Рішення від 19 січня 2026 р. у справі №717/2863/25 — Кельменецький районний суд Чернівецької області

Справа № 717/2863/25

Номер провадження2-а/717/2/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.01.2026 селище Кельменці

Кельменецький районний суд Чернівецької області в складі:

головуючого судді: Кудиби З. І.

за участі секретаря судового засідання: Житарюк А. С.,

розглянувши адміністративний позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 ) про визнання протиправною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача Бандуровський Б. П., діючи в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до Кельменецького районного суду Чернівецької області з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі – ІНФОРМАЦІЯ_2 ) про визнання протиправною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності. У позові просилося:

-скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення № 4024 від 11 листопада 2025 року, прийняту т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 , якою позивача було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень;

-закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю в діях позивача події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1 КУпАП.

05 грудня 2025 року позовну заяву залишено без руху у зв`язку з недотриманням вимог статей 160 та 161 Кодексу адміністративного судочинства України.

15 грудня 2025 року позовну заяву повторно залишено без руху з тієї ж причини — недотримання вимог статей 160 та 161 КАС України.

22 грудня 2025 року ухвалою суду провадження у справі було відкрито, призначено розгляд за правилами спрощеного позовного провадження та витребувано від відповідача копії всіх матеріалів справи.

29 грудня 2025 року відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому просив відмовити в її задоволенні, посилаючись на законність оскаржуваної постанови та на те, що вона прийнята у межах наданих йому повноважень. Того ж дня до матеріалів справи було долучено копії документів, на підставі яких позивача притягнуто до адміністративної відповідальності.

Зі змісту позову ОСОБА_1 вбачається, що він не отримував повісток від ІНФОРМАЦІЯ_3 і дізнався про постанову № 4024 від 11 листопада 2025 року лише після її фактичного надходження поштовим відправленням. Позивач зазначає, що дії відповідача щодо оповіщення про виклик носили формальний характер, без належного підтвердження факту вручення та без забезпечення обов`язкового повідомлення про необхідність явки.

Під час ознайомлення з матеріалами справи ОСОБА_1 з`ясував, що копії протоколу та розпорядження, на підставі яких складено оскаржувану постанову, йому не вручалися ні засобами поштового, ні електронного, ні телефонного зв`язку; сповіщення через мобільний застосунок чи інші електронні засоби також не надходило. Постанову № 4024 від 11 листопада 2025 року на адресу позивача надіслано поштовим відправленням, яке фактично він отримав лише 29 листопада 2025 року.

За позицією відповідача, висловлену ним у відзиві на позов, 11 листопада 2025 року була сформована електронна повістка № 5440822 на ім`я ОСОБА_1 про явку до ІНФОРМАЦІЯ_3 для уточнення облікових даних. За результатами електронної взаємодії повістка надійшла до Укрпошти для друку та подальшого оповіщення позивача. 06 листопада 2025 року посадова особа ІНФОРМАЦІЯ_3 ст. лейтенант ОСОБА_3 встановила, що ОСОБА_1 був належним чином оповіщений про виклик; проте на зазначений час і дату до центру комплектування він не з`явився та не повідомив про поважні причини неявки.

Відповідач стверджує, що дії (бездіяльність) ОСОБА_1 порушують вимоги абз. 2 ч. 10 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», ч. 1 ст. 17 Закону України «Про оборону України» та інші відповідні норми законодавства, що призвело до вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Відповідно, відповідач вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання протиправною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності є безпідставними.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов слід задовільнити з наступних міркувань.

Відповідно до протоколу № 4024 про адміністративне правопорушення від 6 листопада 2025 року встановлено, що позивачу було надіслано повістку засобами поштового зв`язку з вимогою прибути до відповідача. З проставленої оператором Укрпошти відмітки про відсутність громадянина ОСОБА_4 про відсутність за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання вбачається, що ОСОБА_4 відповідно до п. 41 Порядку призову громадян на військову службу під час мобілізації був належним чином оповіщений про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_3 , однак на вказаний у повістці час та дату не з`явився та не повідомив про поважність причин своєї неявки, чим порушив абз. 3 ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу», ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», ч. 1, 2 ст. 17 Закону України «Про оборону України», що призвело до порушення ним законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчиненого в особливий період, тобто скоїв правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Згідно оскаржуваної постанови від 11 листопада 2025 року позивачу було надіслано повістку засобами поштового зв`язку з вимогою пробути до ІНФОРМАЦІЯ_3 . З проставленої відмітки про відсутність громадянина ОСОБА_5 про відсутність за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання вбачається, що даний громадянин відповідно до п. 41 Порядку призову громадян на військову службу під час мобілізації був належним чином оповіщений про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_3 , однак на вказаний у повістці час та дату не з`явився та не повідомив про поважність причин своєї неявки, чим порушив абз. 3 ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу», ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», ч. 1, 2 ст. 17 Закону України «Про оборону України», що призвело до порушення ним законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчиненого в особливий період, тобто скоїв правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Також в матеріалах справи міститься копія повістки № 5440822 про виклик позивача до відповідача про необхідність явки на 11 листопада 2025 року о 10 год 00 хв, в якій відсутній підпис позивача про її отримання.

Таким чином, з наданих відповідачем документів вбачається, що протокол про адміністративне правопорушення відносно позивача було складено 6 листопада 2025 року за неявку ОСОБА_4 11 листопада 2025 року, що є протиправним.

Крім того, в матеріалах справи відсутні докази скерування позивачу повістки та проставлення працівниками ПАТ «Укрпошта» відмітки про відсутність громадянина ОСОБА_6 про відсутність за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання

Таким чином, суд встановлює, що процедура розгляду справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 відбувалася з порушенням вимог КУпАП та відповідних підзаконних актів щодо належного оповіщення про виклик. Відповідач не довів факт належного вручення позивачу протоколу та постанови, що є визначальним для встановлення обставин справи та законності притягнення до адміністративної відповідальності.

Суд також враховує, що докази, надані відповідачем, не підтверджують фактичного вручення ОСОБА_1 постанови № 4024 та протоколу про адміністративне правопорушення, а також не свідчать про наявність умислу позивача порушити вимоги законодавства щодо мобілізаційної підготовки.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що дії відповідача носили формальний характер і не можуть самі по собі слугувати підставою для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності.

Відомості про нібито неприбуття на виклик позивач дізнався лише після отримання поштового відправлення з постановою № 4024, фактичне отримання якої відбулося 29 листопада 2025 року, значно пізніше встановленої дати виклику.

Відповідач не надав жодних належних доказів фактичного вручення повістки або іншого повідомлення, яке підтверджувало б обов`язковість явки та наслідки її невиконання. Це є визначальним для встановлення законності накладення адміністративного стягнення.

Згідно з ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», громадянин, який отримав повістку або розпорядження про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, зобов`язаний з`явитися у встановлений строк та місце.

Порядок підтвердження оповіщення визначено п. 41 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 560 від 16 травня 2024 року. Цим пунктом передбачено, що належним підтвердженням оповіщення є: день отримання поштового відправлення, підтверджений документами поштового оператора; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання.

Відповідні підтвердження від поштового оператора або інші належні способи оповіщення (електронний сервіс, мобільний застосунок, телефонний зв`язок) відсутні.

Таким чином, неможливо встановити точну дату та факт належного оповіщення ОСОБА_1 та факт належного оповіщення позивача про його виклик до ІНФОРМАЦІЯ_3 , що є визначальним для оцінки законності виклику та накладення адміністративного стягнення. Фактичне ознайомлення позивача з матеріалами справи та постановою відбулося лише після отримання поштового відправлення 29.11.2025 року, що свідчить про неможливість своєчасного виконання обов`язку явки та формальний характер дій відповідача.

Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган, який розглядає справу про адміністративне правопорушення, зобов`язаний встановити, чи вчинено правопорушення, чи винна особа у його вчиненні та чи підлягає вона адміністративній відповідальності. У справі ОСОБА_1 ці обов`язки відповідачем не були виконані, оскільки відсутні належні докази фактичного вручення повістки або розпорядження, що унеможливлює обґрунтоване притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Суд керується ст. 77 КАС України, відповідно до якої обов`язок доведення правомірності дій або рішень суб`єкта владних повноважень покладається на відповідача. У даній справі відповідач не надав доказів, що підтверджують факт належного оповіщення ОСОБА_1 .

Згідно зі ст. 245 КУпАП, завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи. Суд встановив, що відповідач не забезпечив належного оповіщення позивача, що є істотним порушенням процесуальних правил та порушує права ОСОБА_1 на захист.

Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами у справах про адміністративні правопорушення є фактичні дані, на підставі яких встановлюється наявність або відсутність порушення, винність особи та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відсутність таких доказів у матеріалах справи унеможливлює обґрунтоване притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено факт належного оповіщення ОСОБА_1 про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_3 . Матеріали справи не підтверджують наявність події та складу адміністративного правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, що робить постанову № 4024 від 11.11.2025 року неправомірною.

Керуючись ст. 241–246, 251, 280, 286, 293 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності задовольнити.

Скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення №4024 від 11.11.2025 року, винесену ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 , щодо ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП із накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17 000 грн.

Закрити адміністративне провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП щодо ОСОБА_1 .

Стягнути на користь ОСОБА_1 суму судового збору, сплаченого при зверненні із адміністративним позовом, у розмірі 484,48 грн (чотириста вісімдесят чотири гривні сорок вісім копійок) за рахунок бюджетних коштів ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано апеляційним судом, набирає законної сили після: повернення апеляційної скарги; відмови у відкритті або закриття апеляційного провадження; прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні під час проголошення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Повний текст судового рішення складено 20 січня 2026 року.

Реквізити сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_4 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код відсутній).

Суддя Кудиба З. І.