Рішення від 18 січня 2026 р. у справі №727/2/26 — Шевченківський районний суд м. Чернівців

Справа № 727/2/26

Провадження № 2-а/727/38/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 січня 2026 року Шевченківський районний суд м. Чернівці в складі:

головуючого-судді: Одовічен Я.В.

за участю секретаря: Зінич О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення.

Посилався на те, що постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 , полковника ОСОБА_2 №451 від 15.05.2025 року його було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17000 грн. 00 коп.

В оскаржуваній постанові зазначено, що правопорушення нібито полягає у тому, що він не уточнив персональні дані протягом 60 днів (з 18.05.2024 року до 16.07.2024 року), як це передбачалося перехідними положеннями законодавчих змін.

Із зазначеною постановою він не погоджується та вважає притягнення його до адміністративної відповідальності безпідставним, оскільки не порушив законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Вказував, що він є особою з інвалідністю ІІІ групи, що підтверджується до документами МСЕК та пенсійним посвідченням.

Протягом 2024 року він неодноразово перебував у ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Зазначив, що оскаржувана постанова не містить конкретизації: які саме персональні дані не були уточнені; не містить посилання на витяг / довідку / журнал з Єдиного держреєстру призовників / військовозобов`язаних («Оберіг») або інший первинний документ, що фіксує «неуточнення»; не розкриває, коли і яким шляхом уповноважена посадова особа встановила факт порушення.

ІНФОРМАЦІЯ_3 постанова №451 від 15.05.2025 року винесена з порушенням строків, передбачених ст.38 КУпАП, оскільки відповідач прив`язує порушення до періоду 18.05.2024 року – 16.07.2024 року (60-денний строк). Якщо обов`язок встановлений у конкретний строк (протягом 60 днів), то після спливу цього строку бездіяльність утворює закінчене правопорушення (а не «нескінченне»). Для визнання правопорушення триваючим потрібна наявність постійного обов`язку, який особа зобов`язана виконувати безперервно, і який вона безперервно не виконує.

Також, посилався на те, що оскаржувана постанова була винесена 15.05.2025 року, але надіслана лише 04.12.2025 року і отримана ним 26.12.2025 року, що є несумісним із стандартом негайності доведення рішення до відома особи та фактично позбавило ОСОБА_1 реальної можливості своєчасно подати позов.

Зазначив, згідно примітки до ст. 210 КУпАП положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов`язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.

Просив визнати протиправною та скасувати постанову №451 від 15.05.2025 року ІНФОРМАЦІЯ_1 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП.

Ухвалою суду від 06.01.2026 року провадження по справі було відкрито та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження.

Відзиву на позов відповідачем подано не було.

Позивач та його представник у судове засідання не з`явилися. Від представника позивача надійшла заява, в якій просить розгляд справи проводити в його відсутності. Позов підтримує та просить задовольнити.

Представник відповідача, будучи належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи у судове засідання не з`явився. Про причини неявки суд не повідомив.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

Як було встановлено судом, 15.05.2025 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 полковником ОСОБА_2 винесено постанову №451 по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 .

Згідно вказаної постанови, 02.05.2025 року о 14 год. 32 хв. в приміщенні Чернівецького обласного об`єднаного центру мобілізації стрільцем 2 відділення взводу охорони ІНФОРМАЦІЯ_4 , солдатом ОСОБА_3 було складено протокол ЧМТЦК (ООЦМ) про адміністративне правопорушення №451 за ознаками адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП.

Згідно протоколу, громадянин ОСОБА_1 , який є військовозобов`язаним, не з`явився для уточнення персональних даних до ТЦК та СП за місцем перебування на військовому обліку або до центру надання адміністративних послуг у встановлений законодавством термін (з 18.05.2024 року по 16.07.2024 року).

Своїми протиправними винними діями (бездіяльністю) ОСОБА_1 порушив положення п.1 ч.2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» ЗУ №3633-ІХ від 11.04.2024 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку», відповідно до яких визначено, що під час дії Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24.02.2022 року №65/2022, затвердженого ЗУ «Про затвердження Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 03.03.2022 року №2105-ІХ, громадяни України, які перебувають на військовому обліку, зобов`язані протягом 60 днів з набрання чинності Законом уточнити адресу проживання, номери засобів зв`язку, адреси електронної пошти (за наявності) та інші персональні дані.

У разі перебування на території України шляхом прибуття самостійно до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на військовому обліку чи за своїм місцем проживання, або до центру надання адміністративних послуг, або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста (за наявності). Тобто вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП (а.с.14-15).

Також, в постанові вказано, що ОСОБА_1 у відповідності до ст.268 КУпАП, під чвас складання адміністративного протоколу пояснень не надав.

Оскаржуваною постановою ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000 гривень.

Згідно ч. 1 ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із вимогами ч. 1 ст. 254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 254 КУпАП, протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається у двох екземплярах, один з яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Статтею 280 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Статтею 9 КУпАП передбачено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Із положень статті 235 Кодексу України про адміністративні правопорушення, вбачається, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки має право, зокрема, розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначені статтею 235 Кодексу України, і накладати адміністративні стягнення та визначати функціональні (посадові) обов`язки підлеглого йому особового складу(п.п. 12-13 Положення № 154).

Порядок притягнення осіб до адміністративної відповідальності встановлений Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Частиною першою ст.210-1 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за Порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Диспозицією ч. 3 ст. 210-1 КУпАП встановлено відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період.

Вказана норма є бланкетною, при її застосуванні необхідно використовувати законодавчі акти, які визначають правила військового обліку та запровадження в Україні особливого періоду.

За змістом ст. 1 Закону України «Про оборону України», особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Особливий період в Україні розпочався 17.03.2014 року, коли було оприлюднено Указ Президента України від 17.03.2014 № 303/2014 «Про часткову мобілізацію».

Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 в Україні введено воєнний стан, який триває до теперішнього часу.

Згідно вимог ч.3 ст.22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» передбачено, що військовозобов`язані протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України «Про оголошення мобілізації», затвердженим Верховною Радою України, зобов`язані уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження.

Таким чином, нормами вказаного Закону визначено 60-денний строк для уточнення облікових даних, останній день строку припадає на 16.07.2024 року.

Згідно пп. 1 пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку», громадяни України, які перебувають на військовому обліку, зобов`язані протягом 60 днів з дня набрання чинності цим Законом уточнити адресу проживання, номери засобів зв`язку, адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти) та інші персональні дані, зокрема, у разі перебування на території України - шляхом прибуття самостійно до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на військовому обліку чи за своїм місцем проживання, або до центру надання адміністративних послуг, або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста (за наявності).

За змістом спірної постанови позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення вимоги пп. 1 пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку», а саме: протягом 60 днів з набрання чинності Законом не уточнив адресу проживання, номери засобів зв`язку, адреси електронної пошти (за наявності) та інші персональні дані.

Тобто, згідно вимог закону позивач до 16.07.2024 року був зобов`язаний уточнити свої облікові дані.

При цьому, доказів на підтвердження того, що позивач уточнив протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки суду надано не було.

Представником позивача було долучено до матеріалів справи копію пенсійного посвідчення № НОМЕР_1 , відповідно до якого ОСОБА_1 є особою з інвалідністю ІІІ групи, загальне захворювання. Дата видачі пенсійного посвідчення 25.09.2024 року. (а.с.13).

Відповідно до п.2 ч.1 ст.23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані визнані в установленому порядку особами з інвалідністю або відповідно до висновку військово-лікарської комісії тимчасово непридатними до військової служби за станом здоров`я на термін 6-12 місяців (з наступним проходженням військово-лікарської комісії).

Відомостей про придатність чи непридатність (обмежено приданий) ОСОБА_1 до військової служби матеріали справи не містять.

Суд зауважує, що та обставина, що ОСОБА_4 є особою з інвалідністю ІІІ групи, загальне захворювання не позбавляє його обов`язку встановленого законодавством протягом 60 днів уточнити свої облікові дані.

Приміткою у статті 210 КУпАП передбачено, що положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов`язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.

Суд враховує, що примітку до статті 210 КУпАП не може бути застосовано в даному випадку, оскільки чинне законодавство зобов`язувало саме позивача вчинити певні дії, і уточнити свої персональні дані у встановлений строк, які могли бути вчинені тільки ним особисто у один із визначених способів. Відтак держатель Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів може перевірити чи уточнив військовозобов`язаний свої персональні дані, але обов`язок такого уточнення покладається на військовозобов`язаного, яким є позивач.

Враховуючи вищевикладені вимоги закону, а також беручи до уваги вказані обставини, суд приходить до висновку, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, оскільки останній будучи військовозобов`язаним, протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, не уточнив свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження. Тим самим ОСОБА_1 порушив вимоги законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_1 була доведена працівниками ІНФОРМАЦІЯ_4 та підтверджується вищезазначеними належними та допустимими доказами.

Надаючи оцінку доводам позивача щодо спливу строків притягнення до адміністративної відповідальності згідно зі ст. 38 КУпАП, суд зазначає наступне.

Частиною 1 ст. 38 КУпАП дійсно передбачається, що за загальним правилом адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через два місяці з дня його виявлення.

Разом із цим, ця ж ч. 1 ст. 38 КУпАП вказує, на виключення з загального правила: крім справ про адміністративні правопорушення, зазначених у частині сьомій цієї статті, та за винятком випадків, коли справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу підвідомчі суду (судді).

Так, ч. 7 ст. 38 КУпАП встановлено, що адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.

Нормами КУпАП та профільного законодавства у сфері оборони та мобілізації не встановлено, у які строки уповноважена особа ТЦК має виявити адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Таким чином, суд вважає, що датою виявлення правопорушення є дата складання протоколу №541 від 02.05.2025 року. Після виявлення правопорушення 02.05.2025 року оскаржувана постанова була винесена 15.05.2025 року, а отже у даному спорі не спливли три місяця з моменту його виявлення.

Також, ч. 7 ст. 38 КУпАП встановлює граничний термін притягнення особи до адміністративної відповідальності за ст. 210-1 КУпАП не пізніше одного року з дня його вчинення. Отже, на момент складання постанови 15.05.2025 року не сплив один рік з моменту не оновлення персональних облікових даних (з 17.07.2024 рорку), а тому строки, встановлені ст. 38 КУпАП для накладання адміністративного стягнення, не спливли.

Відтак, суд приходить до висновку, що відповідач правомірно розглянув справу про адміністративне правопорушення щодо позивача та за результатом такого розгляду прийняв законну та обґрунтовану постанову №451 від 15.05.2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, що свідчить про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

При цьому, відповідно до п.1 ч.3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення.

Обґрунтовуючи цю постанову, суд звертає увагу на практику Європейського суду з прав людини, який вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що в адміністративному позові ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_4 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 19, 55 Конституції України, ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ч.3 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», ст.ст. 9, 210-1, 235, 251, 254, 256, 280, 283 КУпАП, ст. ст. 2, 5, 20, 72, 77, 90, 139, 159, 205, 229, 241-246, 250, 255, 268, 286, 295, 297 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ), проживаючого в АДРЕСА_1 , до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ), що розташований в АДРЕСА_2 , про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушеннявідмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами які не були присутні при проголошенні рішення, в той же строк з дня отримання копії рішення.

Суддя Одовічен Я.В.