Рішення від 19 січня 2026 р. у справі №194/1163/25 — Тернівський міський суд Дніпропетровської області

Справа № 194/1163/25

Номер провадження 2-о/194/18/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 січня 2026 року

Тернівський міський суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Корягіна В.О.,

за участю секретаря судового засідання Клімової Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Тернівка Дніпропетровської області в окремому провадженні цивільну справу за заявою представника заявника ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 , заінтересовані особи: ІНФОРМАЦІЯ_1 , Павлоградський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Павлоградському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про встановлення факту, що має юридичне значення, -

В С Т А Н О В И В:

Представник заявника ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою в інтересах ОСОБА_2 про встановлення факту, що має юридичне значення. В заяві зазначає, що мати заявника ОСОБА_3 , та батько, ОСОБА_4 , фактично проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу. Від народження сина ОСОБА_2 , ОСОБА_4 визнавав себе батьком, виконував батьківські обов`язки, піклувався про сина, брав активну участь у його вихованні, фінансово утримував. Утім, під час повномасштабного вторгнення російською федерацією на територію України, ОСОБА_4 став на захист Батьківщини, у зв`язку з чим ІНФОРМАЦІЯ_2 трагічно загинув. Встановлення факту батьківства ОСОБА_4 над заявником необхідне останньому для користування соціальними пільгами/гарантіями, що передбачені для дітей військовослужбовців, отримання виплат після смерті батька-військовослужбовця. Просить встановити факт батьківства ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 , відносно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_1 , внести зміни до актового запису № 5 про народження ОСОБА_2 , складеного 24 травня 2005 року відділом реєстрації актів цивільного стану по Павлоградському району Павлоградського управління юстиції Дніпропетровської області, зазначивши відомості про батька: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянин України.

Заявник та представник заявника в судове засідання не з`явилися, проте представник заявника адвокат Мерцалов М.Ю. надав суду письмову заяву про розгляд справи без участі сторони заявника, вимоги заяви підтримує та просить суд задовольнити їх в повному обсязі.

Представник заінтересованої особи ІНФОРМАЦІЯ_6 в судове засідання не з`явився, надав суду заяву про розгляд справи без його участі.

Представник заінтересованої особи Павлоградського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Павлоградському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) в судове засідання не з`явилася, надала суду заяву про розгляд справи без її участі.

Згідно вимог ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши письмові докази, приходить до наступного.

Згідно свідоцтва про смерть серія НОМЕР_2 виданого 29.05.2023 року Павлоградським відділом державної реєстрації атів цивільного стану у Павлоградському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , помер ІНФОРМАЦІЯ_8 .

З акту підтвердження факту проживання від 23.08.2024 року вбачається, що за адресою: АДРЕСА_1 проживає ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (зареєстрований АДРЕСА_2 ). Разом з ним в будинку мешкає, зокрема його мати, ОСОБА_3 , 1980 р.н. З 1997 року до березня 2022 року з ними однією родиною жив батько ОСОБА_2 : ОСОБА_4 , 1976 р.н., який пішов служити до лав ЗСУ і загинув ІНФОРМАЦІЯ_8 .

Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 виданого 24.05.2005 року відділом реєстрації актів цивільного стану по Павлоградському району Павлоградського міськрайонного управління юстиції Дніпропетровської області, батьками ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , є ОСОБА_5 та ОСОБА_3 .

Згідно Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження відповідно до статей 126, 133, 135 СК України, батьком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зазначено ОСОБА_5 , відомості про батька записані відповідно до ч. 1 ст. 135 СК України (за вказівкою матері).

Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 виданого 14.12.1998 року Новодачинською сільською радою Павлоградського району Дніпропетровської області, батьками ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , є ОСОБА_4 та ОСОБА_3 .

Згідно Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження відповідно до статей 126, 133, 135 СК України, батьком ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , зазначено ОСОБА_4 , відомості про батька записані на підставі спільної заяви батьків.

Відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_5 виданого 01.10.2018 року виконавчим комітетом Богданівської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області, 01.10.2018 року ОСОБА_7 та ОСОБА_6 зареєстрували шлюб, прізвище дружини після реєстрації шлюбу – ОСОБА_8 .

З висновку молекулярно-генетичного експертного дослідження від 12.09.2025 року №49618 вбачається, що ймовірність того, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , народжені матір`ю ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , мають спільного біологічного батька, складає 99,9996%.

Оскільки ОСОБА_4 , відносно якого заявник просить встановити батьківство, помер, то справу слід розглядати в порядку окремого провадження.

У відповідності до ст.2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий та неупереджений розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст.ст. 12, 13 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбаченому цим Кодексом випадках.

Згідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

У відповідності до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно п. 5 ч. 2 ст. 293ЦПК України в порядку окремого провадження суд розглядає справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Окрім того, згідно ч.2ст. 315ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України встановлення фактів, що мають юридичне значення, здійснюється в порядку окремого провадження. Особливістю окремого провадження є те, що воно спрямоване на з`ясування необхідних фактів за відсутності правового спору.

Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства (частина дев`ята статті 7 СК України).

Загальні засади (принципи) приватного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, у першу чергу, акти сімейного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах сімейного законодавства (див. постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 25 січня 2021 року в справі № 758/10761/13-ц (провадження № 61-19815сво19).

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Частиною першою статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада

1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради Української РСР від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до статті 125 СК України якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від матері визначається на підставі документа закладу охорони здоров`я про народження нею дитини. Якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається: 1) за заявою матері та батька дитини; 3) за рішенням суду.

Частини друга, третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства» передбачають, що кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей, однак предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Згідно зі статтею 121 СК України права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.

Дитина, яка зачата і (або) народжена у шлюбі, відповідно до частини першої статті 122 СК України, походить від подружжя. Походження дитини від подружжя визначається на підставі Свідоцтва про шлюб та документа закладу охорони здоров`я про народження дружиною дитини.

Визнання батьківства за рішенням суду передбачено статтею 128 СК України.

За відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до ЦПК України.

Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений матір`ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття. Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений особою, яка вважає себе батьком дитини.

Позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу.

Європейський суд з прав людини вказав, що «У справах такого типу має враховуватись справедливий баланс між відповідними конкуруючими інтересами. До того ж усі рішення щодо найкращих інтересів дитини повинні мати надзвичайне значення. Стосовно спорів про батьківство, ініційованих ймовірними біологічними батьками, незважаючи на надану національним органам влади свободу розсуду в цій сфері, біологічний батько не повинен повністю виключатись з життя своєї дитини, якщо тільки цього не вимагають відповідні причини щодо захисту найкращих інтересів дитини. Суд встановлював порушення статті 8 Конвенції, коли національні органи влади відмовляли у розгляді позову ймовірного біологічного батька про встановлення його батьківства, лише пославшись на визнання батьківства іншим чоловіком та не розглянувши при цьому фактичні обставини справи. На противагу, стаття 8 Конвенції не була порушена у випадах, коли національні органи влади відмовляли у розгляді такого позову після ретельного вивчення інтересів зацікавлених осіб, приділивши особливу увагу інтересам дитини та не проігнорувавши при цьому інтереси ймовірного біологічного батька» (M.T. v. UKRAINE, № 950/17, § 23 24, ЄСПЛ, від 19 березня 2019 року).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 травня 2018 року у справі № 591/6441/14-ц (провадження № 61-6030св18), зроблено висновок, «щодо предмету доказування у даній категорії справ, то СК України будь-яких особливостей не визначає. Доказами у такій справі можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів. Тобто при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності. Керуючись цим загальним правилом, встановлення батьківства на підставі частини другої статті 128 СК України можливо за наявності належних і обґрунтованих доказів (відомостей), які засвідчують походження дитини від певної особи. Для встановлення батьківства правове значення мають фактичні дані, які підтверджують спільне проживання матері і батька дитини, ведення ними спільного господарства до народження дитини або спільне її виховання чи утримання, а також докази, що підтверджують визнання особою батьківства».

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини і його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердження або спростування факту батьківства.

З висновку молекулярно-генетичного експертного дослідження від 12.09.2025 року №49618 вбачається, що ймовірність того, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , народжені матір`ю ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , мають спільного біологічного батька, складає 99,9996%.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне заяву представника заявника ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 про встановлення факту, що має юридичне значення задовольнити та встановити факт батьківства ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_8 , відносно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Керуючись ст. ст. ст. 12,18,265,293,315,319 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Заяву представника заявника ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 , заінтересовані особи: ІНФОРМАЦІЯ_1 , Павлоградський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Павлоградському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про встановлення факту, що має юридичне значення– задовольнити повністю.

Встановити факт того, що батьком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , є ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , померлий ІНФОРМАЦІЯ_8 .

Зобов`язати Павлоградський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Павлоградському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) внести зміни до актового запису № 5 про народження ОСОБА_2 , складеного 24.05.2005 року відділом реєстрації актів цивільного стану по Павлоградському району Павлоградського управління юстиції Дніпропетровської області, зазначивши відомості про батька: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , громадянин України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.

Повний текст рішення суду складено 20 січня 2026 року.

Головуючий суддя: В.О. Корягін