 000 грн; прострочена заборгованість за сумою відсотків становить 18 000 грн, прострочена заборгованість за комісією становить 1000 грн., штраф – 5000грн, яку просить стягнути з відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал»

12 грудня 2025 року представник ОСОБА_1 адвокат Баранова Н.В. подала відзив на апеляційну скаргу, в якому доводи апеляційної скарги заперечує. Вказує, що суд першої інстанції дійшов законного та обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», оскільки позивачем не надано належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів на підтвердження порушення боржником своїх зобов`язань та їх розміру, а також надання позивачем коштів боржнику. Саме виписка по картковому рахунку може бути належним доказом щодо заборгованості відповідача за тілом кредиту, яка повинна досліджуватись у сукупності з іншими доказами. Крім того, позивачем не надано докази перерахування позивачу кредитних коштів. Наявне в матеріалах справи платіжне доручення про перерахунок коштів за кредитним договором №9464794 від 20 вересня 2019 року само по собі не є доказом виконання банківської операції по перерахунку коштів, не має навіть відмітки банку про проведення операції, і не містить повного номеру картки, що позбавляє можливості ідентифікувати, що саме відповідачу перерахувались кошти.

Щодо нарахування відсотків, посилається на те, що кредитний договір укладений на 30 днів, тобто до 20.10.2019 року, тому відсотки необхідно нараховувати саме до закінчення строку кредитування, відомостей про пролонгацію договору в матеріалах справи відсутні. Вказує на те, що положення договору щодо сплати комісії за надання кредиту в розмірі 1 000 грн є нікчемним відповідно до ч. 1-1 ст. 11, ч. 5 ст.12 ЗУ «Про споживче кредитування»

Вважає рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 05 листопада 2025 рокузаконним та обгрунтованим, просить його залишити без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.

У відповідності до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно з ч. 3 ст. 369 ЦПК України, з урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути апеляційні скарги, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.

Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи вищевикладене, оскільки із матеріалів справи не вбачається обставин, які б унеможливлювали розгляд справи без повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

Згідно з ч.ч.1,2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 20 вересня 2019 року ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 уклали договір про споживчий кредит №9464794, відповідно до умов якого позичальнику було надано кредит у розмірі 10000 грн строком на 30 днів, термін повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом 20.10.2019 року (а.с. 23 -25).

20 лютого 2020 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит Капітал», укладено договір відступлення права вимоги №47-МЛ, відповідно до умов якого останнє набуло права вимоги до боржників, вказаних у Реєстрі боржників, який є невід`ємною частиною договору(а.с.28-32).

Згідно із витягом з Реєстру боржників до договору відступлення права вимоги №47-МЛ, ТОВ «Кредит Капітал», передано право вимоги до боржника ОСОБА_1 , заборгованість якого складає 34 000 грн, з яких 1000 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 18 000грн - сума заборгованості за відсотками та 1 000 грн – комісія 5 000 грн- заборгованість по пені/штраф (а.с.33).

Відповідно до відомостей про щоденні нарахування та погашення, наданої ТОВ «Мілоан» за кредитним договором № 9464794 ОСОБА_1 , з 21 вересня 2019 року по 19 грудня 2019 року відсотки нараховувались у розмірі по 200 грн за кожен день (2%) (а.с.27-28).

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами факту перерахування коштів саме відповідачу на його банківський рахунок, а також відсутністю належних доказів приналежності йому банківської картки, на яку були здійснені перекази та відсутність виписки з особистої банківської картки, що є обов`язком позивача, тому відсутні підстави для задоволення позову.

Перевіривши справу, колегія суддів приходить до наступного висновку.

За змістом ст.ст.626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України).

Абзац 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Аналізуючи викладене, необхідно дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі - Закон).

Згідно із п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону, електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону).

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону).

Згідно із ч. 6 ст. 11 Закону, відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом ч. 8 ст. 11 Закону, у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі - Закон).

Згідно із п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону, електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону).

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону).

Згідно із ч. 6 ст. 11 Закону, відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом ч. 8 ст. 11 Закону, у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до положень ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За правилами ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 1 ст. 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

На підтвердження перерахування коштів за кредитним договором у сумі 10 000 грн. ТОВ «ФК «Кредит Капітал» надало платіжне дорученням № 429453 від 20 вересня 2019 року ТОВ «Мілоан» про перерахунок ОСОБА_1 10000 грн на картку №41883735ХХХХХХ7772. (а.с.27).

Відповідно до ч. 2 ст. 29 Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії», фінансова компанія має право надавати фінансову платіжну послугу з переказу коштів без відкриття рахунку та/або із здійснення еквайрингу платіжних інструментів на підставі ліцензії на діяльність фінансової компанії лише за умови, що така фінансова послуга поєднується з іншими видами фінансових послуг, передбаченими пунктами 1-5 частини першої цієї статті.

Відповідно до частини 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Пунктом 22.1 статті 22 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» передбачено ініціювання переказу здійснюється за такими видами розрахункових документів: платіжне доручення; платіжна вимога-доручення; розрахунковий чек; платіжна вимога; меморіальний ордер.

Відповідно до п. 1.30 ст. 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» платіжне доручення - розрахунковий документ, який містить доручення платника банку, здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунка на рахунок отримувача.

Під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним: для платника - з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника; для банку платника - з дати списання коштів з рахунка платника та зарахування на рахунок отримувача в разі їх обслуговування в одному банку або з дати списання коштів з рахунка платника та з кореспондентського рахунка банку платника в разі обслуговування отримувача в іншому банку (п. 4 ст. 22 Закону).

З урахуванням наведеного вище, наявна в матеріалах справи копія платіжного доручення № 429453 від 20 вересня 2019 року не підтверджує факт перерахування ТОВ «МІЛОАН» кредитних коштів відповідачу на умовах, визначених договором про споживчий кредит № 429453 від 20 вересня 2019 року, оскільки є підтвердженням ініціювання переказу, але не результат.

Крім того, платіжне доручення не може вважатися належним доказом надання ОСОБА_1 кредиту на підставі вказаного договору, оскільки воно не відповідає за формою та змістом вимогам, установленим постановою Національного банку України від 21 січня 2004 року № 22 «Про затвердження Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті» . Надана ТОВ «ФК «Кредит Капітал» копія платіжного доручення № 429453 від 20 вересня 2019 року не містить відмітки банку або іншої уповноваженої установи про проведення платежу.

В матеріалах справи відсутні докази, що картка № НОМЕР_2 , на яку згідно платіжного доручення № 429453 від 20 вересня 2019 року здійснювалося перерахування коштів, належить саме ОСОБА_1 ..

Так АТ «Райффайзен Банк» від 04 вересня 2025 року №81-15-9/11053 не надав інформації на запит суду, оскільки за наданими даними ОСОБА_1 ідентифікувати по програмних забезпеченнях та вставити наявність/відсутність відкритих рахунків неможливо. Разом з тим позивач після надання суду такої відповіді банком суду не ініціював витребування додаткової інформації з банку з ідентифікуючими даними боржника для підтвердження відкритих рахунків у відповідача з метою доведення факту отримання кредитних коштів, а погодився із обсягом наданих суду доказів, подав заяву про підтримання і задоволення позовних вимог.

ТОВ «ФК «Кредит Капітал» не надало суду жодних первинних бухгалтерських документів на підтвердження переказу коштів на рахунок ОСОБА_1 на підставі кредитного договору № 429453 від 20 вересня 2019 року, а також документів, які б надавали можливість ідентифікувати належність відповідних рахунків відповідачу.

З урахуванням викладеного суд першої інстанції дійшов законного та обґрунтованого висновку про відмову в позові Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал».

Колегія суддів відхиляє посилання апелянта на платіжне доручення ТОВ «Мілоан» № 429453 від 20 вересня 2019 року, як доказ надання відповідачу кредиту за договором про споживчий кредит № 429453 від 20 вересня 2019 року, оскільки таке платіжне доручення було сформоване самим ТОВ «Мілоан», воно не містить повної інформації про банківські реквізити та відміток фінансової установи про його виконання, що не дозволяє достовірно встановити факт перерахування ТОВ «Мілоан» грошових коштів на підставі кредитного договору на рахунок відповідача.

Позиція апелянта про незаконність рішення у зв`язку із наявністю на його думку обов`язку суду пропонувати позивачу заявляти повторні клопотання задля витребування інформації, що має доказове значення, або самостійно витребувати докази суперечить правилам ст..ст.12,13 ЦПК України, що суд і врахував при ухваленні оскарженого рішення. Клопотання про витребування необхідних доказів у зв`язку із невиконанням банком ухвали суду про надання інформації щодо зарахування відповідачу кредитних коштів на його рахунок у зв`язку із недостатністю даних щодо ОСОБА_1 апеляційному суду позивачем не заявлено.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для встановлення неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права, не спростовують висновків суду, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині оскарженого рішення. При вирішенні даної справи судом правильно визначений характер правовідносин між сторонами, вірно застосовано закон, що їх регулює, повно і всебічно досліджено матеріали справи та надано належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Переглянувши справу відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів не вбачає апеляційних підстав для зміни рішення суду першої інстанції, у зв`язку з чим апеляційна скарга представника ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» адвоката Усенка М. І. задоволенню не підлягає.

Оскільки апеляційна скарга не підлягає задоволенню, то судові витрати відносяться на рахунок апелянта.

Керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» адвоката Усенка Михайла Ігоровича залишити без задоволення .

Рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 05 листопада 2025 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Повний текст постанови складено 20 січня 2026 року.

Судді Є.Є. Мальцева

В.М.Луганська

В.А.Девляшевський