Рішення від 19 січня 2026 р. у справі №194/841/25 — Тернівський міський суд Дніпропетровської області

Справа № 194/841/25

Номер провадження № 2/194/374/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2026 року м.Тернівка

Тернівський міський суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Корягіна В.О.,

за участю секретаря судового засідання Клімової Д.В.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Тернівка Дніпропетровської області в загальному позовному провадженні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до Тернівської міської ради Дніпропетровської області, третя особа: Тернівська державна нотаріальна контора Дніпропетровської області про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовною заявою до Тернівської міської ради Дніпропетровської області, третя особа Тернівська державна нотаріальна контора Дніпропетровської області, про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини. Свою позовну вимогу мотивує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати ОСОБА_3 . Протягом останніх 5 місяців до дня смерті матері та на день її смерті він постійно проживав з нею за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки мати хворіла на серцеві захворювання, могла падати в напівнепритомному стані. Інших дітей та близьких родичів, окрім нього у неї не було. Жили вони однією сім`єю, та він піклувався про неї. Після смерті матері залишилася спадщина, яка складається з квартири АДРЕСА_2 . Звернувшись до державного нотаріуса з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину він отримав відмову, оскільки не був зареєстрований разом із спадкодавцем за однією адресою на час відкриття спадщини. Встановлення в судовому порядку факту, що має юридичне значення, необхідно йому для вирішення спадкових прав. Просить встановити факт того, що позивач, ОСОБА_2 , на час відкриття спадщини постійно проживав разом з матір`ю ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 .

Позивач в судове засідання не з`явився, але в попередніх судових засіданнях свої позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити з наведених у позові підстав.

Представник позивача в судовому засіданні позовну заяву підтримав з наведених в ній підстав та просить позов задовольнити.

Представник відповідача Тернівської міської ради Дніпропетровської області в судове засідання не з`явилася, надала суду заяву про розгляд справи без участі представника відповідача.

Третя особа державний нотаріус Тернівської державної нотаріальної контори Надтока З.В. надала суду заяву про розгляд справи без її участі.

Згідно вимог ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, вислухавши позивача, представника позивача, допитавши свідків, дослідивши матеріали цивільної справи, дійшов висновку про задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Так, в судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що свідчить свідоцтво про смерть, видане 14.05.2024 року Павлоградським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Павлоградському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), актовий запис № 840.

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 15.09.1972 року актовий запис № 143, батьками ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є ОСОБА_4 та ОСОБА_3 .

Власницею квартири АДРЕСА_2 є ОСОБА_3 , що підтверджується Технічним паспортом від 28.03.2022 року, інвентаризаційна справа №1465, свідоцтвом про право власності від 24.05.2022 року №1020 та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 24.05.2022 року №301484025.

Згідно з довідкою №750 від 07.04.2025 року виданою відділом реєстрації місця проживання фізичних осіб виконавчого комітету Тернівської міської ради Дніпропетровської області, ОСОБА_3 на день смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 , була зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 та разом з нею на день смерті нікого зареєстровано не було.

Згідно з витягу з реєстру територіальної громади від 24.04.2025 року, ОСОБА_2 зареєстрований за адресою АДРЕСА_3 .

Згідно з довідкою про фактичне проживання від 02.05.2025 року №971 виданою відділом реєстрації місця проживання фізичних осіб виконавчого комітету Тернівської міської ради Дніпропетровської області, за адресою АДРЕСА_1 фактично проживали з січня 2024 року по 10 травня 2024 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Відповідно до постанови про відмову вчинити нотаріальну дію від 16.04.2025 року, ОСОБА_2 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_3 , оскільки ОСОБА_2 в установлений законом строк заяву про прийняття спадщини не подавав, документи, які підтверджують постійне проживання зі спадкодавцем не надав.

Державним нотаріусом Тернівської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області на виконання ухвали суду надана копія спадкової справи, відкритої після смерті ОСОБА_3 , з якої вбачається, що спадкова справа до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 заведена на підставі заяви ОСОБА_2 , відомості щодо інших спадкоємців відсутні. Відповідно до довідки відділу реєстрації місця проживання фізичних осіб виконавчого комітету Тернівської міської ради від 07.04.2025 року № 750, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на день смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , та разом з нею на день смерті нікого зареєстровано не було.

Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснила, що позивач мешкав разом зі своєю матір`ю останні півроку до її смерті, оскільки остання хворіла та за станом здоров`я не могла за собою самостійно доглядати. ОСОБА_6 приходила в гості до ОСОБА_3 та позивач постійно мешкав разом із матір`ю.

Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні пояснила, що ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , позивач мешкав разом з матір`ю останні півроку до її смерті, оскільки остання сильно хворіла, після смерті матері, позивач сам здійснював всі необхідні заходи для її поховання, інших спадкоємців у померлої немає.

Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні пояснив, що знає особу позивача та його матір, позивач доглядав останню та мешкав разом із нею останні півроку до її смерті.

Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні пояснила, що вона є сусідкою померлої ОСОБА_3 , та останні півроку до смерті ОСОБА_3 постійно бачила позивача вдома у останньої.

У відповідності до ст.2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий та неупереджений розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст.ст. 12, 13 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбаченому цим Кодексом випадках.

Згідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

У відповідності до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ч. 1,2 ст. 1220 ЦК України, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є час смерті особи.

Згідно ч.1 ст. 1221 ЦК України, місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.

За змістом норми ст. 1268 ЦК України порядок прийняття спадщини встановлюється залежно від того чи проживав постійно спадкоємець разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Так, відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України, він не заявив про відмову від неї.

Місцем проживання фізичної особи згідно з частиною першою статті 29 ЦК України є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

Статтями 2, 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» передбачено, що реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Місцем проживання є адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком понад шість місяців на рік.

Таким чином, відсутність реєстрації місця проживання ОСОБА_2 за місцем проживання ОСОБА_3 не може бути доказом того, що ОСОБА_2 не проживав з ОСОБА_3 , оскільки сама по собі відсутність такої реєстрації згідно зі статтею 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» не є абсолютним підтвердженням обставин про те, що ОСОБА_2 не проживав з ОСОБА_3 на час відкриття спадщини, якщо обставини, встановлені частиною третьою статті 1268 ЦК України, підтверджуються іншими належними і допустимими доказами, які були надані позивачем, та оцінені судом.

Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 10 січня 2019 року по справі № 484/747/17.

Встановлення в судовому порядку факту, що має юридичне значення, необхідно позивачу для вирішення спадкових прав.

Згідно п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 р. № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розгляду не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Згідно ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до ст. 1296 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Згідно ч. 1 ст. 67 ЗУ «Про нотаріат» від 02.09.1993 р. свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством, на ім`я всіх спадкоємців або за їх бажанням кожному з них окремо.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в Постанові № 4 від 24.06.1993 року, судам слід мати на увазі, що відповідно до гл. 7 Закону України від 2 вересня 1993 р. “Про нотаріат” свідоцтво про право на спадщину видається громадянам, організаціям, державі нотаріальними конторами за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину у встановленому чинним законодавством порядку. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право спадщини вимоги про визначення права на спадщину судовому розглядові не підлягають.

Відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо він в установлений строк не відмовився від спадщини.

Таким чином суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1220, 1221, 1268 ЦК України, постановою Пленуму Верховного суду України № 7 від 30.05.2008 р. «Про судову практику у справах про спадкування», ст. ст. 13, 19, 76, 77, 81, 141, 247, 258, 264, 265 ЦПК України, суд –

У Х В А Л И В :

Позовну заяву ОСОБА_2 до Тернівської міської ради Дніпропетровської області, третя особа: Тернівська державна нотаріальна контора Дніпропетровської області про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини – задовольнити повністю.

Встановити факт, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженець с. Донецький м. Кіровська Луганської області, на час відкриття спадщини постійно проживав разом з матір`ю ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.

Повне судове рішення складено 20 січня 2026 року.

Головуючий суддя: В.О. Корягін