Вирок від 19 січня 2026 р. у справі №215/488/26 — Тернівський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 215/488/26

1-кп/215/545/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2026 року Тернівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі: головуючого судді ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у спрощеному провадженні, без проведення судового розгляду в судовому засіданні та за відсутності учасників судового провадження, та відповідно до ч.4 ст. 107 КПК України без фіксування судового провадження технічними засобами, кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026046760000001 від 01.01.2026 року з обвинувальним актом по обвинуваченню:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Девіче, Билибинського району, Магаданської області, громадянина рф, з середньо-технічною освітою, одруженого, не працюючого, не маючого на утриманні малолітніх (неповнолітніх) дітей, не є особою з інвалідністю, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.125 КК України,

Сторони кримінального провадження: прокурор Криворізької північної окружної прокуратури Дніпропетровської області – ОСОБА_4 , захисник обвинуваченого ОСОБА_5 , обвинувачений – ОСОБА_3 , потерпіла – ОСОБА_3 ,

встановив:

Органом досудового розслідування встановлені наступні обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження, а саме: 01.01.2026, приблизно о 08.00 годині, потерпіла ОСОБА_6 знаходилася за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_2 , разом зі своїм чоловіком ОСОБА_3 .

В ході спілкування між ОСОБА_3 та ОСОБА_3 виник словесний конфлікт, який переріс у сварку, в ході якої потерпіла ОСОБА_3 вийшла до сусідньої кімнати. Продовжуючи сварку, знаходячись в зазначеному місці, у ОСОБА_3 на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, виник прямий умисел, направлений на умисне завдання тілесних ушкоджень потерпілій ОСОБА_3 .

Реалізуючи свій прямий умисел, ОСОБА_3 , знаходячись в кімнаті зали будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , приблизно о 08.10 годині, більш точний час в ході проведення дізнання встановлено не було, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, схопив зі столу кухонний ніж, з яким наздогнав потерпілу ОСОБА_3 , та, розмістившись обличчям до обличчя останньої на відстані витягнутої руки, умисно наніс потерпілій ОСОБА_3 один удар лезом кухонного ножа в області пальців правої руки, а саме третього, четвертого та п`ятого пальців. Після нанесеного удару ОСОБА_3 , досягнувши своєї мети, з місця вчинення кримінального правопорушення пішов.

В результаті протиправних дій ОСОБА_3 заподіяв потерпілій ОСОБА_3 тілесні ушкодження у вигляді саден (подряпин) 3,4 пальців правої кисті, різаної ранки 5-го пальця правої кисті, які, згідно з висновком судово-медичного експерта №5 від 05.01.2026, відноситься до легких тілесних ушкоджень, як такі, що мають незначні скороминучі наслідки тривалістю не більше 6-ти днів (п.2.3.5. «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень, затверджених наказом МОЗ України від 17.01.1995 р. №6).

Ці умисні дії ОСОБА_3 кваліфіковані за ч.1 ст.125 КК України, за ознаками умисного легкого тілесного ушкодження.

Таким чином, ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.125 КК України за ознаками умисного легкого тілесного ушкодження.

Зазначені обставини, які встановлені органом досудового розслідування, не оспорюються учасниками судового провадження, які надали згоду щодо розгляду обвинувального акта за їх відсутності, а обвинувачений, в присутності захисника, беззаперечно визнав свою винуватість у вчиненні вказаного кримінального проступку. Обвинуваченому роз`яснені обмеження на апеляційне оскарження вироку. Потерпіла ОСОБА_3 надала згоду щодо розгляду обвинувального акту за її відсутності та згоду на розгляд обвинувального акту в спрощеному провадженні, тому відповідно до вимог ч. 2 ст. 382 КПК України, суд вважає необхідним розглянути обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження на підставі вивчення обвинувального акту та доданих до нього матеріалів, замість доказів на підтвердження встановлених судом обставин, та обмежується зазначенням встановлених органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження, із ухваленням вироку.

Аналізуючи в сукупності надані прокурором та перевірені судом докази, які узгоджуються між собою, суд за вказаних обставин вважає доведеною винуватість ОСОБА_3 , а його дії вірно кваліфікованими за ч.1 ст.125 КК України, за ознаками умисного легкого тілесного ушкодження.

Відповідно до ст. 65 КК України, суд при призначенні обвинуваченому виду і міри покарання, приймає до уваги характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого ним кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України, є кримінальним проступком, конкретні обставини кримінального провадження, дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, за допомогою до лікаря-психіатра не звертався, звертався за допомогою до лікаря-нарколога з 20.06.2007 по 20.05.2013 р. та з 31.10.2016 р. по теперішній час з приводу: «Психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання опіоїдів. Синдром залежності», одружений, не має на утриманні малолітніх(неповнолітніх) дітей, не працює, не є особою з інвалідністю, за місцем мешкання характеризується посередньо.

Обставиною, яка пом`якшує покарання обвинуваченому відповідно до ст. 66 КК України, суд визнає його щире каяття.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченому відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Враховуючи особу обвинуваченого, характер скоєного кримінального проступку, суд приходить до висновку про те, що мірою необхідною для виправлення обвинуваченого та для запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень має бути кримінальне покарання у виді громадських робіт.

Суд не вбачає підстав для застосування до обвинуваченого ОСОБА_3 ст. 69 КК України про призначення більш м`якого покарання, ніж передбачено законом.

Процесуальні витрати на залучення експерта для проведення судових експертиз за даним кримінальним провадженням відсутні.

Питання щодо речових доказів необхідно вирішити відповідно до вимог статті 100 КПК України .

Цивільний позов не заявлено.

Запобіжний захід у даному кримінальному провадженні не обирався.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 373, 374,375,376, 381-382, 394 КПК України суд,-

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у скоєнні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст. 125 КК України та призначити покарання у виді громадських робіт на строк сто годин.

Речові докази: кухонний ніж загальною довжиною 33 см., довжина леза з нержавіючої сталі 20 см., ширина обуха 2,5 см., рукоятка металева червоного кольору довжиною 13 см., який згідно книги обліку речових доказів 442 порядковий номер 2533 знаходиться на зберіганні в ВП №5 КРУП ГУНП в Дніпропетровській області-знищити.

Вирок може бути оскаржений до Дніпровського апеляційного суду через Тернівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом 30 (тридцяти) днів з дня отримання копії вироку.

Відповідно до положень ч.1 ст. 394 КПК України - вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому статтями 381 та 382 цього Кодексу, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.

Копію вироку за результатами розгляду обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку не пізніше дня, наступного за днем ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.

Суддя: