Вирок від 14 січня 2026 р. у справі №151/709/24 — Бершадський районний суд Вінницької області

В И Р О К

іменем України

Справа № 151/709/24

Провадження № 1-кп/126/124/2026

"15" січня 2026 р. м. Бершадь

Бершадський районний суд Вінницької області

в складі головуючого судді ОСОБА_1

із секретарем ОСОБА_2

за участю прокурорів ОСОБА_3 , ОСОБА_4

обвинуваченого ОСОБА_5

законного представника обвинуваченого ОСОБА_6

захисника обвинуваченого, адвоката ОСОБА_7

потерпілого ОСОБА_8 представника потерпілого ОСОБА_9

представника служби у справах дітей ОСОБА_10

розглянувши у закритому судовому засіданні в м. Бершадь обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024020100000314 від 25.06.2024 по обвинуваченню ОСОБА_5 , уродженця с.с.Рогізка Чечельницького району Вінницької області, жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, українця, учня ІНФОРМАЦІЯ_1 , з базовою середньою загальною освітою, раніше не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

І. Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.

24.06.2024 о 22 годині 00 хвилин, не маючи права керувати, неповнолітній ОСОБА_5 , керуючи технічно справним мотоциклом Lifan-CCR150, без номерного знака синього кольору, здійснював рух по вул. Садова в напрямку вул. Центральна в с. Рогізка Гайсинського району Вінницької області, де організований двосторонній напрямок руху, в темну пору доби при достатній видимості по сухому бруківчастому дорожньому покриттю, із увімкненим ближнім світлом фар, позаду якого сидів пасажир, неповнолітня ОСОБА_11 .

Наближаючись до електроопори №23/90 по вул. Садова Гайсинського району Вінницької області, ОСОБА_5 , діючи необережно, в порушення вимог п. 12.2, 12.3 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 (далі - Правила дорожнього руху), рухаючись по вул. Садова, не врахував дорожню обстановку, а саме не переконався, що це буде безпечним для усіх учасників дорожнього руху, зокрема для пішоходів, не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу, в результаті чого здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_8 , який в той час йшов по проїзні частині вул. Садова по проїжджій частині автодороги за ходом руху зазначеного мотоцикла.

У результаті даної дорожньо-транспортної пригоди, яка є наслідком кримінально-протиправних дій водія ОСОБА_5 , потерпілому ОСОБА_12 були спричинені тілесні ушкодження у вигляді закритої черепної-мозкової травми, яка супроводжувалась переломом кісток основи черепа, перелом носової перетинки, переломом лівої виличної кістки, багатоуламковим переломом лівої гайморової пазухи зі зміщенням уламків, переломом виличної дуги ліворуч, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, за критерієм небезпеки для життя.

Таким чином водій мотоцикла Lifan-CCR150, неповнолітній ОСОБА_5 , маючи технічну можливість попередити наїзд на пішохода шляхом екстреного гальмування із зниженням швидкості руху мотоцикла Lifan-CCR150 до швидкості руху пішохода, для того, щоб не відбулося контактування, тобто шляхом виконання вимог п.12.3 Правил дорожнього руху, не виконав вищезазначені вимоги ПДР, що з технічної точки зору знаходиться в причинному зв`язку з виникненням події даної дорожньо-транспортної пригоди.

ІІ. Статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винною у вчиненні якого визнається обвинувачена.

Дії ОСОБА_5 кваліфіковано за ч. 2 ст. 286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяло потерпілому тяжке тілесне ушкодження.

ІІІ. Докази на підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви неврахування окремих доказів.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України визнав частково, зокрема останній не заперечує, що керував транспортним засобом, а саме мотоциклом без права керування таким та 24.06.2024 збив ОСОБА_8 , внаслідок чого останній отримав тяжке тілесне ушкодження. Однак, обвинувачений зазначив, що наїзд ним на потерпілого стався внаслідок того, що ОСОБА_8 йшов з своїм другом по середині дороги. Також обвинувачений зазначив, що ним було відшкодовано витрати на лікування потерпілого, у розмірі 500 доларів та 500 євро.

Допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_8 надав суду покази, в яких зазначив, що разом із другом 24.06.2024 йшли по вул. Садовій в с. Рогізка, де його збив мотоцикл, яким керував ОСОБА_5 .. Обставини як це сталося та по якій саме частині дороги вони йшли він не пам`ятає, так як після ДТП втратив свідомість та прийшов до тями лише на наступний день о 17.00 вечора. Потерпілий зазначив, що з другом були випивші, проте алкоголь вживали не в значному розмірі, значення всіх своїх дії розуміли. Також, надаючи свої покази потерпілий вказав, що матеріальну шкоду завдану йому обвинувачений частково відшкодував через рік, у розмірі 500 доларів та 500 євро. Вибачення обвинувачений у потерпілого не просив.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_11 надала суду покази, в яких зазначила, що 24.06.2024, приблизно о 22:00 вона разом з ОСОБА_5 їхала на мотоциклі по АДРЕСА_2 . Вона сиділа на мотоциклі в якості пасажира позаду ОСОБА_5 .. Як саме стався наїзд на потерпілого вона не бачила, а лише зрозуміла, що сталося ДТП коли відчула удар та опинилася на землі. Внаслідок вищевказаних дій, свідок отримала травми, зокрема струс мозку та їй накладали шви на руку.

Свідок, ОСОБА_13 , надав суду покази, в яких зазначив, що йшов разом з потерпілим ОСОБА_8 у АДРЕСА_2 , приблизно о 19:00, при цьому останній йшов ближче до проїжджої частини. Хоч була і стежка, проте вони йшли по дорозі. Обоє були випивші. Обвинувачений в`їхав у потерпілого, внаслідок чого їх відкинуло на 2 метри. Тілесні ушкодження зазнав лише ОСОБА_8 так як йшов ближче до проїжджої частини.

Згідно протоколу огляду від 24.06.2024, слідчим ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_14 , було проведено огляд ділянки, яка розташована по АДРЕСА_1 , де виявлено де виявлено в правому краю автодороги об`ємний динамічний слід гальмування транспортного засобу, а на лівому узбіччі автодороги мотоцикл "Ліфан". До протоколу долучено ілюстровані таблиці.

Згідно висновку експерта №2049 при судово медичній експертизі крові ОСОБА_5 , 2007 року народження, методом газово-рідинної хроматографії, наявність метилового, етилового спиртів, а також пропілового, бутилового, амілового спиртів та їх ізюмерів не виявлено.

Згідно протоколу тимчасового доступу до речей і документів від 24.07.2024 року, на підставі ухвали слідчого судді Бершадського районного суду Вінницької області ОСОБА_15 було вилучено медичну карту стаціонарного хворого №7132 на ОСОБА_5 ..

Згідно висновку експерта №74 ОСОБА_5 отримав легкі тілесні ушкодження.

Згідно протоколу тимчасового доступу до речей і документів від 24.07.2024 на підставі ухвали слідчого судді ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_15 було вилучено медичну карту стаціонарного хворого №7131 на ОСОБА_8 ..

Згідно протоколу тимчасового доступу до речей і документів від 25.07.2024 на підставі ухвали слідчого судді Бершадського районного суду Вінницької області ОСОБА_15 було вилучено медичну карту стаціонарного хворого №16455 на ОСОБА_8 ..

Згідно висновку експерта №71 ОСОБА_8 отримав тяжкі тілесні ушкодження.

Згідно висновку експерта № СЕ-19/102-24/13656-ІТ від 26.07.2024 в заданій дорожній обстановці водій мотоцикла Lifan-CCR, ОСОБА_5 , повинен був діяти відповідно до вимог п.п.12.2, 12.3 Правил дорожнього руху. Водій мотоцикла Lifan-CCR, ОСОБА_5 мав технічну можливість попередити наїзд на пішохода шляхом екстреного гальмування із зниженням швидкості мотоцикла до швидкості руху пішохода, для того щоб не відбулося контактування, тобто шляхом виконання вимог п.12.3 Правил дорожнього руху.Невідповідність дій водія мотоцикла Lifan-CCR вимогам п.12.3 ПДР з технічної точки зору знаходяться в причинному зв`язку з виникненням події дорожньої-транспортної пригоди.

Згідно висновку експерта №СЕ-19/102-24/13657-ІТ від 16.07.2024 на момент експертного огляду гальмова система, рульове керування мотоциклом Lifan, без номерного знака знаходиться у працездатному стані. У деталях та вузлах гальмової системи , рульового керування мотоцикла, без номерного знака на момент експертного огляду експлуатаційних несправностей, які б виникли до ДТП та могли впливати на можливий некерований рух чи керованість даного мотоцикла до початку розвитку події ДТП не виявлено.

Дослідивши докази, надавши їм оцінку, суд дійшов висновку про доведеність винуватості обвинуваченого ОСОБА_5 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України, а саме порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяло потерпілому тяжке тілесне ушкодження.

IV.Мотиви зміни обвинувачення чи визнання частини обвинувачення необґрунтованою.

Відповідно до вимог ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею.

З метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.

В ході судового розгляду підстав для зміни обвинувачення чи визнання частини обвинувачення необґрунтованою судом не встановлено.

V.Обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання.

Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_5 , суд відповідно до ст. 66 КК України визнає часткове відшкодування завданої злочином шкоди та вчинення кримінального правопорушення неповнолітнім.

Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_5 судом не встановлено.

VІ.Мотиви призначення покарання.

Згідно із ст.65 КК України при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_5 суд враховує характер та ступінь тяжкості вчиненого ним правопорушення, дані, що характеризують особу обвинуваченого, та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Ч.1 ст.103 КК України визначено, що при призначенні покарання неповнолітньому суд, крім обставин, передбачених у статтях 65-67 цього Кодексу, враховує умови його життя та виховання, вплив дорослих, рівень розвитку та інші особливості особи неповнолітнього.

Так, Верховний Суд в Постанові від 20 жовтня 2020 року №511/338/18 зазначив, що: «Мета покарання за злочин, вчинений неповнолітнім, має істотні відмінності від загального правила, оскільки в кримінальних провадженнях щодо осіб, які не досягли вісімнадцятирічного віку, на перше місце виходить їх реабілітація (виправлення) як реалізація принципу найкращих інтересів дитини».

Зазначення стороною обвинувачення про наявність на досудовому розслідуванні обставини, що пом`якшує покарання ОСОБА_5 як щире каяття, не відповідає встановленим судом обставинам та не знайшло свого підтвердження, оскільки щире каяття має бути засноване на належній критичній оцінці особою своєї протиправної поведінки через визнання вини та характеризується щирим осудом цієї поведінки, висловленні жалю з приводу вчиненого, вибаченні перед потерпілими та прийнятті заходів по відшкодуванню шкоди (п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності» №12 від 23.12.2005 року).

Таких заходів перед потерпілим обвинуваченим здійснено не було, оскільки шкода потерпілому відшкодована повністю не була, намагання вибачитися в обвинуваченого теж відсутнє.

Як зазначає Верховний Суд в Постанові від 18 липня 2019 року (справа №201/17419/17 провадження №51-6802км18): «щире каяття - це обставина, яка відображає психічний стан особи, яка вчинила злочин і передбачає глибокі внутрішні переживання особою того, що сталося, моральне засудження своєї злочинної поведінки, почуття сорому, докорів сумління і готовність нести кримінальну відповідальність. Щире каяття проявляється у самозасудженні особою вчиненого злочину, його наслідків, прагненні усунути нанесену шкоду та рішенні не вчиняти більше злочинів. Вказана форма посткримінальної поведінки особи свідчить про те, що в особи відбулися суттєві позитивні зміни соціальних орієнтацій, які знижують ступінь її соціальної небезпечності».

У даному провадженні саме щирого каяття як пом`якшуючої відповідальність обвинуваченого обставини встановлено судом не було.

При призначенні покарання неповнолітньому обвинуваченому ОСОБА_5 суд враховує дані про його особу, умови його життя та виховання ті обставини, що він по місцю проживання характеризується посередньо, раніше не судимий, частково відшкодував заподіяну шкоду потерпілому, під час досудового та судового розгляду ОСОБА_5 проявляв зацікавленість у швидкому та всебічному розгляді кримінального провадження та до скоєного відноситься самокритично, суд вважає, що виправлення та перевиховання неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_5 можливе без ізоляції від суспільства з обранням йому за ч. 2 ст. 286 КК України покарання у виді позбавлення волі, із застосуванням ст. 69 КК України, на строк два роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк три роки, та відповідно до вимог ст. ст. 75, 104 КК України звільнивши від відбування покарання з випробуванням, поклавши на обвинуваченого обов`язки, передбачені ч. 1, ч. 3 ст. 76 КК України. Саме таке покарання, на думку суду, є достатнім, справедливим і необхідним для його виправлення та для запобігання вчиненню кримінальних правопорушень як ним, так і іншими особами.

Щодо застосування положень ст.69 КК України та призначення обвинуваченому ОСОБА_5 більш м`якого покарання, ніж передбачено законом на момент вчинення правопорушення за ч.2 ст. 286 КК України, то суд враховує, що відповідно до ч.1 ст.69 КК України за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків передбачених в цій статті, перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення. У цьому випадку суд не має права призначити покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої для такого виду покарання в Загальній частині цього Кодексу».

У цій справі є кілька обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого неповнолітнім ОСОБА_5 правопорушення, а саме часткове відшкодування завданої злочином шкоди та вчинення кримінального правопорушення неповнолітнім.

Ці обставини, дають підстави для застосування при призначенні покарання положень ст.69 КК України, що на переконання суду відповідатиме меті покарання, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між захищуваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності.

Так в Постанові Верховного Суду від 11 листопада 2020 року справа №370/2596/18 провадження №51-3884км20 зазначено, що призначення більш м`якого покарання, ніж зазначене в санкції кримінально-правової норми, можливе лише у тому випадку, коли встановлені у справі обставини в своїй сукупності настільки істотно знижують ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, що призначення винному навіть мінімального покарання в межах санкції було би явно несправедливим.

Щодо додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, то відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного суду (справа № 702/301/20 від 04.09.2023) особі, яку визнано винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого відповідною частиною статей 286, 286-1КК України, правова природа додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами не зводиться виключно до вилучення посвідчення водія та не вичерпується такою дією, а застосовується на певний період, тривалість якого визначається судом відповідно до санкції відповідної частини статей 286,286-1 КК України, і полягає у забороні керувати транспортними засобами.

Внаслідок порушення особою, незалежно від наявності чи відсутності у неї посвідчення водія, правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту створюється реальна небезпека для життя і здоров`я інших осіб та спричиняється відповідна шкода, а тому додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами в окремих випадках є необхідним з метою попередження спричинення такою особою шкоди здоров`ю чи навіть смерті іншим особам через порушення нею правил дорожнього руху в майбутньому, а також для дієвого впливу на сприйняття суспільством, у тому числі іншими водіями.

Отже, згідно з правовим висновком Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного суду щодо правозастосування положень статей 55, 286, 286-1 КК України, суд може призначити додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами незалежно від того, чи мала така особа на момент вчинення кримінального правопорушення отримане у передбаченому законом порядку посвідчення на право керування транспортними засобами.

VII.Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.

На підставі ст. 124 Кримінального процесуального кодексу України слід стягнути з обвинуваченого на користь держави процесуальні витрати, а саме, документально підтверджені витрати на залучення експертів в розмірі 4543,68 грн.

За наявності у неповнолітнього ОСОБА_5 підстав, передбачених ч.2 ст.1179 ЦК України, стягнення процесуальних витрат в частці, якої не вистачає, або в повному обсязі підлягає з його законного представника ОСОБА_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , жителя АДРЕСА_1 ).

Долю речових доказів вирішити у відповідності до вимог ст. 100 КПК України.

Запобіжний захід відносно обвинуваченого ОСОБА_5 не обирався.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 314, 368, 370, 373, 374, 475 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

Визнати ОСОБА_5 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України і призначити йому покарання із застосування ст.69 КК України у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки, з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 (три) роки.

На підставі ст. 75, 104 КК України звільнити ОСОБА_5 , від відбування основного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк 1 (один) рік з покладенням на нього обов`язків, передбачених п.п. 1, 2 ч. 1 та п.2 ч.3 ст. 76 КК України:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Початок іспитового строку рахувати з дня постановлення вироку судом, тобто 15.01.2026.

Стягнути з ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , жителя АДРЕСА_1 ) на користь держави процесуальні витрати за проведення експертиз у розмірі 4543,68 грн.

За наявності у неповнолітнього ОСОБА_5 підстав, передбачених ч.2 ст.1179 ЦК України, стягнення процесуальних витрат в частці, якої не вистачає, або в повному обсязі підлягає з його законного представника ОСОБА_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , жителя АДРЕСА_1 ).

Арешт накладений ухвалою слідчого судді ІНФОРМАЦІЯ_3 від 27.06.2024 на двоколісний мотоцикл марки «Ліфан», без номерного знаку, чорно-синього кольору, скасувати.

Речові докази:

- двоколісний мотоцикл марки «Ліфан», без номерного знаку, чорно-синього кольору, який належить ОСОБА_6 , який вилучено та поміщено на арешт майданчик ІНФОРМАЦІЯ_6 , розташованого за адресою АДРЕСА_3 , повернути ОСОБА_6 .

- медичну карту стаціонарного хворого №7131, 16455 на ОСОБА_8 , витяг з журналу запису оперативних втручань, медичну карту стаціонарного хворого №7132 на ОСОБА_5 , медичну карту стаціонарного хворого №7130 на ОСОБА_11 , які було вилучено на підставі ухвал слідчого судді про тимчасовий доступ - повернути до КНП « ІНФОРМАЦІЯ_7 ».

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до ІНФОРМАЦІЯ_8 шляхом подачі апеляції через Бершадський районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення належить вручити обвинуваченим та прокурору.

Інші учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.

Суддя ОСОБА_1